Амос 5
Daničić–Karadžić Bible (1868), CyrillicTranslation
Daničić–Karadžić Bible (1868), Cyrillic
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Чујте ову реч, нарицање које подижем за вама, доме Израиљев.
1Почуйте се слово, ним я заплачу над вами, доме Ізраїля!
2Паде, неће више устати девојка Израиљева; бачена је на земљу своју, нема никога да је подигне.
2Упаде, — вже більше не встане дїва Ізрайлева! кинута об землю, та й нїкому буде підвести її!
3Јер овако вели Господ Господ: У граду из ког је излазила хиљада остаће стотина, а из ког је излазила стотина у њему ће остати десет дому Израиљевом.
3Так бо говорить Господь Бог: В такому городї, що виступав тисячкою, останеться сотня, а в тому, що виступав сотнею, останеться десять в родї Ізраїля.
4Јер овако вели Господ дому Израиљевом: Тражите ме, и бићете живи.
4Тим же то ось як промовляє Господь до Ізрайлевого дому: шукайте мене, а будете жити.
5А не тражите Ветиља, и не идите у Галгал, и не пролазите у Вирсавеју, јер ће Галгал отићи у ропство, а Ветиљ ће се обратити у ништа.
5Не шукайте собі Бетелю, в Галгал не ходїте; та й в Версаву не вчащайте; пійде бо Галгал у неволю, а Бетель в нїщо обернеться.
6Тражите Господа и бићете живи, да не обузме дом Јосифов као огањ и спали и не буде никога да гаси Ветиљ.
6Шукайте ви Господа, а будете жити, ато обхопить він дом Йосифів пожаром і не буде нїкого в Бетелї, пожежу вгасити.
7Који обраћате суд у пелен, и правду на земљи обарате.
7Ой ви, що правосуд обертаєте в отруту, а справедливість кидаєте під ноги на землю!
8Оног тражите који је створио звезде, кола и штапе, и који претвара сен смртни у јутро, а дан у тамну ноћ, који дозива воде морске и пролива их по земљи; име Му је Господ.
8Хто се сотворив сїм зірок і Оріона, та робить із чорної темряви ясний поранок, а день перемінює у темну ніч, — хто скликує води морські (в хмари) й розливає їх по обличчю землї? Се він — Господь імя йому!
9Који подиже погибао на јакога, те погибао дође на град.
9Він підкріпляє опустошника проти сильного, й пустошник уходить в твердиню.
10Мрзе на оног који кара на вратима, и гаде се на оног који говори право.
10А вони ненавидять того, що в воротях картає, й гидують тим, хто правду говорить!
11Зато што газите сиромаха и узимате од њега жито у данак, саградисте куће од тесаног камена, али нећете седети у њима; насадисте лепе винограде, али нећете пити вино из њих.
11За те ж, що топчете вбогого й користь собі з його хлїба берете, хоч собі будинки й з тесаного каменя помуруєте, ви в них не будете жити; понасаджуєте сади-виногради, та вина з них не пити мете.
12Јер знам безакоња ваша, којих је много, и грехе ваше, који су велики, који мучите праведника, примате поклоне и изврћете правду убогима на вратима.
12Я бо знаю, що за безлїч проступків ваших, що за великі гріхи ваші: ви ж — вороги праведного, берете гостинцї, і перекручуєте справи бідного.
13Зато ће праведни ћутати у ово време, јер је зло време.
13Тим то мовчить і розумний того часу, бо час се лихий.
14Тражите добро а не зло, да бисте били живи; и тако ће Господ Бог над војскама бити с вама, како рекосте.
14Нї! добра, не зла шукайте, коли хочете жити, а тодї й Господь Бог Саваот буде з вами, як се ви говорите.
15Мрзите на зло и љубите добро, и поставите на вратима суд, не би ли се Господ Бог над војскама смиловао на остатак Јосифов.
15Одцурайтеся ж лихого, а добро полюбіте, та привернїть правосуд у брамі; може бути, що Господь Бог Саваот помилує ще останки з Йосифа.
16Зато овако вели Господ Бог над војскама, Господ: Биће тужњава по свим улицама, и по свим путевима говориће: Јаох! Јаох! И зваће ратаре на жалост и на тужњаву оне који умеју нарицати.
16Бо ось що говорить Бог Саваот, Вседержитель: По всїх улицях буде плач, і по всїх дорогах будуть голосити: Горе, о горе! прихожого хлїбороба закликати муть, щоб з ними смутився, й тямущих у плакальних піснях, — щоб голосили.
17И по свим ће виноградима бити тужњава, јер ћу проћи посред тебе, говори Господ.
17Та й по всїх виноградниках буде плач, бо се я, — я перейду почерез тебе, говорить Господь.
18Тешко онима који желе дан Господњи! Шта ће вам дан Господњи? Тада је мрак а не видело.
18Горе тому, хто день Господень бачити хоче! На що він вам — той день Господень? Темрява він, а не сьвітло, —
19Као да би ко бежао од лава па би га срео медвед; или као да би ко дошао у кућу и наслонио се руком на зид, па би га змија ујела.
19Се все одно, що від лева б утїк хто, та на ведмедя наскочив, або, прийшовши в домівку, об стїну обперся рукою, а гадюка його вкусила.
20Није ли дан Господњи мрак, а не видело? И тама, без светлости?
20Хиба ж бо день Господень не темрява, а сьвітло? нї, він — пітьма, нема в нїм просьвітку.
21Мрзим на ваше празнике, одбацио сам их, и нећу да миришем светковина ваших.
21Ненависні, противні менї сьвята ваші, не милі менї пахощі з жертов ваших під час сьвяточних сходин ваших.
22Ако ми принесете жртве паљенице и приносе своје, нећу их примити, и нећу погледати на захвалне жртве од угојене стоке ваше.
22Коли приносити мете менї всепалення чи хлїбові приноси, то я їх не прийму, та й на подячну жертву з ситих назимків ваших я й не гляну.
23Уклони од мене буку песама својих, и свирања псалтира твојих, нећу да чујем.
23Віддали гук пісень твоїх від мене, голосу гусел твоїх я чути не хочу.
24Него суд нека тече као вода и правда као силан поток.
24Правосуд нехай у вас, як вода, тече, й справедливість — як бистрий потік.
25Јесте ли мени приносили жртве и даре у пустињи четрдесет година, доме Израиљев?
25Хиба ж ви жертви та хлїбові дари в пустинї через сорок років менї приносили, ти, доме Ізраїля?
26Него сте носили шатор Молоха свог, и Хијуна, ликове своје, звезду бога свог, које сами себи начинисте.
26Нї, ви носили намет Молохів та зорю бога вашого Ремфана, — боввани, що їх самі собі поробили.
27Зато ћу вас преселити иза Дамаска, говори Господ, коме је име Бог над војскама.
27Тим то я геть із Дамаску вас попереселяю, говорить Господь; Бог сил небесних — імя йому.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.