Амос 5
Cornilescu Bible (1924), Cyrillic scriptTranslation
Cornilescu Bible (1924), Cyrillic script
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Аскултаць кувынтул ачеста, кынтекул ачеста де жале пе каре-л фак пентру вой, каса луй Исраел!
1Почуйте се слово, ним я заплачу над вами, доме Ізраїля!
2А кэзут ши ну се ва май скула фечоара луй Исраел; стэ трынтитэ ла пэмынт ши нимень н-о ридикэ.
2Упаде, — вже більше не встане дїва Ізрайлева! кинута об землю, та й нїкому буде підвести її!
3Кэч аша ворбеште Домнул Думнезеу: „Четатя каре скотя ла луптэ о мие де оамень ну ва рэмыне декыт ку о сутэ ши чя каре скотя о сутэ де оамень ну ва май рэмыне декыт ку зече дин каса луй Исраел.”
3Так бо говорить Господь Бог: В такому городї, що виступав тисячкою, останеться сотня, а в тому, що виступав сотнею, останеться десять в родї Ізраїля.
4Кэч аша ворбеште Домнул кэтре каса луй Исраел: „Кэутаци-Мэ ши вець трэи!
4Тим же то ось як промовляє Господь до Ізрайлевого дому: шукайте мене, а будете жити.
5Ну кэутаць Бетелул, ну вэ дучець ла Гилгал ши ну тречець ла Беер-Шеба. Кэч Гилгалул ва фи дус ын робие ши Бетелул ва фи нимичит.
5Не шукайте собі Бетелю, в Галгал не ходїте; та й в Версаву не вчащайте; пійде бо Галгал у неволю, а Бетель в нїщо обернеться.
6Кэутаць пе Домнул ши вець трэи! Темеци-вэ, ка ну кумва сэ апуче ка ун фок каса луй Иосиф, ши фокул ачеста с-о мистуе, фэрэ сэ фие чинева ла Бетел ка сэ-л стингэ,
6Шукайте ви Господа, а будете жити, ато обхопить він дом Йосифів пожаром і не буде нїкого в Бетелї, пожежу вгасити.
7вой, каре префачець дрептул ын пелин ши кэлкаць дрептатя ын пичоаре!”
7Ой ви, що правосуд обертаєте в отруту, а справедливість кидаєте під ноги на землю!
8Ел а фэкут Клошка-ку-Пуй ши Орионул, Ел префаче ынтунерикул ын зорь, яр зиуа, ын ноапте нягрэ; Ел кямэ апеле мэрий ши ле варсэ пе фаца пэмынтулуй: Домнул есте Нумеле Луй.
8Хто се сотворив сїм зірок і Оріона, та робить із чорної темряви ясний поранок, а день перемінює у темну ніч, — хто скликує води морські (в хмари) й розливає їх по обличчю землї? Се він — Господь імя йому!
9Ел адуче ка фулӂерул прэпэдул песте чей путерничь, аша кэ нимичиря вине песте четэцуй.
9Він підкріпляє опустошника проти сильного, й пустошник уходить в твердиню.
10Ей урэск пе чел че-й мустрэ ла поарта четэций ши ле есте скырбэ де чел че ворбеште дин инимэ.
10А вони ненавидять того, що в воротях картає, й гидують тим, хто правду говорить!
11Де ачея, пентру кэ пе сэрак ыл кэлкаць ын пичоаре ши луаць дарурь де грыу де ла ел, мэкар кэ аць зидит касе де пятрэ чоплитэ, ну ле вець локуи; мэкар кэ аць сэдит вий фоарте буне, ну вець бя дин винул лор!
11За те ж, що топчете вбогого й користь собі з його хлїба берете, хоч собі будинки й з тесаного каменя помуруєте, ви в них не будете жити; понасаджуєте сади-виногради, та вина з них не пити мете.
12Кэч еу штиу кэ нелеӂюириле воастре сунт мулте ши кэ пэкателе воастре сунт фэрэ нумэр: асуприць пе чел дрепт, луаць митэ ши кэлкаць ын пичоаре ла поарта четэций дрептул сэрачилор.
12Я бо знаю, що за безлїч проступків ваших, що за великі гріхи ваші: ви ж — вороги праведного, берете гостинцї, і перекручуєте справи бідного.
13Де ачея, ын времурь ка ачестя, ынцелептул требуе сэ такэ; кэч сунт времурь реле.
13Тим то мовчить і розумний того часу, бо час се лихий.
14Кэутаць бинеле, ши ну рэул, ка сэ трэиць ши ка, астфел, Домнул Думнезеул оштирилор сэ фие ку вой, кум спунець вой!
14Нї! добра, не зла шукайте, коли хочете жити, а тодї й Господь Бог Саваот буде з вами, як се ви говорите.
15Урыць рэул ши юбиць бинеле, фачець сэ домняскэ дрептатя ла поарта четэций, ши поате кэ Домнул Думнезеул оштирилор ва авя милэ де рэмэшицеле луй Иосиф.
15Одцурайтеся ж лихого, а добро полюбіте, та привернїть правосуд у брамі; може бути, що Господь Бог Саваот помилує ще останки з Йосифа.
16Де ачея, аша ворбеште Домнул Думнезеул оштирилор, Чел Атотпутерник: „Ын тоате пецеле се вор бочи ши пе тоате улицеле вор зиче: ‘Вай! Вай!’ Вор кема пе плугар ла жале, ши ла бочире пе чей че фак желаний пентру морць.
16Бо ось що говорить Бог Саваот, Вседержитель: По всїх улицях буде плач, і по всїх дорогах будуть голосити: Горе, о горе! прихожого хлїбороба закликати муть, щоб з ними смутився, й тямущих у плакальних піснях, — щоб голосили.
17Ын тоате вииле ва фи бочет кынд вой трече прин мижлокул тэу”, зиче Домнул.
17Та й по всїх виноградниках буде плач, бо се я, — я перейду почерез тебе, говорить Господь.
18Вай де чей че дореск зиуа Домнулуй! Че аштептаць вой де ла зиуа Домнулуй? Еа ва фи ынтунерик, ши ну луминэ.
18Горе тому, хто день Господень бачити хоче! На що він вам — той день Господень? Темрява він, а не сьвітло, —
19Вець фи ка ун ом каре фуӂе динаинтя унуй леу, пе каре-л ынтылнеште ун урс ши каре, кынд ажунӂе акасэ, ышь ряземэ мына пе зид ши-л мушкэ ун шарпе!
19Се все одно, що від лева б утїк хто, та на ведмедя наскочив, або, прийшовши в домівку, об стїну обперся рукою, а гадюка його вкусила.
20Ну ва фи оаре зиуа Домнулуй ынтунерик, ын лок де луминэ? Ну ва фи еа ынтунекоасэ ши фэрэ стрэлучире?
20Хиба ж бо день Господень не темрява, а сьвітло? нї, він — пітьма, нема в нїм просьвітку.
21„Еу урэск, диспрецуеск сэрбэториле воастре ши ну пот сэ вэ суфэр адунэриле де сэрбэтоаре!
21Ненависні, противні менї сьвята ваші, не милі менї пахощі з жертов ваших під час сьвяточних сходин ваших.
22Кынд Ымь адучець ардерь-де-тот ши дарурь де мынкаре, н-ам ничо плэчере де еле, ши вицеий ынгрэшаць пе каре-й адучець ка жертфе де мулцумире, нич ну Мэ уйт ла ей.
22Коли приносити мете менї всепалення чи хлїбові приноси, то я їх не прийму, та й на подячну жертву з ситих назимків ваших я й не гляну.
23Депэртязэ де Мине вуетул кынтечелор тале; ну пот аскулта сунетул алэутелор тале!
23Віддали гук пісень твоїх від мене, голосу гусел твоїх я чути не хочу.
24Чи дрептатя сэ кургэ ка о апэ кургэтоаре ши неприхэниря, ка ун пырыу каре ну сякэ ничодатэ!
24Правосуд нехай у вас, як вода, тече, й справедливість — як бистрий потік.
25Мь-аць адус вой жертфе ши дарурь де мынкаре ын тимпул челор патрузечь де ань дин пустиу, каса луй Исраел?…
25Хиба ж ви жертви та хлїбові дари в пустинї через сорок років менї приносили, ти, доме Ізраїля?
26Вець ридика дар пе Сакут, ымпэратул востру, ши пе Каиван, кипуриле воастре идолешть, стяуа думнезеулуй востру пе каре ви л-аць фэкут,
26Нї, ви носили намет Молохів та зорю бога вашого Ремфана, — боввани, що їх самі собі поробили.
27ши вэ вой дуче ын робие динколо де Дамаск”, зиче Домнул, ал кэруй Нуме есте Думнезеул оштирилор.
27Тим то я геть із Дамаску вас попереселяю, говорить Господь; Бог сил небесних — імя йому.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.