Римлян 9
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Modern Hebrew Bible
1Правду кажу в Христї, не обманюю, як сьвідкує менї (й) совість моя Духом сьвятим,
1אמת אני מדבר במשיח ולא אשקף ודעתי מעידה לי ברוח הקדש׃
2що великий менї смуток, і безустання болесть серцю моєму.
2כי גדול עצבוני ואין קץ לדאבון לבי׃
3Бо я сам бажав би бути відлученим від Христа за братів моїх, рідних менї по тїлу;
3כי מי יתן היתי אני מחרם מן המשיח בעד אחי שארי ובשרי׃
4вони ж Ізраїльтяне, їх усиновленнє, і слава, й завіти, й даваннє закону, й судженнє, і обітування;
4אשר הם בני ישראל ויש להם משפט הבנים והכבוד והבריתות ומתן התורה והעבודה וההבטחות׃
5їх і отцї, з них і Христос по тїлу, що над усїм Бог, благословенний по віки. Амінь.
5ולהם האבות ואשר מהם יצא המשיח לפי בשרו אשר הוא אל על הכל מברך לעולמים אמן׃
6Не те ж воно, наче б слово Боже не сповнилось; бо не всї ті, що від Ізраїля, сї Ізраїльтяне,
6אבל לא כאלו נפל דבר אלהים ארצה כי לא כל אשר הם מישראל גם ישראל המה׃
7анї всї дїти, тим що вони насїннє Авраамове; нї, в Ісаакові (рече) назветь ся тобі насїннє.
7ולא על היותם זרע אברהם כלם בנים הם כי ביצחק יקרא לך זרע׃
8Се єсть: не дїти тїлесні, се дїти Божі, а дїти обітування полїчені в насїннє.
8כלומר לא בני הבשר המה בני האלהים כי אם בני ההבטחה הם הנחשבים לזרע׃
9Слово бо обітування таке: Пори сієї прийду, і буде Сарі син.
9כי דבר הבטחה הוא מה שנאמר למועד אשוב ולשרה בן׃
10Не тільки ж (се); а й Ревека, що почала за одним разом од Ісаака, отця нашого;
10ולא זאת בלבד כי כן היה גם ברבקה בהיותה הרה לאחד ליצחק אבינו׃
11ще бо не родились, анї зробили нїчого доброго або лихого (щоб постанова Божа у вибранню пробувала, не по дїлам, а від Того, хто кличе),
11כי בטרם ילדו בניה ועוד לא עשו טוב או רע למען תקום עצת האלהים כפי בחירתו לא מתוך מעשים כי אם כרצון הקרא׃
12сказано їй, що більший служити ме меншому,
12נאמר לה כי רב יעבד צעיר׃
13яко ж писано: Якова злюбив я, а Ісава зненавидїв.
13ככתוב ואהב את יעקב ואת עשו שנאתי׃
14Що ж скажемо? чи вже ж несправедливість у Бога? Нехай не буде.
14אם כן מה נאמר הכי יש עול באלהים חלילה׃
15Глаголе бо Мойсейові: Помилую, кого помилую, і змилосерджусь, над ким змилосерджусь.
15כי למשה אמר וחנתי את אשר אחן ורחמתי את אשר ארחם׃
16Тим же воно нї від того, хто хоче, нї від того, хто біжить, а від милуючого Бога.
16ועל כן אין הדבר לא ביד הרצה ולא ביד הרץ כי אם ביד האלהים המרחם׃
17Глаголе бо писаннє й Фараонові: Що на се іменно підняв я тебе, щоб показати на тобі силу мою, і щоб звістилось імя моє по всїй землї.
17כי כן הכתוב אמר לפרעה בעבור זאת העמדתיך בעבור הראתך את כחי ולמען ספר שמי בכל הארץ׃
18Тим же то, кого хоче, милує, а кого хоче, ожорсточує (окаменює).
18ויוצא מזה כי את אשר יחפץ יחננו ואת אשר יחפץ יקשהו׃
19Скажеш же менї: Чого ж іще й винуватить? хто встояв проти волї Його?
19וכי תאמר אלי מדוע יוכיח עוד נגד רצונו מי יתיצב׃
20Хто ж се ти, чоловіче, що змагаєш ся з Богом? Хиба скаже зроблене тому, хто зробив його: Нащо зробив єси мене так?
20אמנם בן אדם מי אתה אשר תריב את האלהים היאמר יצר ליצרו למה ככה עשיתני׃
21Або не має власти ганчар над глиною, щоб з того самого місива зробити одну посудину на честь, а другу на нечесть?
21אם אין רשות ליצר על החמר לעשות מגלם אחד כלי אחד לכבוד ואחד לקלון׃
22Коли ж, хотячи Бог показати гнїв свій, і явити силу свою, щадив у великому довготерпінню посуди гнїва, наготовлені на погибель,
22ומה אפוא אם האלהים החפץ להראות זעמו ולהודיע גבורתו נשא בכל ארך רוחו את כלי הזעם הנכונים לאבדון׃
23і щоб явити богацтво слави своєї на посудах милости, котрих наперед наготовив на славу,
23להודיע גם את עשר כבודו על כלי החנינה אשר יעדם לכבוד׃
24як і над нами, котрих покликав не тільки з Жидів, та й з поган?
24והם אנחנו אשר קראם לא מן היהודים בלבד כי אף מן הגוים׃
25Як і в Осії глаголе: Назву немоїх людей людьми моїми, і неполюблену полюбленою.
25כדברו בהושע אקרא ללא עמי עמי וללא רחמה רחמה׃
26І буде на місцї, де сказано їм: Не мій ви народ, там назвуть ся синами Бога живого.
26והיה במקום אשר יאמר להם לא עמי אתם יאמר להם בני אל חי׃
27Ісаїя ж покликує про Ізраїля: Хоч би було число синів Ізраїлевих як пісок морський, останок (тільки) спасеть ся:
27וישעיהו צוח על ישראל כי אם יהיה מספר בני ישראל כחול הים שאר ישוב בו כליון חרוץ שוטף צדקה׃
28скінчивши бо слово, поскорить ся в правдї; бо скоро слово зробить Господь на землї.
28כי כלה ונחרצה אדני עשה בקרב הארץ׃
29І яко ж прорік Ісаїя: Коли б Господь Саваот не зоставив нам насїння, були б ми, як Содома, й уподобились би Гоморі.
29וכאשר אמר ישעיהו לפנים לולי יהוה צבאות הותיר לנו שריד כמעט כסדם היינו לעמרה דמינו׃
30Що ж скажемо? Що погане, котрі не вганяли за праведностю, настигли праведність, праведність, що од віри;
30ועתה מה נאמר הגוים אשר לא רדפו אחרי הצדקה השיגו את הצדקה היא הצדקה אשר מתוך האמונה׃
31Ізраїль же, вганяючи за праведностю, не настиг закону праведности.
31וישראל בבקשו אחרי תורת צדקה לתורת הצדקה לא הגיע׃
32Чому? Тому, що (шукали праведности) не од віри, а якби од учинків закону; спіткнулись бо на камінь спотикання.
32ועל מה יען אשר לא מאמונה דרשוה כי אם ממעשים כי התנגפו באבן נגף׃
33Яко ж писано: Ось кладу в Сіонї камінь спотикання і камень поблазнї, а всякий, хто вірує в Него, не осоромить ся.
33ככתוב הנני יסד בציון אבן נגף וצור מכשול וכל המאמין בו לא יבוש׃
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.