Римлян 9
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
World English Bible
1Правду кажу в Христї, не обманюю, як сьвідкує менї (й) совість моя Духом сьвятим,
1I tell the truth in Christ. I am not lying, my conscience testifying with me in the Holy Spirit
2що великий менї смуток, і безустання болесть серцю моєму.
2that I have great sorrow and unceasing pain in my heart.
3Бо я сам бажав би бути відлученим від Христа за братів моїх, рідних менї по тїлу;
3For I could wish that I myself were accursed from Christ for my brothers’ sake, my relatives according to the flesh
4вони ж Ізраїльтяне, їх усиновленнє, і слава, й завіти, й даваннє закону, й судженнє, і обітування;
4who are Israelites; whose is the adoption, the glory, the covenants, the giving of the law, the service, and the promises;
5їх і отцї, з них і Христос по тїлу, що над усїм Бог, благословенний по віки. Амінь.
5of whom are the fathers, and from whom is Christ as concerning the flesh, who is over all, God, blessed forever. Amen.
6Не те ж воно, наче б слово Боже не сповнилось; бо не всї ті, що від Ізраїля, сї Ізраїльтяне,
6But it is not as though the word of God has come to nothing. For they are not all Israel that are of Israel.
7анї всї дїти, тим що вони насїннє Авраамове; нї, в Ісаакові (рече) назветь ся тобі насїннє.
7Neither, because they are Abraham’s offspring, are they all children. But, “your offspring will be accounted as from Isaac.”
8Се єсть: не дїти тїлесні, се дїти Божі, а дїти обітування полїчені в насїннє.
8That is, it is not the children of the flesh who are children of God, but the children of the promise are counted as heirs.
9Слово бо обітування таке: Пори сієї прийду, і буде Сарі син.
9For this is a word of promise: “At the appointed time I will come, and Sarah will have a son.”
10Не тільки ж (се); а й Ревека, що почала за одним разом од Ісаака, отця нашого;
10Not only so, but Rebekah also conceived by one, by our father Isaac.
11ще бо не родились, анї зробили нїчого доброго або лихого (щоб постанова Божа у вибранню пробувала, не по дїлам, а від Того, хто кличе),
11For being not yet born, neither having done anything good or bad, that the purpose of God according to election might stand, not of works, but of him who calls,
12сказано їй, що більший служити ме меншому,
12it was said to her, “The elder will serve the younger.”
13яко ж писано: Якова злюбив я, а Ісава зненавидїв.
13Even as it is written, “Jacob I loved, but Esau I hated.”
14Що ж скажемо? чи вже ж несправедливість у Бога? Нехай не буде.
14What shall we say then? Is there unrighteousness with God? May it never be!
15Глаголе бо Мойсейові: Помилую, кого помилую, і змилосерджусь, над ким змилосерджусь.
15For he said to Moses, “I will have mercy on whom I have mercy, and I will have compassion on whom I have compassion.”
16Тим же воно нї від того, хто хоче, нї від того, хто біжить, а від милуючого Бога.
16So then it is not of him who wills, nor of him who runs, but of God who has mercy.
17Глаголе бо писаннє й Фараонові: Що на се іменно підняв я тебе, щоб показати на тобі силу мою, і щоб звістилось імя моє по всїй землї.
17For the Scripture says to Pharaoh, “For this very purpose I caused you to be raised up, that I might show in you my power, and that my name might be proclaimed in all the earth.”
18Тим же то, кого хоче, милує, а кого хоче, ожорсточує (окаменює).
18So then, he has mercy on whom he desires, and he hardens whom he desires.
19Скажеш же менї: Чого ж іще й винуватить? хто встояв проти волї Його?
19You will say then to me, “Why does he still find fault? For who withstands his will?”
20Хто ж се ти, чоловіче, що змагаєш ся з Богом? Хиба скаже зроблене тому, хто зробив його: Нащо зробив єси мене так?
20But indeed, O man, who are you to reply against God? Will the thing formed ask him who formed it, “Why did you make me like this?”
21Або не має власти ганчар над глиною, щоб з того самого місива зробити одну посудину на честь, а другу на нечесть?
21Or hasn’t the potter a right over the clay, from the same lump to make one part a vessel for honor, and another for dishonor?
22Коли ж, хотячи Бог показати гнїв свій, і явити силу свою, щадив у великому довготерпінню посуди гнїва, наготовлені на погибель,
22What if God, willing to show his wrath and to make his power known, endured with much patience vessels of wrath prepared for destruction,
23і щоб явити богацтво слави своєї на посудах милости, котрих наперед наготовив на славу,
23and that he might make known the riches of his glory on vessels of mercy, which he prepared beforehand for glory—
24як і над нами, котрих покликав не тільки з Жидів, та й з поган?
24us, whom he also called, not from the Jews only, but also from the Gentiles?
25Як і в Осії глаголе: Назву немоїх людей людьми моїми, і неполюблену полюбленою.
25As he says also in Hosea, “I will call them ‘my people,’ which were not my people; and her ‘beloved,’ who was not beloved.”
26І буде на місцї, де сказано їм: Не мій ви народ, там назвуть ся синами Бога живого.
26“It will be that in the place where it was said to them, ‘You are not my people,’ there they will be called ‘children of the living God.’”
27Ісаїя ж покликує про Ізраїля: Хоч би було число синів Ізраїлевих як пісок морський, останок (тільки) спасеть ся:
27Isaiah cries concerning Israel, “If the number of the children of Israel are as the sand of the sea, it is the remnant who will be saved;
28скінчивши бо слово, поскорить ся в правдї; бо скоро слово зробить Господь на землї.
28for he will finish the work and cut it short in righteousness, because the Lord will make a short work upon the earth.”
29І яко ж прорік Ісаїя: Коли б Господь Саваот не зоставив нам насїння, були б ми, як Содома, й уподобились би Гоморі.
29As Isaiah has said before, “Unless the Lord of Armies had left us a seed, we would have become like Sodom, and would have been made like Gomorrah.”
30Що ж скажемо? Що погане, котрі не вганяли за праведностю, настигли праведність, праведність, що од віри;
30What shall we say then? That the Gentiles, who didn’t follow after righteousness, attained to righteousness, even the righteousness which is of faith;
31Ізраїль же, вганяючи за праведностю, не настиг закону праведности.
31but Israel, following after a law of righteousness, didn’t arrive at the law of righteousness.
32Чому? Тому, що (шукали праведности) не од віри, а якби од учинків закону; спіткнулись бо на камінь спотикання.
32Why? Because they didn’t seek it by faith, but as it were by works of the law. They stumbled over the stumbling stone,
33Яко ж писано: Ось кладу в Сіонї камінь спотикання і камень поблазнї, а всякий, хто вірує в Него, не осоромить ся.
33even as it is written, “Behold, I lay in Zion a stumbling stone and a rock of offense; and no one who believes in him will be disappointed.”
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.