Римлян 9
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Clementine Vulgate, 1598
1Правду кажу в Христї, не обманюю, як сьвідкує менї (й) совість моя Духом сьвятим,
1Veritatem dico in Christo, non mentior: testimonium mihi perhibente conscientia mea in Spiritu Sancto:
2що великий менї смуток, і безустання болесть серцю моєму.
2quoniam tristitia mihi magna est, et continuus dolor cordi meo.
3Бо я сам бажав би бути відлученим від Христа за братів моїх, рідних менї по тїлу;
3Optabam enim ego ipse anathema esse a Christo pro fratribus meis, qui sunt cognati mei secundum carnem,
4вони ж Ізраїльтяне, їх усиновленнє, і слава, й завіти, й даваннє закону, й судженнє, і обітування;
4qui sunt Israëlitæ, quorum adoptio est filiorum, et gloria, et testamentum, et legislatio, et obsequium, et promissa:
5їх і отцї, з них і Христос по тїлу, що над усїм Бог, благословенний по віки. Амінь.
5quorum patres, et ex quibus est Christus secundum carnem, qui est super omnia Deus benedictus in sæcula. Amen.
6Не те ж воно, наче б слово Боже не сповнилось; бо не всї ті, що від Ізраїля, сї Ізраїльтяне,
6Non autem quod exciderit verbum Dei. Non enim omnes qui ex Israël sunt, ii sunt Israëlitæ:
7анї всї дїти, тим що вони насїннє Авраамове; нї, в Ісаакові (рече) назветь ся тобі насїннє.
7neque qui semen sunt Abrahæ, omnes filii: sed in Isaac vocabitur tibi semen:
8Се єсть: не дїти тїлесні, се дїти Божі, а дїти обітування полїчені в насїннє.
8id est, non qui filii carnis, hi filii Dei: sed qui filii sunt promissionis, æstimantur in semine.
9Слово бо обітування таке: Пори сієї прийду, і буде Сарі син.
9Promissionis enim verbum hoc est: Secundum hoc tempus veniam: et erit Saræ filius.
10Не тільки ж (се); а й Ревека, що почала за одним разом од Ісаака, отця нашого;
10Non solum autem illa: sed et Rebecca ex uno concubitu habens, Isaac patris nostri.
11ще бо не родились, анї зробили нїчого доброго або лихого (щоб постанова Божа у вибранню пробувала, не по дїлам, а від Того, хто кличе),
11Cum enim nondum nati fuissent, aut aliquid boni egissent, aut mali (ut secundum electionem propositum Dei maneret),
12сказано їй, що більший служити ме меншому,
12non ex operibus, sed ex vocante dictum est ei quia major serviet minori,
13яко ж писано: Якова злюбив я, а Ісава зненавидїв.
13sicut scriptum est: Jacob dilexi, Esau autem odio habui.
14Що ж скажемо? чи вже ж несправедливість у Бога? Нехай не буде.
14Quid ergo dicemus? numquid iniquitas apud Deum? Absit.
15Глаголе бо Мойсейові: Помилую, кого помилую, і змилосерджусь, над ким змилосерджусь.
15Moysi enim dicit: Miserebor cujus misereor: et misericordiam præstabo cujus miserebor.
16Тим же воно нї від того, хто хоче, нї від того, хто біжить, а від милуючого Бога.
16Igitur non volentis, neque currentis, sed miserentis est Dei.
17Глаголе бо писаннє й Фараонові: Що на се іменно підняв я тебе, щоб показати на тобі силу мою, і щоб звістилось імя моє по всїй землї.
17Dicit enim Scriptura Pharaoni: Quia in hoc ipsum excitavi te, ut ostendam in te virtutem meam: et ut annuntietur nomen meum in universa terra.
18Тим же то, кого хоче, милує, а кого хоче, ожорсточує (окаменює).
18Ergo cujus vult miseretur, et quem vult indurat.
19Скажеш же менї: Чого ж іще й винуватить? хто встояв проти волї Його?
19Dicis itaque mihi: Quid adhuc queritur? voluntati enim ejus quis resistit?
20Хто ж се ти, чоловіче, що змагаєш ся з Богом? Хиба скаже зроблене тому, хто зробив його: Нащо зробив єси мене так?
20O homo, tu quis es, qui respondeas Deo? numquid dicit figmentum ei qui se finxit: Quid me fecisti sic?
21Або не має власти ганчар над глиною, щоб з того самого місива зробити одну посудину на честь, а другу на нечесть?
21an non habet potestatem figulus luti ex eadem massa facere aliud quidem vas in honorem, aliud vero in contumeliam?
22Коли ж, хотячи Бог показати гнїв свій, і явити силу свою, щадив у великому довготерпінню посуди гнїва, наготовлені на погибель,
22Quod si Deus volens ostendere iram, et notum facere potentiam suam, sustinuit in multa patientia vasa iræ, apta in interitum,
23і щоб явити богацтво слави своєї на посудах милости, котрих наперед наготовив на славу,
23ut ostenderet divitias gloriæ suæ in vasa misericordiæ, quæ præparavit in gloriam.
24як і над нами, котрих покликав не тільки з Жидів, та й з поган?
24Quos et vocavit nos non solum ex Judæis, sed etiam in gentibus,
25Як і в Осії глаголе: Назву немоїх людей людьми моїми, і неполюблену полюбленою.
25sicut in Osee dicit: Vocabo non plebem meam, plebem meam: et non dilectam, dilectam: et non misericordiam consecutam, misericordiam consecutam.
26І буде на місцї, де сказано їм: Не мій ви народ, там назвуть ся синами Бога живого.
26Et erit: in loco, ubi dictum est eis: Non plebs mea vos: ibi vocabuntur filii Dei vivi.
27Ісаїя ж покликує про Ізраїля: Хоч би було число синів Ізраїлевих як пісок морський, останок (тільки) спасеть ся:
27Isaias autem clamat pro Israël: Si fuerit numerus filiorum Israël tamquam arena maris, reliquiæ salvæ fient.
28скінчивши бо слово, поскорить ся в правдї; бо скоро слово зробить Господь на землї.
28Verbum enim consummans, et abbrevians in æquitate: quia verbum breviatum faciet Dominus super terram:
29І яко ж прорік Ісаїя: Коли б Господь Саваот не зоставив нам насїння, були б ми, як Содома, й уподобились би Гоморі.
29et sicut prædixit Isaias: Nisi Dominus Sabaoth reliquisset nobis semen, sicut Sodoma facti essemus, et sicut Gomorrha similes fuissemus.
30Що ж скажемо? Що погане, котрі не вганяли за праведностю, настигли праведність, праведність, що од віри;
30Quid ergo dicemus? Quod gentes, quæ non sectabantur justitiam, apprehenderunt justitiam: justitiam autem, quæ ex fide est.
31Ізраїль же, вганяючи за праведностю, не настиг закону праведности.
31Israël vero sectando legem justitiæ, in legem justitiæ non pervenit.
32Чому? Тому, що (шукали праведности) не од віри, а якби од учинків закону; спіткнулись бо на камінь спотикання.
32Quare? Quia non ex fide, sed quasi ex operibus: offenderunt enim in lapidem offensionis,
33Яко ж писано: Ось кладу в Сіонї камінь спотикання і камень поблазнї, а всякий, хто вірує в Него, не осоромить ся.
33sicut scriptum est: Ecce pono in Sion lapidem offensionis, et petram scandali: et omnis qui credit in eum, non confundetur.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.