Римлян 9
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
King James Version with Apocrypha
1Правду кажу в Христї, не обманюю, як сьвідкує менї (й) совість моя Духом сьвятим,
1I say the truth in Christ, I lie not, my conscience also bearing me witness in the Holy Ghost,
2що великий менї смуток, і безустання болесть серцю моєму.
2That I have great heaviness and continual sorrow in my heart.
3Бо я сам бажав би бути відлученим від Христа за братів моїх, рідних менї по тїлу;
3For I could wish that myself were accursed from Christ for my brethren, my kinsmen according to the flesh:
4вони ж Ізраїльтяне, їх усиновленнє, і слава, й завіти, й даваннє закону, й судженнє, і обітування;
4Who are Israelites; to whom pertaineth the adoption, and the glory, and the covenants, and the giving of the law, and the service of God , and the promises;
5їх і отцї, з них і Христос по тїлу, що над усїм Бог, благословенний по віки. Амінь.
5Whose are the fathers, and of whom as concerning the flesh Christ came , who is over all, God blessed for ever. Amen.
6Не те ж воно, наче б слово Боже не сповнилось; бо не всї ті, що від Ізраїля, сї Ізраїльтяне,
6Not as though the word of God hath taken none effect. For they are not all Israel, which are of Israel:
7анї всї дїти, тим що вони насїннє Авраамове; нї, в Ісаакові (рече) назветь ся тобі насїннє.
7Neither, because they are the seed of Abraham, are they all children: but, In Isaac shall thy seed be called.
8Се єсть: не дїти тїлесні, се дїти Божі, а дїти обітування полїчені в насїннє.
8That is, They which are the children of the flesh, these are not the children of God: but the children of the promise are counted for the seed.
9Слово бо обітування таке: Пори сієї прийду, і буде Сарі син.
9For this is the word of promise, At this time will I come, and Sara shall have a son.
10Не тільки ж (се); а й Ревека, що почала за одним разом од Ісаака, отця нашого;
10And not only this ; but when Rebecca also had conceived by one, even by our father Isaac;
11ще бо не родились, анї зробили нїчого доброго або лихого (щоб постанова Божа у вибранню пробувала, не по дїлам, а від Того, хто кличе),
11(For the children being not yet born, neither having done any good or evil, that the purpose of God according to election might stand, not of works, but of him that calleth;)
12сказано їй, що більший служити ме меншому,
12It was said unto her, The elder shall serve the younger.
13яко ж писано: Якова злюбив я, а Ісава зненавидїв.
13As it is written, Jacob have I loved, but Esau have I hated.
14Що ж скажемо? чи вже ж несправедливість у Бога? Нехай не буде.
14What shall we say then? Is there unrighteousness with God? God forbid.
15Глаголе бо Мойсейові: Помилую, кого помилую, і змилосерджусь, над ким змилосерджусь.
15For he saith to Moses, I will have mercy on whom I will have mercy, and I will have compassion on whom I will have compassion.
16Тим же воно нї від того, хто хоче, нї від того, хто біжить, а від милуючого Бога.
16So then it is not of him that willeth, nor of him that runneth, but of God that sheweth mercy.
17Глаголе бо писаннє й Фараонові: Що на се іменно підняв я тебе, щоб показати на тобі силу мою, і щоб звістилось імя моє по всїй землї.
17For the scripture saith unto Pharaoh, Even for this same purpose have I raised thee up, that I might shew my power in thee, and that my name might be declared throughout all the earth.
18Тим же то, кого хоче, милує, а кого хоче, ожорсточує (окаменює).
18Therefore hath he mercy on whom he will have mercy , and whom he will he hardeneth.
19Скажеш же менї: Чого ж іще й винуватить? хто встояв проти волї Його?
19Thou wilt say then unto me, Why doth he yet find fault? For who hath resisted his will?
20Хто ж се ти, чоловіче, що змагаєш ся з Богом? Хиба скаже зроблене тому, хто зробив його: Нащо зробив єси мене так?
20Nay but, O man, who art thou that repliest against God? Shall the thing formed say to him that formed it , Why hast thou made me thus?
21Або не має власти ганчар над глиною, щоб з того самого місива зробити одну посудину на честь, а другу на нечесть?
21Hath not the potter power over the clay, of the same lump to make one vessel unto honour, and another unto dishonour?
22Коли ж, хотячи Бог показати гнїв свій, і явити силу свою, щадив у великому довготерпінню посуди гнїва, наготовлені на погибель,
22What if God, willing to shew his wrath, and to make his power known, endured with much longsuffering the vessels of wrath fitted to destruction:
23і щоб явити богацтво слави своєї на посудах милости, котрих наперед наготовив на славу,
23And that he might make known the riches of his glory on the vessels of mercy, which he had afore prepared unto glory,
24як і над нами, котрих покликав не тільки з Жидів, та й з поган?
24Even us, whom he hath called, not of the Jews only, but also of the Gentiles?
25Як і в Осії глаголе: Назву немоїх людей людьми моїми, і неполюблену полюбленою.
25As he saith also in Osee, I will call them my people, which were not my people; and her beloved, which was not beloved.
26І буде на місцї, де сказано їм: Не мій ви народ, там назвуть ся синами Бога живого.
26And it shall come to pass, that in the place where it was said unto them, Ye are not my people; there shall they be called the children of the living God.
27Ісаїя ж покликує про Ізраїля: Хоч би було число синів Ізраїлевих як пісок морський, останок (тільки) спасеть ся:
27Esaias also crieth concerning Israel, Though the number of the children of Israel be as the sand of the sea, a remnant shall be saved:
28скінчивши бо слово, поскорить ся в правдї; бо скоро слово зробить Господь на землї.
28For he will finish the work, and cut it short in righteousness: because a short work will the Lord make upon the earth.
29І яко ж прорік Ісаїя: Коли б Господь Саваот не зоставив нам насїння, були б ми, як Содома, й уподобились би Гоморі.
29And as Esaias said before, Except the Lord of Sabaoth had left us a seed, we had been as Sodoma, and been made like unto Gomorrha.
30Що ж скажемо? Що погане, котрі не вганяли за праведностю, настигли праведність, праведність, що од віри;
30What shall we say then? That the Gentiles, which followed not after righteousness, have attained to righteousness, even the righteousness which is of faith.
31Ізраїль же, вганяючи за праведностю, не настиг закону праведности.
31But Israel, which followed after the law of righteousness, hath not attained to the law of righteousness.
32Чому? Тому, що (шукали праведности) не од віри, а якби од учинків закону; спіткнулись бо на камінь спотикання.
32Wherefore? Because they sought it not by faith, but as it were by the works of the law. For they stumbled at that stumblingstone;
33Яко ж писано: Ось кладу в Сіонї камінь спотикання і камень поблазнї, а всякий, хто вірує в Него, не осоромить ся.
33As it is written, Behold, I lay in Sion a stumblingstone and rock of offence: and whosoever believeth on him shall not be ashamed.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.