Римлян 9
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Old Persian Version (ترجمه قدیم)
1Правду кажу в Христї, не обманюю, як сьвідкує менї (й) совість моя Духом сьвятим,
1در مسیح راست میگویم و دروغ نی و ضمیر من در روحالقدس مرا شاهد است،
2що великий менї смуток, і безустання болесть серцю моєму.
2که مرا غمی عظیم و در دلم وجع دائمی است.
3Бо я сам бажав би бути відлученим від Христа за братів моїх, рідних менї по тїлу;
3زیرا راضی هم میبودم که خود از مسیح محروم شوم در راه برادرانم که بحسب جسم خویشان منند،
4вони ж Ізраїльтяне, їх усиновленнє, і слава, й завіти, й даваннє закону, й судженнє, і обітування;
4که ایشان اسرائیلیاند و پسرخواندگی وجلال و عهدها و امانت شریعت و عبادت ووعدهها از آن ایشان است؛
5їх і отцї, з них і Христос по тїлу, що над усїм Бог, благословенний по віки. Амінь.
5که پدران از آن ایشانند و از ایشان مسیح بحسب جسم شد که فوق از همه است، خدای متبارک تا ابدالاباد، آمین.
6Не те ж воно, наче б слово Боже не сповнилось; бо не всї ті, що від Ізраїля, сї Ізраїльтяне,
6ولکن چنین نیست که کلام خدا ساقط شده باشد؛ زیرا همه که از اسرائیلاند، اسرائیلی نیستند،
7анї всї дїти, тим що вони насїннє Авраамове; нї, в Ісаакові (рече) назветь ся тобі насїннє.
7و نه نسل ابراهیم تمام فرزند هستند؛ بلکه نسل تو در اسحاق خوانده خواهند شد.
8Се єсть: не дїти тїлесні, се дїти Божі, а дїти обітування полїчені в насїннє.
8یعنی فرزندان جسم، فرزندان خدا نیستند، بلکه فرزندان وعده از نسل محسوب میشوند.
9Слово бо обітування таке: Пори сієї прийду, і буде Сарі син.
9زیراکلام وعده این است که موافق چنین وقت خواهم آمد و ساره را پسری خواهد بود.
10Не тільки ж (се); а й Ревека, що почала за одним разом од Ісаака, отця нашого;
10و نه این فقط، بلکه رفقه نیز چون از یک شخص یعنی از پدر مااسحاق حامله شد،
11ще бо не родились, анї зробили нїчого доброго або лихого (щоб постанова Божа у вибранню пробувала, не по дїлам, а від Того, хто кличе),
11زیرا هنگامی که هنوز تولدنیافته بودند و عملی نیک یا بد نکرده، تا اراده خدابرحسب اختیار ثابت شود نه از اعمال بلکه ازدعوت کننده
12сказано їй, що більший служити ме меншому,
12بدو گفته شد که «بزرگتر کوچکتر را بندگی خواهد نمود.»
13яко ж писано: Якова злюбив я, а Ісава зненавидїв.
13چنانکه مکتوب است: «یعقوب را دوست داشتم اما عیسو را دشمن.»
14Що ж скажемо? чи вже ж несправедливість у Бога? Нехай не буде.
14پس چه گوییم؟ آیا نزد خدا بیانصافی است؟ حاشا!
15Глаголе бо Мойсейові: Помилую, кого помилую, і змилосерджусь, над ким змилосерджусь.
15زیرا به موسی میگوید: «رحم خواهم فرمود بر هرکه رحم کنم و رافت خواهم نمود بر هرکه رافت نمایم.»
16Тим же воно нї від того, хто хоче, нї від того, хто біжить, а від милуючого Бога.
16لاجرم نه ازخواهش کننده و نه از شتابنده است، بلکه ازخدای رحم کننده.
17Глаголе бо писаннє й Фараонові: Що на се іменно підняв я тебе, щоб показати на тобі силу мою, і щоб звістилось імя моє по всїй землї.
17زیرا کتاب به فرعون میگوید: «برای همین تو را برانگیختم تا قوت خود را در تو ظاهر سازم و تا نام من در تمام جهان ندا شود.»
18Тим же то, кого хоче, милує, а кого хоче, ожорсточує (окаменює).
18بنابراین هرکه را میخواهد رحم میکند و هرکه را میخواهد سنگدل میسازد.
19Скажеш же менї: Чого ж іще й винуватить? хто встояв проти волї Його?
19پس مرا میگویی: «دیگر چرا ملامت میکند؟ زیرا کیست که با اراده او مقاومت نموده باشد؟»
20Хто ж се ти, чоловіче, що змагаєш ся з Богом? Хиба скаже зроблене тому, хто зробив його: Нащо зробив єси мене так?
20نی بلکه تو کیستیای انسان که با خدا معارضه میکنی؟ آیا مصنوع به صانع میگوید که چرا مراچنین ساختی؟
21Або не має власти ганчар над глиною, щоб з того самого місива зробити одну посудину на честь, а другу на нечесть?
21یا کوزهگر اختیار بر گل نداردکه از یک خمیره ظرفی عزیز و ظرفی ذلیل بسازد؟
22Коли ж, хотячи Бог показати гнїв свій, і явити силу свою, щадив у великому довготерпінню посуди гнїва, наготовлені на погибель,
22و اگر خدا چون اراده نمود که غضب خود را ظاهر سازد و قدرت خویش را بشناساند، ظروف غضب را که برای هلاکت آمادهشده بود، به حلم بسیار متحمل گردید،
23і щоб явити богацтво слави своєї на посудах милости, котрих наперед наготовив на славу,
23و تا دولت جلال خود را بشناساند بر ظروف رحمتی که آنها را ازقبل برای جلال مستعد نمود،
24як і над нами, котрих покликав не тільки з Жидів, та й з поган?
24و آنها را نیزدعوت فرمود یعنی ما نه از یهود فقط بلکه ازامتها نیز.
25Як і в Осії глаголе: Назву немоїх людей людьми моїми, і неполюблену полюбленою.
25چنانکه در هوشع هم میگوید: «آنانی را که قوم من نبودند، قوم خود خواهم خواند و او را که دوست نداشتم محبوبه خود.
26І буде на місцї, де сказано їм: Не мій ви народ, там назвуть ся синами Бога живого.
26و جایی که به ایشان گفته شد که شما قوم من نیستید، در آنجا پسران خدای حی خوانده خواهند شد.»
27Ісаїя ж покликує про Ізраїля: Хоч би було число синів Ізраїлевих як пісок морський, останок (тільки) спасеть ся:
27و اشعیا نیز در حق اسرائیل ندامی کند که «هرچند عدد بنیاسرائیل مانند ریگ دریا باشد، لکن بقیه نجات خواهند یافت؛
28скінчивши бо слово, поскорить ся в правдї; бо скоро слово зробить Господь на землї.
28زیراخداوند کلام خود را تمام و منقطع ساخته، برزمین به عمل خواهد آورد.»
29І яко ж прорік Ісаїя: Коли б Господь Саваот не зоставив нам насїння, були б ми, як Содома, й уподобились би Гоморі.
29و چنانکه اشعیاپیش اخبار نمود که «اگر رب الجنود برای ما نسلی نمی گذارد، هرآینه مثل سدوم میشدیم و مانندغموره میگشتیم.»
30Що ж скажемо? Що погане, котрі не вганяли за праведностю, настигли праведність, праведність, що од віри;
30پس چه گوییم؟ امت هایی که درپی عدالت نرفتند، عدالت را حاصل نمودند، یعنی عدالتی که از ایمان است.
31Ізраїль же, вганяючи за праведностю, не настиг закону праведности.
31لکن اسرائیل که درپی شریعت عدالت میرفتند، به شریعت عدالت نرسیدند.
32Чому? Тому, що (шукали праведности) не од віри, а якби од учинків закону; спіткнулись бо на камінь спотикання.
32از چه سبب؟ از این جهت که نه از راه ایمان بلکه از راه اعمال شریعت آن را طلبیدند، زیرا که به سنگ مصادم لغزش خوردند.
33Яко ж писано: Ось кладу в Сіонї камінь спотикання і камень поблазнї, а всякий, хто вірує в Него, не осоромить ся.
33چنانکه مکتوب است که «اینک در صهیون سنگی مصادم و صخره لغزش مینهم و هرکه براو ایمان آورد، خجل نخواهد گردید.»
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.