Римлян 14
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
King James Version with Apocrypha
1Знемогаючого ж у вірі приймайте не на розбіраннє думок.
1Him that is weak in the faith receive ye, but not to doubtful disputations.
2Один вірує, (що можна) їсти все, а знемогаючий зїллє (нехай) їсть.
2For one believeth that he may eat all things: another, who is weak, eateth herbs.
3Хто їсть, нехай тому, хто не їсть, не докоряє, а хто не їсть, нехай того, хто їсть, не осуджує; Бог бо його прийняв.
3Let not him that eateth despise him that eateth not; and let not him which eateth not judge him that eateth: for God hath received him.
4Ти хто єси, що судиш чужого слугу? своєму панові стоїть він, або падає. Устоїть же, бо здолїє Бог поставити його.
4Who art thou that judgest another man’s servant? to his own master he standeth or falleth. Yea, he shall be holden up: for God is able to make him stand.
5Инший шанує (один) день над (другий) день; инший же судить про всякий день (однаково). Кожен у своїй мислї нехай буде певен.
5One man esteemeth one day above another: another esteemeth every day alike . Let every man be fully persuaded in his own mind.
6Хто вважає на день, Господеві вважає; і хто не вважає на день, Господеві не вважає. Хто їсть, Господеві їсть, бо дякує Богу; і хто не їсть, Господеві не їсть, та й дякує Богу.
6He that regardeth the day, regardeth it unto the Lord; and he that regardeth not the day, to the Lord he doth not regard it . He that eateth, eateth to the Lord, for he giveth God thanks; and he that eateth not, to the Lord he eateth not, and giveth God thanks.
7Нїхто бо з нас собі не живе, і нїхто собі не вмирає.
7For none of us liveth to himself, and no man dieth to himself.
8Бо коли живемо, Господеві живемо; й коли вмираємо, Господеві вмираємо; то, чи живемо, чи вмираємо, ми Господнї.
8For whether we live, we live unto the Lord; and whether we die, we die unto the Lord: whether we live therefore, or die, we are the Lord’s.
9На се бо Христос і вмер, і воскрес, і ожив, щоб і над мертвими, й над живими панувати.
9For to this end Christ both died, and rose, and revived, that he might be Lord both of the dead and living.
10Ти ж чого судиш брата твого? або й ти, чого докоряєш брата твого? Усї бо станемо перед судищем Христовим.
10But why dost thou judge thy brother? or why dost thou set at nought thy brother? for we shall all stand before the judgment seat of Christ.
11Писано бо: Як живу, глаголе Господь, що передо мною поклонить ся всяке колїно, і всякий язик визнавати ме Бога.
11For it is written, As I live, saith the Lord, every knee shall bow to me, and every tongue shall confess to God.
12Тим же кожен з нас за себе перелїк дасть Богу.
12So then every one of us shall give account of himself to God.
13Оце ж більш один одного не осуджуймо, а лучче розсуджуйте, як би не класти спотикання брату, або поблазнї.
13Let us not therefore judge one another any more: but judge this rather, that no man put a stumblingblock or an occasion to fall in his brother’s way.
14Знаю я і впевнивсь у Христї Ісусї, що нїщо нескверне само собою; тільки, хто думає, що воно скверне, тому й скверне.
14I know, and am persuaded by the Lord Jesus, that there is nothing unclean of itself: but to him that esteemeth any thing to be unclean, to him it is unclean.
15Коли ж через їжу брат твій сумує, то вже не по любови ходиш. Не погубляй їжею твоєю того, за кого Христос умер.
15But if thy brother be grieved with thy meat, now walkest thou not charitably. Destroy not him with thy meat, for whom Christ died.
16Нехай же не ганить ся ваше добре.
16Let not then your good be evil spoken of:
17Бо царство Боже не їжа і питтє, а правда, і впокій, і радощі в Дусї сьвятім.
17For the kingdom of God is not meat and drink; but righteousness, and peace, and joy in the Holy Ghost.
18Хто бо в сьому служить Христу, той любий Богові і шануваний між людьми.
18For he that in these things serveth Christ is acceptable to God, and approved of men.
19Тому ж отсе побиваймось за тим, що для впокою і для збудовання спільного.
19Let us therefore follow after the things which make for peace, and things wherewith one may edify another.
20Ради їжи не руйнуй дїла Божого. Все чисте, тільки лихо чоловікові, що їсть із спотиканнєм.
20For meat destroy not the work of God. All things indeed are pure; but it is evil for that man who eateth with offence.
21Добре не їсти мясива, анї пити вина, нї (такого), від чого брат твій спотикаєть ся або блазнить ся, або знемогає.
21It is good neither to eat flesh, nor to drink wine, nor any thing whereby thy brother stumbleth, or is offended, or is made weak.
22Ти маєш віру? май (її) собі перед Богом. Блажен, хто не осуджує себе в тому, що похваляє.
22Hast thou faith? have it to thyself before God. Happy is he that condemneth not himself in that thing which he alloweth.
23Хто ж сумнить ся, чи їсти, осудить ся, бо (їсть) не по вірі; все ж, що не по вірі, гріх.
23And he that doubteth is damned if he eat, because he eateth not of faith: for whatsoever is not of faith is sin.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.