Римлян 14
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Douay-Rheims Bible, American Edition (1899)
1Знемогаючого ж у вірі приймайте не на розбіраннє думок.
1Now him that is weak in faith, take unto you: not in disputes about thoughts.
2Один вірує, (що можна) їсти все, а знемогаючий зїллє (нехай) їсть.
2For one believeth that he may eat all things: but he that is weak, let him eat herbs.
3Хто їсть, нехай тому, хто не їсть, не докоряє, а хто не їсть, нехай того, хто їсть, не осуджує; Бог бо його прийняв.
3Let not him that eateth, despise him that eateth not: and he that eateth not, let him not judge him that eateth. For God hath taken him to him.
4Ти хто єси, що судиш чужого слугу? своєму панові стоїть він, або падає. Устоїть же, бо здолїє Бог поставити його.
4Who art thou that judgest another man’s servant? To his own lord he standeth or falleth. And he shall stand: for God is able to make him stand.
5Инший шанує (один) день над (другий) день; инший же судить про всякий день (однаково). Кожен у своїй мислї нехай буде певен.
5For one judgeth between day and day: and another judgeth every day: let every man abound in his own sense.
6Хто вважає на день, Господеві вважає; і хто не вважає на день, Господеві не вважає. Хто їсть, Господеві їсть, бо дякує Богу; і хто не їсть, Господеві не їсть, та й дякує Богу.
6He that regardeth the day, regardeth it unto the Lord. And he that eateth, eateth to the Lord: for he giveth thanks to God. And he that eateth not, to the Lord he eateth not, and giveth thanks to God.
7Нїхто бо з нас собі не живе, і нїхто собі не вмирає.
7For none of us liveth to himself; and no man dieth to himself.
8Бо коли живемо, Господеві живемо; й коли вмираємо, Господеві вмираємо; то, чи живемо, чи вмираємо, ми Господнї.
8For whether we live, we live unto the Lord; or whether we die, we die unto the Lord. Therefore, whether we live, or whether we die, we are the Lord’s.
9На се бо Христос і вмер, і воскрес, і ожив, щоб і над мертвими, й над живими панувати.
9For to this end Christ died and rose again; that he might be Lord both of the dead and of the living.
10Ти ж чого судиш брата твого? або й ти, чого докоряєш брата твого? Усї бо станемо перед судищем Христовим.
10But thou, why judgest thou thy brother? or thou, why dost thou despise thy brother? For we shall all stand before the judgment seat of Christ.
11Писано бо: Як живу, глаголе Господь, що передо мною поклонить ся всяке колїно, і всякий язик визнавати ме Бога.
11For it is written: As I live, saith the Lord, every knee shall bow to me, and every tongue shall confess to God.
12Тим же кожен з нас за себе перелїк дасть Богу.
12Therefore every one of us shall render account to God for himself.
13Оце ж більш один одного не осуджуймо, а лучче розсуджуйте, як би не класти спотикання брату, або поблазнї.
13Let us not therefore judge one another any more. But judge this rather, that you put not a stumblingblock or a scandal in your brother’s way.
14Знаю я і впевнивсь у Христї Ісусї, що нїщо нескверне само собою; тільки, хто думає, що воно скверне, тому й скверне.
14I know, and am confident in the Lord Jesus, that nothing is unclean of itself; but to him that esteemeth any thing to be unclean, to him it is unclean.
15Коли ж через їжу брат твій сумує, то вже не по любови ходиш. Не погубляй їжею твоєю того, за кого Христос умер.
15For if, because of thy meat, thy brother be grieved, thou walkest not now according to charity. Destroy not him with thy meat, for whom Christ died.
16Нехай же не ганить ся ваше добре.
16Let not then our good be evil spoken of.
17Бо царство Боже не їжа і питтє, а правда, і впокій, і радощі в Дусї сьвятім.
17For the kingdom of God is not meat and drink; but justice, and peace, and joy in the Holy Ghost.
18Хто бо в сьому служить Христу, той любий Богові і шануваний між людьми.
18For he that in this serveth Christ, pleaseth God, and is approved of men.
19Тому ж отсе побиваймось за тим, що для впокою і для збудовання спільного.
19Therefore let us follow after the things that are of peace; and keep the things that are of edification one towards another.
20Ради їжи не руйнуй дїла Божого. Все чисте, тільки лихо чоловікові, що їсть із спотиканнєм.
20Destroy not the work of God for meat. All things indeed are clean: but it is evil for that man who eateth with offence.
21Добре не їсти мясива, анї пити вина, нї (такого), від чого брат твій спотикаєть ся або блазнить ся, або знемогає.
21It is good not to eat flesh, and not to drink wine, nor any thing whereby thy brother is offended, or scandalized, or made weak.
22Ти маєш віру? май (її) собі перед Богом. Блажен, хто не осуджує себе в тому, що похваляє.
22Hast thou faith? Have it to thyself before God. Blessed is he that condemneth not himself in that which he alloweth.
23Хто ж сумнить ся, чи їсти, осудить ся, бо (їсть) не по вірі; все ж, що не по вірі, гріх.
23But he that discerneth, if he eat, is condemned; because not of faith. For all that is not of faith is sin.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.