4. Мојсијева 23
Daničić–Karadžić Bible (1868), CyrillicTranslation
Daničić–Karadžić Bible (1868), Cyrillic
Kulish and Puluj Bible (1905)
1И рече Валам Валаку: Начини ми овде седам олтара, и приправи ми овде седам телаца и седам овнова.
1І каже Білеам до Балака: Постав менї ту сїм жертівників, і наготов менї семеро бичків і семеро баранів.
2И учини Валак како му рече Валам; и принесе Валак с Валамом на сваком олтару по једно теле и овна.
2І вчинив Балак те, що сказав Білеам. І жертвували Балак і Білеам бичка й барана на кожному жертівнику.
3Па рече Валам Валаку: Стој код своје жртве паљенице; а ја идем еда бих се срео с Господом, па шта ми јави казаћу ти. И он отиде сам.
3І каже Білеам до Балака: Стань коло всепалення твого, а я пійду: може стріне Господь мене, і що покаже він менї, те перекажу тобі. І пійшов на безлїсний верх гори.
4И срете Бог Валама, а он му рече: Седам олтара спремних, и принесох по теле и овна на сваком олтару.
4І стрів Бог Білеама, і він каже до його: Сїм жертівників поставив я, і принїс бичка й барана на кожному жертівнику.
5А Господ метну речи у уста Валаму, и рече врати се к Валаку и тако му реци.
5І вложив Господь слово в уста Білеамові і промовив: Вернись до Балака і говори так:
6И врати се к њему, а он стајаше код жртве своје паљенице и сви кнезови моавски.
6І вернувсь він до його; і се стояв він коло всепалення свого, сам він і всї князї Моаба.
7А он отвори причу своју, и рече: Из Арама доведе ме Валак, цар моавски с планине источне, говорећи: Ходи, прокуни ми Јакова, ходи, наружи Израиља.
7І почав він річ свою і промовив: Закликав мене з Арану Балак у гостину, з гір восточнїх царь Моабський у свою країну: Прийди, будеш ту Якова клясти-проклинати; прийди, будеш в Ізраїля долю відіймати.
8Како бих клео оног кога не куне Бог? Или како бих ружио оног кога Господ не ружи?
8Як я, царю, того зважусь клясти-проклинати, кого Бог сподобив ласки, Господь благодати?
9Јер сврх стена видим га, и с хумова гледам га. Гле, овај ће народ наставати сам, и с другим народима неће се помешати.
9Я на його з гір високих пильно позираю, із верхів очима всюди його проводжаю. Се той люд, що від народів окрім пробуває, між народами нїкого рідного не має.
10Ко ће избројати прах Јаковљев и број од четврти Израиља? Да бих ја умро смрћу праведничком, и крај мој да би био као њихов!
10Хто Якова та злїчив би пісок під ногами? Мирияди Ізраїля хто порахував би? Коли б менї так праведно, як і їм вмирати, я не знаю, чого в світї кращого й бажати.
11Тада рече Валак Валаму: Шта то радиш од мене? Ја те дозвах да прокунеш непријатеље моје, а гле, ти благосиљаш једнако.
11І каже Балак Білеамові: Що ти вчинив ізо мною? Проклясти вороги мої взяв я тебе, і се ти навіть благословляєш їх!
12А он одговори и рече: Зар нећу пазити и говорити оно што ми је Господ метнуо у уста?
12І відповів той, кажучи: Хиба того, що вложив Господь в уста менї, не годиться менї виявити?
13Тада му рече Валак: Ходи са мном на друго место, одакле ћеш га видети; само му крај видиш, а свега га не видиш; прокуни ми га оданде.
13І каже йому Балак: Ходїмо зо мною на инше місце, звідкіля мож побачити їх; та тільки тих, що поперед, бачити меш їх, а всїх не побачиш. І проклени менї їх із відтам.
14И доведе га у поље Зофим, наврх Фазге, и начини седам олтара, и принесе на сваком олтару по једно теле и овна.
14І вивів його на поле сторожі, на верховину Пісги-гори, і поставив там сїм жертівників, і принїс бичка й барана на кожному жертівнику.
15Тада Валам рече Валаку: Стој ту код жртве своје паљенице, а ја идем онамо на сусрет Господу.
15І каже він Балакові: Стань ту коло всепалення твого, а я піду там на зустріч.
16И срете Господ Валама, и метну му реч у уста, и рече: Врати се к Валаку, и тако говори.
16І зустрів Господь Білеама, і вложив слово йому в уста, і рече: Вернись до Балака і так промовляти меш.
17И дође к њему, а он стајаше код жртве своје паљенице и с њим кнезови моавски; и рече Валак: Шта вели Господ?
17І прийшов він до його; і се стоїть він коло всепалення, і князї Моабські з ним.
18А он отвори причу своју, и рече: Устани Валаче, и послушај, чуј ме сине Сефоров!
18І каже йому Балак: Що промовив Господь?
19Бог није човек да лаже, ни син човечји да се покаје. Шта каже неће ли учинити, и шта рече неће ли извршити?
19І почав він приповідь свою і промовив: Встань, Балаче, та послухай, зрозумій, Зипорів сину!
20Гле, примих да благословим; јер је Он благословио, а ја нећу порећи.
20Бог, не чоловік той льживий, щоб туманити людину. Сказав би він, та й не вдїяв? Нї, по віки так не буде! Він сказав, та й не справдив би? Се ж не ми, химерні люде.
21Не гледа на безакоње у Јакову ни на неваљалство у Израиљу; Господ је његов с њим, и граја у њему као цар кад надвлада.
21Звелїв він благословити, я благословив, не сумнився, щоб Яков по Божій волї нїчим в сьвітї не журився.
22Бог га је извео из Мисира, Он му је као снага једнорогова.
22Господь, Бог його, по віки з ним пробуває, голубить, і труба його царськая голосно рокоче, трубить.
23Јер нема чини на Јакова ни врачања на Израиља; у ово доба говориће се о Јакову и о Израиљу, што је учинио Бог.
23Вивів люд свій із Египту, визволив з ярма, з неволї, мов той ріг у однорога, сила його в дикім полї.
24Ево, народ ће устати као силан лав, и као лавић скочиће; неће лећи докле не поједе лов и попије крв побијених.
24На Якова в нас не буде, ворожби чи то проклону: про Ізраїля всї люде скажуть: Бог його воздвигнув.
25Тада рече Валак Валаму: Немој га ни клети ни благосиљати.
25Мов левиця устає він, і мов лев стрибає в гору; ляже, як пожер здобичу та напивсь крові з улову.
26А Валам одговори Валаку: Нисам ли ти казао да ћу чинити шта ми год Господ каже?
26І каже Балак Білеамові: Лучче вже й не проклинай їх, і не благословляй.
27А Валак рече Валаму: Ходи, одвешћу те на друго место; да ако Богу буде воља да ми га оданде прокунеш.
27І відповів Білеам, і каже Балакові: Хиба не казав я тобі, що все, що промовив Господь, мушу сповнити.
28И одведе Валак Валама наврх Фегора, који гледа у пустињу.
28І каже Балак Білеамові: Ось ходїмо, візьму тебе в друге місце. Може, Богу буде вгодно, щоб ти прокляв їх із відтам.
29И рече Валам Валаку: Начини ми овде седам олтара, и приправи ми овде седам телаца и седам овнова.
29І взяв Балак Білеама на верх Пеора, що стремить на рівнинї пустинї. І каже Білеам Балакові:
30И учини Валак како рече Валам и принесе жртву по теле и овна на сваком олтару.
30Вистав менї ту сїм жертівників, і приготов менї ту семеро бичків і семеро баранів.
no verse 31 in this text
31І вчинив Балак, що сказав йому Білеам, і жертвував він бичка й барана на кожному жертівнику.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.