Genesis 49
Clementine Vulgate, 1598Translation
Clementine Vulgate, 1598
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Vocavit autem Jacob filios suos, et ait eis: Congregamini, ut annuntiem quæ ventura sunt vobis in diebus novissimis.
1І прикликав Яков сини свої і каже:
2[Congregamini, et audite, filii Jacob, audite Israël patrem vestrum:
2Ой синове Якова! Скуптеся докупи, та послухайте, що скаже вам отець Ізраїль.
3Ruben, primogenitus meus, tu fortitudo mea, et principium doloris mei; prior in donis, major in imperio.
3Ти, мій первенче, Рубене, сило моя перва! Ти й поважен, ти й потужен, всїх ти переважив,
4Effusus es sicut aqua, non crescas: quia ascendisti cubile patris tui, et maculasti stratum ejus.
4Та филюєшся водою, задню пасти будеш; лїг бо на отецьке ложе, ложе ти зневажив, і зневажив і споганив батькову постелю!
5Simeon et Levi fratres vasa iniquitatis bellantia.
5Симеоне й ти Левію! Браттє ви між браттєм, та сестра знаряддє в зрадї кривдї стала.
6In consilium eorum non veniat anima mea, et in cœtu illorum non sit gloria mea: quia in furore suo occiderunt virum, et in voluntate sua suffoderunt murum.
6Не ввійду я в вашу раду, поки й тху тихого, і до змови не пристану серцем чистим, чесним. Бо вони людей в завзяттї мучили, вбивали, в безумі свойму терзали навіть і скотину.
7Maledictus furor eorum, quia pertinax: et indignatio eorum, quia dura: dividam eos in Jacob, et dispergam eos in Israël.
7Проклинаю їх нелюдське дике їх завзяттє; їх в Ізраїлї розсїю, звергну у Якові.
8Juda, te laudabunt fratres tui: manus tua in cervicibus inimicorum tuorum, adorabunt te filii patris tui.
8Юда! Тебе возхвалить рідне браттє ревно, і вклонятись тобі будуть батька твого дїти.
9Catulus leonis Juda: ad prædam, fili mi, ascendisti: requiescens accubuisti ut leo, et quasi leæna: quis suscitabit eum?
9Юда левчук голодний; ситим будеш, синку, і хижацтвом пійдеш в гору; левом опочинеш: Мов той лев заляжеш спати, страшен, як левиця; хто зосьмілиться збудити, сон його стрівожить?
10Non auferetur sceptrum de Juda, et dux de femore ejus, donec veniat qui mittendus est, et ipse erit expectatio gentium.
10В Юди не похитнеться берло між колїньми, докіль мир постане в людях, чаяннє в народах.
11Ligans ad vineam pullum suum, et ad vitem, o fili mi, asinam suam, lavabit in vino stolam suam et in sanguine uvæ pallium suum.
11В виноградї він привяже знїжене ослятко, у найкращому, ослицї мазану дитину. У винї одежу виправ, платтє у червонім.
12Pulchriores sunt oculi ejus vino, et dentes ejus lacte candidiores.
12Од вина потуманїли ясні очі в його, од молока побілїли в його ситі зуби.
13Zabulon in littore maris habitabit, et in statione navium pertingens usque ad Sidonem.
13Зебулон седить над морем, судна знай вітає; його слуги пробувати будуть і в Сидонї.
14Issachar asinus fortis accubans inter terminos.
14Іссахар — осел костлявий між двома хлївами.
15Vidit requiem, quod esset bona et terram, quod optima: et supposuit humerum suum ad portandum, factusque est tributis serviens.
15Бачить, що в землї родющій люба річ спочити; і на паньщинї гне спину під тягар, працює.
16Dan judicabit populum suum sicut et alia tribus in Israël.
16Дан свій люд судити буде, рід свій в Якові.
17Fiat Dan coluber in via, cerastes in semita, mordens ungulas equi, ut cadat ascensor ejus retro.
17Дан лежати на дорозї гадиною буде. Вкусить він коня за ногу, скине й їздеця він; навпаки впаде злякавшись, у сїдлї не всидить.
18Salutare tuum expectabo, Domine.
18На твою вповаю поміч, Господе, мій Боже!
19Gad, accinctus præliabatur ante eum: et ipse accingetur retrorsum.
19Гад — напре на його військо, він побє потужне.
20Aser, pinguis panis ejus, et præbebit delicias regibus.
20Ассер у життї роскішнім їсти ме хлїб з туком, ласощі царські усїм він вистачати буде.
21Nephthali, cervus emissus, et dans eloquia pulchritudinis.
21Нафталїй гіллє розкине пишним дубом.
22Filius accrescens Joseph, filius accrescens et decorus aspectu: filiæ discurrerunt super murum.
22Йосиф же, се вітка добра з дерева, що родить над криницею, да й стеле яблука по муру.
23Sed exasperaverunt eum et jurgati sunt, invideruntque illi habentes jacula.
23Нацїлялись в його з лука, стрелили, та лук свій
24Sedit in forti arcus ejus, et dissoluta sunt vincula brachiorum et manuum illius per manus potentis Jacob: inde pastor egressus est, lapis Israël.
24Він удержав у потузї. Руцї не послабли.
25Deus patris tui erit adjutor tuus, et omnipotens benedicet tibi benedictionibus cæli desuper, benedictionibus abyssi jacentis deorsum, benedictionibus uberum et vulvæ.
25Всемогущий благодатно, синку, тебе кропить з неба гарними дощами, із землї годує.
26Benedictiones patris tui confortatæ sunt benedictionibus patrum ejus, donec veniret desiderium collium æternorum: fiant in capite Joseph, et in vertice Nazaræi inter fratres suos.
26Ті ж бо всї благословення, що дознав отець твій, взяли гору над горами, вічними холмами. Ой нехай же на голову всї Йосифові зійдуть і на тїмє осяйного князя між братами!
27Benjamin lupus rapax, mane comedat prædam, et vespere dividet spolia.]
27Бенямин, се в нас вовцюга, наситу не знає; вранцї — він жере поживу, в вечір — здобич дїлить.
28Omnes hi in tribubus Israël duodecim: hæc locutus est eis pater suus, benedixitque singulis benedictionibus propriis.
28Усе це дванайцятеро поколїнь Ізрайлевих, і се промовив до них отець і благословив їх кожного, по благословенню його благословив їх.
29Et præcepit eis, dicens: Ego congregor ad populum meum: sepelite me cum patribus meis in spelunca duplici quæ est in agro Ephron Hethæi,
29І заповідав їм, і каже їм: Я пригорнусь до народу мого. Поховайте мене з отцями моїми в печері, що на полї Ефроновому Гетієвому,
30contra Mambre in terra Chanaan, quam emit Abraham cum agro ab Ephron Hethæo in possessionem sepulchri.
30В печері, що на полї Макпелевому, що перед Мамрійщиною в Канаан землї, що купив Авраам у Ефрона Гетія у державу на гробовище.
31Ibi sepelierunt eum, et Saram uxorem ejus: ibi sepultus est Isaac cum Rebecca conjuge sua: ibi et Lia condita jacet.
31Там поховано Авраама й Сарру, жону його; там поховано Ізаака й Ребеку, жену його, і там поховав я Лею.
32Finitisque mandatis quibus filios instruebat, collegit pedes suos super lectulum, et obiit: appositusque est ad populum suum.
32Куплене поле й печера на йому в синів Гетових.
no verse 33 in this text
33І переставши Яков чинити заповіт синам своїм, простягнув нозї свої на постелї і розлучивсь із душею, та й пригорнувсь до народу свого.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.