Ӂенеза 22
Cornilescu Bible (1924), Cyrillic scriptTranslation
Cornilescu Bible (1924), Cyrillic script
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Дупэ ачесте лукрурь, Думнезеу а пус ла ынчеркаре пе Авраам ши й-а зис: „Аврааме!” „Ятэ-мэ”, а рэспунс ел.
1І було по сих речах, що Бог спокушував Авраама, і рече йому: Аврааме, Аврааме! І каже: Ось я!
2Думнезеу й-а зис: „Я пе фиул тэу, пе сингурул тэу фиу, пе каре-л юбешть, пе Исаак; ду-те ын цара Мория ши аду-л ардере-де-тот аколо, пе ун мунте пе каре ци-л вой спуне.”
2І рече: Возьми сина твого, єдиного твого, що його возлюбив єси, Ізаака, та йди в Морія землю, та й принеси його там у всепаленнє-жертву на одній горі, що тобі речу.
3Авраам с-а скулат дис-де-диминяцэ, а пус шауа пе мэгар ши а луат ку ел доуэ слуӂь ши пе фиул сэу Исаак. А тэят лемне пентру ардеря-де-тот ши а порнит спре локул пе каре и-л спусесе Думнезеу.
3І встав Авраам рано вранцї та й осїдлав осла свого, та взяв два парубки з собою, та Ізаака сина свого, та наколов дров на всепаленнє, та й рушив до врочища, що про його рече йому Бог.
4А трея зи, Авраам а ридикат окий ши а вэзут локул де департе.
4На третїй же день позирнув Авраам очима своїми, та й побачив те врочище здалеку.
5Ши Авраам а зис слуӂилор сале: „Рэмынець аич ку мэгарул; еу ши бэятул не вом дуче пынэ коло сэ не ынкинэм ши апой не вом ынтоарче ла вой.”
5І каже Авраам слугам своїм: Седїте тутеньки з ослом, я ж із сином пійдемо аж он туди, та поклонившись і вернемось до вас.
6Авраам а луат лемнеле пентру ардеря-де-тот, ле-а пус ын спинаря фиулуй сэу Исаак ши а луат ын мынэ фокул ши куцитул. Ши ау мерс астфел амындой ымпреунэ.
6Узяв же Авраам дрова на всепаленнє, та й положив на Ізаака, сина свого; взяв же в руки й огонь і жертівного ножа, та й пійшли обидва вкупі.
7Атунч Исаак, ворбинд ку татэл сэу Авраам, а зис: „Татэ!” „Че есте, фиуле?” й-а рэспунс ел. Исаак а зис дин ноу: „Ятэ фокул ши лемнеле, дар унде есте мелул пентру ардеря-де-тот?”
7Каже ж Ізаак до Авраама, батька свого: Панотче! Він же каже: Що тобі, синку? Каже ж: Ось огонь і дрова, а де ж овеча на всепаленнє?
8„Фиуле”, а рэспунс Авраам, „Думнезеу Ынсушь ва пурта грижэ де мелул пентру ардеря-де-тот.” Ши ау мерс амындой ымпреунэ ынаинте.
8Каже ж Авраам: Бог обмислить собі ягня на всепаленнє. І йшли собі обоє вкупі.
9Кынд ау ажунс ла локул пе каре и-л спусесе Думнезеу, Авраам а зидит аколо ун алтар ши а ашезат лемнеле пе ел. А легат пе фиул сэу Исаак ши л-а пус пе алтар, дясупра лемнелор.
9Прийшли на врочище, що рече йому Бог, і зробив там Авраам жертівника, і розложив дрова, і звязавши Ізаака, сина свого, положив його на жертівнику зверху на дровах.
10Апой, Авраам а ынтинс мына ши а луат куцитул, ка сэ ынжунгие пе фиул сэу.
10І простїг Авраам руку свою, щоб узяти ножа заколоти сина свого.
11Атунч, Ынӂерул Домнулуй л-а стригат дин черурь ши а зис: „Аврааме! Аврааме!” „Ятэ-мэ!” а рэспунс ел.
11Аж озветься до його ангел Господень і рече: Аврааме, Аврааме! Він же каже: Ось я.
12Ынӂерул а зис: „Сэ ну пуй мына пе бэят ши сэ ну-й фачь нимик; кэч штиу акум кэ те темь де Думнезеу, ынтрукыт н-ай круцат пе фиул тэу, пе сингурул тэу фиу, пентру Мине.”
12І рече: Не возложи руки твоєї на хлопя, а нїчогісїнько не чини йому; тепер бо взнав я, що боїшся ти Бога, і не пощадив єси сина твого возлюбленого мене ради.
13Авраам а ридикат окий ши а вэзут ынапоя луй ун бербек ынкуркат ку коарнеле ынтр-ун туфиш, ши Авраам с-а дус де а луат бербекул ши л-а адус ка ардере-де-тот ын локул фиулуй сэу.
13І позирнувши Авраам очима своїми побачив, що баран із заду завяз рогами в гущинї. І пійшов Авраам і взяв барана і принїс його на всеспаленнє замість Ізаака сина свого.
14Авраам а пус локулуй ачелуя нумеле: „Домнул ва пурта де грижэ”. Де ачея се зиче ши азь: „Ла мунтеле унде Домнул ва пурта де грижэ”.
14І приложив Авраам прізвище врочищу тому Єгова-Уре, Господь бачить, як і по сей день говорять: На горі Господа побачять.
15Ынӂерул Домнулуй а кемат а доуа оарэ дин черурь пе Авраам
15І озветься ангел Господень до Авраама вдруге з небес,
16ши а зис: „‘Пе Мине Ынсумь жур’, зиче Домнул, ‘пентру кэ ай фэкут лукрул ачеста ши н-ай круцат пе фиул тэу, пе сингурул тэу фиу,
16Глаголючи: Мною самим клявсь я — се Господнє слово — за те, що вчинив єси таку річ, і не пощадив єси сина свого возлюбленого мене ради.
17те вой бинекувынта фоарте мулт ши-ць вой ынмулци фоарте мулт сэмынца, ши ануме: ка стелеле черулуй ши ка нисипул де пе цэрмул мэрий, ши сэмынца та ва стэпыни четэциле врэжмашилор ей.
17Велико благословлю тебе, і намножу твій рід як зорі небесні, і як пісок узкрай моря, і внаслїдує потомство твоє царини ворогів своїх.
18Тоате нямуриле пэмынтулуй вор фи бинекувынтате ын сэмынца та, пентру кэ ай аскултат де порунка Мя!’”
18І благословляться в потомстві твойму всї народи землї, тим що послухав єси голосу мого.
19Авраам с-а ынторс ла слуӂиле сале ши с-ау скулат ши ау плекат ымпреунэ ла Беер-Шеба, кэч Авраам локуя ла Беер-Шеба.
19Вернувся ж Авраам до слуг своїх і рушили вони й пійшли вкупі до Бейер-Себи, і вселивсь Авраам коло колодязя клятьби.
20Дупэ ачесте лукрурь, и с-а спус луй Авраам: „Ятэ, Милка а нэскут ши еа копий фрателуй тэу Нахор,
20Сталося ж по сїх речах, що зъясовано Абраамові словами: Ось і Милка і вона вродила сини братові твойму Нахорові,
21ши ануме пе Уц, ынтыюл сэу нэскут, пе Буз, фрателе сэу, пе Кемуел, татэл луй Арам,
21Уза, перворідня його, та Буса, брата його, та Кемуїла, отця Арамова,
22пе Кесед, пе Хазо, пе Пилдаш, пе Иидлаф ши пе Бетуел.
22Та Хеседа, та Газа, та Пидаса, та Ідлафа, та Батуїла.
23Бетуел а нэскут пе Ребека. Ачештя сунт чей опт фий пе каре й-а нэскут Милка луй Нахор, фрателе луй Авраам.”
23Батуїл же появив Ребеку. Сих восьмерох уродила Милка Нахорові, братові Авраамовому.
24Циитоаря луй, нумитэ Реума, а нэскут ши еа пе Тебах, Гахам, Тахаш ши Маака.
24І наложниця його, на імя Реюма, ся вродила Тебаха та Гахама та Тегаса та Маяха.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.