Ӂенеза 12
Cornilescu Bible (1924), Cyrillic scriptTranslation
Cornilescu Bible (1924), Cyrillic script
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Домнул зисесе луй Аврам: „Ешь дин цара та, дин рудения та ши дин каса татэлуй тэу ши вино ын цара пе каре ць-о вой арэта.
1І рече Господь Аврамові: Зійди з землї твоєї і від роду твого і з домівки отця твого у ту землю, що тобі покажу.
2Вой фаче дин тине ун ням маре ши те вой бинекувынта; ыць вой фаче ун нуме маре ши вей фи о бинекувынтаре.
2І зроблю тебе народом великим, і благословлю тебе і звеличу імя твоє, і будеш благословен.
3Вой бинекувынта пе чей че те вор бинекувынта ши вой блестема пе чей че те вор блестема ши тоате фамилииле пэмынтулуй вор фи бинекувынтате ын тине.”
3І благословлю благословляючих тебе, а кленучих тебе проклену. І благословляться в тобі всї племіння землї.
4Аврам а плекат, кум ый спусесе Домнул, ши а плекат ши Лот ымпреунэ ку ел. Аврам авя шаптезечь ши чинч де ань кынд а ешит дин Харан.
4І пійшов Аврам, як глаголав йому Господь, і йшов із ним Лот. Аврамові ж було сїмдесять год, як ізійшов із Гарану.
5Аврам а луат пе Сарай, невастэ-са, ши пе Лот, фиул фрателуй сэу, ымпреунэ ку тоате авериле пе каре ле стрынсесерэ ши ку тоате слуӂиле пе каре ле кыштигасерэ ын Харан. Ау плекат ын цара Канаан ши ау ажунс ын цара Канаан.
5І взяв Аврам Сару, жінку свою, да Лота, сина брата свого, і все майно своє, яке нажили в Гаранї, і всякі душі, що здобули в Гаранї, та й зійшли геть, щоб ійти в землю Канаанську. І прийшли в Канаан землю.
6Аврам а стрэбэтут цара пынэ ла локул нумит Сихем, пынэ ла стежарул луй Море. Канааниций ерау атунч ын царэ.
6І пройшов Аврам землю до врочища Сихема, до дубрави Море́, Канаанеї ж тодї жили в тїй землї.
7Домнул С-а арэтат луй Аврам ши й-а зис: „Тоатэ цара ачаста о вой да семинцей тале.” Ши Аврам а зидит аколо ун алтар Домнулуй, каре и Се арэтасе.
7І явивсь тодї Господь Аврамові, і рече йому: Потомкам твоїм надїлю землю сю. І спорудив там він жертівника Господеві, що явивсь йому.
8Де аколо а порнит спре мунте, ла рэсэрит де Бетел, ши шь-а ынтинс кортул авынд Бетелул ла апус ши Ай ла рэсэрит. А зидит ши аколо ун алтар Домнулуй ши а кемат Нумеле Домнулуй.
8І двинув звідти в гори, на восток ід Бетелю, і напяв намет свій на захід сонця від Бетеля, а від Гая на востоцї, і спорудив там жертівника Господеві, і призвав імя Господнє.
9Аврам шь-а урмат друмул, ынаинтынд мереу спре мязэзи.
9І подававсь Аврам усе далїй та далїй, простуючи на полуднє.
10А венит ынсэ о фоамете ын царэ, ши Аврам с-а коборыт ын Еӂипт ка сэ локуяскэ пентру кытэва време аколо, кэч ера маре фоамете ын царэ.
10І сталась голоднеча в тїй землї, і спустивсь Аврам у Египет на пробуваннє таменькі, бо тяжка була вона в тїй землї.
11Кынд ера апроапе сэ интре ын Еӂипт, а зис невестей сале Сарай: „Ятэ, штиу кэ ешть о фемее фрумоасэ ла фацэ.
11Сталося ж, як наближавсь до входу в Египет, рече він Сарі, жінцї своїй: Оце ж я знаю, що ти молодиця гарна.
12Кынд те вор ведя еӂиптений, вор зиче: ‘Ачаста есте неваста луй!’ Ши пе мине мэ вор оморы, яр пе тине те вор лэса ку вяцэ.
12От, як Египтяне тебе побачять, дак і казати муть: Се жінка його, та й убють мене, тебе ж оставлять живою.
13Спуне, рогу-те, кэ ешть сора мя, ка сэ-мь мяргэ бине дин причина та ши суфлетул меу сэ трэяскэ даторитэ цие.”
13Кажи ж, що ти менї сестра, щоб добре менї було задля тебе.
14Кынд а ажунс Аврам ын Еӂипт, еӂиптений ау вэзут кэ неваста луй ера фоарте фрумоасэ.
14І сталось, як прийшов Аврам у Египет, от і вбачали Египтяне, що жінка його була молодиця гарна дуже.
15Службаший чей май де фрунте ай луй Фараон ау вэзут-о ши ей ши ау лэудат-о ла Фараон, ши фемея а фост адусэ ын каса луй Фараон.
15І як побачили її врядовики Фараонові, дак вихваляли перед Фараоном, і взято молодицю в палати Фараонові.
16Пе Аврам л-а примит бине дин причина ей ши Аврам а кэпэтат ой, бой, мэгарь, робь ши роабе, мэгэрице ши кэмиле.
16І з Аврамом обійшовся він добре задля неї, і надїлено його вівцями й волами, ослами й рабами, рабинями й ослицями й верблюдами.
17Дар Домнул а ловит ку марь урӂий пе Фараон ши каса луй дин причина невестей луй Аврам, Сарай.
17Та вдарив Господь Фараона й дом його тяжкими язвами задля Сари, жінки Аврамовоі.
18Атунч, Фараон а кемат пе Аврам ши й-а зис: „Че мь-ай фэкут? Пентру че ну мь-ай спус кэ есте невастэ-та?
18І прикликав Фараон Аврама та й каже: Що се вдїяв єси менї? Чом не сказав єси менї, що вона жінка тобі?
19Де че ай зис: ‘Есте сора мя’, ши ам луат-о астфел де невастэ? Акум, ятэ-ць неваста; я-о ши плякэ!”
19Про що певнив єси: Вона сестра менї? Я й узяв її собі за жінку. Тепер же ось тобі жінка твоя; возьми її та й ійди собі.
20Ши Фараон а дат порункэ оаменилор луй сэ-л петрякэ пе ел, пе неваста са ши тот че авя.
20І повелїв Фараон людям своїм, щоб випроводили його й жінку його і усе, що було його.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.