Ӂенеза 19
Cornilescu Bible (1924), Cyrillic scriptTranslation
Cornilescu Bible (1924), Cyrillic script
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Чей дой ынӂерь ау ажунс ла Содома сяра, ши Лот шедя ла поарта Содомей. Кынд й-а вэзут, Лот с-а скулат, ле-а ешит ынаинте ши с-а плекат пынэ ла пэмынт.
1Прийшли ж обидва ангели в Содом у вечорі. Лот же седїв коло царини Содомської. Побачивши ж Лот, устав на зустріч їм, тай поклонився лицем до землї.
2Апой а зис: „Домний мей, интраць, вэ рог, ын каса робулуй востру, ка сэ рэмынець песте ноапте ын еа, ши спэлаци-вэ пичоареле; мыне вэ вець скула де диминяцэ ши вэ вець ведя де друм.” „Ну”, ау рэспунс ей, „чи вом петрече ноаптя ын улицэ.”
2І рече: Оце ж, панове, завернїть у домівку раба вашого та спочиньте і ноги собі помийте, а як обутріє, верстати мете путь свою. Вони ж рекли: Нї ночуватимемо на улицї.
3Дар Лот а стэруит де ей пынэ ау венит ши ау интрат ын каса луй. Ле-а прегэтит о чинэ, а пус сэ коакэ азиме ши ау мынкат.
3І примусив їх, і ввійшли в господу його. І вчинив їм учту, і опрісноків напік їм, і попоїли.
4Дар ну се кулкасерэ ынкэ, ши оамений дин четате, бэрбаций дин Содома, тинерь ши бэтрынь, ау ынконжурат каса; тот нородул а алергат дин тоате колцуриле.
4Перед облягами ж обступили дом городяне Содомські, від молодика, тай до дїда, увесь народ укупі з усїх кутків.
5Ау кемат пе Лот ши й-ау зис: „Унде сунт оамений каре ау интрат ла тине ын ноаптя ачаста? Скоате-й афарэ ла ной, ка сэ не ымпреунэм ку ей.”
5І гукали Лотові, і казали до його: Де люде, що ввійшли до тебе на ніч? Виведи їх до нас, розпізнаємо їх.
6Лот а ешит афарэ ла ей ла ушэ, а ынкуят уша дупэ ел
6Вийшов же до них Лот на рундук, і зачинив двері за собою.
7ши а зис: „Фрацилор, вэ рог, ну фачець о асеменя рэутате!
7Каже ж до них: Нї, браттє! Не чинїте бо ледарства!
8Ятэ кэ ам доуэ фете каре ну штиу де бэрбат; ам сэ ви ле адук афарэ ши ле вець фаче че вэ ва плэчя. Нумай ну фачець нимик ачестор оамень, фииндкэ ау венит суб умбра акоперишулуй касей меле.”
8Є в мене дві дочцї, що не взнали мужа; виведу їх до вас, і робіть їм що любо вам, тільки людям сим не чинїте обиди; увійшли бо під стелю дому мого.
9Ей ау стригат: „Плякэ!” Ши ау зис: „Омул ачеста а венит сэ локуяскэ аич ка ун стрэин ши акум вря сэ факэ пе жудекэторул. Ей бине, о сэ-ць фачем май рэу декыт лор.” Ши, ымпингынд пе Лот ку сила, с-ау апропият сэ спаргэ уша.
9Вони ж кажуть йому: Геть із відсї! Прийшов сюди жити, та хочеш і суд судити. Ось ми ж навчимо тебе, ще лучче, нїж їх. І насильствовали чоловіка того, Лота, вельми, і підступили розбити двері.
10Дар бэрбаций ачея ау ынтинс мына, ау трас пе Лот ынэунтру ла ей ын касэ ши ау ынкуят уша.
10Та простягли мужі руки й утягли Лота до себе в будівлю, а двері в будівлї засунули.
11Яр пе оамений каре ерау ла уша касей й-ау ловит ку орбире, де ла чел май мик пынэ ла чел май маре, аша кэ деӂяба се трудяу сэ гэсяскэ уша.
11На людей же, що були під дверима в будинку вдарили слїпотою, від мала тай до велика, і марно шукали вони дверей.
12Бэрбаций ачея ау зис луй Лот: „Пе чине май ай аич? Ӂинерь, фий ши фийче ши тот че ай ын четате – скоате-й дин локул ачеста.
12Промовили ж мужі до Лота: Чи єсть у тебе тута зятї або сини твої або дочки твої? Або коли хто инший єсть у тебе в городї, всїх виведи із міста сього!
13Кэч авем сэ нимичим локул ачеста, пентру кэ а ажунс маре плынӂере ынаинтя Домнулуй ымпотрива локуиторилор луй. Де ачея не-а тримис Домнул, ка сэ-л нимичим.”
13Бо ми погубимо се місто; бо знявсь угору лемент про його перед Господом, і послав нас Господь вигубити його.
14Лот а ешит ши а ворбит ку ӂинерий сэй, каре луасерэ пе фетеле луй: „Скулаци-вэ”, а зис ел, „ешиць дин локул ачеста; кэч Домнул аре сэ нимичяскэ четатя.” Дар ӂинерий луй кредяу кэ глумеште.
14Вийшов же Лот і промовив до зятїв своїх, що побрали дочки його, і рече: Підіймайтесь та виходьте з міста сього; бо погубляє Господь город. Та здавалось, що жартує перед зятьми своїми.
15Кынд с-а крэпат де зиуэ, ынӂерий ау стэруит де Лот зикынд: „Скоалэ-те, я-ць неваста ши челе доуэ фете, каре се афлэ аич, ка сэ ну перь ши ту ын нелеӂюиря четэций.”
15Як же зачервонїв ранок, принукали ангели Лота, глаголючи: Уставай, бери жену твою й двох дочок твоїх, що при тобі, та одходь, щоб і тобі не погибнути з беззаконними городянами.
16Ши, фииндкэ Лот зэбовя, бэрбаций ачея й-ау апукат де мынэ пе ел, пе невастэ-са ши пе челе доуэ фете але луй, кэч Домнул воя сэ-й круце; л-ау скос ши л-ау лэсат афарэ дин четате.
16І стуманїв він, і взяли ангели за руку його, і за руку жінку його, і за руки двох дочок його; бо пощадив їх Господь, тай вивели їх, і поставили за городом.
17Дупэ че й-ау скос афарэ, унул дин ей а зис: „Скапэ-ць вяца; сэ ну те уйць ынапой ши сэ ну те опрешть ын вреун лок дин кымпие. Скапэ ла мунте, ка сэ ну перь.”
17І як повиводили їх геть, рече: Спасай твою душу. Не озирайсь, і не зупиняйся нїде в усїй околицї сїй. У гори втїкай, щоб і тобі не згинути.
18Лот ле-а зис: „О! ну, Доамне!
18Рече ж до них Лот: Благаю тебе, пане!
19Ятэ кэ ам кэпэтат тречере ынаинтя Та ши ай арэтат маре ындураре фацэ де мине, пэстрынду-мь вяца, дар ну пот сэ фуг ла мунте ынаинте ка сэ мэ атингэ прэпэдул ши вой пери.
19Що знайшов раб твій ласку в очах твоїх, і велика милость твоя, що показав до мене, що вирятував душу мою, я ж не здолїю рятуватись у горах, щоб не наздогнала мене лиха година, та не вмерти менї.
20Ятэ, четатя ачаста есте дестул де апроапе ка сэ фуг ын еа ши есте микэ. О! де аш путя сэ фуг аколо…, есте аша де микэ… ши сэ скап ку вяцэ!”
20А, споглянь городок сей близько, побіжу я туди; він маленький, дак і душа моя сохраниться.
21Ши Ел й-а зис: „Ятэ кэ-ць фак ши хатырул ачеста ши ну вой нимичи четатя де каре ворбешть.
21І рече йому: Оце ж я зглянусь на тебе і в сьому, що не погублю городка, що про його мовляв еси.
22Грэбеште-те де фуӂь ын еа, кэч ну пот фаче нимик пынэ ну вей ажунӂе аколо.” Пентру ачея с-а пус четэций ачелея нумеле Цоар.
22Хапайся ж рятуватись тамо; не можу бо чинити нїчого, докіль увійдеш туди. Тим і проложено містечку тому прізвище Сигор.
23Рэсэря соареле пе пэмынт кынд а интрат Лот ын Цоар.
23Сонце зійшло вже над землю, як Лот увійшов у Сигор.
24Атунч, Домнул а фэкут сэ плоуэ песте Содома ши песте Гомора пучоасэ ши фок де ла Домнул дин чер.
24І бурхонув Господь на Содом та Гоморру сїркою та поломєм од Господа з небес,
25А нимичит ку десэвыршире четэциле ачеля, тоатэ кымпия ши пе тоць локуиторий четэцилор, ши тот че крештя пе пэмынт.
25І перевертав городи сї і всю околицю, і всїх осадників городських, і все, що росло з землї.
26Неваста луй Лот с-а уйтат ынапой ши с-а префэкут ынтр-ун стылп де саре.
26І озирнулась жінка його позад його, та й обернулась у стовна соляного.
27Авраам с-а скулат а доуа зи дис-де-диминяцэ ши с-а дус ла локул унде стэтусе ынаинтя Домнулуй.
27Устав же Авраам у ранцї, пійшов на місце, де стояв перед Господом.
28Шь-а ындрептат привириле спре Содома ши Гомора ши спре тоатэ кымпия ши ятэ кэ а вэзут ридикынду-се де пе пэмынт ун фум, ка фумул унуй куптор.
28І позирнув на Содом і Гоморру, і на околицю, аж се здіймається дим од землї, як дим із печі.
29Кынд а нимичит Думнезеу четэциле кымпией, Шь-а адус аминте де Авраам ши а скэпат пе Лот дин мижлокул прэпэдулуй, прин каре а сурпат дин темелие четэциле унде ышь ашезасе Лот локуинца.
29І було, як руйновав Бог в українї тій городи, спогадав Бог Авраама, і вислав Лота з руйновища, як руйновав городи, що жив у них Лот.
30Лот а ешит дин Цоар ши а рэмас пе мунте ку челе доуэ фете але луй, кэч с-а темут сэ рэмынэ ын Цоар. А локуит ынтр-о пештерэ ку челе доуэ фете але луй.
30Зійшов же Лот із Сигори, та й осївсь на горі сам і дві дочки його; боявся бо жити в Сигорі, та й оселивсь у печері сам і дочки його з ним.
31Чя май маре а зис челей май тинере: „Татэл ностру есте бэтрын ши ну май есте ничун бэрбат ын цинутул ачеста ка сэ интре ла ной, дупэ обичеюл тутурор цэрилор.
31Озветься ж старша до меньшої: Панотець наш старий собі, і нема нїкого на землї, щоб увійшов до нас всьогосьвітнїм звичаєм.
32Вино сэ пунем пе татэл ностру сэ бя вин ши сэ не кулкэм ку ел, ка сэ не пэстрэм сэмынца прин татэл ностру.”
32Ходи сюди лишень, упиймо вином панотця нашого, та переспимо з ним, та й переховаємо рід від панотця нашого.
33Ау фэкут дар пе татэл лор де а бэут вин ын ноаптя ачея, ши чя май маре с-а дус ши с-а кулкат ку татэл ей. Ел н-а бэгат де сямэ нич кынд с-а кулкат еа, нич кынд с-а скулат.
33Упоїли ж отця свого вином тієї ночі, і ввійшовши старша, переспала з отцем своїм тієї ночі. І не постеріг він, як вона переспала, і як устала.
34А доуа зи, чя май маре а зис челей май тинере: „Ятэ, еу м-ам кулкат ын ноаптя трекутэ ку татэл меу; хайдем сэ-й дэм сэ бя вин ши ын ноаптя ачаста, ши ду-те де те кулкэ ши ту ку ел, ка сэ не пэстрэм сэмынца прин татэл ностру.”
34Було ж у ранцї, що каже старша меньшій: Оце ж переспала я вчора з панотцем нашим. Упоїмо його вином і сієї ночі, а ти ввійшовши, переспи з ним, та й переховаймо від панотця нашого рід наш.
35Ау дат татэлуй лор де а бэут вин ши ын ноаптя ачея; апой чя май тынэрэ с-а дус ши с-а кулкат ку ел. Ел н-а бэгат де сямэ нич кынд с-а кулкат еа, нич кынд с-а скулат.
35Упоїли ж і тієї ночі отця свого вином, і ввійшовши меньша, переспала з отцем своїм. І не постеріг він, як переспала, і як устала.
36Челе доуэ фете але луй Лот ау рэмас астфел ынсэрчинате де татэл лор.
36І завагонїли обидві дочки Лотові тодї від отця свого.
37Чя май маре а нэскут ун фиу, кэруя й-а пус нумеле Моаб. Ел есте татэл моабицилор дин зиуа де азь.
37І вродила старша сина, і дала імя йому Моав. Се праотець Моавіїв по сей день.
38Чя май тынэрэ а нэскут ши еа ун фиу, кэруя й-а пус нумеле Бен-Амми. Ел есте татэл амоницилор дин зиуа де азь.
38Уродила ж і меньша сина, і дала імя йому: Бен-Аммій. Се праотець Аммоніїв по сей день.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.