Isaías 57
Bíblia Portuguesa Mundial (Brazilian Portuguese)
Kulish and Puluj Bible (1905)
1O justo perece, e ninguém leva isso ao coração. Homens misericordiosos são levados, e ninguém considera que o justo é levado para longe do mal.
1Праведний вмерає, та й нїхто сього не бере собі до серця; і люде побожні забераються з землї, та нїхто й не думає, що се праведник заберається з сьвіта, щоб не бачити ледарства.
2Ele entra na paz. Eles descansam em seus leitos, cada um que anda na sua retidão.
2Він відходить туди, де впокій; всї, що ходять правою дорогою, спочнуть спокійно на ложах своїх.
3“Mas cheguem perto, vocês, filhos de uma feiticeira, descendência de adúlteros e prostitutas.
3Приступіте ж, ви, до мене, дїти чарівницї; ви, кодло перелюбників та блудниць!
4De quem vocês zombam? Contra quem vocês escancaram a boca e mostram a língua? Não são vocês filhos da desobediência e descendência da falsidade,
4Із кого ви глузуєте? проти кого роззївлюєте роти, висолоплюєте язики? чи ви ж не зрадливі дїти, чи не кодло ложі?
5vocês que se inflamam entre os carvalhos, debaixo de toda árvore verde; que matam as crianças nos vales, nas fendas das rochas?
5Ви, що в блудї з ідолами потопаєте під кожним деревом розлогим, і бовванам дїти заколюєте понад водою та під скелями щілястими?
6Entre as pedras lisas do vale está a sua porção. Elas, elas são a sua sorte. Até para elas vocês derramaram ofertas de bebida. Vocês apresentaram uma oferta. Acaso eu me aplacaria com essas coisas?
6В гладких каменюках над бурчаками твоя роскіш; вони — вони твоє щастє; їм то ти приносиш жертви ливні і другі жертви; чи менї ж за се не гнївитись?
7Sobre um monte alto e elevado vocês armaram o seu leito. Vocês também subiram lá para oferecer sacrifícios.
7На високій та видній горі своє ти поставляєш ложе, й туди підходиш приносити жертву.
8Vocês colocaram o seu memorial atrás das portas e dos batentes, pois vocês se expuseram a outro além de mim, e subiram. Vocês alargaram o seu leito e fizeram uma aliança com eles. Vocês amaram o que viram no leito deles.
8За дверима й за лутками ставиш памятники-ідоли свої; одвернувшись від мене, ти обнажуєшся й підходиш; розстелюєш постїль, вишукуєш місце, змовляєшся з тими, котрі тобі любі.
9Vocês foram ao rei com óleo, multiplicaram os seus perfumes, enviaram os seus embaixadores para longe, e se rebaixaram até o Seol.
9Ти ходила й до царя з пахущими мастьми, та все їх намножувала; ще ж слала й посли в краї далекі, та понижувалась як найглибше.
10Vocês se cansaram com a extensão dos seus caminhos; contudo, não disseram: ‘É em vão.’ Vocês encontraram um renovo para a sua força; por isso não desfaleceram.
10Утомлялась, блукаючи дорогами твоїми, та не сказала собі: „пуста надїя!‟ ти все ще знаходила силу в руцї своїй, і не впадала на силах.
11“De quem vocês tiveram tanto pavor e medo, a ponto de mentirem, e não se lembrarem de mim, nem considerarem isso em seu coração? Não fiquei eu calado por muito tempo, e vocês não me temem?
11Кого ж се злякалась ти, хто се тобі таким страшним здавався, що ти менї невірною зробилась, не думала про мене та й перестала носити в твойму серцї? Невже ж перестала ти боятись мене тому, що я довго мовчав?
12Eu declararei a sua justiça; e quanto às suas obras, elas não lhes trarão proveito.
12О, я покажу праведність твою і вчинки твої, та вони не вийдуть у користь тобі.
13Quando vocês clamarem, que aqueles que vocês ajuntaram os livrem, mas o vento levará a todos eles. Um sopro os carregará para longe, mas aquele que se refugia em mim possuirá a terra, e herdará o meu santo monte.”
13Як ти заголосиш, — чи ж поможе тобі збір твій? — та ж їх усїх понесе вітер, розвіє подих його; хто ж покладає надїю на мене, той унаслїдує землю, й посяде сьвяту гору мою.
14Ele dirá: “Construam, construam, preparem o caminho! Removam a pedra de tropeço do caminho do meu povo.”
14І сказав: Здіймайте, пробирайте, рівняйте дорогу, забірайте все спотичливе з дороги люду мого.
15Pois o Alto e Sublime, que habita na eternidade, cujo nome é Santo, diz: “Eu habito no alto e santo lugar, mas também com o contrito e humilde de espírito, para vivificar o espírito dos humildes, e para vivificar o coração dos contritos.
15Так бо говорить високий, величній, вічно живущий, Сьвятий на імя: Я живу на висотах і в сьвятинї, та й з тими, в кого дух сокрушен, в кого серце смиренне, щоб оживляти духа смиренних і додавати життя серцям сокрушених.
16Pois não contenderei para sempre, nem ficarei irado continuamente; pois o espírito desfaleceria diante de mim, e as almas que eu criei.
16Не до віку ж бо я судитись буду, не вічно гнївитись, бо знемігся б передо мною дух і всяка душа, що я сотворив.
17Por causa da iniquidade da sua cobiça eu me irei e o feri. Escondi-me e me irei; e ele continuou se desviando pelo caminho do seu coração.
17За гріх зажерливостї його я гнївивсь і карав його, скривав лице моє й досадував; він же ж відвернувся й пійшов по дорозї за своїм серцем.
18Eu vi os seus caminhos, e o curarei. Também o guiarei, e restaurarei o consolo a ele e aos que pranteiam com ele.
18І бачив я дорогу його, та й сцїлю його, і буду водити його й потїшати його та й безʼутїшних у него.
19Eu crio o fruto dos lábios: Paz, paz, ao que está longe e ao que está perto”, diz o SENHOR; “e eu os curarei.”
19Я додержу слова: мир, упокій далекому й близькому, говорить Господь, — та й сцїлю його.
20Mas os ímpios são como o mar agitado; pois não pode se acalmar, e as suas águas lançam lama e lodo.
20А безбожні — як море розбурхане, що не може втихомиритись, і води його викидають каломут і грязиво.
21“Não há paz”, diz o meu Deus, “para os ímpios.”
21Нема миру безбожним — говорить Бог мій.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.