Isaías 6
Bíblia Portuguesa Mundial (Brazilian Portuguese)
Kulish and Puluj Bible (1905)
1No ano em que o rei Uzias morreu, eu vi o Senhor assentado sobre um trono alto e exaltado; e a orla do seu manto enchia o templo.
1В роцї, коли царь Озія помер, бачив я Господа на високому й піднесеному престолї, а краї ризи його наповнили храм.
2Acima dele estavam os serafins. Cada um tinha seis asas. Com duas cobria o rosto. Com duas cobria os pés. Com duas voava.
2Кругом його стояли серафими, а кожен о шістьох крилах: двома закривав собі кожен лице, двома закривав собі ноги, а двома лїтав.
3Um clamava ao outro, e dizia: “Santo, santo, santo é o SENHOR dos Exércitos! Toda a terra está cheia da sua glória!”
3І покликували вони один до одного: Сьвят, сьвят, сьвят Господь сил, вся земля повна слави його!
4Os fundamentos das soleiras tremeram à voz daquele que clamava, e a casa se encheu de fumaça.
4І хитались підвалини й пороги від голосного поклику їх, а будинок сповнився димом.
5Então eu disse: “Ai de mim! Pois estou perdido, porque sou um homem de lábios impuros e moro no meio de um povo de lábios impuros, pois os meus olhos viram o Rei, o SENHOR dos Exércitos!”
5І промовив я: Горе менї! погибель моя! я бо людина з нечистими устами, й живу між людьми з нечистими губами, — а се ж очі мої бачили Господа сил небесних!
6Então um dos serafins voou até mim, trazendo uma brasa viva na mão, que ele havia tirado do altar com uma tenaz.
6На се прилетїв до мене один серафим із жаріючим углем у руцї, що взяв клїщами з жертівника;
7Ele tocou a minha boca com ela, e disse: “Eis que isto tocou os seus lábios; e a sua iniquidade foi tirada, e o seu pecado perdoado.”
7І приторкнувся ним до моїх уст, і промовив: Приторкнулось оце до твоїх уст, і взята від тебе беззаконність твоя й з гріха твого ти очищений.
8Eu ouvi a voz do Senhor, dizendo: “A quem enviarei, e quem irá por nós?” Então eu disse: “Eis-me aqui. Envie-me!”
8І почув я голос Господень, що говорив: Кого б менї послати, й хто нам пійде? І сказав я: Ось я, пошли мене!
9Ele disse: “Vá, e diga a este povo: 'Vocês ouvem de fato, mas não entendem. Vocês veem de fato, mas não percebem.'
9І відказав він: Іди й промов до тих людей: Слухати мете й не зрозумієте, і дивити метесь очима, та не вбачати мете;
10Torne gordo o coração deste povo. Torne pesados os seus ouvidos, e feche os seus olhos; para que não vejam com os seus olhos, não ouçam com os seus ouvidos, não entendam com o seu coração, e não se voltem, e sejam curados.”
10Бо запеклося серце в сього народу, й тяжко чують ушима, та й очі свої затулили, щоб не бачити очима, й не почути ушима; й не второпають серцем, та й не навернуться, щоб я їх оздоровив.
11Então eu disse: “Senhor, até quando?” Ele respondeu: “Até que as cidades fiquem devastadas e sem habitantes, as casas fiquem sem pessoas, a terra se torne totalmente devastada,
11І промовив я: Докіль же сього, Господи? А він сказав: Докіль не опустїють міста й не зостануть без осадників, а доми без людей, та докіль земля отта цїлком не стане пустинею.
12e o SENHOR tenha levado os homens para longe, e os lugares abandonados sejam muitos no meio da terra.
12І далеко займе Господь людей (в неволю), й пусто-глухо в землї стане.
13Se ainda restar a décima parte nela, esta também será, por sua vez, consumida, como um terebinto e como um carvalho cujo toco permanece quando são cortados, assim a santa semente é o seu toco.”
13І коли б ще десята частина зосталась на нїй і назад вернулась, та знов буде спустошена; та як із теребинта й з дуба, коли їх зрубати, зостається корінь, так сьвяте насїннє вийде з кореня того.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.