Ісаїї 33
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Cornilescu Bible (1924), Cyrillic script
1Горе тобі, пустошнику, що його не пустошено, (горе тобі) грабіжнику, що його не рабували! Бо, як скінчиш пустошити, то й тебе спустошать; а як скінчиш рабувати, то й тебе зрабують.
1Вай де тине, пустииторуле, каре тотушь н-ай фост пустиит, каре жефуешть, ши н-ай фост жефуит ынкэ! Дупэ че вей сфырши де пустиит, вей фи пустиит ши ту, дупэ че вей испрэви де жефуит, вей фи жефуит ши ту.
2Господи, помилуй нас: на тебе вповаєм; будь нам правицею з раннього ранку, й нашим рятунком у нуждї!
2Доамне, ай милэ де ной! Ной нэдэждуим ын Тине. Фий ажуторул ностру ын фиекаре диминяцэ ши избэвиря ноастрэ ла време де невое!
3Перед грозою голосу твого повтїкають народи; коли ти встанеш, розсїються невірні,
3Кынд рэсунэ гласул Тэу, попоареле фуг; кынд Те сколь Ту, нямуриле се ымпрэштие.
4І будуть збірати добичу по вас, як гусїнниця збірає, кинуться на все, як сарана кидаєсь.
4Ши прада воастрэ ва фи стрынсэ кум стрынӂе мушица; сар песте еа кум сар лэкустеле.
5Високий Господь, що живе на висотах; він сповнить Сион судом і справедливостю.
5Домнул есте ынэлцат ши локуеште ын ынэлциме. Ел умпле Сионул де непэртинире ши дрептате.
6І настануть про тебе часи безпечні, богацтво спасення, мудростї й знання, а страх Господень буде скарбом твоїм.
6Зилеле тале сунт статорниче, ынцелепчуня ши причеперя сунт ун извор де мынтуире; фрика де Домнул, ятэ комоара Сионулуй.
7Ось, потужні їх кричать на улицях, а посли примирні гірко плачуть.
7Ятэ, витежий стригэ афарэ, солий пэчий плынг ку амар.
8Стало пусто на дорогах, нема подорожних; поламав він умову, повалив місто — нїщо люде в його.
8Друмуриле сунт пустий; нимень ну май умблэ пе друмурь. Асур а рупт легэмынтул, диспрецуеште четэциле, ну се уйтэ ла нимень.
9Земля сумує, млїє; Ливан у стидї, завмірає; Сарон став, як пустиня, а Базан з Кармелем і листє втеряли.
9Цара желеште ши есте ынтристатэ; Либанул есте плин де рушине, тынжеште; Саронул есте ка ун пустиу; Басанул ши Кармелул ышь скутурэ фрунза.
10Отже я тепер устану, говорить Господь, тепер піднімусь, здіймусь у гору.
10„Акум Мэ вой скула”, зиче Домнул, „акум Мэ вой ынэлца, акум Мэ вой ридика.
11Вагонїєте від сїна, — вродите солому; подих ваш — огонь, він же й пожере вас.
11Аць зэмислит фын ши наштець пае де мириште; суфларя воастрэ де мыние ымпотрива Иерусалимулуй есте ун фок каре пе вой ыншивэ вэ ва арде де тот.
12І тодї будуть погане, як горюща вапна, як порубана тернина, згорять ув огні.
12Попоареле вор фи ка ниште куптоаре де вар, ка ниште спинь тэяць каре ард ын фок.
13Слухайте, далекі, що я задумав вчинити, та й ви, близькі, пізнайте силу мою.
13Вой, чей де департе, аскултаць че ам фэкут! Ши вой, чей де апроапе, ведець путеря Мя!”
14Затремтять грішники на Сионї; переляк огорне безбожних: хто ж зміж нас зможе жити коло огню, що все пожерає, хто з нас видержить коло вічного поломя?
14Пэкэтоший сунт ынгрозиць ын Сион, ун тремур а апукат пе чей нелеӂюиць, каре зик: „Чине дин ной ва путя сэ рэмынэ лынгэ ун фок мистуитор? Чине дин ной ва путя сэ рэмынэ лынгэ ниште флэкэрь вешниче?”
15А вже ж тілько той, хто ходить в справедливостї й говорить правду; хто цурається наживи з грабежі; хто вдержує руки від підкупу, хто на задуми кріваві уші затикає, й закриває свої очі, щоб зла й не бачити,
15Чел че умблэ ын неприхэнире ши ворбеште фэрэ виклешуг, чел че несокотеште ун кыштиг скос прин стоарчере, чел че ышь траӂе мыниле ынапой ка сэ ну примяскэ митэ, чел че ышь аступэ урекя сэ н-аудэ кувинте сетоасе де сынӂе ши ышь лягэ окий ка сэ ну вадэ рэул,
16Такий жити ме, мов на висотах, мов за неприступними скелями схорониться; хлїб його йому подасться, й вода не зсякне в його.
16ачела ва локуи ын локуриле ыналте; стынчь ынтэрите вор фи локул луй де скэпаре; и се ва да пыне, ши апа ну-й ва липси.
17Очі твої побачать Царя в славі його, увидять землю далеку;
17Окий тэй вор ведя пе Ымпэрат ын стрэлучиря Луй, вор приви цара ын тоатэ ынтиндеря ей.
18Серце твоє буде тілько згадувати про страшне минуле: де той, що лїчив данину? де той, що робив перепись? де той, що розглядував башти?
18Инима та ышь ва адуче аминте де гроаза трекутэ ши ва зиче: „Унде есте логофэтул? Унде есте вистиерникул? Унде есте чел че вегя асупра турнурилор?”
19Не побачиш більше люду жорстокого з глухою недослухною мовою, з язиком чудовищним, невторопним.
19Атунч ну вей май ведя пе попорул ачела ындрэзнец, пе попорул ку ворбиря ынкылчитэ де н-о путяй ынцелеӂе, ку лимба гынгавэ де н-о путяй причепе.
20Подивися на Сиона, — се місто сьвяточних зборів наших, а очі твої побачать Ерусалим, пробуток мирний, незрушимий намет; стовпи його нїколи нїхто не вирве, й нї одна поворозка не пірветься.
20Привеште Сионул, четатя сэрбэторилор ноастре! Окий тэй вор ведя Иерусалимул ка локуинцэ лиништитэ, ка ун корт каре ну ва май фи мутат, ай кэруй цэрушь ну вор май фи скошь ничодатэ ши але кэруй фуний ну вор май фи дезлегате.
21Там Господь великий у нас витає, замість рік та перекопів широких; туди не ввійде нїяке веслове судно, анї корабель не перейде.
21Да, аколо ку адевэрат Домнул есте минунат пентру ной: Ел не цине лок де рыурь, де пырае лате, унде тотушь ну пэтрунд корэбий ку лопець ши ну трече ничун вас путерник.
22Бо Господь — суддя нам, Господь — законодавець нам, Господь царь наш; він спасе нас.
22Кэч Домнул есте Жудекэторул ностру, Домнул есте Леӂюиторул ностру, Домнул есте Ымпэратул ностру: Ел не мынтуеште!
23Твої ж (Ассуре) линви послабли, не вдержать щогли, не натягують вітрила. А тодї настане велике паюваннє здобичі, навіть калїки будуть жакувати.
23Фунииле тале с-ау слэбит, аша кэ ну май пот стрынӂе пичорул катаргулуй ши ну май пот ынтинде пынзеле. Атунч се ымпарте прада, каре-й аша де маре, кэ пынэ ши олоӂий яу парте ла еа.
24І нїхто з осадників не скаже: „я не здужаю‟, а людям, що там будуть жити, відпустяться всї гріхи їх.
24Ничун локуитор ну зиче: „Сунт болнав!” Попорул Иерусалимулуй капэтэ ертаря фэрэделеӂилор луй.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.