Ісаїї 29
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Cornilescu Bible (1924), Cyrillic script
1Горе Аріїлу — Аріїлу, городові, що в йому жив Давид! додайте рік до року; тимчасом нехай собі заколюють жертви.
1Вай де Ариел, де Ариел, четатя ын каре а тэбэрыт Давид! „Адэугаць ан ла ан ши лэсаць сэрбэториле сэ-шь факэ околул лор!
2Бо я стїсню Аріїла, й настане плач та смуток, і буде він у мене, як аріїл.
2Апой, вой ымпресура пе Ариел; плынсете ши ӂемете вор фи ын еа ши четатя ва фи ка ун Ариел пентру Мине.
3Розтаборюсь я кругом тебе, й стисну тебе сторожжю чуйною, й здвигну проти тебе башти утверджені.
3Кэч те вой ымпресура дин тоате пэрциле, те вой ынконжура ку чете де стрэжерь ши вой ридика ынтэритурь де шанцурь ымпотрива та.
4І будеш понижений; зпід землї будеш говорити; глухий буде зпід землї твій голос; голос твій буде, як у того, що з черева промовляє, й зпід перстї пошептом виходити ме мова твоя.
4Вей фи доборыт ла пэмынт ши де аколо вей ворби ши дин цэрынэ ци се вор аузи ворбеле. Гласул тэу ва еши дин пэмынт ка ал уней нэлучь ши дин цэрынэ ыць вей шопти кувинтеле.
5Ворогів же в тебе буде, як мілкого пилу, й товп лютих, наче розвіяної полови; а станесь усе нагло, нечайно, як оком мигнути.
5Дар мулцимя врэжмашилор тэй ва фи ка о пулбере мэрунтэ ши мулцимя асуприторилор ва фи ка плява каре збоарэ, ши ачаста деодатэ, ынтр-о клипэ.”
6Господь Саваот навідає тебе громом, землетрусом; страшним шумом бурі та вихру, і поломєм огня, що все пожерає.
6Де ла Домнул оштирилор ва вени педяпса, ку тунете, кутремуре де пэмынт ши покнет путерник, ку вижелие ши фуртунэ ши ку флакэра унуй фок мистуитор.
7(Але й вони борзо зникнуть) І, як сонне видиво нічне, буде товпа всїх тих народів воюючих проти Аріїла, й усїх, що на його наступили, обложили й його стиснули.
7Ши, ка ун вис, ка о ведение де ноапте, аша ва фи мулцимя нямурилор каре вор лупта ымпотрива луй Ариел, аша вор фи чей че се вор бате ымпотрива луй ши четэцуей луй, стрынгынду-л де апроапе.
8І, як голодному сниться, що він їсть, а прокинеться, — аж голод його мучить; та й, як багнущому сниться, що він пє, а прокинеться, — аж його вялить і жадоба палить, так буде й з роєм всїх тих народів, що проти гори Сиону будуть воювати.
8Дупэ кум чел флэмынд висязэ кэ мэнынкэ ши се трезеште ку стомакул гол ши дупэ кум чел ынсетат висязэ кэ бя ши се трезеште сторс де путерь ши ку сетя неастымпэратэ, тот аша ва фи ши ку мулцимя нямурилор каре вор вени сэ лупте ымпотрива мунтелуй Сионулуй.
9Зʼумійтесь же й дивуйтесь! Вони других ослїпили, та й самі ослїпли; вони пяні, хоч не від вина, — заточуються, хоч не від напою;
9Рэмынець ынкремениць ши уймиць! Ынкидець окий ши фиць орбь! Ей сунт бець, дар ну де вин; се клатинэ, дар ну дин причина бэутурилор тарь.
10Господь бо навів на вас духа сонливого й замкнув очі ваші, — пророків, та закрив голови ваші — віщих мужів.
10Чи пентру кэ Домнул а турнат песте вой ун дух де адормире; в-а ынкис окий, пророчилор, ши в-а акоперит капетеле, вэзэторилор.
11І всяке пророцтво — се для вас те саме, що слова в книзї під печаттю: подають її письменному й кажуть: „прочитай її‟; а той відказує: „не можу, бо вона запечатана‟;
11Де ачея тоатэ дескопериря думнезеяскэ а ажунс пентру вой ка ворбеле уней кэрць печетлуите. Дакэ о дай куйва каре штие сэ читяскэ ши-й зичь: „Я читеште!”, ел рэспунде: „Ну пот, кэч есте печетлуитэ!”
12І передають її такому, що не вміє читати, та й кажуть: „прочитай її‟; то й же відказує: „я читати не вмію‟.
12Сау дакэ дай картя унуя каре ну штие сэ читяскэ ши-й зичь: „Я читеште!”, ел рэспунде: „Ну штиу сэ читеск.”
13І сказав Господь: Позаяк сей нарід устами тілько близиться до мене, і язиком тілько мене шанує, серце ж його далеко відстоїть від мене, а страх їх передо мною походить із науки заповідей людських,
13Домнул зиче: „Кынд се апропие де Мине попорул ачеста, Мэ чинстеште ку гура ши ку бузеле, дар инима луй есте департе де Мине ши фрика пе каре о аре де Мине ну есте декыт о ынвэцэтурэ де датинэ оменяскэ.
14Тим і я з людьми такими незвичайно дивне диво-чудо витворю, так що мудрість у премудрих їх зникне, й розуму в їх розумних не стане.
14Де ачея вой лови ярэшь пе попорул ачеста ку семне ши минунь дин че ын че май минунате, аша кэ ынцелепчуня ынцелепцилор луй ва пери ши причеперя оаменилор луй причепуць се ва фаче невэзутэ.”
15Горе тим, що гадають глибоко сховатись, щоб задуму свою втаіти перед Господом; що чинять справи свої в темряві, й говорять: Хто нас побачить, хто взнає?
15Вай де чей че ышь аскунд плануриле динаинтя Домнулуй, каре ышь фак фаптеле ын ынтунерик ши зик: „Чине не веде ши чине не штие?”
16Що за безглуздє! Чи ганчарь же й його глина однакі речі? Хиба ж виріб скаже про того, що його виробив: не він зробив мене? або чи ж скаже штучний утвір про того, що її виконав; він нїчо не знає?
16Стрикаць че сунтець! Оаре оларул требуе привит ка лутул сау поате лукраря сэ зикэ деспре лукрэтор: „Ну м-а фэкут ел”? Сау поате васул сэ зикэ деспре олар: „Ел ну се причепе”?
17Чи ж за короткий, дуже короткий час Ливан не зробиться садом, а сад не будуть уважати лїсом?
17Песте пуцинэ време, Либанул се ва префаче ын помет, ши пометул ва фи сокотит ка о пэдуре!
18І почують у той час глухі слова книги, та й прозрять із пітьми й темряви очі слїпих.
18Ын зиуа ачея, сурзий вор аузи кувинтеле кэрций ши окий орбилор, избэвиць де негурэ ши ынтунерик, вор ведя.
19І будуть страдаючі що-раз більше радуватись у Господї, і вбогі будуть веселитись в Сьвятім Ізрайлевім;
19Чей ненорочиць се вор букура тот май мулт ын Домнул ши сэрачий се вор весели де Сфынтул луй Исраел.
20Бо не стане вже тих, що других зʼобижали, щезнуть ті, що на сьміх підіймали, й будуть вигублені всї, що за неправдою побивались;
20Кэч асуприторул ну ва май фи, батжокориторул ва пери ши тоць чей че пындяу нелеӂюиря вор фи нимичиць:
21Що ошукували ближнього словами; що заставляли сїтї тому, хто в воротах суду добивався, а правого на бік відсували.
21чей че осындяу пе алций ла жудекатэ, ынтиндяу курсе куй ый ынфрунтау ла поарта четэций ши нэпэстуяу фэрэ темей пе чел невиноват.
22Тим то так говорить Господь про дом Яковів, — Господь, що вивів Авраама: Яков не буде тодї стидатись, та й лице його не зблїдне.
22Де ачея аша ворбеште Домнул кэтре каса луй Иаков, Ел, каре а рэскумпэрат пе Авраам: „Акум Иаков ну ва май роши де рушине ши ну и се ва май ынгэлбени фаца акум.
23Бо як побачить він у себе дїти свої, твір рук моїх, — то вони будуть сьвято шанувати імя моє, сьвято держати Сьвятого Ізрайлевого, й боятись Бога Якового.
23Кэч, кынд вор ведя ей, кынд вор ведя копиий лор, ын мижлокул лор, лукраря мынилор Меле, Ымь вор сфинци Нумеле; вор сфинци пе Сфынтул луй Иаков ши се вор теме де Думнезеул луй Исраел.
24Тодї ті, що блукають духом, спізнають мудрість, а ті, що стояли опір, навчаться послуху.
24Чей рэтэчиць ку духул вор кэпэта причепере ши чей че кыртяу вор луа ынвэцэтурэ.”
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.