Ісаїї 6
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Cornilescu Bible (1924), Cyrillic script
1В роцї, коли царь Озія помер, бачив я Господа на високому й піднесеному престолї, а краї ризи його наповнили храм.
1Ын анул морций ымпэратулуй Озия, ам вэзут пе Домнул шезынд пе ун скаун де домние фоарте ыналт, ши поалеле мантией Луй умпляу Темплул.
2Кругом його стояли серафими, а кожен о шістьох крилах: двома закривав собі кожен лице, двома закривав собі ноги, а двома лїтав.
2Серафимий стэтяу дясупра Луй ши фиекаре авя шасе арипь: ку доуэ ышь акоперяу фаца, ку доуэ ышь акоперяу пичоареле ши ку доуэ збурау.
3І покликували вони один до одного: Сьвят, сьвят, сьвят Господь сил, вся земля повна слави його!
3Стригау унул ла алтул ши зичяу: „Сфынт, сфынт, сфынт есте Домнул оштирилор! Тот пэмынтул есте плин де мэриря Луй!”
4І хитались підвалини й пороги від голосного поклику їх, а будинок сповнився димом.
4Ши се згудуяу ушорий уший де гласул каре рэсуна ши каса с-а умплут де фум.
5І промовив я: Горе менї! погибель моя! я бо людина з нечистими устами, й живу між людьми з нечистими губами, — а се ж очі мої бачили Господа сил небесних!
5Атунч ам зис: „Вай де мине! Сунт пердут, кэч сунт ун ом ку бузе некурате, локуеск ын мижлокул унуй попор тот ку бузе некурате, ши ам вэзут ку окий мей пе Ымпэратул, Домнул оштирилор!”
6На се прилетїв до мене один серафим із жаріючим углем у руцї, що взяв клїщами з жертівника;
6Дар унул дин серафимь а збурат спре мине ку ун кэрбуне апринс ын мынэ, пе каре-л луасе ку клештеле де пе алтар.
7І приторкнувся ним до моїх уст, і промовив: Приторкнулось оце до твоїх уст, і взята від тебе беззаконність твоя й з гріха твого ти очищений.
7Мь-а атинс гура ку ел ши а зис: „Ятэ, атингынду-се кэрбунеле ачеста де бузеле тале, нелеӂюиря та есте ындепэртатэ ши пэкатул тэу есте испэшит!”
8І почув я голос Господень, що говорив: Кого б менї послати, й хто нам пійде? І сказав я: Ось я, пошли мене!
8Ам аузит гласул Домнулуй ынтребынд: „Пе чине сэ тримит ши чине ва мерӂе пентру Ной?” Еу ам рэспунс: „Ятэ-мэ, тримите-мэ!”
9І відказав він: Іди й промов до тих людей: Слухати мете й не зрозумієте, і дивити метесь очима, та не вбачати мете;
9Ел а зис атунч: „Ду-те ши спуне попорулуй ачестуя: ‘Ынтруна вець аузи, ши ну вець ынцелеӂе; ынтруна вець ведя, ши ну вець причепе!’
10Бо запеклося серце в сього народу, й тяжко чують ушима, та й очі свої затулили, щоб не бачити очима, й не почути ушима; й не второпають серцем, та й не навернуться, щоб я їх оздоровив.
10Ымпетреште инима ачестуй попор, фэ-л таре де урекь ши аступэ-й окий, ка сэ ну вадэ ку окий, сэ н-аудэ ку урекиле, сэ ну ынцелягэ ку инима, сэ ну се ынтоаркэ ла Мине ши сэ ну фие тэмэдуит.”
11І промовив я: Докіль же сього, Господи? А він сказав: Докіль не опустїють міста й не зостануть без осадників, а доми без людей, та докіль земля отта цїлком не стане пустинею.
11Ши еу ам ынтребат: „Пынэ кынд, Доамне?” Ел а рэспунс: „Пынэ кынд вор рэмыне четэциле пустий ши липсите де локуиторь; пынэ кынд ну ва май фи нимень ын касе ши цара ва фи пустиитэ де тот;
12І далеко займе Господь людей (в неволю), й пусто-глухо в землї стане.
12пынэ ва ындепэрта Домнул пе оамень ши цара ва ажунӂе ун маре пустиу.
13І коли б ще десята частина зосталась на нїй і назад вернулась, та знов буде спустошена; та як із теребинта й з дуба, коли їх зрубати, зостається корінь, так сьвяте насїннє вийде з кореня того.
13Ши кяр а зечя парте де ва май рэмыне дин локуиторь, вор фи нимичиць ши ей ла рындул лор. Дар, дупэ кум теребинтул ши стежарул ышь пэстрязэ бутукул дин рэдэчинэ кынд сунт тэяць, тот аша о сэмынцэ сфынтэ се ва наште ярэшь дин попорул ачеста.”
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.