Ісаїї 30
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Cornilescu Bible (1924), Cyrillic script
1Горе синам неслухняним, — говорить Господь, тим, що задумують задуми без мене, — що ввіходять у вмови, менї супротивні, та гріхи на гріхи громадять:
1„Вай”, зиче Домнул, „де копиий рэзврэтиць, каре яу хотэрырь фэрэ Мине, фак легэминте каре ну вин дин Духул Меу ши ынгрэмэдеск астфел пэкат песте пэкат!
2Не спитавшись у мене, ійдуть вони в Египет, щоб шукати підмоги в силї Фараоновій та захистити себе в тїнї Египту.
2Ей се кобоарэ ын Еӂипт, фэрэ сэ Мэ ынтребе, ка сэ фугэ суб окротиря луй Фараон ши сэ кауте ун адэпост суб умбра еӂиптенилор!
3Але сила Фараонова вийде вам на сором, і захист у тїнї в Египтї — на безчесть.
3Дар окротиря луй Фараон вэ ва да де рушине ши адэпостул суб умбра Еӂиптулуй вэ ва да де окарэ.
4Князї твої прийдуть у Зоан-город, а посли твої зійдуть аж до Ханесу;
4Кэч воевозий луй ау ши ажунс ла Цоан ши тримиший луй ау ши атинс Ханесул.
5Та всї вони застидаються задля того народу, що їм без пожитку; не буде од него нї підмоги, нї хісна, — хиба тілько стид і сором.
5Дар тоць вор рэмыне де рушине дин причина унуй попор каре ну ле ва фи де фолос, нич ну-й ва ажута, нич ну ле ва фолоси, чи ва фи спре рушиня ши окара лор.”
6Ось вам смутне пророцтво про ту скотину, що мандрує в землю полуденню, через країну нужди й тїснечі, де леви та левицї, гаспиди та летючі змиї; перевозять на хребтах ослячих свої добутки, й на верблюджих горбах — надбаннє своє до народу, що їм нема з його вжитку:
6Пророчие асупра унор добитоаче де ла мязэзи: Принтр-ун цинут стрымторат ши некэжит, де унде вин леоайка ши леул, нэпырка ши шарпеле збурэтор, ышь дук ей богэцииле ын спинаря мэгарилор ши вистиерииле пе кокоаша кэмилелор кэтре ун попор каре ну ле ва фи де фолос.
7Бо Египецька поміч — річ марна й даремна; тим то й накликав я: сила їх — сидїти тихо.
7Кэч ажуторул Еӂиптулуй ну есте декыт дешертэчуне ши нимик, де ачея еу нумеск лукрул ачеста зарвэ фэрэ ничо исправэ.
8Ійди ж, напиши се їм на таблицї, запиши в книгу, щоб воно в їх перед віччу, поки сьвіт сьвітом, стояло.
8„Ду-те акум”, зиче Домнул, „де скрие ачесте лукрурь ынаинтя лор пе о тэблицэ ши сапэ-ле ынтр-о карте, ка сэ рэмынэ пынэ ын зиуа де апой, ка мэртурие пе вечие ши ын вечь де вечь.
9Бо се люд упрямий, дїти віроломні, що не хочуть слухати Божого закону,
9Скрие кэ попорул ачеста есте ун попор рэзврэтит, ниште копий минчиношь, ниште копий каре ну вор сэ аскулте Леӂя Домнулуй,
10Що видющим ось як говорять: „Нїчого не бачте!‟ а пророкам: „Не прорікайте нам правду, говоріте, що нам любе, віщуйте, що миле:
10каре зик вэзэторилор: ‘Сэ ну ведець!’ ши пророчилор: ‘Сэ ну пророчиць адевэрурь, чи спунеци-не лукрурь мэгулитоаре, пророчици-не лукрурь ынкипуите!
11Зійдїте з дороги, відвернїться від правої путї; відсуньте нам із перед очей Сьвятого Ізрайлевого!‟
11Абатеци-вэ дин друм, даци-вэ ын лэтурь де пе кэраре, лэсаци-не ын паче ку Сфынтул луй Исраел!’”
12Тим то Сьвятий ув Ізраїлї ось як говорить: Що ви слово спасенне моє відкидаєте, а вповаєте на оману й неправду, та в тому шукаєте опори, —
12Де ачея аша ворбеште Сфынтул луй Исраел: „Фииндкэ лепэдаць кувынтул ачеста ши вэ ынкредець ын силничие ши виклешугурь ши вэ сприжиниць пе еле,
13То беззаконство се буде вам, мов щілина перед розпадом, що показалась у мурі високім, — грухне він нагло, в хвилинї.
13де ачея нелеӂюиря ачаста ва фи пентру вой ка спэртура унуй зид ыналт, каре, спэргынду-се, аменинцэ сэ кадэ ши а кэруй прэбушире вине деодатэ, ынтр-о клипэ:
14І він розвалить його, як розбивають глиняний горщик, розбиваючи його безпощадно, так що між куснями з його не найдеться нї черепка, щоб із припечка взяти углика, або з криницї води зачерпнути.
14ыл сфэрымэ кум се сфэрымэ ун вас де пэмынт, каре се сфэрымэ фэрэ ничо милэ ши дин але кэруй сфэрымэтурь ну май рэмыне ничун чоб мэкар, ку каре сэ ей фок дин ватрэ сау сэ скоць апэ дин фынтынэ.”
15Так бо говорить Господь Бог, Сьвятий Ізрайлїв: Сидячи тихо на місцї, були б ви спаслися; бо в тихостї і надїї вся ваша потуга; та ви не хотїли,
15Кэч аша ворбеште Домнул Думнезеу, Сфынтул луй Исраел: „Ын линиште ши одихнэ ва фи мынтуиря воастрэ, ын сенинэтате ши ынкредере ва фи тэрия воастрэ.” Дар н-аць воит!
16А мовляли: „Нї, ми на конях утечемо‟, — за те ж і втечете; „ми на бистрих побіжимо‟, — за те ж і бистрі будуть вас здогоняти!
16Чи аць зис: „Ну! Чи вом фуӂи пе кай!” – Де ачея вець ши фуӂи! – „Вом кэлэри пе кай юць!” – Де ачея чей че вэ вор урмэри вор фи ши май юць!
17Зо страху перед одним втїкати ме в вас тисяча, а зо страху перед пятьма так розбігнетесь, що останок із вас буде, наче віха на верху гори, мов знак на горбі.
17О мие вор фуӂи ла аменинцаря унуя сингур ши, кынд вэ вор аменинца чинч, тоць вець фуӂи, пынэ вець рэмыне ка ун стылп пе вырфул унуй мунте ши ка ун стяг пе крештетул унуй дял.
18Та Господь жде ще, щоб вам ласку явити, здержуєсь, щоб вас пожалувати; бо Господь — се Бог правди; блажен, хто вповає на його.
18Тотушь Домнул аштяптэ сэ Се милостивяскэ де вой ши Се ва скула сэ вэ дя ындураре, кэч Домнул есте ун Думнезеу дрепт. Фериче де тоць чей че нэдэждуеск ын Ел!
19На Сионї люд жити ме знов, знов у Ерусалимі; й не будеш гірко плакати, — він змилосердиться на голос плачу твого, й скоро його почує, — дасть відповідь тобі.
19Да, попор ал Сионулуй, локуитор ал Иерусалимулуй, ну вей май плынӂе! Ел Се ва ындура де тине кынд вей стрига; кум ва аузи, те ва аскулта.
20І дасть вам Господь хлїб у горю, й воду в нуждї; і вчителї твої небудуть ховатись та й очі твої будуть бачити вчителїв твоїх;
20Домнул вэ ва да пыне ын неказ ши апэ ын стрымтораре. Ынвэцэторий тэй ну се вор май аскунде, чи окий тэй вор ведя пе ынвэцэторий тэй.
21І уші твої все будуть чути впомин їх позад тебе: Ось дорога, простуй нею! як би ви схибили вправо, чи схибили в лїво;
21Урекиле тале вор аузи дупэ тине гласул каре ва зиче: „Ятэ друмул, мерӂець пе ел!”, кынд вець вои сэ вэ май абатець ла дряпта сау ла стынга.
22Тодї будуть ідоли в поволоцї срібній, та боввани в поволоцї золотій, — гидотою вам; ти повикидаєш їх, як погань, і казати меш: геть звітсї;
22Вець сокоти ка спуркате арӂинтул каре вэ акоперэ идолий ши аурул ку каре сунт полеите кипуриле турнате. Ка пе о некурэцие ле вей арунка ши ле вей зиче: „Афарэ ку вой де аич!”
23І дасть він дощ на насїннє твоє, що ним поле засїєш, і вроджай буде в тебе по нивах і тучен і сочен, а твій скот буде пастись тодї по широких лугах.
23Атунч Ел ва да плоае песте сэмынца пе каре о вей пуне ын пэмынт ши пыня пе каре о ва да пэмынтул ва фи густоасэ ши хрэнитоаре; ын ачелашь тимп, турмеле тале вор паште ын пэшунь ынтинсе.
24А воли та осли, що порають поле, їсти муть посолену пашу, очищену, та перевіяну лопатою.
24Боий ши мэгарий каре арэ пэмынтул вор мынка ун нутрец сэрат, вынтурат ку лопата ши ку чурул.
25І на всякій високій горі й на горбі високім забурчать бурчаки та потоки води в день великого побою, як упадуть башти.
25Пе орьче мунте ыналт ши пе орьче дял ыналт вор изворы рыурь, курӂерь де апэ, ын зиуа марелуй мэчел, кынд турнуриле вор кэдя.
26І тодї засьвітить місяць сьвітлом сонця, а сьвітло соняшне буде всемеро яснїйше, як сьвітло сїмох днїв, — того часу, як Господь рани свойму люду перевяже, та погоіть синцї, йому завдані.
26Ши лумина луний ва фи ка лумина соарелуй, яр лумина соарелуй ва фи де шапте орь май маре (ка лумина а шапте зиле), кынд ва лега Домнул вынэтэиле попорулуй Сэу ши ва тэмэдуи рана ловитурилор луй.
27Ось іде, наче з далечезного краю, імя Господнє, горить гнїв у його, поломє страшно палає; уста його повні досади, язик його, мов огонь палючий;
27Ятэ, Нумеле Домнулуй вине дин депэртаре! Мыния Луй есте апринсэ ши ун пыржол путерник; бузеле Луй сунт плине де урӂие ши лимба Луй есте ка ун фок мистуитор;
28Подих його — мов потопний потік, що до шиї сягає, щоб витратити невірних до нащаду; й буде в челюстях невірних узда, що веде ув облуд.
28суфларя Луй есте ка ун шувой ешит дин албие, каре ажунӂе пынэ ла гыт, ка сэ чуруяскэ нямуриле ку чурул нимичирий ши сэ пунэ о зэбалэ ыншелэтоаре ын фэлчиле попоарелор.
29Ви ж співати мете піснї, як уночі перед сьвятами сьвятими, а на серцї буде весело, як у того, що серед сопілок ійде на гору Господню, до твердинї Ізрайлевої.
29Вой ынсэ вець кынта ка ын ноаптя кынд се прэзнуеште сэрбэтоаря, вець фи ку инима веселэ ка чел че мерӂе ын сунетул флаутулуй, ка сэ се дукэ ла мунтеле Домнулуй, спре Стынка луй Исраел.
30І загрімить Господь гласом величним, і явить важку руку свою в гнїву й поломї пожераючого огню; в бурі й повіддї та камінному грядї.
30Ши Домнул ва фаче сэ рэсуне гласул Луй мэрец, Ышь ва арэта брацул гата сэ ловяскэ, ын мыния Луй апринсэ, ын мижлокул флэкэрий унуй фок мистуитор, ын мижлокул ынекулуй, ал фуртуний ши ал петрелор де гриндинэ.
31Бо від голосу Господнього Ассур стрепенеться, жезлом ударений.
31Атунч, асириянул ва тремура де гласул Домнулуй, каре ыл ва лови ку нуяуа Са.
32І при кожному ударі палицею, що йому призначена, та що її Господь на його спустить, дзвонити муть бубни й цитрі, й опустошить його безпощадною війною.
32Ла фиекаре ловитурэ де нуя хотэрытэ пе каре й-о ва да Домнул, се вор аузи тимпанеле ши харпеле. Домнул ва лупта ымпотрива луй ку мына ридикатэ.
33Наготовлено бо вже давно Тофет також і самому цареві, — а глибокий він і широкий; в кострі його багато огню й дров; подих Господнїй підпалить його потоком сїрки.
33Кэч де мултэ време есте прегэтит ун руг, гэтит ши пентру ымпэрат: адынк ши лат есте фэкут, ку фок ши лемне дин белшуг. Суфларя Домнулуй ыл апринде ка ун шувой де пучоасэ.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.