Ісаїї 10
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Cornilescu Bible (1924), Cyrillic script
1Горе тим, що несправедливі надають закони та пишуть жорстокі засуди,
1Вай де чей че ростеск хотэрырь нелеӂюите ши де чей че скриу порунчь недрепте,
2Щоб відправляти вбогих без правого суду, й видирати права злиденним у мойму народї; щоб із удовицї, користь тягнути, й сиріт обдирати.
2ка сэ ну факэ дрептате сэрачилор ши сэ рэпяскэ дрептул ненорочицилор попорулуй Меу, ка сэ факэ пе вэдуве прада лор ши сэ жефуяскэ пе орфань!
3Що ж ви будете чинити, як день навідання прийде, як погибель здалека надійде? Де захисту будете шукати, де подїнете скарби ваші?
3„Че вець фаче вой ын зиуа педепсей ши а пеирий каре ва вени дин депэртаре песте вой? Ла чине вець фуӂи дупэ ажутор ши унде вэ вець лэса богэция?”
4Без мене згорбитесь в оковах, поляжете між убитими. Та й тодї ще не одвернесь гнїв його, й рука його все ще простягнута.
4Уний вор фи ынӂенункяць ынтре чей приншь ын рэзбой, яр алций вор кэдя ынтре чей морць. Ку тоате ачестя, мыния Луй ну се потолеште ши мына Луй тот ынтинсэ есте.
5О, Ассур — він палиця мого гнїву, а кий в руцї його — се моя досада!
5„Вай де асириян”, зиче Домнул, „нуяуа мынией Меле, каре поартэ ын мынэ тоягул урӂией Меле!
6Я пошлю його на народ сей безбожний, на той нарід, що підпалює гнїв мій, та дам йому приказ, ограбити його до нитки, здобувати здобич у його, та, мов грязюку на дорозї, його місити.
6Й-ам дат друмул ымпотрива унуй ням нелеӂюит, л-ам тримис ымпотрива унуй попор пе каре сунт мыният, ка сэ-л прэдезе ши сэ-л жефуяскэ, сэ-л калче ын пичоаре ка нороюл де пе улице.
7Но він иншої про се гадки, не так помислить серце його: на думцї в його — вигубити й викоренити не трохи ще инших народів.
7Дар ел ну жудекэ аша ши ну ачеста есте гындул инимий луй, чи ел ну се гындеште декыт сэ нимичяскэ, декыт сэ прэпэдяскэ нямуриле ку грэмада.
8Хиба ж князї мої не царі? скаже він собі.
8Кэч ел зиче: ‘Ну сунт воевозий мей тот атыця ымпэраць?
9Хиба Хальне не те, що й Кархемис? або Емат не те, що й Арпад? а Самария не те, що Дамаск?
9Ну с-а ынтымплат ку Кално ла фел ка ши ку Каркемишул? Ну с-а ынтымплат ку Хаматул ка ши ку Арпадул? Ну с-а ынтымплат Самарией ла фел ка Дамаскулуй?
10Та же рука моя загорнула ті царства ідолські, а в них більше божищ, нїж у Ерусалимі та в Самариї!
10Дупэ кум мына мя а пус стэпынире пе ымпэрэцииле идолилор (унде ерау май мулте икоане декыт ла Иерусалим ши ын Самария),
11Хиба ж я не вчиню те саме з Ерусалимом і богами його, що вчинив із Самариєю й ідолами її?
11кум ам фэкут Самарией ши идолилор ей, ну вой фаче ши Иерусалимулуй ши икоанелор луй?’”
12Та станесь: як довершить Господь усе те на Сионї, що задумав, і все скінчить в Ерусалимі, тодї скаже: Навідаюсь тепер до справ надутого серця в царя Ассирийського та до гординї звисока глядючих очій його!
12Дар, дупэ че Домнул Ышь ва ымплини тоатэ лукраря пе мунтеле Сионулуй ши ла Иерусалим, „вой педепси”, зиче Домнул, „пе ымпэратул Асирией пентру родул инимий луй ынгымфате ши пентру труфия привирилор луй семеце,
13Він бо каже: Се силою руки моєї і моєю мудрістю я отте зробив, бо я розумний: я пересуваю гряницї в народів і розхапую скарби їх, та скидаю з престолів, неначе велит;
13кэч ел а зис: ‘Прин путеря мыний меле ам фэкут ачесте лукрурь ши прин ынцелепчуня мя, кэч сунт причепут; ам ымпинс ынапой хотареле попоарелор ши ле-ам жефуит вистиерииле ши, ка ун витяз, ам дат жос пе чей че шедяу пе скаунеле лор де домние;
14І рука моя захопила, мов гнїзда, багацтва в народів, і як забірають покинуті в них яйця, так я побрав всї землї, а нїхто й крилом не рушив, не отворив рота й не писнув.
14ам пус мына пе богэцииле попоарелор ка пе ун куйб ши, кум се стрынг ниште оуэ пэрэсите, аша ам стрынс еу тот пэмынтул: ничунул н-а мишкат врео арипэ, нич н-а дескис чокул ка сэ чирипяскэ.’
15Та чи хвалиться ж сокира перед тим, що нею рубає? Хиба ж пила гордиться перед тим, хто її тягне? Як коли б палиця піднімалась на того, хто її піднімає; як коли б кий піднімався, коли він лиш деревина!
15Се фэлеште оаре секуря ымпотрива челуй че се служеште де еа? Сау се мындреште ферэстрэул фацэ де чел че-л мынуеште? Ка ши кум нуяуа ар мишка пе чел че о ридикэ, паркэ тоягул ар ридика пе чел че ну есте де лемн!”
16За се пошле Господь, Господь сил, сухоти на товстих у його, а між знатними в його запалить полумє, мов полумє огня.
16Де ачея Домнул Думнезеул оштирилор ва тримите офилиря прин рэзбойничий луй чей войничь ши ынтре алеший луй ва избукни ун пыржол, ка пыржолул унуй фок.
17Сьвітло Ізрайлеве спаде на його огнем, і Сьвятий його буде полумєм, що пожере тернину його й бодяки його одного дня.
17Лумина луй Исраел се ва префаче ын фок ши Сфынтул луй, ынтр-о флакэрэ каре ва мистуи ши ва арде спиний ши мэрэчиний луй ынтр-о зи.
18І гай його й сад роскішній вигубить він із душею й тїлом, і стане він — умираючим чахотником;
18Ва арде, труп ши суфлет, стрэлучиря пэдурий ши а кымпиилор луй, де ва фи ка ун болнав каре каде ын лешин.
19А останок дерев із його лїса так змалїє, що й дитина його списати зможе.
19Чейлалць копачь дин пэдуря луй вор путя фи нумэраць ши ун копил ле-ар путя скрие нумэрул.
20І станесь того часу: останок Ізраїля й ті, що врятуються з дому Яковового, не будуть уже на силу того, хто їх бив, уповати, а покладати муть надїю щирим серцем на Бога, Сьвятого Ізрайлевого.
20Ын зиуа ачея, рэмэшица луй Исраел ши чей скэпаць дин каса луй Иаков ну се вор май сприжини пе чел че ый ловя, чи се вор сприжини ку ынкредере пе Домнул, Сфынтул луй Исраел.
21Останок, останок з Якова, навернесь до Бога сильного.
21О рэмэшицэ, рэмэшица луй Иаков, се ва ынтоарче ла Думнезеул чел путерник.
22Бо, хоч би в тебе, Ізраїлю, було стільки люду, як піску в морі, то тілько малий лишиться останок, що навернесь до Бога; се бо безмірна справедливість призначила таку погибель.
22Кяр дакэ попорул тэу, Исраеле, ар фи ка нисипул мэрий, тотушь нумай о рэмэшицэ се ва ынтоарче, кэч нимичиря есте хотэрытэ, фэкынд сэ се реверсе дрептатя.
23І призначену вигубу довершить Господь, Господь Саваот, по всїх країнах.
23Ши нимичиря ачаста, каре а фост хотэрытэ, Домнул Думнезеул оштирилор о ва адуче ла ындеплинире ын тоатэ цара.
24Та все ж таки говорить Господь, Господь сил: Народе мій, живучий в Сионї! не бійся Ассура. Він побє тебе палицею й тростину підніме на тебе, як чинив Египет:
24Тотушь, аша ворбеште Домнул Думнезеул оштирилор: „Попорул Меу каре локуешть ын Сион, ну те теме де асириян; да, ел те ловеште ку нуяуа ши ышь ридикэ тоягул асупра та, кум фэчяу еӂиптений.
25За малий час, за дуже малий — промине моя досада, а лютий гнїв мій звернесь на їх вигубу.
25Дар, песте пуцинэ време, педяпса ва ынчета ши мыния Мя се ва ынтоарче ымпотрива луй, ка сэ-л нимичяскэ.”
26І підніме Господь сил бич, як колись до побою Мадіяма на Ориві, або як простер був палицю понад море, й здійме її, як на Египтян.
26Домнул оштирилор ва ынвырти бичул ымпотрива луй, кум а ловит пе Мадиан ла стынка Ореб, ши Ышь ва май ридика тоягул о датэ асупра мэрий, ка одиниоарэ ын Еӂипт.
27І станесь того часу: здійметься з плечей у тебе тягар його, й ярмо його — з шиї твоєї, й розпадеться ярмо від товщі.
27Ын зиуа ачея, се ва луа повара луй де пе умэрул тэу ши жугул луй де пе гытул тэу, ба ынкэ жугул ва крэпа де грэсиме.
28Ось він ійде на Аїят, проходить Мигрон, в Михмасї покидає тягарі свої.
28Ел вине асупра Аиатулуй, стрэбате Мигронул, ышь ласэ калабалыкул ла Микмаш.
29Переходять тїснини; в Геві ночують; Рама тремтить; Гива Саулова розбіглась.
29Трек трекэтоаря, се кулкэ ла Геба; Рама тремурэ, Гибея луй Саул о я ла фугэ.
30Гукай голосно, дочко Галиму; нехай почують тебе Лаїс та й Анатот бідний!
30Ридикэ-ць гласул, фийка Галимулуй! Я сяма, Лаис! Вай де тине, Анатот!
31Мадмена розбіглась, а й з Гевиму осадники сквапно утїкають.
31Мадмена се ымпрэштие, локуиторий дин Гебим фуг.
32Ще лиш день простоїть він у Нобі, та погрозить рукою Сионові, узгіррю Ерусалимському.
32Ынкэ о зи де оприре ла Ноб, ши аменинцэ ку мына луй мунтеле фийчей Сионулуй, дялул Иерусалимулуй.
33Но Господь, Господь Саваот, зірве страшною рукою віттє дерев сих, а ті, що величаються ростом, будуть зрубані, високі — на землю повалені,
33Ятэ, Домнул Думнезеул оштирилор тае крэчиле ку путере; чей май марь сунт тэяць, чей май ыналць сунт доборыць.
34Густий гай він сокирою витне, Всемогучий повалить Ливана.
34Дэ жос ку ферул крынгул пэдурий ши Либанул каде суб мына Челуй Путерник.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.