Езекиїла 2
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Daničić–Karadžić Bible (1868), Cyrillic
1Оттакий був появ подобини слави Господньої. Побачивши її, впав я на лице своє, а відтак почув голос говорючого, й сказав він менї: Сину людський! стань на ноги твої, я бо говорити му з тобою.
1И рече ми: Сине човечји, устани на ноге да говорим с тобом.
2І як він се казав менї, ввійшов у мене дух, і поставив мене на ноги, й я чув говорючого до мене.
2И уђе у ме дух кад ми проговори, и постави ме на ноге, и слушах Оног који ми говораше.
3І сказав він до мене: Сину чоловічий! ось я посилаю тебе до синів Ізрайлевих, до того люду непокірливого, що відступили від мене; вони й їх отцї — се зрадники передо мною аж по сей день.
3И рече ми: Сине човечји, ја те шаљем к синовима Израиљевим, к народима одметничким, који се одметнуше мене; они и оци њихови бише ми неверни до овог дана.
4Се сини з безстидним лицем і запеклим серцем, — до них я тебе посилаю, й скажеш їм: Так говорить Господь Бог:
4К синовима тврдог образа и упорног срца шаљем те ја, па им реци: Тако вели Господ;
5Чи слухати муть вони, чи не слухати муть — се бо дом упрямий — та нехай знають, що був пророк між ними.
5и послушали или не послушали, јер су дом одметнички, нека знају да је пророк био међу њима.
6Ти ж, сину чоловічий, не лякайсь їх і не страхайся мови їх, як вони бодяками й тернинами до тебе будуть, і тобі доведеться жити між скорпіонами, — не лякайся мови їх і не страхайся виду їх; вони бо дом упрямий;
6И ти, сине човечји, не бој их се нити се бој њихових речи, што су ти упорни и као трње и живиш међу скорпијама; не бој се њихових речи и не плаши се од њих што су дом одметнички.
7Говори їм слова мої, чи будуть вони слухати, чи не будуть, вони бо непокірливі.
7Него им кажи речи моје, послушали или не послушали, јер су одметници.
8Ти ж, сину чоловічий, слухай, що я тобі буду говорити; не впирайся, як той дом упрямий. Ось, отвори рота та й зʼїж, що я дам тобі.
8Али ти, сине човечји, слушај шта ћу ти казати, не буди непокоран као тај дом непокорни; отвори уста, и поједи шта ћу ти дати.
9Я глянув, аже се рука, простягнута до мене, а в руцї — книговий звоєць.
9И погледах, а то рука пружена к мени, и гле, у њој савијена књига.
10І розгорнув його він передо мною, й ось, звиток той пописаний з лиця, й з вивороту; а написано на йому: жалощі, зітханнє, й горе.
10И разви је преда мном, и беше исписана изнутра и споља, и беше у њој написан плач и нарицање и јаох.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.