Philippenses 2
Clementine Vulgate, 1598Translation
Clementine Vulgate, 1598
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Si qua ergo consolatio in Christo, si quod solatium caritatis, si qua societas spiritus, si qua viscera miserationis:
1Коли ж оце (є) утїшеннє в Христї, або яка одрада любови, коли (є) яка спільність духа, коли (є) яка милость і милосердє,
2implete gaudium meum ut idem sapiatis, eamdem caritatem habentes, unanimes, idipsum sentientes,
2то сповнїть мою радість, щоб однаково думали, одну любов маючи, один дух і один розум.
3nihil per contentionem, neque per inanem gloriam: sed in humilitate superiores sibi invicem arbitrantes,
3Нїчого (не роблячи) перекором або з марної слави; а смирним розумом один одного вважаючи більшим себе.
4non quæ sua sunt singuli considerantes, sed ea quæ aliorum.
4Не про своє кожен, а також про другого (справи) кожен дбайте.
5Hoc enim sentite in vobis, quod et in Christo Jesu:
5Так бо нехай думаєть ся у вас, як і в Христї Ісусї,
6qui cum in forma Dei esset, non rapinam arbitratus est esse se æqualem Deo:
6котрий, бувши в образї Божому, не вважав хижацтвом бути рівним Богу;
7sed semetipsum exinanivit, formam servi accipiens, in similitudinem hominum factus, et habitu inventus ut homo.
7тільки ж умалив себе, прийнявши вид слуги, бувши в подобиї чоловічому,
8Humiliavit semetipsum factus obediens usque ad mortem, mortem autem crucis.
8і здававшись видом, яко чоловік, принизив себе, бувши слухняним аж до смерти, смерти ж хрестної.
9Propter quod et Deus exaltavit illum, et donavit illi nomen, quod est super omne nomen:
9Тим же і Бог Його високо вознїс, і дав Йому імя, більше всякого імени,
10ut in nomine Jesu omne genu flectatur cælestium, terrestrium et infernorum,
10щоб в імя Ісусове приклонилось усяке колїно, що на небі, і на землї, і під землею,
11et omnis lingua confiteatur, quia Dominus Jesus Christus in gloria est Dei Patris.
11і щоб усякий язик визнавав, що Господь Ісус Христос у славу Бога Отця.
12Itaque carissimi mei (sicut semper obedistis), non ut in præsentia mei tantum, sed multo magis nunc in absentia mea, cum metu et tremore vestram salutem operamini.
12Тим же, любі мої, яко ж завсїди слухали ви мене, не тільки як се за мого побиту між вами, а й тепер ще більш за моїм непобитом, із страхом і трепетом про своє спасеннє дбайте.
13Deus est enim, qui operatur in vobis et velle, et perficere pro bona voluntate.
13Бог бо се робить у вас, щоб і хотїти (вам) і робити по (Його) вподобі.
14Omnia autem facite sine murmurationibus et hæsitationibus:
14Усе робіть без нарекання і розбирання,
15ut sitis sine querela, et simplices filii Dei, sine reprehensione in medio nationis pravæ et perversæ: inter quos lucetis sicut luminaria in mundo,
15щоб ви були безвинними і чистими, дїтьми Божими непорочними серед лукавого і розворотного роду, що між ними ви сияєте як сьвітила в сьвітї,
16verbum vitæ continentes ad gloriam meam in die Christi, quia non in vacuum cucurri, neque in vacuum laboravi.
16держачи (перед ними) слово життя, на похвалу менї в день Христів, що не дурно ходив я, анї дурно працював.
17Sed et si immolor supra sacrificium, et obsequium fidei vestræ, gaudeo, et congratulor omnibus vobis.
17Та хоч і приносять мене в жертву і служеннє віри вашої, я (тим) радуюсь і веселюсь із усїма вами.
18Idipsum autem et vos gaudete, et congratulamini mihi.
18Тим же самим і ви радуйтесь і веселїть ся зо мною.
19Spero autem in Domino Jesu, Timotheum me cito mittere ad vos: ut et ego bono animo sim, cognitis quæ circa vos sunt.
19Уповаю ж в Господї Ісусї незабаром послати до вас Тимотея, щоб і менї радїти душею, довідавшись про вас.
20Neminem enim habeo tam unanimem, qui sincera affectione pro vobis sollicitus sit.
20Нїкого бо не маю рівного (йому) душею, щоб (так) щиро дбав про вас.
21Omnes enim quæ sua sunt quærunt, non quæ sunt Jesu Christi.
21Усї бо свого шукають, а не Ісус-Христового.
22Experimentum autem ejus cognoscite, quia sicut patri filius, mecum servivit in Evangelio.
22Ви ж досьвід його знаєте; тим, що як батькові дитина, так він служив зо мною в благовістї.
23Hunc igitur spero me mittere ad vos, mox ut videro quæ circa me sunt.
23Сього ж оце надїюсь послати зараз, скоро тільки довідаюсь, як воно буде зо мною.
24Confido autem in Domino quoniam et ipse veniam ad vos cito.
24Маю ж надїю в Господї, що й сам скоро прийду.
25Necessarium autem existimavi Epaphroditum fratrem, et cooperatorem, et commilitonem meum, vestrum autem apostolum, et ministrum necessitatis meæ, mittere ad vos:
25Вважав же я потрібним послати до вас Єпафродита, брата й товариша мого в працї і боротьбі, а вашого посла й слугу в потребі моїй.
26quoniam quidem omnes vos desiderabat: et mœstus erat, propterea quod audieratis illum infirmatum.
26Яко ж бо жадав (бачити) всїх вас і тужив тим, що ви чули, що він нездужав.
27Nam et infirmatus est usque ad mortem: sed Deus misertus est ejus: non solum autem ejus, verum etiam et mei, ne tristitiam super tristitiam haberem.
27Бо й нездужав мало що не до смерти, та Бог помилував його; не його ж тільки, та й мене, щоб не було менї смутку на смуток.
28Festinantius ergo misi illum, ut viso eo iterum gaudeatis, et ego sine tristitia sim.
28Оце ж скоріщ послав я його, щоб ви, побачивши його знов, зрадїли, та й я меньше мав смутку.
29Excipite itaque illum cum omni gaudio in Domino, et ejusmodi cum honore habetote;
29Прийміть же оце його в Господї з усякими радощами, і таких держіть у повазї,
30quoniam propter opus Christi usque ad mortem accessit, tradens animam suam ut impleret id quod ex vobis deerat erga meum obsequium.
30тим що він за дїло Христове був близько смерти, не дбаючи про своє життє, аби сповнити недостаток служення вашого менї.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.