Еремії 20
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Cornilescu Bible (1924), Cyrillic script
1Як же Пасхор Еммеренко, сьвященник — а він був старший доглядник у Господньому дому, — почув Еремію, пророкуючого сими словами,
1Пашхур, фиул луй Имер, преот ши привегетор де кэпетение ын Каса Домнулуй, а аузит пе Иеремия пророчинд ачесте лукрурь.
2Ударив Пасхор пророка Еремію, та й посадив його в колоду, що була в верхніх воротях Беняминових у дому Господньому.
2Ши Пашхур а ловит пе пророкул Иеремия ши л-а арункат ын темница ку бутучь, каре ера ла поарта де сус а луй Бениамин, ын Каса Домнулуй.
3Та другого дня випустив Пасхор Еремію з колоди, а Еремія промовив до його: Не Пасхором прозвав тебе Господь, але Магор Миссавив.
3Дар а доуа зи, Пашхур а скос пе Иеремия дин темницэ. Ши Иеремия й-а зис: „Домнул ну те май нумеште Пашхур, чи Магор-Мисабиб.
4Так бо говорить Господь: Ось, я зроблю тебе страхом тобі самому і всїм приятелям твоїм, побачать бо твої очі, як вони поляжуть од ворожого меча. Та й всього Юду подам я на поталу цареві Вавилонському; він позаймає їх у полонь, одведе у Вавилон і повбиває мечем.
4Кэч аша ворбеште Домнул: ‘Ятэ, те вой фаче де гроазэ, пе тине ши пе тоць приетений тэй; ей вор кэдя учишь де сабия врэжмашилор лор, ши окий тэй вор ведя лукрул ачеста. Вой да, де асеменя, пе тот Иуда ын мыниле ымпэратулуй Бабилонулуй, каре-й ва дуче робь ла Бабилон ши-й ва учиде ку сабия.
5І подам усї багацтва в сьому городї й ввесь добуток його, і всї дорогоцїнностї його й усї скарби царів Юдейських оддам у руки ворогам їх; і розхоплять їх і заберуть та й повезуть у Вавилон.
5Тоате богэцииле четэций ачестея, тот родул мунчий ей, тот че аре еа май скумп ши тоате вистиерииле ымпэрацилор луй Иуда ле вой да ын мыниле врэжмашилор лор; ачештя ле вор жефуи, ле вор луа ши ле вор дуче ла Бабилон.
6Ти ж, Пасхоре, й усї домовники твої пійдете в неволю, й прийдеш у Вавилон, і помреш там, і будеш там похований, ти й усї приятелї твої, що їм пророкував єси лож.
6Кяр ши ту, Пашхур, ши тоць чей че локуеск ын каса та вець мерӂе ла Бабилон ын робие; аколо вей мури ши аколо вей фи ынгропат, ту ши тоць приетений тэй кэрора ле-ай пророчит минчунь.’”
7Ти звів мене, Господи, й я зведений; ти дужший за мене, та й подужав мене; я зробився щоденнім сьміховищем, кожен мене на глум піднімає.
7М-ай ындуплекат, Доамне, ши м-ам лэсат ындуплекат; ай фост май таре декыт мине ши м-ай бируит! Ын фиекаре зи сунт о причинэ де рыс, тоатэ лумя ышь бате жок де мине.
8Бо скоро тілько зачну говорити, зараз мушу кричати про напад, про спустошеннє, і так слово Господнє зробилось про мене приводом до наруги й насьмїху.
8Кэч орь де кыте орь ворбеск, требуе сэ стриг: „Силничие ши апэсаре!” Аша ынкыт Кувынтул Домнулуй ымь адуче нумай окарэ ши батжокурэ тоатэ зиуа.
9І подумав я собі: не споминати му про него і в його імя не буду більше промовляти! Та в серцї в мене, мов би огонь запалав, втаєний в костях моїх; я силкувався зʼупинити його, та й не здолїв.
9Дакэ зик: „Ну вой май помени де Ел ши ну вой май ворби ын Нумеле Луй”, ятэ кэ ын инима мя есте ка ун фок мистуитор, ынкис ын оаселе меле. Каут сэ-л опреск, дар ну пот.
10І чував я ворожі речі в натовпі, погрози навкруги: „Викажіть! Обвинуватимо його!‟ Ті самі, що з ними дружився, підстерігали, чи я не спіткнуся: Може попадеться, так ми переможемо його та й помстимось на йому.
10Кэч ауд ворбеле реле але мултора, спайма каре домнеште ымпрежур. „Ынвинуици-л”, стригэ ей. „Хайдем сэ-л ынвинуим!” Тоць чей че трэяу ын паче ку мине пындеск сэ вадэ дакэ мэ клатин ши зик: „Поате кэ се ва лэса принс, вом пуне мына пе ел ши не вом рэзбуна пе ел!”
11Но Господь ізо мною, мов той невмірака-воін; то ж вороги мої спіткнуться та й не встануть. Осоромляться, бо дурним робом ходили; віковічнім, незабутним соромом окриються.
11Дар Домнул есте ку мине ка ун витяз путерник, де ачея пригониторий мей се вор потикни ши ну вор бируи. Се вор умпле де рушине кэ н-ау лукрат ку кибзуинцэ; де о вешникэ рушине, каре ну се ва уйта!
12Господи сил! ти, що вивідуєш праведного, що бачиш утробу й серце. Дай менї вбачати пімсту твою над ними, бо на тебе здав я справу мою.
12Ши акум, Доамне, Думнезеул оштирилор, каре ынчерчь пе чел неприхэнит, каре пэтрунзь рэрункий ши инимиле, фэ-мэ сэ вэд рэзбунаря Та ымпотрива лор! Кэч Цие ымь ынкрединцез причина.
13О, сьпівайте Господеві, хвалїте Господа, бо він рятує душу вбогого з рук лиходїїв. —
13Кынтаць Домнулуй, лэудаць пе Домнул! Кэч Ел избэвеште суфлетул челуй ненорочит дин мына челор рэй.
14Нехай буде той день проклят, як я на сьвіт родився! Нехай не буде благословен той день, як породила мене мати моя!
14Блестематэ сэ фие зиуа кынд м-ам нэскут! Зиуа ын каре м-а нэскут мама сэ ну фие бинекувынтатэ!
15Нехай буде й той чоловік проклят, що принїс мойму батькові звістку: Родилось тобі хлопятко, і тим його вельми звеселив.
15Блестемат сэ фие омул каре а адус вестя ачаста татэлуй меу: „Ци с-а нэскут ун копил де парте бэрбэтяскэ”, ши л-а умплут де букурие ку еа!
16Нехай станеться тому чоловікові таке, як тим містам, що їх порозвалював Господь та й не пожалував, та щоб він чув крик від ранку, а зойк від полудня, —
16Омул ачела сэ ажунгэ прекум четэциле пе каре ле-а нимичит Домнул фэрэ милэ! Сэ аудэ ӂемете диминяца ши стригэте де рэзбой ла амязэ!
17За те, що він мене не вбив в материній утробі, — так, щоб моя мати була менї гробом, а тїло її остало було на все вагітним.
17Де че н-ам фост оморыт ын пынтечеле мамей, ка сэ-мь фи фост еа мормынтул меу! Де че н-а рэмас еа вешник ынсэрчинатэ ку мине?
18Чи про те ж бо я вийшов із материної утроби, щоб дознавати самої працї, та печалї, та щоб коротати вік мій у зневазї?
18Пентру че ам ешит дин пынтечеле мамей ка сэ вэд нумай суферинцэ ши дурере ши сэ-мь испрэвеск зилеле ын рушине?
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.