Еремії 3
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Cornilescu Bible (1924), Cyrillic script
1Говорять звичайно: Коли чоловік відпустить жену свою, й пійде вона від його й зробиться женою в другого мужа, то чи можна їй вернутись до него? Чи не споганилась би тим земля тая? Ти ж блудно жила з багатьма блудниками, а все ж таки вернися до мене, говорить Господь, і я прийму тебе.
1Ел зиче: ‘Кынд се деспарте ун бэрбат де невастэ-са, пе каре о пэрэсеште, ши еа ажунӂе неваста алтуя, се май ынтоарче бэрбатул ачеста ла еа?’ Н-ар фи кяр ши цара ачея спуркатэ? Ши ту ай курвит ку мулць ибовничь, ши сэ те ынторчь ярэшь ла Мине?”, зиче Домнул.
2Ось підніми очі твої на висоти й придивися: де не блудувала ти? При дорозї седючи, чигала єси на їх, як Арабій у пустинї, та й опоганила землю блудництвом твоїм і ледарством твоїм.
2„Ридикэ-ць окий спре ынэлцимь ши привеште. Унде н-ай курвит? Те циняй ла друмурь, ка арабул ын пустиу, ши ай спуркат цара прин курвииле тале ши ку рэутатя та!
3За се впинені були дощі, не було й пізного дощу; ти ж показувала чоло блудницьке, — не соромилась.
3Мэкар кэ плоиле ау фост оприте ши плоая де примэварэ а липсит, тотушь ту ць-ай пэстрат фрунтя де курвэ ши н-ай врут сэ ай рушине!
4Чи ж не будеш хоч від тепер покликувати до мене: Отче мій! ти був провідником менї в молодощах моїх!
4Акум – ну-й аша? – стриӂь ла Мине: ‘Татэ! Ту ай фост Приетенул тинереций меле!
5Чи він же та буде повсячасно гнївитись? чи ж до віку буде досадувати? От, що ти говориш, а чиниш ледарство й не кидаєш його.
5Ышь ва цине Ел мыния пе вечие? О ва пэстра Ел тотдяуна?’ Ятэ, аша ай ворбит, ши тотушь ай фэкут лукрурь нелеӂюите кыт ай путут!”
6І сказав менї Господь за царя Йосії: Чи бачив єси, що вкоїла ся зрадниця, дочка Ізрайлева? Ходила на всяку високу гору й під усяке зелене дерево та й блудувала там.
6Домнул мь-а зис пе время ымпэратулуй Иосия: „Ай вэзут че а фэкут некрединчоаса Исраел? С-а дус пе орьче мунте ыналт ши суб орьче копак верде ши а курвит аколо.
7А потім, як вона все те чинила, говорив я їй: вернися до мене. Вона ж не вернулась; і бачила се зрадлива сестра її, Юдея.
7Еу зичям кэ, дупэ че а фэкут тоате ачесте лукрурь, се ва ынтоарче ла Мине. Дар ну с-а ынторс. Ши сора ей, викляна Иуда, а фост марторэ ла ачаста.
8І видїв я, що, хоч за все блудуваннє зрадницї, Ізрайлевої дочки, я відопхнув її та дав їй розводного листа, — зрадлива її сестра, Юдея, не злякалась, а пійшла та й блудувала так само,
8Ши, ку тоате кэ а вэзут кэ М-ам деспэрцит де некрединчоаса Исраел дин причина тутурор прякурвиилор ей ши й-ам дат картя ей де деспэрцире, тотушь сорэ-са, викляна Иуда, ну с-а темут, чи с-а дус сэ курвяскэ ла фел.
9І блудуваннєм своїм явним опоганила землю, й перелюбкувала з усяким камяним ідолом і деревляним бовваном.
9Ши астфел, прин некурэция ей стригэтоаре, Исраел а спуркат цара, а прякурвит ку пятра ши лемнул.
10До того зрадлива сестра її, Юдея, не вернулась всїм серцем до мене, а тільки лукаво, говорить Господь.
10Ку тоате ачестя, викляна Иуда, сора ей, ну с-а ынторс ла Мине дин тоатэ инима ей, чи ку префэкэторие”, зиче Домнул.
11І сказав менї Господь: Зрадниця, дочка Ізрайлева, показала себе менше винною поруч із невірною Юдеєю.
11Домнул мь-а зис: „Некрединчоаса Исраел паре невиноватэ фацэ де викляна Иуда.
12Ійди ж і промов у голос ід півночі оцї слова: Вернись, ти зраднице, дочко Ізрайлева, говорить Господь. Я не вилию ввесь гнїв мій на вас; я бо на милость багатий, говорить Господь, — не до віку буду досадувати.
12Ду-те де стригэ ачесте кувинте спре мязэноапте ши зи: ‘Ынтоарче-те, некрединчоасэ Исраел’, зиче Домнул. ‘Ну вой арунка о привире ынтунекоасэ ымпотрива воастрэ, кэч сунт милостив’, зиче Домнул, ‘ши ну цин мыние пе вечие.
13Признай тілько провину твою, що відпала єси від Господа, Бога твого, що блудувала з чужими під усяким гілястим деревом, мого ж голосу не слухала, говорить Господь.
13Рекуноаште-ць нумай нелеӂюиря, рекуноаште кэ ай фост некрединчоасэ Домнулуй Думнезеулуй тэу, кэ ай алергат ынкоаче ши ынколо ла думнезей стрэинь, суб орьче копак верде, ши кэ н-ай аскултат гласул Меу’, зиче Домнул.
14Вернїтесь, одступники-дїти, говорить Господь, я бо здружився з вами, й возьму таки з вас по одному з городу, по двоє з кожної родини, та й приведу вас на Сион.
14Ынтоарчеци-вэ, копий рэзврэтиць”, зиче Домнул, „кэч Еу сунт Стэпынул востру, Еу вэ вой луа пе унул динтр-о четате, пе дой динтр-о фамилие ши вэ вой адуче ынапой, ын Сион.
15І дам вам наставників по душі менї, щоб вони пасли вас чесно й розумно.
15Вэ вой да пэсторь дупэ инима Мя ши вэ вор паште ку причепере ши ку ынцелепчуне.
16І як намножитесь і будете плодющі на землї в ті часи, — говорить Господь, тодї вже не мовляти муть: „скриня завіту Господнього‟; й на думку нїкому не прийде вона, й не згадувати муть про її, не приходити муть до неї, й її вже не буде.
16Кынд вэ вець ынмулци ши вець креште ын царэ, ын зилеле ачеля”, зиче Домнул, „ну се ва май ворби де кивотул легэмынтулуй Домнулуй ши ну-й ва май вени нимэнуй ын гынд, ну-шь вор май адуче аминте де ел, ну-й вор май симци липса ши нич ну вор май фаче алтул.
17Нї! в ті часи звати муть Ерусалим престолом Господнїм, і всї народи збірати муться в Ерусалим задля імени Господнього, й не будуть уже ходити упрямим робом свого ледачого серця.
17Ын время ачея, Иерусалимул се ва нуми скаунул де домние ал Домнулуй; тоате нямуриле се вор стрынӂе ла Иерусалим ын Нумеле Домнулуй ши ну вор май урма порнириле инимий лор реле.
18В ті часи ходити ме дом Юдин укупі з домом Ізрайлевим, і пійдуть із північньої землї в ту землю, що я надїлив вашим отцям у державу.
18Ын зилеле ачеля, каса луй Иуда ва умбла ку каса луй Исраел ши вор вени ымпреунэ дин цара де ла мязэноапте ын цара пе каре ам дат-о ын стэпынире пэринцилор воштри.
19Я говорив собі здавна: Як поставлю тебе між дїтьми моїми і надїлю тобі бажану землю, найвеличнїйше наслїддє між усїма народами? і сказав: ти звати меш мене отцем твоїм, і не одступиш від мене.
19Еу зичям: ‘Кум сэ те пун принтре копиий Мей ши сэ-ць дау о царэ плэкутэ, о моштенире, подоабэ ынтре подоабеле нямурилор?’ Мэ гындям кэ Мэ вей кема: ‘Татэ!’ ши ну те вей май абате де ла Мине.
20Та як молодиця зраджує друга свого, так ви мене зрадили, ви, доме Ізраїля, говорить Господь.
20Дар, кум есте некрединчоасэ юбитулуй сэу о фемее, аша Мь-аць фост некрединчошь вой, каса луй Исраел”, зиче Домнул.
21За те ж чути голос по висотах, жалібний плач дїтей Ізрайлевих, ізза того, що ходили кривими стежками, забувши Господа, Бога свого.
21Ун вует се ауде пе ынэлцимь: сунт плынсетеле ши ругэминциле де ертаре але копиилор луй Исраел, кэч шь-ау сучит каля ши ау уйтат пе Домнул Думнезеул лор.
22Вернїтеся ж, непокірливі дїти, я вилїчу-прощу непокірливість вашу. Ось ми йдемо до тебе, ти бо єси Господь, Бог наш!
22„Ынтоарчеци-вэ, копий рэзврэтиць, ши вэ вой ерта абатериле.” – „Ятэ-не, веним ла Тине, кэч Ту ешть Домнул Думнезеул ностру.
23Справдї, даремно ми надїялись на ті горби й на многість гір; справдї, тілько в Господї, Бозї нашому, спасеннє Ізрайлеве!
23Ын адевэр, задарник се аштяптэ мынтуире де ла дялурь ши де ла мулцимя мунцилор; ын адевэр, ын Домнул Думнезеул ностру есте мынтуиря луй Исраел.
24Ся гидота пожерала заробітки батьків наших із молодощів наших: овечата їх, товар їх, синів їх і дочки їх.
24Идолий, димпотривэ, ау мынкат родул мунчий пэринцилор ноштри дин тинереця ноастрэ: оиле ши боий лор, фиий ши фийчеле лор.
25Ми лежимо у соромі нашому й стид наш укриває нас, провинили бо ми Господеві, Богу нашому, — ми й наші батьки, з молодощів та й по сей день, — і не слухали поклику Господа, Бога нашого.
25Сэ не кулкэм ын рушиня ноастрэ ши сэ не ынвелим ку окара ноастрэ, кэч ам пэкэтуит ымпотрива Домнулуй Думнезеулуй ностру, ной ши пэринций ноштри, дин тинереця ноастрэ ши пынэ ын зиуа де азь, ши н-ам аскултат гласул Домнулуй Думнезеулуй ностру.”
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.