Еремії 21
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Cornilescu Bible (1924), Cyrillic script
1Слово, що надійшло від Господа до Еремії, як прислав царь Седекія до него Пасхора Малхієнка та сьвященника Софонїю Маасеєнка, сказати:
1Кувынтул спус луй Иеремия дин партя Домнулуй, кынд й-а тримис ымпэратул Зедекия пе Пашхур, фиул луй Малкия, ши пе Цефания, фиул луй Маасея, преотул, ка сэ-й зикэ:
2Поспитай лишень Господа про нас: бо Навуходонозор, царь Вавилонський, воює проти нас: чи не сотворив би Господь чого такого, як усї чудеса його, щоб той од нас одступив?
2„Ынтрябэ пе Домнул пентру ной, кэч Небукаднецар, ымпэратул Бабилонулуй, есте ын рэзбой ку ной! Поате кэ Домнул ва фаче пентру ной вреуна дин минуниле Луй, ка сэ-л депэртезе де ла ной.”
3Еремія ж відказав їм: Ось, що скажіте цареві Седекії:
3Иеремия ле-а рэспунс: „Сэ спунець луй Зедекия:
4Так говорить Господь, Бог Ізраїля: Ось, я оберну проти вас самих знаряддє воєнне в ваших руках, яким ви воюєте проти царя Вавилонського й Халдеїв, що вас зпоза мурів осадили, і зберу їх до купи серед сього міста;
4‘Аша ворбеште Домнул Думнезеул луй Исраел: «Ятэ, вой ынтоарче армеле де рэзбой каре сунт ын мыниле воастре ши ку каре вэ луптаць ын афарэ де зидурь, ымпотрива ымпэратулуй Бабилонулуй ши ымпотрива халдеенилор каре вэ ымпресоарэ ши ле вой стрынӂе ын мижлокул четэций ачестея.
5І сам воювати му вас рукою простягнутою і раменем кріпким у гнїві й у досадї і в яростї та в великому невдоволенню,
5Апой Еу Ынсумь вой лупта ымпотрива воастрэ, ку мына ынтинсэ ши ку брац таре, ку мыние, урӂие ши маре супэраре.
6І повбиваю осадників сього міста — людей і скотину; від великої пошестї погинуть вони.
6Вой лови пе локуиторий четэций ачестея, атыт оамень, кыт ши добитоаче, ши вор мури де о чумэ грозавэ.
7А потім, говорить Господь, віддам Седекію, царя Юдейського, з його слугами й людьми, і з тими, що зостануться в сьому городї од морової язви, від меча й голоднечі, — в руки Навуходонозорові, цареві Вавилонському, й на поталу ворогам їх і в руки настаючих на життє їх, і повбивають їх вістрєм меча без спожалїння, без пощади й без милосердя.
7Дупэ ачея», зиче Домнул, «вой да пе Зедекия, ымпэратул луй Иуда, пе служиторий луй, пе попор ши пе чей че вор скэпа ын четатя ачаста де чумэ, де сабие ши де фоамете, ый вой да ын мыниле луй Небукаднецар, ымпэратул Бабилонулуй, ын мыниле врэжмашилор лор, ын мыниле челор че вор сэ ле я вяца, ши Небукаднецар ый ва трече прин аскуцишул сабией, ну-й ва круца, ну ва авя ничо милэ де ей ши ну се ва ындура де ей.»’
8А до народу сього промов так: Ось як говорить Господь: Се даю вам до вибору дорогу, ведучу до живота, й дорогу до смертї:
8Яр попорулуй ачестуя сэ-й спуй: ‘Аша ворбеште Домнул: «Ятэ кэ вэ пун ынаинте каля веций ши каля морций.
9Хто зостанеться в городї сьому, поляже од меча, й голоднечі й морової зарази; хто ж вийде геть і віддасться Халдеям, що вас облягають, зостанеться живим і життє його буде йому замість добичі;
9Чине ва рэмыне ын четатя ачаста ва мури учис де сабие, де фоамете сау де чумэ, дар чине ва еши сэ се дукэ ла халдеений каре вэ ымпресоарэ ва скэпа ку вяцэ, каре ва фи сингура луй прадэ.
10Я бо обернув лице моє проти сього міста йому на лихо, а не на добро, говорить Господь. На поталу цареві Вавилонському подам його, а він попалить його огнем.
10Кэч Еу Ымь ындрепт привириле ымпотрива четэций ачестея ка сэ-й фак рэу, ну бине», зиче Домнул; «еа ва фи датэ ын мыниле ымпэратулуй Бабилонулуй, каре о ва арде ку фок.»’
11Домовникам же царя Юдейського скажи так: Слухайте слова Господнього:
11Ши сэ спуй касей ымпэратулуй луй Иуда: ‘Аскултаць Кувынтул Домнулуй,
12Доме Давидів! ось як говорить Господь: З раннього поранку розсуджуйте суд і рятуйте притїсненого з потали в тїснителя, щоб досада моя не вибухла, як огонь, та не загорілась незгасимо через ледачі ваші вчинки.
12касэ а луй Давид! Аша ворбеште Домнул: «Фачець дрептате дис-де-диминяцэ ши скоатець пе чел асуприт дин мыниле асуприторулуй, ка сэ ну избукняскэ мыния Мя ка ун фок ши сэ се априндэ, фэрэ сэ се поатэ стинӂе, дин причина рэутэций фаптелор воастре!
13Се, я — проти тебе, осаднице долиння, на подільській скелї, говорить Господь, — проти вас, що то мовляєте: Хто б то наступив на нас, і хто б вломився в домівки наші?
13Ятэ, ам неказ пе тине, четате ашезатэ ын вале, пе стынка дин кымпие», зиче Домнул, «пе вой каре зичець: ‹Чине се ва коборы ымпотрива ноастрэ? Чине ва интра ын локуинцеле ноастре?›
14Я ж навідаю вас по плодам учинків ваших, говорить Господь, і розложу огонь в гаї вашому, а він пожере все навкруги його.
14Вэ вой педепси дупэ родул фаптелор воастре», зиче Домнул; «вой пуне фок пэдурий воастре ши ва мынка тоате ымпрежуримиле.»’”
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.