Еремії 34
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Cornilescu Bible (1924), Cyrillic script
1Слово, що надійшло від Господа до Еремії тодї, як Навуходонозор, царь Вавилонський, і все військо його й усї земні царства, піддані під руку його, воювали проти Ерусалиму й проти всїх міст його:
1Ятэ кувынтул спус луй Иеремия дин партя Домнулуй кынд Небукаднецар, ымпэратул Бабилонулуй, ку тоатэ оштиря са ши тоате ымпэрэцииле пэмынтулуй де суб стэпыниря луй ши тоате попоареле фэчяу рэзбой ымпотрива Иерусалимулуй ши ымпотрива тутурор четэцилор каре циняу де ел:
2От що говорить Господь, Бог Ізрайлїв: Ійди й промов до Седекії, царя Юдейського й скажи йому: Так говорить Господь: Ось, я подаю город сей на поталу цареві Вавилонському, а сей пустить його пожаром;
2„Аша ворбеште Домнул Думнезеул луй Исраел: ‘Ду-те де спуне луй Зедекия, ымпэратул луй Иуда, ши зи-й: «Аша ворбеште Домнул: ‹Ятэ, дау четатя ачаста ын мыниле ымпэратулуй Бабилонулуй ши о ва арде ку фок.
3І ти сам не уйдеш рук його і попадешся йому в руки, й очі твої дивитись муть ув очі цареві Вавилонському, і говорити ме він з тобою устами до уст, та й пійдеш у Вавилон.
3Ши ту ну вей скэпа дин мыниле луй, чи вей фи луат ши дат ын мына луй, вей да окь ку ымпэратул Бабилонулуй, ел ыць ва ворби гурэ кэтре гурэ ши вей мерӂе ла Бабилон.›»’
4Тілько ж вислухай слово Господнє, Седекіє, царю Юдейський! Так говорить про тебе Господь: Ти не вмреш од меча:
4Нумай, аскултэ Кувынтул Домнулуй, Зедекия, ымпэратул луй Иуда! Аша ворбеште Домнул деспре тине: ‘Ну вей мури учис де сабие,
5Ти помреш в супокою, і як по отцях твоїх, прежніх царях, пускали димом пахощі, так і по тобі палити муть і голосити: Ой володарю! я бо вирік се слово, говорить Господь.
5чи вей мури ын паче ши, кум ау арс миресме пентру пэринций тэй, векий ымпэраць, каре ау фост ынаинтя та, тот аша вор арде ши пентру тине ши те вор жели, зикынд: «Вай, доамне!» Кэч Еу ам ростит кувынтул ачеста’, зиче Домнул.”
6І переповів Еремія пророк Седекії, цареві Юдейському, всї цї слова в Ерусалимі.
6Пророкул Иеремия а спус тоате ачесте кувинте луй Зедекия, ымпэратул луй Иуда, ла Иерусалим,
7Тим часом військо царя Вавилонського воювало проти Ерусалиму, та проти инших міст Юдейських, що ще цїлі остались, проти Лахису, та Азеки; одні бо сї зоставались ізміж городів Юдиних, як городи утверджені.
7пе кынд оастя ымпэратулуй Бабилонулуй лупта ымпотрива Иерусалимулуй ши ымпотрива тутурор челорлалте четэць але луй Иуда, ымпотрива Лакисулуй ши Азекей, кэч ачестя ерау четэциле каре май рэмэсесерэ дин тоате четэциле ынтэрите але луй Иуда.
8Слово, що надійшло від Господа до Еремії послї того, як царь Седекія вчинив умову з усїм людом у Ерусалимі, щоб оповістити волю невольникам,
8Ятэ кувынтул спус луй Иеремия дин партя Домнулуй, дупэ че ымпэратул Зедекия фэкусе о ынвоялэ ку тот попорул Иерусалимулуй ка сэ вестяскэ слобозения робилор,
9Щоб кожен пустив на волю раба свого й рабиню свою, Єврея й Єврейку, щоб нїхто свого земляка Юдея не держав за невольника,
9пентру ка фиекаре сэ ласе слобозь пе робул ши роаба са, пе евреу ши пе еврейкэ, ши нимень сэ ну май цинэ ын робие пе фрателе сэу иудеу.
10І послухали всї князї й усї люде, що вчинили вмову, щоб пустити на волю кожному свого раба й кожному свою рабиню, щоб нїхто вже не держав їх за невольників, і згодились на се й повипускали.
10Тоате кэпетенииле ши тот попорул каре фэкусерэ ынвояла с-ау легат сэ ласе слобозь фиекаре пе робул ши роаба луй ши сэ ну-й май цинэ ын робие. Ей ау аскултат ши ле-ау дат друмул.
11Опісля же надумались і почали знов брати рабів і рабинь, що їх були пустили на волю і поробили їх силоміць невольниками й невольницями.
11Дар, май пе урмэ, с-ау рэзгындит, ау луат ынапой пе робий ши роабеле пе каре-й слобозисерэ ши й-ау силит сэ ле фие ярэшь робь ши роабе.
12І надійшло слово Господнє від Господа до Еремії таке:
12Атунч, Кувынтул Домнулуй а ворбит луй Иеремия дин партя Домнулуй астфел:
13Так говорить Господь, Бог Ізрайлїв: Я вчинив був завіт із отцями вашими, як вивів їх із землї Египецької, з дому неволї, й установив:
13„Аша ворбеште Домнул Думнезеул луй Исраел: ‘Еу ам фэкут ун легэмынт ку пэринций воштри ын зиуа кынд й-ам скос дин цара Еӂиптулуй, дин каса робией ши ле-ам зис:
14Як упливе сїм років, пускайте на волю кожен свого земляка-Єврея, що тобі продано. Шість лїт нехай він служить тобі, а потім пусти його од себе на волю. Батьки же ваші не послухали мене й не прихилили уха свого.
14«Дупэ шапте ань, фиекаре дин вой сэ ласе слобод пе фрателе сэу евреу каре и се винде луй; шасе ань сэ-ць служяскэ ши апой сэ-л лашь слобод де ла тине.» Дар пэринций воштри ну М-ау аскултат ши н-ау луат аминте ла Мине.
15Нинї ви обернулись і вчинили були праведне перед очима моїми, оповістивши кожен волю ближньому свому, та й вчинили завіт передо мною в домі, що названо його імям моїм;
15Вой в-аць ынторс астэзь ын вой ыншивэ, аць фэкут че есте бине ынаинтя Мя, вестинд фиекаре слобозения пентру апроапеле сэу, ши аць фэкут о ынвоялэ ынаинтя Мя, ын Каса песте каре есте кемат Нумеле Меу.
16Опісля же надумались, і збезчестили імя моє, забравши назад кожен раба свого й кожен рабиню свою, що повипускали були на волю, куди їх серцю любо, й робите їх вашими рабами й рабинями.
16Дар пе урмэ в-аць луат ворба ындэрэт ши Мь-аць пынгэрит Нумеле, луынд ярэшь ынапой фиекаре пе робий ши роабеле пе каре-й слобозисерэць ши-й лэсасерэць ын воя лор, ши й-аць силит сэ вэ фие ярэшь робь ши роабе.’
17Тим же то так говорить Господь: Не послухали ви мене, як річ була про те, щоб кожний оповістив волю братові свойму й ближньому свойму; за се ж, говорить Господь, оповіщаю я вам волю й відпускаю вас на меч, на морову заразу та голоднечу, й пущу вас у ростіч по всїх царствах земних;
17Де ачея аша ворбеште Домнул: ‘Ну М-аць аскултат ка сэ вестиць слобозения фиекаре пентру фрателе сэу, фиекаре пентру апроапеле сэу. Ятэ, Еу вестеск ымпотрива воастрэ’, зиче Домнул, ‘слобозения сабией, чумей ши фоаметей ши вэ вой фаче де поминэ принтре тоате ымпэрэцииле пэмынтулуй.
18І віддам тих, що переступили завіт мій та не додержали слів завіту, що на його пристали перед лицем моїм, розтявши назимка на двоє й пройшовши проміж половинами його, —
18Ши пе оамений каре ау кэлкат легэмынтул Меу, каре н-ау пэзит ындаторириле ынвоелий пе каре о фэкусерэ ынаинтя Мя, тэинд ун вицел ын доуэ ши трекынд принтре челе доуэ жумэтэць але луй,
19Князїв Юдиних і старшину Ерусалимську, скопцїв і сьвященників і ввесь люд країни, що проходили проміж половинами з телця,
19ши ануме пе кэпетенииле луй Иуда ши пе кэпетенииле Иерусалимулуй, пе фамений дрегэторь, пе преоць ши пе тот попорул цэрий, каре ау трекут принтре букэциле вицелулуй,
20Подам їх на поталу ворогам їх і на поталу тим, що на їх душу настають, і буде труп їх жиром піднебесному птаству й польовому зьвіррю.
20ый вой да ын мыниле врэжмашилор лор, ын мыниле челор че вор сэ ле я вяца, ши трупуриле лор моарте вор служи ка хранэ пэсэрилор черулуй ши фярелор кымпулуй.
21Седекію, царя Юдейського, й князїв його подам на поталу ворогам їх, і в руки настаючих на життє їх і на поталу військові царя Вавилонського, що тепер відступило від вас.
21Дар пе Зедекия, ымпэратул луй Иуда, ши пе кэпетенииле луй, ый вой да ын мыниле врэжмашилор лор, ын мыниле челор че вор сэ ле я вяца, ын мыниле оштирий ымпэратулуй Бабилонулуй, каре а плекат де ла вой!
22Ось, я прикажу, говорить Господь, і заверну їх ід сьому місту, а вони нападуть на його й опанують його й пустять його на пожар, а городи Юдині оберну в безлюдну пустиню.
22Ятэ, вой да порункэ’, зиче Домнул, ‘ши-й вой адуче ынапой ымпотрива четэций ачестея; о вор бате, о вор луа ши о вор арде ку фок. Ши вой префаче четэциле луй Иуда ынтр-ун пустиу фэрэ локуиторь.’”
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.