Еремії 38
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Cornilescu Bible (1924), Cyrillic script
1І почули Сафатія Маттаненко, та Годолїя Пасхоренко та Юхал Селемієнко, та Пасхор Малхієнко, слова, що говорив Еремія до всього люду, кажучи:
1Шефатия, фиул луй Матан, Гедалия, фиул луй Пашхур, Иукал, фиул луй Шелемия, ши Пашхур, фиул луй Малкия, ау аузит кувинтеле пе каре ле спуня Иеремия ынтрегулуй попор, зикынд:
2Так говорить Господь: хто зостанеться в сьому містї, той умре од меча, од голоднечі й од морової пошестї; хто ж оддасться Халдеям, той врятується з душею, й мати ме душу свою замість здобичі, й буде жити.
2„Аша ворбеште Домнул: ‘Чине ва рэмыне ын четатя ачаста ва мури учис де сабие, де фоамете сау де чумэ, дар чине ва еши ши се ва дуче ла халдеень ва скэпа ку вяцэ, ва авя ка прадэ вяца луй ши ва трэи.’
3Так говорить Господь: Напевно буде місто се подане війську царя Вавилонського на поталу, й він опанує його.
3Аша ворбеште Домнул: ‘Четатя ачаста ва фи датэ ын мына оштирий ымпэратулуй Бабилонулуй, ши о ва луа!’”
4Тодї сказали князї цареві: Нехай би вже раз убито сього чоловіка на смерть; він же ж одіймає завзяттє в військових людей, що в сьому містї ще зостались, та й ослаблює руку в усього народу, провадючи такі слова; сей бо чоловік бажає не добра народові, а тілько лиха.
4Атунч, кэпетенииле ау зис ымпэратулуй: „Омул ачеста ар требуи оморыт! Кэч ынмоае инима оаменилор де рэзбой каре ау май рэмас ын четатя ачаста ши а ынтрегулуй попор, цинынду-ле асеменя кувынтэрь; омул ачеста ну урмэреште бинеле попорулуй ачестуя ши ну-й вря декыт ненорочиря.”
5І сказав царь Седекія: Ось він і в ваших руках; царь бо не вдїє нїчого проти вас.
5Ымпэратул Зедекия а рэспунс: „Ятэ-л кэ есте ын мыниле воастре, кэч ымпэратул ну поате нимик ымпотрива воастрэ!”
6І взяли вони Еремію та й укинули в яму в Малхії Амалехенка, на вартовому дворі, і спустили туди Еремію на поворозках; а в ямі тій не було води, тілько багно, й загряз Еремія в багно.
6Атунч, ей ау луат пе Иеремия ши л-ау арункат ын гроапа луй Малкия, фиул ымпэратулуй, каре се афла ын куртя темницей, ши ау коборыт ын еа пе Иеремия ку фуний. Ын гроапэ ну ера апэ, дар ера норой, ши Иеремия с-а афундат ын норой.
7І довідався Авдемелех Етіопій, один ізміж скопцїв у царських палатах, що Еремію вкинуто в яму, — а царь седїв тодї у Беняминових воротах, —
7Ебед-Мелек, Етиопиянул, фамен дрегэтор ла куртя ымпэратулуй, а аузит кэ Иеремия фусесе арункат ын гроапэ. Ымпэратул стэтя ла поарта луй Бениамин.
8І вийшов Авдемелех із царського дому та й так промовив до царя:
8Ебед-Мелек а ешит дин каса ымпэратулуй ши а ворбит ымпэратулуй астфел:
9Мій добродїю й царю! погано вчинили ті люде, заподїявши таке пророкові Еремії, та вкинувши його в яму; та ж він умре там із голоду, бо вже нема хлїба в містї.
9„Ымпэрате, домнул меу, оамений ачештя ау фэкут рэу кэ с-ау пуртат аша ку пророкул Иеремия арункынду-л ын гроапэ; аре сэ моарэ де фоаме аколо унде есте, кэч ын четате ну есте пыне!”
10І повелїв царь Етіопієві Авдемелехові: Возьми звідсї трийцять чоловіка з собою та витягни Еремію з ями, покіль не вмер.
10Ымпэратул а дат урмэтоаря порункэ луй Ебед-Мелек, Етиопиянул: „Я де аич трейзечь де оамень ку тине ши скоате дин гроапэ пе пророкул Иеремия пынэ ну моаре!”
11Авдемелех узяв із собою людей і ввійшов у царський дім під коморою, набрав ізвідти старих платків та непотрібних лахів, і спустив їх на поворозах Еремієві в яму.
11Ебед-Мелек а луат ку ел пе оамений ачея ши с-а дус ла каса ымпэратулуй, ынтр-ун лок дедесубтул вистиерией; а луат де аколо ниште петиче де хайне пуртате ши ниште здренце де хайне векь ши ле-а коборыт луй Иеремия ын гроапэ, ку ниште фуний.
12І кликнув Етіопій Авдемелех до Еремії: Ось, попідкладуй ганчірки з сієї драної та порваної одежі собі попід пахи рук своїх, під мотуззє! І зробив так Еремія.
12Ебед-Мелек, Етиопиянул, а зис луй Иеремия: „Пуне ачесте петиче пуртате ши ачесте здренце суб субсуорь, суб фуний.” Ши Иеремия а фэкут аша.
13І потягли Еремію на поворозах і витягли його з ями, й пробував Еремія на вартовому дворі.
13Ау трас астфел пе Иеремия ку фунииле ши л-ау скос афарэ дин гроапэ. Иеремия а рэмас ын куртя темницей.
14Тодї покликав царь Седекія до себе пророка Еремію через третий увіхід в дом Господень та й сказав царь Седекія до Еремії: Поспитаю в тебе про дещо; та не затаюй від мене нїчого.
14Ымпэратул Зедекия а тримис дупэ пророкул Иеремия ши л-а адус ла ел, ла интраря а трея а Касей Домнулуй. Ши ымпэратул а зис луй Иеремия: „Ам сэ те ынтреб чева, сэ ну-мь аскунзь нимик!”
15Еремія відказав цареві: Та чи ти не вбєш мене, як тобі все скажу? та хоч і дам тобі раду, то ти не послухаєш мене.
15Иеремия а рэспунс луй Зедекия: „Дакэ ыць вой спуне, мэ вей оморы; яр дакэ-ць вой да ун сфат, ну мэ вей аскулта.”
16І забожився царь Седекія перед Еремією тайкома: Так певно, як живе Господь, що сотворив нашу душу, не вбю тебе та й не подам у руки тим, що важать на твою душу.
16Ымпэратул Зедекия а журат ын тайнэ луй Иеремия ши а зис: „Виу есте Домнул, каре не-а дат вяца, кэ ну те вой оморы ши ну те вой лэса ын мыниле оаменилор ачестора, каре вор сэ-ць я вяца!”
17Тодї сказав Еремія цареві Седекії: Так говорить Господь Саваот, Бог Ізрайлїв: Коли вийдеш до князїв царя Вавилонського, то й врятуєш душу свою, й города сього не пустять на пожар, та й зостанетесь ти й дом твій в живих:
17Иеремия а зис атунч луй Зедекия: „Аша ворбеште Домнул Думнезеул оштирилор, Думнезеул луй Исраел: ‘Дакэ те вей супуне кэпетениилор ымпэратулуй Бабилонулуй, вей скэпа ку вяцэ ши нич четатя ачаста ну ва фи арсэ ку фок, яр ту вей трэи ымпреунэ ку каса та.
18Коли ж не віддаси себе князям царя Вавилонського, город сей буде подан Халдеям на поталу, й вони пустять його з огнем, і сам ти не уйдеш рук їх.
18Дар, дакэ ну те вей супуне кэпетениилор ымпэратулуй Бабилонулуй, четатя ачаста ва фи датэ ын мыниле халдеенилор, каре о вор арде ку фок, яр ту ну вей скэпа дин мыниле лор!’”
19І сказав царь Седекія до Еремії: Боюсь тих Юдеїв, що попереходили до Халдеїв, щоб мене не видано в їх руки, та щоб не висьмівали мене.
19Ымпэратул Зедекия а зис луй Иеремия: „Мэ тем де иудеий каре ау трекут ла халдеень; мэ тем сэ ну мэ дя ын мыниле лор ши сэ мэ батжокоряскэ.”
20Еремія ж сказав: Не видадуть; послухай тілько голосу Господнього в тому, що я говорю тобі, а буде тобі добре й зостанешся живий.
20Иеремия а рэспунс: „Ну те вор да. Аскултэ гласул Домнулуй ын че-ць спун, кэч о вей дуче бине ши вей скэпа ку вяцэ.
21Коли ж затнешся віддатись, то ось тобі слово, що явив менї Господь:
21Дар, дакэ ну врей сэ ешь, ятэ че мь-а дескоперит Домнул:
22Ось, все жіноцтво, що позоставалось у палатах в царя Юдейського, одведуть до князїв царя Вавилонського, й самі вони скажуть: Ошукали тебе дорадники твої та й переважили; твої ноги загрязли в болотї, а вони поодвертались від тебе, —
22‘Тоате невестеле каре ау май рэмас ын каса ымпэратулуй луй Иуда вор фи луате де кэпетенииле ымпэратулуй Бабилонулуй ши вор зиче желинд: «Приетений тэй чей бунь те-ау ыншелат ши те-ау ындуплекат, дар, кынд ци с-ау афундат пичоареле ын норой, ей ау фуӂит!»
23Усї твої жени й дїти одведуть до Халдеїв, і сам ти не уйдеш із рук у них; тебе спіймають та й оддадуть у руки Вавилонському цареві, а город сей пустять пожаром.
23Тоате невестеле тале ши копиий тэй вор фи луаць де халдеень ши ну вей скэпа де мыниле лор, чи вей фи принс де мына ымпэратулуй Бабилонулуй ши четатя ачаста ва фи арсэ ку фок.’”
24І сказав тодї Седекія до Еремії: Щоб нїхто не знав про сю розмову; тодї ти не вмреш;
24Зедекия а зис луй Иеремия: „Сэ ну штие нимень нимик дин кувинтеле ачестя, ши ну вей мури!
25Коли ж би князї довідались, що я розмовляв з тобою та прийшли й казали: Скажи лишень, що говорив єси цареві, не закривай перед нами, а ми не віддамо тебе на смерть, — та що говорив тобі царь,
25Дар, дакэ вор аузи кэпетенииле кэ ць-ам ворбит ши дакэ вор вени ши-ць вор зиче: ‘Спуне-не че ай спус ымпэратулуй ши че ць-а спус ымпэратул; ну не аскунде нимик, ши ну те вом оморы’,
26Так скажеш їм: Я благав царя, щоб не завернуто мене в Йонатанів будинок, щоб я там не вмер.
26сэ ле рэспунзь: ‘Ам ругат пе ымпэрат сэ ну мэ тримитэ ярэшь ын каса луй Ионатан, ка ну кумва сэ мор аколо!’”
27Та й справдї прийшли таки всї князї до Еремії та й розпитували в його; він же відказав так само, як повелїв йому царь, і вони пійшли від його мовчки, бо нїхто не взнав, що він сказав цареві.
27Тоате кэпетенииле ау венит ла Иеремия ши л-ау ынтребат. Ел ле-а рэспунс ынтокмай кум порунчисе ымпэратул. Ей ау тэкут атунч ши ау плекат, кэч нимень н-аузисе нимик.
28І седїв Еремія у вартовому дворі аж до того дня, як опановано Ерусалим. І звойовано Ерусалим.
28Иеремия ынсэ а рэмас ын куртя темницей пынэ ын зиуа луэрий Иерусалимулуй.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.