Еремії 46
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Cornilescu Bible (1924), Cyrillic script
1Слово Господнє, що дійшло до пророка Еремії про народи поганські:
1Кувынтул Домнулуй спус пророкулуй Иеремия асупра нямурилор:
2Про Египет, а то про військо Фараона Нехао, царя Египецького, що стояло на Евфрат-ріцї в Кархамисї, яке побив Навуходонозор, царь Вавилонський, у четвертому роцї Йоакимовому, царя Юдейського:
2асупра Еӂиптулуй, ымпотрива оастей луй Фараон Неко, ымпэратул Еӂиптулуй, каре ера лынгэ рыул Еуфратулуй, ла Каркемиш, ши каре а фост бэтутэ де Небукаднецар, ымпэратул Бабилонулуй, ын ал патруля ан ал луй Иоиаким, фиул луй Иосия, ымпэратул луй Иуда:
3О, готуйте щити й списи, й виступайте до бою;
3„Прегэтиць скутул ши павэза ши мерӂець ла луптэ;
4Сїдлайте конї та всїдайте, ви їздецї; ставайте в ряди в своїх шоломах; гостріте списи, вдягайтесь в панцері!
4ынхэмаць каий ши ынкэлекаць, кэлэрець; арэтаци-вэ ку койфуриле воастре, луструици-вэ сулицеле, ымбрэкаци-вэ ку платоша!…
5Та що се я бачу? вони в трівозї, подаються взад? їх невміраки побиті, втїкають необзир, — ізʼусюди страх, говорить Господь.
5Че вэд? Ли-й фрикэ, дау ынапой; витежий лор сунт бэтуць; фуг фэрэ сэ се май уйте ынапой… Гроаза се рэспындеште ын тоате пэрциле”, зиче Домнул.
6Та не втече бистроногий, невмірака не врятуєсь; на півночі, коло Евфрат-ріки вони спіткнуться й поляжуть.
6„Чел май юте ну скапэ прин фугэ, чел май витяз ну поате скэпа! Ла мязэноапте, пе малуриле Еуфратулуй, се клатинэ ши кад!
7Хто се піднімаєсь, мов ріка прибуває, мов потоки бурхають водами своїми?
7Чине есте ачела каре ынаинтязэ ка Нилул ши але кэруй апе се ростоголеск ка рыуриле?
8Се Египет піднімається, мов ріка, мов би води потока розбуялись. Підіймусь, мовляє, покрию країну, погублю міста й їх осадників.
8Есте Еӂиптул. Ел се умфлэ ка Нилул ши апеле луй се ростоголеск ка рыуриле. Ел зиче: ‘Мэ вой суи, вой акопери цара, вой нимичи четэциле ши пе локуиторий лор.’
9Сїдайте ж на конї; летїть, колесницї; виступайте, силачі, — ви, Етіопії, Ливії, узброєні щитами, Лидийцї з натягнутими луками в руках!
9Суици-вэ, кай! Нэпустици-вэ, каре! Сэ ясэ витежий, чей дин Етиопия ши дин Пут, каре мынуеск скутул, ши чей дин Луд, каре мынуеск ши ынтинд аркул!
10Та (знайте, що) сей день є днем пімсти Господа сил небесних, щоб помститись над противниками його; жерти ме їх меч і засититься й упється вашою кровю; се будуть жертовні приноси Господеві, Богу сил, у півночній землї на Евфрат-ріцї.
10Ачастэ зи есте а Домнулуй Думнезеулуй оштирилор; есте о зи де рэзбунаре, ын каре Се рэзбунэ Ел пе врэжмаший Сэй. Сабия мэнынкэ, се сатурэ ши се ымбатэ ку сынӂеле лор. Кэч Домнул Думнезеул оштирилор аре о жертфэ ын цара де ла мязэноапте, пе малуриле Еуфратулуй.
11Ійди в Галаад, возьми балзаму, дїво-дочко Египецька! Та шкода тобі добірати лїків, — нїчим не загоіш своєї рани!
11Суе-те ын Галаад ши аду ляк алинэтор, фечоарэ, фийка Еӂиптулуй! Деӂяба ынтребуинцезь атытя лякурь, кэч ну есте виндекаре пентру тине!
12Почули народи про сором твій, і плач твій сповнив країну; бо (втїкаючи) один силач твій ударить на другого хороброго, та й оба разом поляжуть.
12Нямуриле ауд рушиня та ши есте плин пэмынтул де стригэтеле тале, кэч рэзбойничий се потикнеск унул де алтул, кад ку тоций лаолалтэ.”
13Слово, що сказав Господь пророкові Еремії про напад Навуходонозорів, царя Вавилонського, щоб звоювати Египет:
13Ятэ кувынтул спус де Домнул кэтре пророкул Иеремия деспре вениря луй Небукаднецар, ымпэратул Бабилонулуй, ка сэ ловяскэ цара Еӂиптулуй:
14Оповістїть в Египтї й дайте знати Магдолї та сповістїть у Нофі й у Тафнисї; скажіте: Становись лавами й готуйся, бо вже меч пожерає все навкруги!
14„Даць де штире ын Еӂипт, даць де весте ла Мигдол ши вестиць ла Ноф ши ла Тахпанес! Зичець: ‘Скоалэ-те, прегэтеште-те, кэч сабия мэнынкэ ын журул тэу!’
15Чого се твій потужний лежить повалений? — Не встояв, бо Господь повалив його.
15Пентру че ць-ау кэзут витежий тэй? Ну пот сэ цинэ пепт, кэч Домнул ый рэстоарнэ!
16Се він натовпив тих, що падали, — падали один на одного, та говорили: Вставаймо, вертаймось до нашого люду, в рідну нашу країну перед пагубним мечем!
16Ел фаче пе мулць сэ се потикняскэ; кад унул песте алтул ши зик: ‘Хайдем сэ не ынтоарчем ла попорул ностру, ын цара ноастрэ де наштере, департе де сабия нимичиторулуй!’
17Фараонові, цареві Египецькому, приложять прізвище „трівога‟, він пропустив реченець.
17Аколо стригэ: ‘Фараон, ымпэратул Еӂиптулуй, ну есте декыт ун пустиу, кэч а лэсат сэ трякэ клипа потривитэ.’
18Так певно, як живу я, говорить Царь, — на ймя йому Господь сил небесних, — як се правда, що Тавор належить між гори, а Кармель стоїть над морем, так певно й він прийде.
18Пе вяца Мя”, зиче Ымпэратул ал кэруй Нуме есте Домнул оштирилор, „ка Таборул принтре мунць, кум ынаинтязэ Кармелул ын маре, аша ва вени.
19Готуй собі всяку потріб на дорогу, осаднице-дочко Египецька: бо Ноф стане пусткою, пійде з димом, обезлюдїє.
19Фэ-ць калабалыкул пентру робие, локуитоаре, фийка Еӂиптулуй! Кэч Нофул ва ажунӂе ун пустиу, ва фи пустиит ши ну ва май авя локуиторь.
20Египет — гарна телиця, та погибель надходить із півночі, надходить на неї.
20Еӂиптул есте о жунканэ фоарте фрумоасэ… Нимичиторул вине де ла мязэноапте песте еа…
21А найняте військо його, — ті вгодовані ним бики, подаються взад, утїкають, не можуть устоятись, бо прийшов на їх день погибний, час їх навідання.
21Симбриаший луй, де асеменя, сунт ка ниште вицей ынгрэшаць ын мижлокул луй. Дар ши ей дау досул, фуг тоць фэрэ сэ поатэ цине пепт. Кэч вине песте ей зиуа ненорочирий лор, зиуа педепсирий лор!
22Доходить голос його, неначе гадюче сичаннє, наступають з військовою потугою, нападають із сокирами, мов дроворуби;
22И се ауде гласул ка фышыитул унуй шарпе! Кэч ей ынаинтязэ ку о оштире ши вин ку топоаре ымпотрива луй, ка ниште тэеторь де лемне.
23Вирубають лїс його, говорить Господь, бо їх і не переглянеш; більше їх, як сарани, нїхто не перелїчить.
23Тэяци-й пэдуря”, зиче Домнул, „мэкар кэ есте фэрэ капэт! Кэч сунт май мулць декыт лэкустеле ши ну-й поць нумэра!
24Осоромлена дочка Египецька, оддана півночньому народові на поталу.
24Фийка Еӂиптулуй есте акоперитэ де рушине ши есте датэ ын мыниле попорулуй де ла мязэноапте.”
25Се говорить Господь сил небесних, Бог Ізрайлїв: навідаю карою Аммона в Но, Фараона й Египет з його богами й князями, — Фараона з тими, що на його вповають,
25Домнул оштирилор, Думнезеул луй Исраел, зиче: „Ятэ, вой педепси пе Амон дин Но, пе Фараон ши Еӂиптул, пе думнезеий ши ымпэраций луй, пе Фараон ши пе чей че се ынкред ын ел.
26Та й подам їх на поталу тим, що важять на їх душі, на поталу Навуходонозорові, цареві Вавилонському й у руки рабам його; аж опісля буде Египет оселений, як за давних днїв, говорить Господь.
26Ый вой да ын мыниле челор че вор сэ-й омоаре, ын мыниле луй Небукаднецар, ымпэратул Бабилонулуй, ши ын мыниле служиторилор луй. Дупэ ачея ынсэ, Еӂиптул ва фи локуит ка ын зилеле де алтэдатэ”, зиче Домнул.
27Ти ж не журись, слуго мій Якове, й не лякайся, Ізраїлю, я бо вирятую тебе з далекої землї, й потомків твоїх із землї, де вони невольникували, й вернеться Яков та й жити ме спокійно й мирно й нїхто не буде страхати його.
27„Яр ту, робул Меу Иаков, ну те теме, ши ну те ынспэймынта, Исраеле! Кэч те вой избэви дин пэмынтул депэртат ши-ць вой избэви сэмынца дин цара ын каре есте роабэ. Иаков се ва ынтоарче ярэшь, ва локуи лиништит ши фэрэ тямэ ши ну-л ва май тулбура нимень.
28Не журися, рабе мій Якове, говорить Господь, я бо з тобою. Я вигублю всї народи, що проміж них порозганяв тебе, тебе ж не вигублю; я тілько скараю тебе справедливим судом, та безкарним тебе не зоставлю.
28Ну те теме, робул Меу Иаков”, зиче Домнул, „кэч Еу сунт ку тине. Вой нимичи тоате нямуриле принтре каре те-ам ымпрэштият, дар пе тине ну те вой нимичи, чи Те вой педепси ку дрептате, ну пот сэ те лас непедепсит.”
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.