Исая 63
Cornilescu Bible (1924), Cyrillic scriptTranslation
Cornilescu Bible (1924), Cyrillic script
Kulish and Puluj Bible (1905)
1„Чине есте ачеста каре вине дин Едом, дин Боцра, ын хайне роший, ын хайне стрэлучитоаре, ши калкэ мындру, ын плинэтатя путерий Луй?” – „Еу сунт Чел каре ам фэгэдуит мынтуиря ши ам путере сэ избэвеск!” –
1Хто се йде з Едому, в червоній одежі з Босору, такий величний в своїй одежі, що виступає в повнотї сили своєї? — Се я, — той що в устах його справедливість, я, сильний до рятовання.
2„Дар пентру че Ыць сунт хайнеле роший ши вешминтеле Тале ка вешминтеле челуй че калкэ ын тяск?” –
2Чом же одїж твоя червона, а ризи твої — мов у того, що топтав виноград у тискарнї?
3„Еу сингур ам кэлкат ын тяск ши ничун ом динтре попоаре ну ера ку Мине; й-ам кэлкат астфел ын мыния Мя ши й-ам здробит ын урӂия Мя; аша кэ сынӂеле лор а цышнит пе вешминтеле Меле ши Мь-ам мынжит тоате хайнеле Меле ку ел.
3Я топтав виноград сам один, не було зміж народів нїкого зо мною; і я потоптав їх у гнїву мойму, давив їх у досадї моїй; кров їх бризгала на мої ризи, от я й замаргав усю одїж мою;
4Кэч ын инима Мя ера о зи де рэзбунаре ши венисе анул челор рэскумпэраць ай Мей.
4День бо помсти мав я на умі, і настав рік визволу людей моїх.
5Мэ уйтам ымпрежур, ши ну ера нимень сэ М-ажуте ши Мэ ынгрозям, дар ну ера чине сэ Мэ сприжине; атунч брацул Меу Мь-а фост ынтр-ажутор ши урӂия Мя М-а сприжинит!
5Я дивився, й не було помічника; дивувався, що не було кому піддержати мене; та менї помогла рука моя, й досада моя — вона піддержала мене;
6Ам кэлкат астфел ын пичоаре попоаре ын мыния Мя, ле-ам ымбэтат ын урӂия Мя ши ле-ам вэрсат сынӂеле пе пэмынт.”
6І потоптав я ворогів в гнїву мойму, розбив їх у досадї моїй, і полив землю їх кровю.
7Вой вести ындурэриле Домнулуй, фаптеле Луй минунате, дупэ тот че а фэкут Домнул пентру ной! Вой спуне маря Луй бунэтате фацэ де каса луй Исраел, кэч й-а фэкут дупэ ындурэриле ши богэция драгостей Луй.
7О, вдячно буду згадувати змилуваннє Господнє, і буду славити Господа за все те, що Господь дарував нам; за всї блага для дому Ізраїля, які явив йому в милосердю свому і великій ласкавостї своїй.
8Ел а зис: „Негрешит, ей сунт попорул Меу, ниште копий каре ну вор фи некрединчошь!” Ши астфел Ел С-а фэкут Мынтуиторул лор.
8Він бо сказав: Вони ж народ мій, дїти, що не зломлять вірностї, — і він спасав їх.
9Ын тоате неказуриле лор, н-ау фост фэрэ ажутор ши Ынӂерул каре есте ынаинтя Фецей Луй й-а мынтуит; Ел Ынсушь й-а рэскумпэрат, ын драгостя ши ындураря Луй, ши некурмат й-а сприжинит ши й-а пуртат ын зилеле дин векиме.
9В кожній недолї їх він не покидав їх, і ангел лиця його рятував їх; з любови своєї й з милосердя свого визволяв їх; підняв їх і носив по всї днї давні.
10Дар ей ау фост неаскултэторь ши ау ынтристат пе Духул Луй чел сфынт, яр Ел ли С-а фэкут врэжмаш ши а луптат ымпотрива лор.
10Та вони неслухняні бували й печалї завдавали духові його; за те ж він одвертався і ставав їм неприятельом; і сам воював проти них.
11Атунч попорул Сэу шь-а адус аминте де зилеле стрэвекь але луй Мойсе ши а зис: „Унде есте Ачела каре й-а скос дин маре, ку пэсторул турмей Сале? Унде есте Ачела каре пуня ын мижлокул лор Духул Луй чел сфынт;
11Тодї згадав народ часи давні, Мойсейові: де він — той, що вивів їх із моря з пастирем овець його? де той, що сьвятого духа свого вложив йому в серце?
12каре повэцуя дряпта луй Мойсе, ку брацул Сэу чел слэвит, каре деспика апеле ынаинтя лор, ка сэ-Шь факэ ун Нуме вешник,
12Той, що вів Мойсея за праву руку величним рамям своїм; роздїлив перед ним води, щоб вічне вчинити імя собі;
13каре ый кэлэузя прин валурь ка ун кал пе лок нетед, фэрэ ка ей сэ се потикняскэ?”
13Той, що вів їх через безоднї, мов коня степом широким, та й не спотикались.
14Ка фяра каре се кобоарэ ын вале, аша й-а дус Духул Домнулуй ла одихнэ. Аша ай повэцуит Ту пе попорул Тэу, ка сэ-Ць фачь ун Нуме плин де славэ!
14Мов стадо, що легко сходить у долину, так дух Господень вів їх до впокою. Оттак водив ти твій нарід, щоб собі імя славне вчинити.
15Привеште дин чер ши везь, дин локуинца Та чя сфынтэ ши слэвитэ: Унде сунт рывна ши путеря Та? Фиорул инимий Тале ши ындурэриле Тале ну се май аратэ фацэ де мине!
15Споглянь же з небес, подивись із пробутку твого сьвятого й славного: Де любовний жар і кріпость твоя? — ласкавість твоя й милосердє твоє до мене — вони здержані!
16Тотушь Ту ешть Татэл ностру! Кэч Авраам ну не куноаште, ши Исраел ну штие чине сунтем, дар Ту, Доамне, ешть Татэл ностру, Ту дин вешничие Те нумешть Мынтуиторул ностру.
16Нї, тілько ти — отець наш; бо Авраам нас не відав, та й не знав про нас Ізраїль; ти, ти, Господь, — отець наш; від віків на імя тобі: Відкупитель наш.
17Пентру че, Доамне, не лашь сэ рэтэчим де ла кэиле Тале ши не ымпетрешть инима ка сэ ну не темем де Тине? Ынтоарче-Те, дин драгосте пентру робий Тэй, пентру семинцииле моштенирий Тале!
17Про що, Господи, допустив ти се на нас, щоб з путя твого ми збились, щоб закаменїло серце наше й перестало тебе боятись? Обернися ж задля слуг твоїх, задля поколїнь наслїддя твого.
18Попорул Тэу чел сфынт н-а стэпынит цара декыт пуцинэ време; врэжмаший ноштри ау кэлкат ын пичоаре Локашул Тэу чел Сфынт.
18На короткий час допалась вона народові сьвятостї твоєї, вороги бо наші взяли під ноги сьвятиню твою.
19Ам ажунс ка ун попор пе каре ничодатэ ну л-ай кырмуит Ту ши песте каре ничодатэ ну с-а кемат Нумеле Тэу…
19Ми тепер такими стали, наче б ти нїколи й не володїв над нами, наче б імя твоє не йменувалось над нами.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.