Исая 34
Cornilescu Bible (1924), Cyrillic scriptTranslation
Cornilescu Bible (1924), Cyrillic script
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Апропияци-вэ, нямурь, сэ аузиць! Попоаре, луаць аминте! С-аскулте пэмынтул, ел ши че-л умпле, лумя ку тоате фэптуриле ей!
1Приступіте, народи, слухайте й вважайте, люде! Нехай чує земля й уся повнота її, вселенна й усе, що вона зродила!
2Кэч Домнул есте мыният пе тоате нямуриле ши плин де урӂие пе тоатэ оштиря лор: Ел ле нимичеште ку десэвыршире, ле мэчелэреште де тот.
2Загорівсь бо гнїв Господень на всї народи, й досада його — на всю многоту їх. Він наложив на їх проклін, передав їх на заріз;
3Морций лор сунт арункаць, трупуриле лор моарте мирос греу ши се топеск мунций де сынӂеле лор.
3Щоб їх повбивано й порозкидано; трупи їх щоб гноєм узялись, та щоб гори од крові їх розмоклись.
4Тоатэ оштиря черурилор пере, черуриле сунт фэкуте сул ка о карте ши тоатэ оштиря лор каде кум каде фрунза де вицэ, кум каде фрунза де смокин.
4І зотлїє все військо небесне, й небо звинеться, мов звиток книжний, і військо його поспадає, як лист із лози виноградної спадає, та як зовялий лист із смокви.
5„Кэч сабия Мя”, зиче Домнул, „с-а ымбэтат ын черурь; ятэ, се ва коборы асупра Едомулуй, асупра попорулуй пе каре л-ам сортит нимичирий, ка сэ-л педепсеск.”
5Бо, наче упився (досадою), меч мій на небі; і ось, він сходить тепер суддею на Едом, і на народи, що на них я проклін наложив.
6Сабия Домнулуй есте плинэ де сынӂе, унсэ ку грэсиме, ку сынӂеле меилор ши цапилор, ку грэсимя рэрункилор бербечилор; кэч Домнул цине ун празник де жертфе ла Боцра ши ун маре мэчел есте ын цара Едомулуй.
6Меч Господень пересякне кровю, потучнїє від жиру, од крові з баранів та козлів, від їх почнього туку; в Босорі справить Бог сю жертву й велику різанину в землї Едома.
7Биволий кад ымпреунэ ку ей ши боий, ымпреунэ ку таурий; цара лор се адапэ ку сынӂе ши цэрына се умпле де грэсиме.
7Буйволи впадуть з ними, телята з волами, земля впється їх кровю, й порох від тука стучнїє.
8Кэч есте о зи де рэзбунаре а Домнулуй, ун ан де рэсплэтире ши рэзбунаре пентру Сион.
8Бо надходить день Божої пімсти, час відплати за Сиона.
9Пыраеле Едомулуй се вор префаче ын смоалэ ши пулберя луй, ын пучоасэ; да, цара луй ва фи ка смоала каре арде.
9Ріки його візьмуться смолою, а порох у йому — сїркою, і стане земля в йому горіющою смолою;
10Ну се ва стинӂе нич зи, нич ноапте, ши фумул луй се ва ынэлца ын вечь. Дин вяк ын вяк ва фи пустиит ши нимень ну ва трече прин ел ын вечь де вечь.
10І нї в день, нї в ночі не вгасати ме, вічно буде підніматись дим із неї, та й від роду до роду лежати ме степом безплідним; по віки вічні нїхто не ходити ме по нїй.
11Чи пеликанул ши аричул ыл вор стэпыни, буфница ши корбул ыл вор локуи. Се ва ынтинде песте ел фуния пустиирий ши кумпэна нимичирий.
11Пеликан з їжаком заволодїють нею, та пугач з вороном оселяться на нїй, і протягнуть, неначе, по нїй шнур до спустошення й вагу, щоб у нїщо її обернути.
12Ну вор май фи ын ел фрунташь, ка сэ алягэ ун ымпэрат, ши тоць воевозий луй вор фи нимичиць.
12Нїкого не буде з тих значніх, що їх за царів вибірали, і всї князї їх будуть — нїчо.
13Ын каселе луй ымпэрэтешть вор креште спиний; ын четэцуиле луй, мэрэчинь ши урзичь. Аколо вор фи локуинца шакалилор ши визуина струцилор.
13І позаростають двори її тернівками; кропивою та бодяками — твердинї її; будуть жити в нїй шакалі, а струсї гнїзда собі мостити.
14Фяреле дин пустиу се вор ынтылни аколо ку кыний сэлбатичь ши цапий пэрошь се вор кема уний пе алций. Аколо ышь ва авя локуинца нэлука нопций ши ышь ва гэси ун лок де одихнэ.
14І коти дикі будуть із шакалями там зустрічатись, а рогаті духи один із одним перекликатись; там нічна мара буде оддихати, і знайде собі впокій.
15Аколо ышь ва фаче куйбул шарпеле де ноапте, ышь ва пуне оуэле, ле ва клочи ши ышь ва стрынӂе пуий ла умбра луй; аколо се вор стрынӂе тоць улий: фиекаре ла товарэшул луй.
15Там крилата гадюка гнїздитися буде на яйцях, виводити ме дїти й під себе збірати, та й яструби будуть там збіратись один до одного.
16Кэутаць ын картя Домнулуй ши читиць! Ничуна дин тоате ачестя ну ва липси, нич уна, нич алта ну ва да греш, кэч гура Домнулуй а порунчит лукрул ачеста: Духул Луй ва стрынӂе ачеле сэлбэтичунь.
16Відшукайте колись в (сїй) книзї Господнїй та прочитайте; нї одно із сього не залишить прийти, та й не переміниться одно другим. Його бо самого уста се повелїли, й його самого дух збере їх.
17Ел а трас ла сорць пентру еле ши мына Луй ле-а ымпэрцит ку фуния де мэсурат цара ачаста: еле о вор стэпыни тотдяуна ши о вор локуи дин вяк ын вяк.
17Сам він кидав їм жереб, і його рука роздїлила їм її під міру; по віки будуть вони володїти нею, від роду й до роду жити муть на нїй.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.