Исая 64
Cornilescu Bible (1924), Cyrillic scriptTranslation
Cornilescu Bible (1924), Cyrillic script
Kulish and Puluj Bible (1905)
1О, де ай деспика черуриле ши Те-ай коборы, с-ар топи мунций ынаинтя Та,
1О, коли б ти прорвав небеса й зійшов! гори б таяли від лиця твого,
2ка де ун фок каре апринде вряскуриле, ка де ун фок каре фаче апа сэ дя ын клокот! Ць-ар куноаште атунч врэжмаший Нумеле ши ар тремура нямуриле ынаинтя Та!
2Як від жару розтоплюючого, як від огню, що вода кипить від него, щоб імя твоє узнали вороги твої; од лиця твого задрожали б народи.
3Кынд ай фэкут минунь ла каре ну не аштептам, Те-ай коборыт, ши мунций с-ау згудуит ынаинтя Та,
3Як творив ти страшні дїла, яких ми й не сподївались, і сходив униз, то гори таяли від лиця твого.
4кум ничодатэ ну с-а поменит, нич ну с-а аузит ворбинду-се ши кум нич н-а вэзут вреодатэ окюл аша чева: ануме ка ун алт думнезеу афарэ де Тине сэ фи фэкут асеменя лукрурь пентру чей че се ынкред ын Ел.
4Од віків бо не чували, й до уший не доходило, та й нїяке око не видало иншого Бога крім тебе, що стільки вчинив би тим, що надїються на него.
5Ту ешь ынаинтя челор че ымплинеск ку букурие дрептатя, челор че умблэ ын кэиле Тале ши ышь адук аминте де Тине. Дар Те-ай мыният пентру кэ ам пэкэтуит. Вом суфери ной вешник сау путем фи мынтуиць?
5Милостиво стрічав єси всякого, хто радо чинив справедливість, і про тебе думав на дорогах своїх. Та ось, ти прогнївився, за те, що ми з давна грішили, і як же нам спастися?
6Тоць ам ажунс ка ниште некураць ши тоате фаптеле ноастре буне сунт ка о хайнэ мынжитэ. Тоць сунтем офилиць ка о фрунзэ ши нелеӂюириле ноастре не яу ка вынтул.
6Всї ми породились — як прокажений, і вся праведність наша — як поваляна одежа; всї ми повяли, мов те листє, і гріхи наші, наче вітер, розносять нас.
7Ну есте нимень каре сэ кеме Нумеле Тэу сау каре сэ се трезяскэ ши сэ се алипяскэ де Тине, де ачея не-ай аскунс Фаца Та ши не лашь сэ перим дин причина нелеӂюирилор ноастре.
7І нема, хто б призивав імя твоє, хто б постановив твердо, за тебе держатись; тим то й сховав ти од нас обличчє твоє, та й покинув нас погибати в беззаконнях наших.
8Дар, Доамне, Ту ешть Татэл ностру; ной сунтем лутул ши Ту, оларул, каре не-ай ынтокмит: сунтем ку тоций лукраря мынилор Тале.
8Тепер же, Господи, — та ж ти наш отець; ми глина, а ти творець наш, і всї ми — дїло руки твоєї.
9Ну Те мыния пря мулт, Доамне, ши ну-Ць адуче аминте ын вечь де нелеӂюире! Привеште дар спре ной, кэч тоць сунтем попорул Тэу!
9Не гнївайся, Господи, без міри; не згадуй до віку беззаконня наші. Глянь: ми ж усї — народ твій.
10Четэциле Тале челе сфинте сунт пустий; Сионул есте пустиу, Иерусалимул, о пустиетате!
10Он, городи сьвятостї твоєї стали пустками; запустїв і Сион, та й Ерусалим спустошений.
11Каса ноастрэ чя сфынтэ ши слэвитэ, ын каре пэринций ноштри кынтау лауделе Тале, а ажунс прадэ флэкэрилор ши тот че авям май скумп а фост пустиит.
11Храм осьвящення нашого й нашої слави, де батьки наші тебе прославляли, згорів у пожарі, і всї дорогоцїнності наші розграбовані.
12Дупэ тоате ачестя, Те вей опри Ту, Доамне? Вей тэчя Ту оаре ши не вей ынтриста неспус де мулт?
12Чи то ж іще й після сього будеш здержуватись, Господи, чи все ще будеш мовчати і нас без міри карати?
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.