Исая 38
Cornilescu Bible (1924), Cyrillic scriptTranslation
Cornilescu Bible (1924), Cyrillic script
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Ын время ачея, Езекия а фост болнав пе моарте. Пророкул Исая, фиул луй Амоц, а венит ла ел ши й-а зис: „Аша ворбеште Домнул: ‘Пуне-ць ын рындуялэ каса, кэч вей мури ши ну вей май трэи.’”
1Того часу занедужав Езекія на смерть. І прийшов до його пророк Ісаїя Амосенко й рече до його: Так говорить Господь: Упорядкуй дом твій, бо вмреш, не одужаєш.
2Езекия с-а ынторс ку фаца ла перете ши а фэкут Домнулуй урмэтоаря ругэчуне:
2І повернувся Езекія лицем до стїни, й молився Господеві сими словами:
3„Доамне, аду-Ць аминте кэ ам умблат ынаинтя Та ку крединчошие ши инимэ куратэ ши ам фэкут че есте бине ынаинтя Та!” Ши Езекия а вэрсат мулте лакримь.
3Ой Господи! спогадай же, що я щиро й неподїленим серцем ходив перед лицем твоїм і чинив те, що тобі до вподоби. Та й заплакав Езекія в голос.
4Атунч Кувынтул Домнулуй а ворбит луй Исая астфел:
4І прийшло слово Господнє до Ісаїї таке:
5„Ду-те ши спуне луй Езекия: ‘Аша ворбеште Домнул Думнезеул татэлуй тэу Давид: «Ам аузит ругэчуня та ши ам вэзут лакримиле тале. Ятэ кэ вой май адэуга ынкэ чинчспрезече ань ла зилеле веций тале.
5Ійди й промов до Езекії: Так говорить Господь, Бог предка твого Давида: Почув я молитву твою, побачив сльози твої і ось я придам тобі віку ще пятнайцять років;
6Те вой избэви пе тине ши четатя ачаста дин мына ымпэратулуй Асирией; вой окроти четатя ачаста.»
6Ще ж визволю тебе й сей город із потали в царя Ассирийського, й берегти му сей город від нападу.
7Ши ятэ семнул дин партя Домнулуй дупэ каре вей куноаште кэ Домнул ва ымплини кувынтул пе каре л-а ростит:
7І ось що буде тобі знаком од Господа, що справдить Господь слово, яке виповів:
8«Вой ынтоарче ынапой ку зече трепте умбра трептелор ку каре с-а коборыт соареле пе кадранул луй Ахаз.»’” Ши соареле с-а дат ынапой ку зече трепте де пе трептеле пе каре се коборысе.
8От я заверну на десять ступнїв назад тїнь сонячну, що пройшла вже на сонцевказові Ахазовому. І вернулося сонце на десять ступнїв, що пройшло по сонцевказу.
9Кынтаря луй Езекия, ымпэратул луй Иуда, ку прилежул болий ши ынсэнэтоширий луй.
9Молитва Езекіїна, царя Юдейського, як він нездужав, та й знов одужав од своєї недуги:
10„Зичям: ‘Ын чей май бунь ань ай веций меле требуе сэ мэ дук ла порциле Локуинцей морцилор! Сунт педепсит ку пердеря челорлалць ань ай мей каре-мь май рэмын!’
10Я сказав був собі: в серединї лїт моїх маю оце відійти до воріт преисподньої; однято менї останок віку мого.
11Зичям: ‘Ну вой май ведя пе Домнул, пе Домнул, ын пэмынтул челор вий; ну вой май ведя пе ничун ом ын Локуинца морцилор!
11І говорив я: Не побачу вже Господа Бога (в дому його) між людьми живими; не побачу й людини зміж тих, що живуть на сїм сьвітї;
12Локуинца мя есте луатэ ши мутатэ де ла мине, ка о колибэ де пэсторь. Ымь симт фирул веций тэят ка де ун цесэтор, каре м-ар рупе дин цесэтура луй. Пынэ дисярэ ымь вей пуне капэт.
12Домівка моя розбираєсь із місця та й забіраєсь од мене, як будка пастуша; перетяте, мов (нитка) у ткача, життє моє. Так, він відотне мене од основи; день і ніч ждав я, що ти пошлеш уже конець життю мойму.
13Ам стригат пынэ диминяца; ка ун леу ымь здробисе тоате оаселе! Пынэ дисярэ ымь вей пуне капэт.
13Я ждав до ранку; він бо, як лев, покрушив костї мої; день і ніч думав я, що тут-тут нашлеш конець менї.
14Чирипям ка о рындуникэ, кронкэням ка ун кокор ши ӂемям ка о порумбицэ. Окий-мь привяу топиць спре чер: «Доамне, сунт ын неказ, ажутэ-мэ!»’
14Наче журавель, як пискля у ластівки, пищав я, тужив як голуб, сумно глядїли в небо очі мої: Господи, я придавлений, рятуй мене!
15Че сэ май спун? Ел мь-а рэспунс ши м-а аскултат. Акум вой умбла смерит пынэ ла капэтул анилор мей, дупэ че ам фост ынтристат астфел.
15Що ж казати менї, коли він так сказав і вчинив? Тихо буду переходити (в гадках) кожний рік жизнї моєї, споминати горе серця мого.
16Доамне, прин ындураря Та се букурэ омул де вяцэ, прин еа май ам ши еу суфларе, кэч Ту мэ фачь сэнэтос ши ымь дай ярэшь вяца.
16Господи! так усї жиють, — сим кріпиться й жиє дух мій; та ти оздоровиш мене, — подаруєш життє менї.
17Ятэ, кяр суферинцеле меле ерау спре мынтуиря мя; Ту ай гэсит плэчере сэ-мь скоць суфлетул дин гроапа путрезирий. Кэч ай арункат ынапоя Та тоате пэкателе меле!
17Та ось — гіркість моя вийшла менї на добро; ти бо вирвав душу мою від ями погибельної, кинув позад себе гріхи мої.
18Кэч ну Локуинца морцилор Те лаудэ, ну моартя Те мэреште ши чей че с-ау коборыт ын гроапэ ну май нэдэждуеск ын крединчошия Та.
18Бо не безодня славить тебе, не смерть вихваляє тебе, не ті, що лягли в могилї, вповають на твою правду.
19Чи чел виу, да, чел виу Те лаудэ, ка мине астэзь. Татэл фаче куноскутэ копиилор сэй крединчошия Та.
19Живий, — тілько живий прославляє тебе, як я оце тепер; за те ж буде отець переказувати дїтям вірність твою.
20Домнул м-а мынтуит! Де ачея, ын тоате зилеле веций ноастре, вом суна дин коарделе инструментелор ноастре ын Каса Домнулуй.”
20Господь — моя поміч; тим то ми будемо по всї днї життя нашого при голосї струн висьпівувати піснї в домі Господньому.
21Исая зисесе: „Сэ се адукэ о туртэ де смокине ши с-о ынтиндэ песте бубэ ши Езекия ва трэи.”
21І звелїв Ісаїя принести смокви та обложити болячку, а він одужає.
22Ши Езекия зисесе: „Дупэ че семн вой куноаште кэ мэ вой суи ла Каса Домнулуй?”
22І питав Езекія: Який знак, що я ходити му в дом Господнїй?
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.