Исая 49
Cornilescu Bible (1924), Cyrillic scriptTranslation
Cornilescu Bible (1924), Cyrillic script
Kulish and Puluj Bible (1905)
1„Аскултаци-Мэ, остроаве! Луаць аминте, попоаре депэртате! Домнул М-а кемат дин сынул мамей ши М-а нумит де ла еширя дин пынтечеле мамей.
1Слухайте мене, острови, вважайте, далекі народи: Господь покликав мене з утроби, від матїрнього лоня назвав імя моє;
2Мь-а фэкут гура ка о сабие аскуцитэ, М-а акоперит ку умбра мыний Луй ши М-а фэкут о сэӂятэ аскуцитэ, М-а аскунс ын толба Луй ку сэӂець
2І зробив гострим мечем уста мої, окрив мене тїнню руки своєї, і зробив мене стрілою гострою і сховав в сагайдацї свойму;
3ши Мь-а зис: ‘Исраеле, Ту ешть Робул Меу ын каре Мэ вой слэви.’
3І сказав менї: Ти раб мій, Ізраїлю, в тобі я прославлюся.
4Ши Еу Мэ гындям: ‘Деӂяба ам мунчит, ын задар ши фэрэ фолос Мь-ам истовит путеря.’ Дар дрептул Меу есте ла Домнул, ши рэсплата Мя ла Думнезеул Меу.
4І промовив я: Дармо я трудився, надармо вичерпав силу мою. Та моя справа перед Господом, і заплата моя — в Бога мого.
5Ши, акум, Домнул ворбеште, Ел, каре М-а ынтокмит дин пынтечеле мамей ка сэ фиу Робул Луй, ка сэ адук ынапой ла Ел пе Иаков ши пе Исраел, каре есте ынкэ ымпрэштият; кэч Еу сунт прецуит ынаинтя Домнулуй, ши Думнезеул Меу есте тэрия Мя.
5А тепер говорить Господь, — той, що приспособив мене з лоня в раба собі, щоб навернути Якова до його, й зібрати до його Ізраїля; я бо славен в очу Господнїм, і Бог мій сила моя.
6Ел зиче: ‘Есте пря пуцин лукру сэ фий Робул Меу ка сэ ридичь семинцииле луй Иаков ши сэ адучь ынапой рэмэшицеле луй Исраел. Де ачея, те пун сэ фий Лумина нямурилор, ка сэ дучь мынтуиря пынэ ла марӂиниле пэмынтулуй.’”
6І сказав він: Того ще й омаль, що ти будеш слугою моїм, щоб поколїння Яковові розбудити, Ізраїля ощадок навернути; нї, тебе я зроблю сьвітлом народам, щоб спасеннє моє розпростерлось до кінцїв землї.
7Аша ворбеште Домнул, Рэскумпэрэторул, Сфынтул луй Исраел, кэтре Чел диспрецуит ши урыт де попор, кэтре Робул челор путерничь: „Ымпэраций вор ведя лукрул ачеста ши се вор скула, ши воевозий се вор арунка ла пэмынт ши се вор ынкина дин причина Домнулуй, каре есте крединчос, дин причина Сфынтулуй луй Исраел, каре Те-а алес.”
7Так говорить Господь, визволитель Ізраїлїв, Сьвятий його, до зневажаного всїма, погордженого в народї, до раба в можних: Царі побачать, та й повстають; князї поклоняться задля Господа, що вірний у слові; задля Сьвятого Ізрайлевого, що вибрав тебе.
8Аша ворбеште май департе Домнул: „Ла время ындурэрий Те вой аскулта ши ын зиуа мынтуирий Те вой ажута; Те вой пэзи ши Те вой пуне сэ фачь легэмынт ку попорул, сэ ридичь цара ши сэ ымпарць моштенириле пустиите;
8Так говорить Господь: Часу вподобного я вислухаю тебе й в день спасення допоможу тобі; й збережу тебе, й дам тебе в завіт народам, щоб обновити землю, і попустошене наслїдникам вернути,
9сэ спуй приншилор де рэзбой: ‘Ешиць!’ ши челор че сунт ын ынтунерик: ‘Арэтаци-вэ!’ Ей вор паште пе друмурь ши вор гэси локурь де пэшуне пе тоате коастеле.
9Щоб вязням сказати: Виходьте на волю, а тим, що в темряві: Ійдїте на сьвітло. Пасти муться при дорогах; по всїх узгіррях будуть пасовища їх;
10Ну ле ва фи фоаме, нич ну ле ва фи сете; ну-й ва бате аршица, нич соареле, кэч Чел че аре милэ де ей ый ва кэлэузи ши-й ва дуче ла извоаре де апе.
10Голоду знати не будуть, нї згаги, й не поразить їх спека і сонце; той бо, що милує їх, буде їх водити й приведе їх до джерел водних.
11Вой префаче тоць мунций Мей ын друмурь ши друмуриле Меле вор фи бине кроите.”
11Всї гори мої дорогами зроблю, і всї стежки по долинах угору підійму.
12Ятэ-й кэ вин де департе, уний де ла мязэноапте ши де ла апус, яр алций дин цара Синим.
12Се поприходять з далека, — одні від півночі, другі з Синим-країни.
13Букураци-вэ, черурь! Веселеште-те, пэмынтуле! Избукниць ын стригэте де букурие, мунцилор! Кэч Домнул мынгые пе попорул Сэу ши аре милэ де ненорочиций Луй.
13Радуйся, небо, й ти, земле, гомонїть, гори, з радощів; втїшив бо люд свій Господь, змилосердився до страдальників своїх.
14Сионул зичя: „М-а пэрэсит Домнул ши м-а уйтат Домнул!”
14А Сион говорив: покинув мене Господь, і Бог мій забув мене!
15„Поате о фемее сэ уйте копилул пе каре-л алэптязэ ши сэ н-айбэ милэ де родул пынтечелуй ей? Дар кяр дакэ л-ар уйта, тотушь Еу ну те вой уйта ку ничун кип.
15Хиба ж забуде молодиця своє немовлятко? хиба їй свого власного тїла жаль не буде? та хоч би й вона забула, то я не забуду тебе.
16Ятэ кэ те-ам сэпат пе мыниле Меле, ши зидуриле тале сунт тотдяуна ынаинтя окилор Мей!
16Глянь, я написав тебе на долонях у себе; мури твої повсячасно перед очима в мене.
17Фиий тэй аляргэ, дар чей че те дэрымасерэ ши те пустиисерэ вор еши дин мижлокул тэу.
17Дїти твої повернуть до тебе, а ті що тебе валили та пустошили, геть пійдуть під тебе.
18Ридикэ-ць окий де жур ымпрежур ши привеште: тоць ачештя се стрынг, вин ла тине. Пе вяца Мя”, зиче Домнул, „кэ те вей ымбрэка ку тоць ачештя ка ши ку о подоабэ ши те вей ынчинӂе ку ей ка о мирясэ.
18Глянь, подивись навкруги, — всї вони купляться, ійдуть до тебе. Як живу я! говорить Господь, — ними всїма, як убраннєм, уберешся, й прикрасиш себе ними, наче молода.
19Кэч локуриле тале пустиите ши пустий, цара та нимичитэ, вор фи стрымте пентру локуиторий тэй, ши чей че вояу сэ те мэнынче се вор депэрта.
19Розвалища твої й пустарі твої й земля твоя спустошена — буде аж надто тїсна про осадників, а ті, що тебе пожерали, пійдуть геть од тебе.
20Фиий ачештя де каре ай фост липсит вор спуне мереу ла урекиле тале: ‘Локул есте пря стрымт пентру мине; фэ-мь лок, ка сэ пот сэ мэ ашез!’
20Дїти, що будуть у тебе після втрати старших, будуть голосно говорити тобі: Потїсне місце, дай і менї де жити.
21Ши вей зиче ын инима та: ‘Чине ми й-а нэскут? Кэч ерам фэрэ копий ши стярпэ; ерам роабэ, изгонитэ. Чине й-а крескут? Рэмэсесем сингурэ. Унде ерау ачештя?’”
21Скажеш тодї в серцї твому: хто ж менї їх наплодив? я ж бо й бездїтня була й неплідна й одинока; я була бранка відопхнута; хто ж їх викохав?
22Де ачея, аша ворбеште Домнул Думнезеу: „Ятэ, вой фаче нямурилор семн ку мына ши-Мь вой ынэлца стягул спре попоаре; еле вор адуче ынапой пе фиий тэй ын брацеле лор ши вор дуче пе фийчеле тале пе умерь.
22Так говорить Господь Бог: Се я підніму руку мою до народів і виставлю стяга мого до людів, і поприносять сини твої на руках і дочок твоїх на раменах.
23Те вор хрэни ымпэраць ши ымпэрэтеселе лор те вор алэпта. Се вор ынкина ку фаца ла пэмынт ынаинтя та ши вор линӂе цэрына де пе пичоареле тале, ка сэ штий кэ Еу сунт Домнул ши кэ чей че нэдэждуеск ын Мине ну вор фи даць де рушине.”
23І будуть царі пістунами тобі, а царицї кормити муть тебе; і припадати муть ниць до землї й порох на ногах у тебе лизати, й зрозумієш тодї, що я Господь, і хто вповає на мене, не зазнає стиду.
24Се поате луа прада челуй путерник? Ши поате сэ скапе чел принс дин принсоаре?
24Хиба ж мож відняти у потужного здобич, або відобрати у побідника занятих у полон?
25„Да”, зиче Домнул, „прада челуй путерник ый ва фи луатэ ши чел принс де асупритор ва скэпа, кэч Еу вой лупта ымпотрива врэжмашилор тэй ши вой скэпа пе фиий тэй.
25От же, — говорить Господь: І здобич у потужного буде однята, й полоняне з рук побідника визволені; я бо самий судитись буду з твоїми супротивниками, й сини твої повизволяю;
26Еу вой да асуприторилор тэй сэ-шь мэнынче карня ши се вор ымбэта ка де муст де ынсушь сынӂеле лор. Ши ва шти орьче фэптурэ кэ Еу сунт Домнул, Мынтуиторул тэу, Рэскумпэрэторул тэу, Путерникул луй Иаков.”
26І нагодую гнобителїв твоїх їх власним тїлом, і впються своєю кровю, наче вином молодим; і зрозуміє всяка плоть, що я — Господь, твій заступник, відкупитель і визволитель твій, потужний Яковів.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.