1 Самуїлова 20
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Cornilescu Bible (1924), Cyrillic script
1Давид же втїк із Навату, в Рамі, та й сказав Йонатанові: Що я вчинив і в чому вина моя та переступ мій проти панотця твого, що він хоче стратити мене?
1Давид а фуӂит дин Наиот, де лынгэ Рама. С-а дус ла Ионатан ши а зис: „Че-ам фэкут еу? Каре есте нелеӂюиря мя, каре есте пэкатул меу ынаинтя татэлуй тэу, де вря сэ-мь я вяца?”
2І відказав йому Йонатан: нї, ти не вмреш; ось отець мій не чинить нїчого, нї великого, нї малого, не виявивши менї; чого ж би він скривав се передо мною? нї, сього не буде.
2Ионатан й-а рэспунс: „Феряскэ Думнезеу! Ну вей мури. Татэл меу ну фаче ничун лукру, фие маре, фие мик, фэрэ сэ-мь дя де штире. Пентру че мь-ар аскунде ел лукрул ачеста? Ну есте нимик.”
3А Давид на те: Панотець твій знає добре, що ти прихилен до мене, та й думає: нехай не знає сього Йонатан, щоб не журився; тим часом — так певно, як живе Господь і як живеш ти, проміж мною й смерттю один тільки ступінь!
3Давид а зис ярэшь, журынд: „Татэл тэу штие бине кэ ам кэпэтат тречере ынаинтя та ши ва фи зис: ‘Сэ ну штие Ионатан, кэч с-ар ынтриста.’ Дар виу есте Домнул ши виу есте суфлетул тэу кэ ну есте декыт ун пас ынтре мине ши моарте.”
4І відказав Йонатан Давидові: чого забажає душа твоя, все я чинити му.
4Ионатан а зис луй Давид: „Пентру тине вой фаче тот че вей вря.”
5І каже Давид Йонатанові: Завтра новомісяць, і менї належиться седїти з царем за столом; але відпусти мене, я сховаюсь у полі до вечора третього дня.
5Ши Давид й-а рэспунс: „Ятэ кэ мыне есте лунэ ноуэ ши ар требуи сэ шед сэ мэнынк ку ымпэратул; ласэ-мэ сэ мэ дук ши сэ мэ аскунд ын кымпий пынэ ын сяра зилей а трея.
6Коли про мене поспитає панотець твій, так скажи: Давид одзволивсь у мене, щоб пійти в своє місто Бетлеєм, бо там будуть приносити рокову жертву від усієї родини його.
6Дакэ татэл тэу ва бэга де сямэ липса мя, сэ-й спуй: ‘Давид м-а ругат сэ-л лас сэ се дукэ пынэ ла Бетлеем, ын четатя луй, пентру кэ аколо се адуче пентру тоатэ фамилия о жертфэ де песте ан.’
7Коли скаже на се: Добре! так буде спокій рабу твойму; як же закипить гнївом, так знати меш тодї, що він надумавсь, якесь лихо заподїяти.
7Ши дакэ ва зиче: ‘Бине!’ атунч робул тэу н-аре нимик де темут, дар, дакэ-л ва апука мыния, сэ штий кэ пеиря мя есте лукру хотэрыт дин партя луй.
8Покажи милость рабові твойму, ти ж бо ввійшов у Господню вмову з рабом твоїм, і коли на менї вагонить яка провина, так убий ти мене; про що тобі вести мене до панотця твого?
8Аратэ-ць дар драгостя пентру робул тэу, кэч ай фэкут ку робул тэу ун легэмынт ынаинтя Домнулуй. Ши дакэ есте врео нелеӂюире ын мине, я-мь ту вяца. Де че сэ мэ май дучь пынэ ла татэл тэу?”
9І відказав Йонатан: Нїяк не буде сього з тобою, бо коли б я справдї дознавсь, що в мого панотця задумано вчинити лихе дїло над тобою, так хиба б же я тебе не остеріг?
9Ионатан й-а зис: „Департе де тине гындул сэ ну-ць дау де штире дакэ вой афла кэ пеиря та есте лукру хотэрыт дин партя татэлуй меу ши аменинцэ сэ те ажунгэ!”
10І відказав Давид Йонатанові: Коли б мене хто небудь сповістив, чи не дав тобі панотець сердиту відповідь!
10Давид а зис луй Ионатан: „Чине-мь ва да де штире дакэ татэл тэу ць-ар рэспунде ку асприме?”
11І сказав Йонатан Давидові: Ось ходїмо в поле. І вийшли обидва на поле.
11Ши Ионатан а зис луй Давид: „Вино, сэ ешим пе кымп.” Ши ау ешит амындой пе кымп.
12От і каже Йонатан Давидові: Як живе Господь, Бог Ізрайлїв: я завтра около сієї пори, або позавтра, допитаюсь у панотця мого, і наколи буде що добре про Давида, а я тодї не пошлю до тебе й не сповіщу тебе про те,
12Ионатан а зис луй Давид: „Яу мартор пе Домнул Думнезеул луй Исраел кэ вой черчета де апроапе пе татэл меу мыне сау поймыне ши, де ва гынди бине де Давид,
13Нехай те й те вдїє Господь з Йонатаном та ще й причинить йому. Коли ж панотець мій постановив заподїяти зло тобі, то я й про те сповіщу тебе, а тодї йди в мирі, і нехай Господь буває з тобою, як він бував із моїм панотцем.
13Домнул сэ Се поарте ку Ионатан ку тоатэ аспримя, дакэ ну вой тримите пе нимень сэ-ць дя де штире! Дакэ татэл меу ва гэси ку кале сэ-ць факэ рэу, ярэшь ыць вой да де штире ши те вой лэса сэ плечь, ка сэ те дучь ын паче, ши Домнул сэ фие ку тине кум а фост ку татэл меу!
14Але й ти, як я буду жити, вчиниш надо мною милосердє Господнє;
14Дакэ вой май трэи, сэ те порць фацэ де мине ку о бунэтате ка а Домнулуй ши, дакэ вой мури,
15А коли б я вмер, то не віднімай милости твоєї від мого дому повіки, навіть тодї, як повикоренює Господь ворогів Давидових одного за одним із землї.
15сэ ну ыць ындепэртезь ничодатэ бунэтатя фацэ де каса мя, нич кяр кынд Домнул ва нимичи пе фиекаре дин врэжмаший луй Давид де пе фаца пэмынтулуй.
16Так учинив Йонатан умову з домом Давида, і сказав: Нехай помститься Господь над ворогами Давидовими!
16Кэч Ионатан а фэкут легэмынт ку каса луй Давид! Домнул сэ Се рэзбуне пе врэжмаший луй Давид!”
17І заприсяг Йонатан Давидові ще раз у любові своїй до його, бо любив його як свою душу.
17Ионатан а ынтэрит ши май мулт фацэ де Давид драгостя пе каре о авя пентру ел, кэч ыл юбя ка пе суфлетул луй.
18І каже Йонатан йому: Завтра новомісяць, то про тебе питати муть (бо твоє місце буде порожнє);
18Ионатан й-а зис: „Мыне есте лунэ ноуэ; се ва бэга де сямэ липса та, кэч локул тэу ва фи гол.
19Аж до третього дня питати муть про твоє місце; то ж третього дня прийди на те місце, де ховавсь уперед, та й сядь коло каменя Азель;
19Сэ те коборь а трея зи пынэ ын фундул локулуй ын каре те аскунсесешь ын зиуа кынд ку ынтымпларя ачея ши сэ рэмый лынгэ пятра Езел.
20Я ж пущу туди три стріли, наче б стріляв до мети.
20Еу вой траӂе трей сэӂець ынспре пятра ачаста, ка ши кынд аш лови ла цинтэ.
21А також посилати му хлопця кажучи йому: Йди шукай стріли; і як скажу хлопцеві: стріла лежить ось де перед тобою, неси сюди! то ти приходь ід менї, бо все гаразд, так певно, як живе Господь.
21Ши вой тримите ун тынэр ши-й вой зиче: ‘Ду-те де гэсеште сэӂециле!’ Дакэ-й вой зиче: ‘Ятэ кэ сэӂециле сунт динкоаче де тине, я-ле!’ атунч сэ вий, кэч есте паче пентру тине ши н-ай сэ те темь де нимик, виу есте Домнул!
22Коли ж кликну молодикові так: стріла лежить від тебе далїй, тодї йди собі, бо Господь відсилає тебе;
22Дар, дакэ вой зиче тынэрулуй: ‘Ятэ кэ сэӂециле сунт динколо де тине’, атунч сэ плечь, кэч Домнул те тримите.
23Що ж до розмови нашої, дак нехай Господь буде сьвідком між мною й тобою по віки.
23Домнул есте мартор пе вечие пентру кувынтул пе каре ни л-ам дат унул алтуя.”
24І сховався Давид у полі. Як же настав новомісяць, сїв царь за столом обідати.
24Давид с-а аскунс ын кымп. А венит луна ноуэ ши ымпэратул а луат лок ла оспэц ка сэ мэнынче.
25І сїв царь на свойму звичайному місцї, на покутї, і встав Йонатан, Абенир же сїв побіч Саула, а Давидове місце зісталось порожнє.
25Ымпэратул а шезут ка де обичей пе скаунул луй, лынгэ перете. Ионатан с-а скулат ши Абнер а шезут лынгэ Саул, дар локул луй Давид а рэмас гол.
26Та Саул не сказав того дня нїчого, бо думав, що се так лучилось, що Давид нечистий, що не очистився.
26Саул н-а зис нимик ын зиуа ачея, „кэч”, зичя ел, „с-а ынтымплат: ел ну есте курат, негрешит ну есте курат”.
27Прийшов і другий день у новому місяцї, а місце Давида оставало порожнє. Тодї сказав Саул свому синові Йонатанові: Чом се Ессеєнко нї вчора, нї сьогоднї не прийшов до обіду?
27А доуа зи, зиуа а доуа а луний ной, локул луй Давид ера тот гол. Ши Саул а зис фиулуй сэу Ионатан: „Пентру че н-а венит фиул луй Исай ла масэ нич ерь, нич азь?”
28І відказав Йонатан Саулові: Давид випрохав у мене відзвіл у Бетлеєм;
28Ионатан а рэспунс луй Саул: „Давид мь-а черут вое сэ се дукэ ла Бетлеем.
29Відпусти, каже, мене, бо в нас у містї родова жертва, і брат мій покликав мене; коли твоя ласка, так одпусти мене, братів моїх одвідати; через те ж то він і не прийшов до царського обіду.
29Ел а зис: ‘Дэ-мь друмул, те рог, кэч авем ын четате о жертфэ де фамилие, ши фрате-меу мь-а спус лукрул ачеста, деч, дакэ ам кэпэтат тречере ынаинтя та, дэ-мь вое сэ мэ дук ын грабэ сэ-мь вэд фраций.’ Пентру ачея н-а венит ла маса ымпэратулуй.”
30І закипів Саул гнївом на Йонатана й сказав йому: Сину ти ледащичин! Я добре знаю, що ти здружився з Ессеєнком на сором собі самому й на сором матері твоїй!
30Атунч, Саул с-а апринс де мыние ымпотрива луй Ионатан ши й-а зис: „Фиу рэу ши неаскултэтор, ну штиу еу кэ ць-ай луат ка приетен пе фиул луй Исай, спре рушиня та ши спре рушиня мамей тале?
31Бо всї днї, поти син Ессеїв жити ме на землї, не встоїш нї сам ти, нї твоє царство. Оце ж пошли, нехай приведуть його перед мене: бо його призначено на смерть!
31Кэч, кытэ време ва трэи фиул луй Исай пе пэмынт, ну ва фи линиште нич пентру тине, нич пентру ымпэрэция та. Ши акум тримите сэ-л кауте ши сэ ми-л адукэ, фииндкэ есте вредник де моарте.”
32І відказав Йонатан Саулові, батькові свойму, та й поспитав: За що йому вмірати? що він провинив?
32Ионатан а рэспунс татэлуй сэу, Саул, ши й-а зис: „Пентру че сэ фие оморыт? Че а фэкут?”
33І метнув на його Саул списом, думаючи влучити в його. От і впевнивсь тодї Йонатан, що його батько постановив убити Давида.
33Ши Саул шь-а ындрептат сулица спре ел, ка сэ-л ловяскэ. Ионатан а ынцелес кэ ера лукру хотэрыт дин партя татэлуй сэу сэ омоаре пе Давид.
34І встав Йонатан ізза столу в палкому гнїву, та й не їв другого дня в новому місяцї, бо гірко йому було за Давида, та й що й його самого осоромив батько його.
34С-а скулат де ла масэ ынтр-о мыние апринсэ ши н-а луат делок парте ла масэ ын зиуа а доуа а луний ной, кэч ера мыхнит дин причина луй Давид, пентру кэ татэл сэу ыл окэрысе.
35Назавтра ж вийшов Йонатан умовленої з Давидом доби на поле з молодим хлопцем.
35А доуа зи де диминяцэ, Ионатан с-а дус пе кымп ын локул ын каре се ынвоисе ку Давид ши ера ынсоцит де ун бэецаш.
36І каже свойму хлопцеві: Біжи будеш шукати стріли, що я випускаю. Як же хлопець побіг, він випустив стрілу поза його.
36Ел й-а зис: „Дэ фуга ши гэсеште сэӂециле пе каре ле вой траӂе.” Бэятул а алергат, ши Ионатан а трас о сэӂятэ каре а трекут динколо де ел.
37Як прийшов же хлопець до стріли, що випустив Йонатан, крикнув Йонатан за хлопцем і сказав: Стріла лежить дальше від тебе!
37Кынд а ажунс бэятул ла локул унде ера сэӂята пе каре о трэсесе Ионатан, Ионатан а стригат дупэ ел: „Ятэ кэ сэӂята есте динколо де тине.”
38І знов крикнув Йонатан хлопцеві: Скорше біжи, не гайся! Хлопець підняв стрілу та й принїс панові свойму.
38Й-а стригат ярэшь: „Юте, грэбеште-те, ну те опри!” Ши бэятул луй Ионатан а стрынс сэӂециле ши с-а ынторс ла стэпынул луй.
39Хлопець же не знав нї про що, тільки Йонатан та Давид знали про сю річ.
39Бэятул ну штия нимик: нумай Ионатан ши Давид ынцелеӂяу лукрул ачеста.
40І передав Йонатан свою зброю хлопцеві, що був при йому, і звелїв йому: Йди, однеси в місто.
40Ионатан а дат бэятулуй армеле ши й-а зис: „Ду-те ши ду-ле ын четате.”
41Тим часом же, як ійшов хлопець додому, знявся Давид із місця, що на полуднї, і припав лицем до землї та й уклонився тричі. І поцїлувались вони й плакали один з одним; Давид же плакав більше.
41Дупэ плекаря бэятулуй, Давид с-а скулат дин партя де мязэзи, апой с-а арункат ку фаца ла пэмынт ши с-а ынкинат де трей орь. Чей дой приетень с-ау ымбрэцишат ши ау плынс ымпреунэ. Давид май алес се прэпэдя плынгынд.
42І каже Йонатан Давидові: Йди в мирі; що ж до того, що ми заприсяглись в імя Господнє, то нехай буде Господь між мною й тобою, як і між моїм і твоїм потомством у вічні часи.
42Ши Ионатан а зис луй Давид: „Ду-те ын паче, акум кынд ам журат амындой ын Нумеле Домнулуй, зикынд: ‘Домнул сэ фие пе вечие ынтре мине ши тине, ынтре сэмынца мя ши сэмынца та!’” Давид с-а скулат ши а плекат, яр Ионатан с-а ынторс ын четате.
43І встав Давид і пійшов, а Йонатан вернувся в місто.
no verse 43 in this text
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.