1 Самуїлова 22
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Cornilescu Bible (1924), Cyrillic script
1І вийшов Давид ізвідти та й утїк у Адолламську печеру в горах. Довідавшись про се брати його і уся родина його, поприходили до його.
1Давид а плекат де аколо ши а скэпат ын пештера Адулам. Фраций луй ши тоатэ каса татэлуй сэу ау афлат ши с-ау коборыт ла ел.
2І скупились коло його всякі злиденники й задовжені, й всякі невдоволені люде, і зробився їх отаманом, і пристало до його чоловіка з чотириста.
2Тоць чей че се афлау ын невое, каре авяу даторий сау каре ерау немулцумиць с-ау стрынс ла ел ши ел а ажунс кэпетения лор. Астфел, с-ау унит ку ел апроапе патру суте де оамень.
3І пійшов Давид ізвідти в Массифу в Моабі і прохав царя Моабійського: Чи не можна б моєму панотцеві і паніматцї моїй перебути в вас, покіль я знати му, що Господь удїє зо мною?
3Де аколо, Давид с-а дус ла Мицпе, ын цара Моабулуй. Ел а зис ымпэратулуй Моабулуй: „Дэ вое, те рог, татэлуй меу ши мамей меле сэ винэ ла вой пынэ вой шти че ва фаче Думнезеу ку мине.”
4І помістив їх між прибічники царя Моабійського і жили вони при йому, докіль Давид пробував у тому сховку.
4Ши й-а адус ынаинтя ымпэратулуй Моабулуй ши ау локуит ку ел ын тот тимпул кыт а стат Давид ын четэцуе.
5Пророк же Гад сказав Давидові: Не сиди дальш у сїй рощілинї, а збирайся та йди в землю Юдину. І пійшов Давид та й прийшов у лїс Херет.
5Пророкул Гад а зис луй Давид: „Ну шедя ын четэцуе, чи ду-те ши интрэ ын цара луй Иуда.” Ши Давид а плекат ши а ажунс ла пэдуря Херет.
6І довідався Саул, що Давид із людьми явився. А седїв Саул саме тодї у Гиві під дубом на згіррі, з списом у руцї, а всї його надвірні слуги стояли кругом його.
6Саул а афлат кэ Давид ши оамений луй ау фост дескопериць. Саул шедя суб тамариск, ла Гибея, пе ынэлциме; авя сулица ын мынэ ши тоць служиторий луй стэтяу лынгэ ел.
7І каже Саул своїм слугам кругом себе: Слухайте, Беняминїї! чи то ж Ессеєнко дасть вам усїм і ниви й виноградники та й понаставляє вас тисячниками й сотниками,
7Ши Саул а зис служиторилор сэй де лынгэ ел: „Аскултаць, бениамиць! Вэ ва да фиул луй Исай ла тоць огоаре ши вий? Ва фаче ел дин вой тоць кэпетений песте о мие ши кэпетений песте о сутэ?
8Що ви всї змовились проти мене і нїхто мене не сповістив, як мій син побратавсь із сином Ессея, і що нїхто не пожалував мене й не зʼясував менї, що мій син та підмовив проти мене раба мого, як се тепер показалось?
8Дакэ ну, де че в-аць унит тоць ымпотрива мя ши нимень ну мь-а дат де штире деспре легэмынтул фиулуй меу ку фиул луй Исай? Пентру че н-а фост нимень динтре вой пе каре сэ-л доарэ инима пентру мине ши сэ мэ ынштиинцезе кэ фиул меу а рэскулат пе робул меу ымпотрива мя, ка сэ-мь ынтиндэ курсе, кум фаче астэзь?”
9Озветься тодї Ідумій Доик, що стояв коло двораків Саулових: Бачив я, як Ессеєнко приходив до Ахимелеха Ахитувенка в Номві;
9Доег, Едомитул, каре ера ши ел принтре служиторий луй Саул, а рэспунс: „Еу ам вэзут пе фиул луй Исай венинд ла Ноб, ла Ахимелек, фиул луй Ахитуб.
10Той питав Господа про його, і харчі дав йому і меч Голіята Филистія.
10Ахимелек а ынтребат пе Домнул пентру ел, й-а дат меринде ши й-а дат сабия луй Голиат, Филистянул.”
11І повелїв царь покликати до себе Ахимелеха, сина Ахитувового, сьвященника, й усю його родину, і сьвященників, що були в Номві. І всї вони зявились перед царем.
11Ымпэратул а тримис дупэ Ахимелек, фиул луй Ахитуб, преотул, ши дупэ тоатэ каса татэлуй сэу, дупэ преоций каре ерау ла Ноб. Ей ау венит тоць ла ымпэрат.
12І промовив Саул: Слухай лишень, Ахитувенку! І відказав той: Слухаю, мій повелителю!
12Саул а зис: „Аскултэ, фиул луй Ахитуб!” Ел а рэспунс: „Ятэ-мэ, домнул меу!”
13І питає Саул: Чого ви, ти да Ессеєнко, проти мене змовились, що ти дав йому хлїба й меча і питав Бога про його, так щоб він виступив проти мене ворогом, як я тепер дознавсь?
13Саул й-а зис: „Пентру че в-аць унит ымпотрива мя, ту ши фиул луй Исай? Пентру че й-ай дат пыне ши о сабие ши ай ынтребат пе Думнезеу пентру ел, ка сэ се ридиче ымпотрива мя ши сэ-мь ынтиндэ курсе, кум фаче астэзь?”
14І відказав Ахимелех цареві: Хто ж між усїма твоїми слугами так вірен, як Давид? Він же й царський зять, і повнить прикази твої, а в дому твойму в повазї.
14Ахимелек а рэспунс ымпэратулуй: „Каре динтре служиторий тэй поате фи пус алэтурь ку крединчосул Давид, ӂинереле ымпэратулуй, гата ла порунчиле луй ши ынконжурат ку чинсте ын каса та?
15Хиба ж я вперше тепер питав Бога про його? Нї; нехай царь не винуватить раба свого й усю родину мою, бо раб твій не відав у сїй справі нїчого, нї малого нї великого.
15Оаре де астэзь ам ынчепут еу сэ ынтреб пе Думнезеу пентру ел? Департе де мине аша чева! Сэ ну арунче ымпэратул ничо винэ асупра робулуй сэу, нич асупра нимэнуй дин каса татэлуй меу, кэч робул тэу ну штие нимик дин тоате ачестя, нич лукру мик, нич лукру маре.”
16Царь же каже: Мусиш умерти, Ахимелеше, сам ти й увесь дім отця твого.
16Ымпэратул а зис: „Требуе сэ морь, Ахимелек, ту ши тоатэ каса татэлуй тэу.”
17І повелїв царь слугам, що стояли побіч його: Йдїте, повбивайте сьвященників Господнїх, бо й їх рука з Давидом, і не сповістили мене, хоч і знали, що він утїк. Слуги ж царські затялись ізняти руки на сьвященників Господнїх.
17Ши ымпэратул а зис алергэторилор каре стэтяу лынгэ ел: „Ынтоарчеци-вэ ши оморыць пе преоций Домнулуй, кэч с-ау ынвоит ку Давид: ау штиут бине кэ фуӂе, ши ну мь-ау дат де весте.” Дар служиторий ымпэратулуй н-ау воит сэ ынтиндэ мына ка сэ ловяскэ пе преоций Домнулуй.
18І повелїв царь Доикові: Йди, повбивай сьвященників! І пійшов Ідумій Доик, та й повбивав сьвященників, і завдав смерть вісїмдесятьом і пятьом, що носили лняне оплїччє.
18Атунч, ымпэратул а зис луй Доег: „Ынтоарче-те ши ловеште пе преоць.” Ши Доег, Едомитул, с-а ынторс ши а ловит пе преоць; а оморыт ын зиуа ачея оптзечь ши чинч де оамень каре пуртау ефодул де ин.
19І Номву, сьвященниче місто, вигубив мечем, і чоловіків і жінок, і хлопят і немовлят, і коров й вівцї й осли, все повбивав.
19Саул а май трекут прин аскуцишул сабией четатя преоцяскэ Ноб; бэрбаць ши фемей, копий ши прунчь, бой, мэгарь ши ой: тоць ау кэзут суб аскуцишул сабией.
20Тільки один син Ахимелехів Ахитувенків, на ймя Абіятар, утїк і пристав до Давидових людей.
20Ун фиу ал луй Ахимелек, фиул луй Ахитуб, а скэпат. Нумеле луй ера Абиатар. А фуӂит ла Давид
21І сповістив Абіятар Давида: Саул побив сьвященники Господнї!
21ши й-а спус кэ Саул а учис пе преоций Домнулуй.
22І сказав Давид Абіятарові: Я знав се ще тодї, коли Ідумій Доик там був, що він се виявить Саулові. Я винуватий за всї душі дому отця твого.
22Давид а зис луй Абиатар: „М-ам гындит кяр ын зиуа ачея кэ Доег, Едомитул, фиинд аколо, ну се путя сэ ну спунэ луй Саул. Еу сунт причина морций тутурор суфлетелор дин каса татэлуй тэу.
23Бувай безпечен у мене: Хто чигати ме на мою душу, той чигати ме на твою душу; ти будеш у мене під охороною.
23Рэмый ку мине, ну те теме де нимик, кэч чел че каутэ сэ я вяца мя каутэ с-о я ши пе а та; лынгэ мине вей фи бине пэзит.”
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.