1 Самуїлова 17
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Cornilescu Bible (1924), Cyrillic script
1Филистії зібрали своє військо до бою, та й зійшлись в Сохотї, що в Юдеї, та й отаборились під Ефес-Даммимом між Сохотом і Азеком.
1Филистений шь-ау стрынс оштиле ка сэ факэ рэзбой ши с-ау адунат ла Соко, о четате а луй Иуда; ау тэбэрыт ынтре Соко ши Азека, ла Ефес-Дамим.
2Саул же й Ізраїльське військо скупились й отаборились в долинї Теребінта та й готовились до війни з Филистіями.
2Саул ши бэрбаций луй Исраел с-ау стрынс ши ей; ау тэбэрыт ын Валя Теребинцилор ши с-ау ашезат ын линие де бэтае ымпотрива филистенилор.
3Филистії стали по сїм боцї на горі, а Ізрайлитяне по тім боцї на горі, так що між ними була долина.
3Филистений се ашезасерэ пе ун мунте деопарте, ши Исраел, пе ун мунте де чялалтэ парте: доар валя ый деспэрця.
4І виступив із табору Филистійського одноборець, на ймя Голіят, із Гета, ростом шістьох локот з пяддю,
4Атунч а ешит ун ом дин табэра филистенилор ши а ынаинтат ынтре челе доуэ оштирь. Ел се нумя Голиат, ера дин Гат ши авя о ынэлциме де шасе коць ши о палмэ.
5У мідяному шоломі на голові, в панцері ваги пять тисяч мідяних секлів;
5Пе кап авя ун койф де арамэ ши пурта ниште зале де солзь ын греутате де чинч мий де сикли де арамэ.
6На ногах носив мідяні колїнники і мідяного щита за плечима.
6Авя ниште туретчь де арамэ песте флуереле пичоарелор ши о павэзэ де арамэ ынтре умерь.
7Ратовище ж у його було загрубшки як ткацький вал, а сама списа важила шістьсот секлів залїза, й поперед його ходив його зброєноша.
7Коада сулицей луй ера ка ун сул де цесут ши ферул сулицей кынтэря шасе суте де сикли де фер. Чел че-й пурта скутул мерӂя ынаинтя луй.
8І виступав він та й гукав лавам Ізраїльським: Про що вийшли ви воюватись? Хиба ж я не Филистій, а ви не крепаки Саулові? Вибирайте одного з вас, щоб виступив проти мене!
8Филистянул с-а оприт ши, ворбинд оштилор луй Исраел ашезате ын ширурь де бэтае, ле-а стригат: „Пентру че ешиць сэ вэ ашезаць ын ширурь де бэтае? Ну сунт еу филистян ши ну сунтець вой служиторий луй Саул? Алеӂець ун ом каре сэ се кобоаре ымпотрива мя!
9Коли зможе боротись зо мною та подужає мене, то ми будемо вашими рабами; коли ж я переважу його та подужаю, так ви будете нашими рабами і мусите нам служити.
9Дакэ ва путя сэ се батэ ку мине ши сэ мэ омоаре, ной вом фи робий воштри, дар, дакэ-л вой бируи ши-л вой оморы еу, вой не вець фи робь ноуэ ши не вець служи.”
10І говорив Филистій: отсе я поругав полки Ізраїльські; дайте ж менї чоловіка, а ми поборемось у двох!
10Филистянул а май зис: „Арунк астэзь о окарэ асупра оштирий луй Исраел! Даци-мь ун ом ка сэ мэ лупт ку ел.”
11Почувши Саул і ввесь Ізраїль сї Филистієві речі, вжахнулись і полякались вельми.
11Саул ши тот Исраелул ау аузит ачесте кувинте але филистянулуй ши с-ау ынспэймынтат, ши ау фост куприншь де о маре фрикэ.
12Давид же та був син одного Ефратїя із Бетлеєма Юдиного, на ймя Ессея, що було в його вісїм синів. За Саулового віку був се старий чоловік і геть то старший між мужами.
12Ши Давид ера фиул ефратитулуй ачелуя дин Бетлеемул луй Иуда нумит Исай, каре авя опт фий. Пе время луй Саул, ел ера бэтрын, ынаинтат ын вырстэ.
13Троє ж старших синів Ессеєвих пійшли з Саулом на війну. Сі троє синів його звались: найстарший Еліяв, другий за ним Аминадаб, а третий Самма.
13Чей трей фий май марь ай луй Исай урмасерэ пе Саул ла рэзбой; ынтыюл нэскут дин чей трей фий ай луй каре порнисерэ ла рэзбой се нумя Елиаб, ал дойля Абинадаб ши ал трейля Шама.
14Давид же був найменьший; три старші пійшли з Саулом.
14Давид ера чел май тынэр. Ши, кынд чей трей май марь ау урмат пе Саул,
15Давид же вернув був од Саула додому, щоб у Бетлеємі доглядати батькової отари.
15Давид а плекат де ла Саул ши с-а ынторс ла Бетлеем ка сэ паскэ оиле татэлуй сэу.
16Та Филистій виходив рано й вечір і показував себе сорок днїв уже.
16Филистянул ынаинта диминяца ши сяра ши с-а ынфэцишат астфел тимп де патрузечь де зиле.
17От і звелїв раз Ессей синові свойму Давидові: Возьми лишень братам твоїм ефу піджареного зерна та десять боханцїв хлїба та віднеси хутенько братам у табір;
17Исай а зис фиулуй сэу Давид: „Я пентру фраций тэй ефа ачаста де грыу прэжит ши ачесте зече пынь ши аляргэ ын табэрэ, ла фраций тэй;
18А сї десять молочних сирів однеси гетьманові, та довідайся, яково там братам твоїм, та чого б їм треба.
18ду ши ачесте зече кашурь де брынзэ кэпетенией каре есте песте мия лор. Сэ везь дакэ фраций тэй сунт бине ши сэ-мь адучь вешть темейниче.
19Саул же й вони й усе Ізраїлське військо стояли в Теребинтовій долинї, і ладились до бою з Филистіями.
19Ей сунт ку Саул ши ку тоць бэрбаций луй Исраел ын Валя Теребинцилор, ын рэзбой ку филистений.”
20І здав Давид назавтра вранцї рано отару пастухові, забрав усе та й пійшов у дорогу, як наказав йому Ессей. Як прийшов же до обозу, саме тодї вирушило військо боєвими лавами, й знявсь військовий крик.
20Давид с-а скулат дис-де-диминяцэ. А лэсат оиле ын сяма унуй пазник, шь-а луат лукруриле ши а плекат, кум ый порунчисе Исай. Кынд а ажунс ын табэрэ, оштиря порнисе сэ се ашезе ын ширурь де бэтае ши скотя стригэте де рэзбой.
21Як Ізрайлитяне, так і Филистії стояли готові до бою, лава навпроти лави.
21Исраел ши филистений с-ау ашезат ын ширурь де бэтае, оштире кэтре оштире.
22І слобонившись Давид від своїх клунків, передав те все обозному сторожові та й побіг у боєві лави, а ввійшовши туди, спитав у братів, як їм живеться.
22Давид а дат лукруриле пе каре ле авя ын мыниле челуй че пэзя калабалыкуриле ши а алергат ла шируриле де бэтае. Кум а ажунс, а ынтребат пе фраций сэй де сэнэтате.
23Саме ж тодї як він розмовляв із ними, виступив із Филистійських рядів одноборець, на імя Голіят, Филистій з Гета, і провадив звичайні свої речі, так що й Давид їх чув.
23Пе кынд ворбя ку ей, ятэ кэ филистянул дин Гат, нумит Голиат, а ынаинтат ынтре челе доуэ оштирь, ешинд афарэ дин шируриле филистенилор. А ростит ачеляшь кувинте ка май ынаинте, ши Давид ле-а аузит.
24Як же побачили Ізраїльські вояки сього чоловіка, утїкали з перед нього і лякались вельми.
24Ла ведеря ачестуй ом, тоць чей дин Исраел ау фуӂит динаинтя луй ши й-а апукат о маре фрикэ.
25І говорили Ізрайлитяне: бачите сього чоловіка, що он виходить? Виступає він, щоб зневажати Ізраїля; коли б хто вбив його, то царь одарував би його багацтвом, і оддав би дочку за його, а родину батька його звільнив би від усякої данини.
25Фиекаре зичя: „Аць вэзут пе омул ачеста ынаинтынд? А ынаинтат ка сэ арунче окара асупра луй Исраел! Дакэ-л ва оморы чинева, ымпэратул ыл ва умпле де богэций, ый ва да де невастэ пе фийкэ-са ши ва скути де дэрь каса татэлуй сэу ын Исраел.”
26І допитував Давид у тих мужів, що стояли коло його: Що буде тому, хто вбє сього Филистія, що так зневажає військо живого Бога?
26Давид а зис оаменилор де лынгэ ел: „Че се ва фаче ачелуя каре ва оморы пе филистянул ачеста ши ва луа окара де асупра луй Исраел? Чине есте филистянул ачеста, ачест нетэят ымпрежур, ка сэ окэраскэ оштиря Думнезеулуй челуй виу?”
27А люде відказали йому так само: Те й те буде тому, хто його вбє.
27Попорул, спунынд дин ноу ачеляшь лукрурь, й-а зис: „Аша ши аша се ва фаче ачелуя каре-л ва оморы.”
28Як почув же найстарший брат Давидів Еліяб, що він говорить з тими мужами, то й розсердився Еліяб на Давида та й каже: Про що прийшов ти сюди, і на кого покинув тих трохи овечат у степу? Я знаю твою гординю і дурне твоє серце. Прийшов ти сюди дивитись на війну.
28Елиаб, фрателе луй чел май маре, каре-л аузисе ворбинд ку оамений ачештя, с-а апринс де мыние ымпотрива луй Давид. Ши а зис: „Пентру че те-ай коборыт ту ши куй ай лэсат ачеле пуцине ой ын пустиу? Ыць куноск еу мындрия ши рэутатя инимий. Те-ай коборыт ка сэ везь лупта.”
29І відказав Давид: Що ж таке вчинив я? То було тілько слово.
29Давид а рэспунс: „Че-ам фэкут оаре? Ну пот сэ ворбеск астфел?”
30І повернувсь од його до другого, і питав тим же робом, і відказували йому люде, як і за першим разом.
30Ши с-а ынторс де ла ел ка сэ ворбяскэ ку алтул ши й-а пус ачеляшь ынтребэрь. Попорул й-а рэспунс ка ши ынтыяшь датэ.
31Як же пійшла поголоска про те, як допитувався Давид, переказано про се Саулові, і звелїв Саул покликати його.
31Кынд с-ау аузит кувинтеле ростите де Давид, ау фост спусе ынаинтя луй Саул, каре а тримис сэ-л кауте.
32І промовив Давид до Саула: Нехай нїхто не впадає духом ізза оттого; раб твій виступить та й бити меться з тим Филистієм.
32Давид а зис луй Саул: „Нимень сэ ну-шь пярдэ нэдеждя дин причина филистянулуй ачестуя! Робул тэу ва мерӂе сэ се батэ ку ел.”
33І відказав Саул Давидові: Не тобі виходити проти сього Филистія, щоб із ним битись, бо ти ще хлопець, а він вояка з молодощів.
33Саул а зис луй Давид: „Ну поць сэ те дучь сэ те баць ку филистянул ачеста, кэч ту ешть ун копил, ши ел есте ун ом рэзбойник дин тинереця луй.”
34І сказав Давид Саулові: Раб твій доглядав батькової отари і як инодї прийде було лев, чи то ведмідь та вхопить овеча зміж отари,
34Давид а зис луй Саул: „Робул тэу пэштя оиле татэлуй сэу. Ши, кынд ун леу сау ун урс веня сэ-мь я о оае дин турмэ,
35Так я бувало біжу та й бю його, покіль вирву йому з пащі овеча. Якже він кидавсь на мене, то я вхоплю його за горло та й убю на смерть.
35алергам дупэ ел, ыл ловям ши-й смулӂям оая дин гурэ. Дакэ се ридика ымпотрива мя, ыл апукам де фалкэ, ыл ловям ши-л оморам.
36Леви й ведмедї вбивав раб твій, так мусить і сьому необрізаному Филистієві так само бути, як з ними, бо він зневажає воїнів живого Бога.
36Аша а доборыт робул тэу леул ши урсул, ши ку филистянул ачеста, ку ачест нетэят ымпрежур, ва фи ка ши ку унул дин ей, кэч а окэрыт оштиря Думнезеулуй челуй виу.”
37І закінчив Давид: Господь, що рятував мене із левиних і ведмежих лаб, вирятує мене й з рук сього Филистія. І каже Саул Давидові: Йди, і нехай Господь буде з тобою!
37Давид а май зис: „Домнул, каре м-а избэвит дин гяра леулуй ши дин лаба урсулуй, мэ ва избэви ши дин мына ачестуй филистян.” Ши Саул а зис луй Давид: „Ду-те ши Домнул сэ фие ку тине!”
38І вдїг Саул Давида в свою боєву одїж, і вложив йому на голову мідяного шолома, і надїв на нього панцера.
38Саул а ымбрэкат пе Давид ку хайнеле луй, й-а пус пе кап ун койф де арамэ ши л-а ымбрэкат ку о платошэ.
39І підперезавсь Давид мечем його по боєвій одежі його і силкувавсь ходити, бо він не привик був до такого. Відтак сказав Давид Саулові: Я не вмію в сьому ходити, я бо не навик. І зняв Давид все те з себе.
39Давид а ынчинс сабия луй Саул песте хайнеле луй ши а врут сэ мяргэ, кэч ну ынчеркасе ынкэ сэ мяргэ ку еле. Апой а зис луй Саул: „Ну пот сэ мерг ку армэтура ачаста, кэч ну сунт обишнуит ку еа.” Ши с-а дезбрэкат де еа.
40І взяв він палицю свою в руку і знайшов собі пять гладеньких каменїв в потоцї та й вложив їх собі в пастушу торбину, і взяв свою пращу в руку та й виступив проти Филистія.
40Шь-а луат тоягул ын мынэ, шь-а алес дин пырыу чинч петре нетеде ши ле-а пус ын трайста луй де пэстор ши ын бузунарул хайней. Апой, ку праштия ын мынэ, а ынаинтат ымпотрива филистянулуй.
41Филистій же наступав усе близше та близше на Давида, і той чоловік, що носив йому щита, йшов поперед його.
41Филистянул с-а апропият пуцин кыте пуцин де Давид ши омул каре-й дучя скутул мерӂя ынаинтя луй.
42Як споглянув же Филистій та побачив Давида, то й погордував ним, бо сей був ще хлопець, і краснощокий і принадного виду.
42Филистянул с-а уйтат ши, кынд а зэрит пе Давид, а рыс де ел, кэч ну ведя ын ел декыт ун копил ку пэр бэлай ши ку фаца фрумоасэ.
43І каже Филистій Давидові: Хиба я пес, що ти йдеш на мене з ціпком? І закляв Филистій Давидові своїми богами.
43Филистянул а зис луй Давид: „Че, сунт кыне, де вий ла мине ку тоеӂе?” Ши, дупэ че л-а блестемат пе думнезеий луй,
44І каже Филистій Давидові: Ходи сюди і віддам я тїло твоє птаству під небом та звіррю польовому.
44а адэугат: „Вино ла мине ши вой да карня та пэсэрилор черулуй ши фярелор кымпулуй.”
45А Давид відказує Филистієві: Ти йдеш на мене з мечем, списом і щитом, я ж ійду на тебе в імя Господа Саваота, в імя Бога війск Ізраїлських, що ти зневажав.
45Давид а зис филистянулуй: „Ту вий ымпотрива мя ку сабие, ку сулицэ ши ку павэзэ, яр еу вин ымпотрива та ын Нумеле Домнулуй оштирилор, ын Нумеле Думнезеулуй оштирий луй Исраел, пе каре ай окэрыт-о.
46У сей день оддасть тебе Господь менї в руки, і я вбю тебе й відсїчу тобі голову, і передам ще сьогоднї трупа твого й трупи Филистійського війська птаству під небесами і звірям земним, і зрозуміє вся земля, що є Бог ув Ізраїлї;
46Астэзь, Домнул те ва да ын мыниле меле, те вой доборы ши-ць вой тэя капул; астэзь вой да стырвуриле таберей филистенилор пэсэрилор черулуй ши фярелор пэмынтулуй. Ши тот пэмынтул ва шти кэ Исраел аре ун Думнезеу.
47І взнає ввесь сей збір, що не мечем та списом спасає Господь, бо се війна Господня, і він оддасть вас нам у руки.
47Ши тоатэ мулцимя ачаста ва шти кэ Домнул ну мынтуеште нич прин сабие, нич прин сулицэ. Кэч бируинца есте а Домнулуй. Ши Ел вэ дэ ын мыниле ноастре.”
48Як же Филистій наладивсь і підступав та наближався ʼк Давиду, побіг Давид швидко зустріч Филистієві під боєві лави,
48Ындатэ че филистянул а порнит сэ мяргэ ынаинтя луй Давид, Давид а алергат пе кымпул де бэтае ынаинтя филистянулуй.
49І вхопив Давид з торби рукою каменя, і розмахнувши пращею, викинув його та й уцїлив Филистія в чоло; і вбивсь камінь йому в лоба, так що він упав лицем на землю.
49Шь-а вырыт мына ын трайстэ, а луат о пятрэ ши а арункат-о ку праштия; а ловит пе филистян ын фрунте ши пятра а интрат ын фрунтя филистянулуй, каре а кэзут ку фаца ла пэмынт.
50Так подужав Давид Филистія каменем із пращі і вбив Филистія, хоч і не було меча в руцї в Давида.
50Астфел, ку о праштие ши ку о пятрэ, Давид а фост май таре декыт филистянул; л-а трынтит ла пэмынт ши л-а оморыт, фэрэ сэ айбэ сабие ын мынэ.
51Тодї підбіг Давид, наступив ногою на Филистія, вхопив меча його, вийняв із піхви, та й відсїк ним голову його. Побачивши ж тодї Филистії, що велитень їх мертвий, кинулись навтеки.
51А алергат, с-а оприт лынгэ филистян, й-а луат сабия, пе каре й-а скос-о дин тякэ, л-а оморыт ши й-а тэят капул. Филистений, кынд ау вэзут кэ уриашул лор а мурит, ау луат-о ла фугэ.
52І піднялись мужі Ізраїльські й Юдині і зняли боєвий поклик та й пігнали за Филистіями аж до входу в долину й до воріт Аккарону. І падали побивані Филистії по дорозї Шааримській, до Гета й до Аккарону.
52Ши бэрбаций луй Исраел ши Иуда ау дат киоте ши ау порнит ын урмэриря филистенилор пынэ ын вале ши пынэ ла порциле Екронулуй. Филистений, рэниць де моарте, ау кэзут пе друмул каре дуче ла Шаараим, пынэ ла Гат ши пынэ ла Екрон.
53І вернулись Ізрайлитяне з погонї за Филистіями та й розграбили їх табір.
53Ши копиий луй Исраел с-ау ынторс де ла урмэриря филистенилор ши ле-ау жефуит табэра.
54Давид же взяв голову Филистієву та й однїс у Ерусалим, а його зброю зложив у себе в наметї.
54Давид а луат капул филистянулуй ши л-а дус ла Иерусалим ши а пус армеле филистянулуй ын кортул сэу.
55Як побачив Саул Давида, що йде проти Филистія, так поспитав у свого військового гетьмана Абенира: Чий би се був син оттой молодець? І відказав Абенир: Так певно, як ти живеш, царю, не знаю.
55Кынд а вэзут Саул пе Давид мергынд ымпотрива филистянулуй, а зис луй Абнер, кэпетения оштирий: „Ал куй фиу есте тынэрул ачеста, Абнер?” Абнер а рэспунс: „Пе суфлетул тэу, ымпэрате, кэ ну штиу.”
56І сказав йому царь: То довідайся, чий син сей молодик.
56„Ынтрябэ дар ал куй фиу есте тынэрул ачеста”, а зис ымпэратул.
57Як же вертався Давид, убивши Филистія, взяв його Абенир та й привів перед Саула, а він держав іще Филистієву голову в руцї.
57Ши, кынд с-а ынторс Давид дупэ че оморысе пе филистян, Абнер л-а луат ши л-а адус ынаинтя луй Саул. Давид авя ын мынэ капул филистянулуй.
58І поспитав його Саул: Чий ти син, молодче? І відказав Давид: Син раба твого Ессея з Бетлеєму.
58Саул й-а зис: „Ал куй фиу ешть, тинере?” Ши Давид а рэспунс: „Сунт фиул робулуй тэу Исай, Бетлеемитул.”
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.