1 Ымпэрацилор 17
Cornilescu Bible (1924), Cyrillic scriptTranslation
Cornilescu Bible (1924), Cyrillic script
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Илие, Тишбитул, унул дин локуиторий Галаадулуй, а зис луй Ахаб: „Виу есте Домнул Думнезеул луй Исраел, ал кэруй служитор сунт, кэ ын аний ачештя ну ва фи нич роуэ, нич плоае, декыт дупэ кувынтул меу.”
1І сказав Ілия Тесбій, із горожан Галаадських, до Ахаба: Так певно, як живе Господь, Бог Ізрайлїв, що я стою на службі в його, сього року не буде нї роси, нї дощу, хиба на моє слово.
2Ши кувынтул Домнулуй а ворбит луй Илие ку ачесте ворбе:
2І прийшло до його слово Господнє таке:
3„Плякэ де аич, ындряптэ-те спре рэсэрит ши аскунде-те лынгэ пырыул Керит, каре есте ын фаца Йорданулуй.
3Ізійди звідсї й поверни на схід сонця, та й сховайсь, коло потока Хората, що навпроти Йорданї:
4Вей бя апэ дин пырыу ши ам порунчит корбилор сэ те хрэняскэ аколо.”
4З сього потока пити меш, а крукам повелїв я обмислювати тебе їдою там.
5Ел а плекат ши а фэкут дупэ кувынтул Домнулуй. С-а дус ши с-а ашезат лынгэ пырыул Керит, каре есте ын фаца Йорданулуй.
5І вчинив він по наказу Господньому, пійшов та й пробував на бурчацї Хоратї, що навпроти Йорданї.
6Корбий ый адучяу пыне ши карне диминяца ши пыне ши карне сяра ши бя апэ дин пырыу.
6І приносили йому круки хлїба й мясива уранцї й хлїба й мясива ввечері, а з бурчака він пив.
7Дар, дупэ кытэва време, пырыул а секат, кэч ну кэзусе плоае ын царэ.
7По якомуся ж часї висох потік, бо не було в землї дощу.
8Атунч, кувынтул Домнулуй й-а ворбит астфел:
8І прийшло до його слово Господнє таке:
9„Скоалэ-те, ду-те ла Сарепта, каре цине де Сидон, ши рэмый аколо. Ятэ кэ ам порунчит аколо уней фемей вэдуве сэ те хрэняскэ.”
9Встань і йди в Сарепту Сидонську, та й пробувай там. Дав я там удові повелїннє кормити тебе.
10Илие с-а скулат ши с-а дус ла Сарепта. Кынд а ажунс ла поарта четэций, аколо ера о фемее вэдувэ каре стрынӂя лемне. Ел а кемат-о ши а зис: „Ду-те ши аду-мь, те рог, пуцинэ апэ ынтр-ун вас, ка сэ бяу.”
10І рушив та й подавсь у Сарепту. І як прийшов до воріт города, аж ось вдовиця збірає собі тріски. І озветься до неї та й просить: Дай менї трохи води в глечик напитись.
11Пе кынд се дучя еа сэ-й адукэ, а кемат-о дин ноу ши а зис: „Аду-мь, те рог, ши о букатэ де пыне ын мына та.”
11Як пійшла ж вона по воду, кликнув він услїд їй та й просить: Принеси менї, будьласко, й хлїба шматок.
12Ши еа а рэспунс: „Виу есте Домнул Думнезеул тэу кэ н-ам нимик копт, н-ам декыт ун пумн де фэинэ ынтр-о оалэ ши пуцин унтделемн ынтр-ун урчор. Ши ятэ, стрынг доуэ букэць де лемне, апой мэ вой ынтоарче ши вой прегэти че ам пентру мине ши пентру фиул меу: вом мынка ши апой вом мури.”
12Вона ж каже: Так певно, як Господь, Бог твій, живе, нема в мене нїчого печеного, тільки з пригорщ муки в глеку та трошки олїї в банцї. Оце назбіраю трохи трісок та, вернувшись додому, зготую чого собі та синові, а як ізїмо, тодї вже й помремо.
13Илие й-а зис: „Ну те теме, ынтоарче-те ши фэ кум ай зис. Нумай прегэтеште-мь ынтый мие, ку унтделемнул ши фэина ачея, о микэ туртэ ши аду-мь-о; пе урмэ сэ фачь ши пентру тине ши пентру фиул тэу.
13Ілия ж каже їй: Не журися, йди додому та й зроби, як казала єси; тільки наперід спечи менї коржика та й принеси сюди, собі ж і синові твойму зготуєш опісля:
14Кэч аша ворбеште Домнул Думнезеул луй Исраел: ‘Фэина дин оалэ ну ва скэдя ши унтделемнул дин урчор ну се ва ымпуцина пынэ ын зиуа кынд ва да Домнул плоае пе фаца пэмынтулуй.’”
14Так бо глаголе Господь, Бог Ізрайлїв: Борошно в гладисцї не зменьшиться й олїї в питунцї не убуде до того дня, аж пішле Господь на землю дощ.
15Еа с-а дус ши а фэкут дупэ кувынтул луй Илие. Ши мултэ време ау авут че сэ мэнынче еа ши фамилия ей ши Илие.
15І пійшла вона й зробила, як промовив їй Ілия, й їла вона, й він і дом її.
16Фэина дин оалэ н-а скэзут ши унтделемнул дин урчор ну с-а ымпуцинат, дупэ кувынтул пе каре-л ростисе Домнул прин Илие.
16Муки в глецї не меншіло й олїї в банцї не убувало, по слову Господньому, що сказав через Ілию.
17Дупэ ачея, фиул фемеий, стэпына касей, с-а ымболнэвит. Ши боала луй а фост атыт де кумплитэ, ынкыт н-а май рэмас суфларе ын ел.
17Послї сього занедужав син удовин, що її була господа, а недуга його так була тяжка, що вже й дихати не міг.
18Фемея а зис атунч луй Илие: „Че ам еу а фаче ку тине, омуле ал луй Думнезеу? Ай венит ла мине доар ка сэ адучь аминте луй Думнезеу де нелеӂюиря мя ши сэ-мь оморь астфел фиул?”
18І каже вона Ілиї: Що менї чинити з тобою, чоловіче Божий? Прийшов єси до мене тільки про те, щоб нагадати мої провини, щоб за те вмер син мій.
19Ел й-а рэспунс: „Дэ-мь ынкоаче пе фиул тэу.” Ши л-а луат де ла сынул фемеий, л-а суит ын одая де сус, унде локуя ел, ши л-а кулкат пе патул луй.
19Він же сказав їй: Дай менї сюди синка твого. І взяв його з її лона, понїс його в горішню сьвітличку, де жив, та й положив на постелї в себе.
20Апой а кемат пе Домнул ши а зис: „Доамне Думнезеуле, оаре атыт де мулт сэ мыхнешть Ту кяр пе вэдува ачаста, ла каре ам фост примит ка оаспете, ынкыт сэ-й оморь фиул?”
20Тодї озвавсь до Господа й промовив: Господи, Боже мій! чи ти ж бо заподїєш таке зло вдовицї, де я гостюю, що вмре її синок?
21Ши с-а ынтинс де трей орь песте копил, а кемат пе Домнул ши а зис: „Доамне Думнезеуле, Те рог, фэ сэ се ынтоаркэ суфлетул копилулуй ын ел!”
21І нахилився тричі над хлопцем, й озвавсь до Господа й промовив: Господи, Боже мій! дай же бо так, щоб душа сього хлопчика вернулась у його.
22Домнул а аскултат гласул луй Илие, ши суфлетул копилулуй с-а ынторс ын ел ши а ынвият.
22І почув Господь поклик Ілиїин, і душа хлопцева вернулась у його, так що він ожив.
23Илие а луат копилул, л-а коборыт ын касэ дин одая де сус ши л-а дат мамей сале. Ши Илие а зис: „Ятэ, фиул тэу есте виу.”
23Ілия ж узяв хлопця, понїс його з верхньої сьвітлички в господу, та й передав матері, й промовив: Дивись, син твій ожив.
24Ши фемея а зис луй Илие: „Куноск акум кэ ешть ун ом ал луй Думнезеу ши кувынтул Домнулуй ын гура та есте адевэр!”
24І сказала женщина Ілиї: Тепер я знаю, що ти чоловік Божий, та що слово Господнє в устах твоїх — правда.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.