1 Ымпэрацилор 20
Cornilescu Bible (1924), Cyrillic scriptTranslation
Cornilescu Bible (1924), Cyrillic script
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Бен-Хадад, ымпэратул Сирией, шь-а стрынс тоатэ оштиря – авя ку ел трейзечь ши дой де ымпэраць, кай ши каре. С-а суит, а ымпресурат Самария ши а ынчепут лупта ымпотрива ей.
1Бенадад, царь Сирийський, зібрав усю військову силу свою; й з ним було трийцять і два князї з кіньми й колесницями; й пійшов, облїг Самарию й добував її.
2А тримис ын четате соль ла Ахаб, ымпэратул луй Исраел, сэ-й спунэ: „Аша ворбеште Бен-Хадад:
2І послав посли в город до Ахаба, царя Ізраїлського,
3‘Арӂинтул ши аурул тэу сунт але меле, невестеле ши чей май фрумошь копий ай тэй сунт тот ай мей.’”
3І повелїв сказати йому: Так говорить Бенадад: срібло твоє й золото твоє — воно моє, й твої молодицї й найлучші сини — мої.
4Ымпэратул луй Исраел а рэспунс: „Ымпэрате, домнул меу, фие кум зичь! Сунт ал тэу ку тот че ам.”
4І відповів царь Ізраїлський і сказав: Як кажеш, мій пане царю, я твій з усїм, що маю.
5Солий с-ау ынторс ши ау зис: „Аша ворбеште Бен-Хадад: ‘Ам тримис сэ-ць спунэ: «Сэ-мь дай арӂинтул ши аурул тэу, невестеле ши копиий тэй.»
5Посли прийшли однакже знов й казали: Так мовляє Бенадад: Я посилав сказати тобі, що срібло твоє й золото твоє, й молодицї твої й синів твоїх мусиш оддати менї;
6Де ачея, вой тримите мыне, ла часул ачеста, пе служиторий мей ла тине. Ей ыць вор скормони каса та ши каселе служиторилор тэй, вор пуне мына пе тот че ай май скумп ши вор луа.’”
6Тим то завтра о сїй добі пришлю до тебе людей моїх, щоб вони обшарили твою господу й господи підданих твоїх, і все, що вподобають, позабірали як власне своє.
7Ымпэратул луй Исраел а кемат пе тоць бэтрыний цэрий ши а зис: „Ведець бине ши ынцелеӂець кэ омул ачеста не вря рэул, кэч а тримис сэ-мь чарэ невестеле ши копиий, арӂинтул ши аурул, ши н-ам зис кэ ну и ле дау!”
7І скликав царь Ізраїлський всї громадські мужі в своїй землї та й каже їм: Бачите ясно, яке зло він задумав; він присилав до мене й зажадав моїх молодиць і дїтей, мого срібла й золота, та я не відказав йому.
8Тоць бэтрыний ши тот попорул ау зис луй Ахаб: „Ну-л аскулта ши ну те ынвои.”
8І відповіли йому всї громадські мужі й увесь люд: Не слухай й не згоджуйся.
9Ши ел а зис солилор луй Бен-Хадад: „Спунець домнулуй меу, ымпэратул: ‘Вой фаче тот че ай тримис сэ черь робулуй тэу ынтыя датэ, дар лукрул ачеста ну-л пот фаче.’” Солий ау плекат ши й-ау дус рэспунсул.
9І каже він послам Бенададовим: Скажіте мойму панові, цареві: Все, про що ти присилав первим разом до слуги твого, вчиню; сього ж не можу вчинити. І пійшли посли й віднесли йому відповідь.
10Бен-Хадад а тримис сэ спунэ луй Ахаб: „Сэ мэ педепсяскэ зеий ку тоатэ аспримя лор де ва ажунӂе прафул Самарией сэ умпле мына ынтрегулуй попор каре мэ урмязэ!”
10І прислав до його Бенадад, сказати: Нехай боги заподїють менї те й те, й ще більш причинять, коли пороху Самарийського стане на те, щоб узяти по жменї всїм людям, що я їх веду.
11Ши ымпэратул луй Исраел а рэспунс: „Чине ынчинӂе армеле сэ ну се лауде ка чел че ле пуне жос!”
11Царь же Ізраїлський відповів: Скажіть йому: хто підперізується (зброєю), нехай не хвалиться так, як той, хто розперізується.
12Кынд а примит Бен-Хадад рэспунсул ачеста, стэтя ла бэут ку ымпэраций ын кортурь ши а зис служиторилор луй: „Прегэтици-вэ!” Ши ей с-ау прегэтит де нэвалэ ымпотрива четэций.
12Почувши сю відповідь саме тодї, як попивав із князями в своїх холодних шатрах, повелїв людям своїм: Облягайте місто! І вони облягли місто.
13Дар ятэ кэ ун пророк с-а апропият де Ахаб, ымпэратул луй Исраел, ши а зис: „Аша ворбеште Домнул: ‘Везь тоатэ ачастэ мулциме маре? О вой да астэзь ын мыниле тале, ка сэ куношть кэ Еу сунт Домнул.’”
13І ось приступив один пророк до Ахаба, царя Ізраїлського, й рече: Тако глаголе Господь: Чи бачиш оцю велику купу? Я сьогоднї подам її тобі в руки, щоб ти зрозумів, що я Господь.
14Ахаб а зис: „Прин чине?” Ши ел а рэспунс: „Аша ворбеште Домнул: ‘Прин служиторий май-марилор песте цинутурь.’” Ахаб а зис: „Чине ва ынчепе лупта?” Ши ел а рэспунс: „Ту.”
14І спитав Ахаб: Через кого? І відказав він: Так говорить Господь: Через людей, що під земськими начальниками. І спитав далїй: Хто розпічне битву? Відказав той: Ти.
15Атунч, Ахаб а нумэрат служиторий май-марилор песте цинутурь ши с-ау гэсит доуэ суте трейзечь ши дой ши, дупэ ей, а нумэрат тот попорул, пе тоць копиий луй Исраел, ши ерау шапте мий.
15І перелїчив він людей під земськими войтами, й найшлось їх двістї трийцять і два. Після їх же перелїчив увесь люд, усїх Ізрайлитян, сїм тисяч.
16Ау фэкут о ешире пе ла мязэзи. Бен-Хадад бя ши се ымбэта ын кортуриле луй ку чей трейзечь ши дой де ымпэраць каре-л ажутау.
16І вирушили вони о півднї, тим часом як Бенадад напивавсь до пяна в холоднику з трийцятьма й двома князями, що прийшли йому на підмогу.
17Служиторий май-марилор песте цинутурь ау ешит чей динтый. Бен-Хадад а черчетат ши й-ау спус астфел: „Ау ешит ниште оамень дин Самария.”
17Люде земських начальників вирушили перші. І вислав Бенадад, і сказали йому: Вирушили мужі з Самариї.
18Ел а зис: „Дакэ ес пентру паче, приндеци-й вий ши, кяр дакэ ес пентру луптэ, приндеци-й вий.”
18І повелїв він: Чи вийшли вони з мирним задумом, чи з боєвим, хапайте їх живцем.
19Кынд ау ешит дин четате, служиторий май-марилор песте цинутурь ши армата каре-й урма
19Скоро ж вирушили з городу люде земських начальників і військо за ним, —
20а ловит фиекаре пе омул динаинтя луй, ши сириений ау луат-о ла фугэ. Исраел й-а урмэрит. Бен-Хадад, ымпэратул Сирией, а скэпат пе ун кал, ку ниште кэлэрець.
20Ударив кожен з них на свого противника. І повтїкали Сирийцї, Ізрайлитяне ж погнались за ними. А Бенадад, царь Сирийський, втїк на конї з кіннотою своєю.
21Ымпэратул луй Исраел а ешит, а ловит каий ши кареле ши а причинуит сириенилор о маре ынфрынӂере.
21Царь же Ізраїлський вирушив та й забрав конї й колесницї, й завдав Сирийцям великий побій.
22Атунч, пророкул с-а апропият де ымпэратул луй Исраел ши й-а зис: „Ду-те, ынтэреште-те, черчетязэ ши везь че ай де фэкут, кэч, ла анул, ымпэратул Сирией се ва суи дин ноу ымпотрива та.”
22І приступив пророк до царя Ізраїлського й рече йому: Держися мужно, міркуй й розваж, що тобі чинити, бо на той рік наступить знов на тебе царь Сирийський.
23Служиторий ымпэратулуй Сирией й-ау зис: „Думнезеул лор есте ун думнезеу ал мунцилор, де ачея ау фост май тарь декыт ной. Дар я сэ не луптэм ку ей ын кымпие ши се ва ведя дакэ ну вом фи май тарь декыт ей.
23Слуги ж царя Сирийського говорили йому: Бог їх — се бог гір, тим вони взяли над нами гору; коли б ми бились із ними на поділлї, так певно б ми їх переважили;
24Фэ ши лукрул ачеста: скоате пе фиекаре дин ымпэраць де ла локул луй ши ынлокуеште-й ку кэпетений
24От же що зроби: відправ усїх царів із їх місць, а намість їх постав гетьманів;
25ши фэ-ць о арматэ ка ачея пе каре ай пердут-о, ку тот атыця кай ши тот атытя каре. Апой сэ не батем ку ей ын кымпие ши се ва ведя дакэ ну вом фи май тарь декыт ей.” Ел й-а аскултат ши а фэкут аша.
25І назатягай собі стілько війська, скільки погибло в тебе, й коней й колесниць, скільки було коней й колесниць, та й битись мемо з ними на поділлї, так певно подужаємо їх. І послухав він їх ради й вчинив так.
26Ын анул урмэтор, Бен-Хадад а нумэрат пе сириень ши с-а суит ла Афек сэ лупте ымпотрива луй Исраел.
26На другий год зібрав Бенадад Сирийцїв та й двинув під Афек на війну проти Ізраїля.
27Копиий луй Исраел ау фост нумэраць ши ей; ау примит меринде ши ау ешит ын ынтымпинаря сириенилор. Ау тэбэрыт ын фаца лор ка доуэ турме мичь де капре, пе кынд сириений умпляу цара.
27Зібрались і Ізрайлитяне, й набравши живностї, вирушили їм на зустріч. І отаборились Ізрайлитяне навпроти них, як дві невеличкі козині купки, тим часом як Сирийцї вкрили землю.
28Омул луй Думнезеу с-а апропият ши а зис ымпэратулуй луй Исраел: „Аша ворбеште Домнул: ‘Пентру кэ сириений ау зис: «Домнул есте ун думнезеу ал мунцилор, ши ну ун думнезеу ал вэилор», вой да тоатэ ачастэ маре мулциме ын мыниле тале ши вець шти кэ Еу сунт Домнул.’”
28І прийшов Божий чоловік та й промовив до царя Ізраїлського: Тако глаголе Господь: За те, що Сирийцї мовляли: Господь є Богом нагірнїм, а не Богом подолянським, подам я тобі на поталу сю величезну купу, щоб ви зрозуміли, що я Господь.
29Ау стат тэбэрыць шапте зиле уний ын фаца алтора. Ын зиуа а шаптя, ау ынчепут лупта ши копиий луй Исраел ау оморыт сириенилор о сутэ де мий де оамень педестрашь, ынтр-о зи.
29І таборували вони один проти одного сїм день; на сьомий же день прийшло до бою, й вклали Ізрайлитяне одного дня Сирийцїв сто тисячей чоловіка піхоти.
30Чейлалць ау фуӂит ын четатя Афек ши а кэзут зидул четэций песте доуэзечь ши шапте де мий де оамень каре май рэмэсесерэ. Бен-Хадад фуӂисе ши ел ын четате ши умбла дин одае ын одае.
30Що ж позоставалось, повтїкали в город Афеку. Там же обваливсь мур на остальнїх двайцять і сїм тисячей чоловіка. Утїк же й Бенадад у місто та й бігав із однієї сьвітлицї в другу.
31Служиторий луй й-ау зис: „Ятэ, ам аузит кэ ымпэраций касей луй Исраел сунт ниште ымпэраць милошь: сэ не ынчинӂем деч коапселе ку сачь, сэ не пунем фуний пе капетеле ноастре ши сэ ешим ла ымпэратул луй Исраел – поате кэ те ва лэса ку вяцэ.”
31І кажуть йому слуги його: Ми зачували, що царі Ізраїлські милосердні; позволь же нам одягти чересла наші в вереттє, а на голови (шиї) взяти повороззя, та й пійти перед царя Ізраїлського; може, він зоставить тебе живим.
32Шь-ау пус сачь ымпрежурул коапселор ши фуний ымпрежурул капулуй, с-ау дус ла ымпэратул луй Исраел ши ау зис: „Робул тэу Бен-Хадад а зис: ‘Ласэ-мэ ку вяцэ!’” Ахаб а рэспунс: „Май есте ынкэ ын вяцэ? Есте фрателе меу!”
32От і попідперізувались вереттєм, а на голови взяли повороззя, й подались до царя Ізраїлського та й промовили: Твій слуга Бенадад звелїв тобі сказати: Зостав мене з душею! Відказує той: А він ще жив? Він мій брат.
33Оамений ачештя ау луат лукрул ачеста ка ун семн бун ши с-ау грэбит сэ-л я пе кувынт ши сэ зикэ: „Бен-Хадад есте фрателе тэу!” Ши ел а зис: „Дучеци-вэ ши адучеци-л!” Бен-Хадад а венит ла ел ши Ахаб л-а суит ын карул луй.
33Люде сї взяли те за добрий знак і чимскорше підхопили слово з уст його та й промовили: Брат твій Бенадад. Він же каже: Йдїте й приведїть його. І вийшов до його Бенадад, і він посадив його на колесницю.
34Бен-Хадад й-а зис: „Ыць вой да ынапой четэциле пе каре ле-а луат татэл меу де ла татэл тэу ши-ць вей фаче улице ын Дамаск, кум фэкусе татэл меу ын Самария.” „Ши еу”, а рэспунс Ахаб, „ыць вой да друмул, фэкынд ун легэмынт.” А фэкут легэмынт ку ел ши й-а дат друмул.
34І сказав йому той: Городи, що позабірав отець мій у твого батька, я верну, й можна тобі мати в Дамаску базарі (про торги), як мій отець мав у Самариї; й я, вчинивши вмову, відїду собі. І вчинивши з ним умову, (Ахаб) відпустив його.
35Унул дин фиий пророчилор а зис товарэшулуй сэу, дупэ порунка Домнулуй: „Ловеште-мэ, те рог!” Дар омул ачела н-а врут сэ-л ловяскэ.
35Під той час один з пророчих мужів сказав, по наказу Господньому, свойму товаришові: Попобий мене! Той же затявсь бити його.
36Атунч, ел й-а зис: „Пентру кэ н-ай аскултат де гласул Домнулуй, ятэ, кынд вей плека де ла мине, те ва оморы ун леу.” Ши, кынд а плекат де ла ел, л-а ынтылнит ун леу ши л-а оморыт.
36І сказав він до його: За те, що не послухав єси слова Господнього, скоро пійдеш від мене, убє тебе лев. І як пійшов той від його, наскочив на його лев, та й убив його.
37А гэсит пе ун алт ом ши а зис: „Ловеште-мэ, те рог!” Омул ачела л-а ловит ши л-а рэнит.
37І зустрів він другого чоловіка та й каже: Попобий же мене! І попобив його другий до рани.
38Пророкул с-а дус ши с-а ашезат пе друмул ымпэратулуй ши с-а легат ла окь.
38Тодї пророк пійшов, зупинивсь на дорозї, де мусїв їхати царь, і зробив себе незнаним, повязавши повязю очі собі.
39Кынд а трекут ымпэратул, пророкул а стригат ши й-а зис: „Робул тэу ера ын мижлокул луптей ши ятэ кэ ун ом се апропие ши-мь адуче пе ун алт ом, зикынд: ‘Пэзеште пе омул ачеста; дакэ ва фуӂи, вяца та ва рэспунде пентру вяца луй сау вей плэти ун талант де арӂинт!’
39Коли ж царь переїздив мимо, покликнув він до царя й сказав: Раб твій ходив на війну, аж ось хтось відійшов на бік і привів до мене чоловіка та й каже: Постережи сього чоловіка; коли ж не встережеш, так оддаси за його свою душу, або мусиш одважити талант срібла.
40Ши, пе кынд робул тэу фэчя кыте чева ынкоаче ши ынколо, омул с-а фэкут невэзут.” Ымпэратул луй Исраел й-а зис: „Ачаста ыць есте осында; ту ынсуць ай ростит-о.”
40Тим часом же, як твій раб робив то се, то те, той якось ізник. — Царь же Ізраїлський каже йому: Так говорить і твій вирок. Ти сам присудив його собі.
41Ындатэ, пророкул шь-а скос легэтура де ла окь, ши ымпэратул луй Исраел л-а куноскут кэ фэчя парте дин пророчь.
41Він зняв хутенько повязь із очей, і царь впізнав його, що він із пророків.
42Ел а зис атунч ымпэратулуй: „Аша ворбеште Домнул: ‘Пентру кэ ай лэсат сэ-ць скапе дин мынь омул пе каре-л сортисем нимичирий, вяца та ва рэспунде пентру вяца луй ши попорул тэу, пентру попорул луй.’”
42Той же сказав йому: Тако глаголе Господь: Ти випустив із твоїх рук чоловіка, що підпав під мій проклін; за те буде душа твоя за його душу й твій нарід за його нарід.
43Ымпэратул луй Исраел с-а дус акасэ трист ши мыниос ши а ажунс ла Самария.
43І подавсь царь Ізраїлський додому сумний й сердитий та й прибув у Самарию.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.