1 Ымпэрацилор 8
Cornilescu Bible (1924), Cyrillic scriptTranslation
Cornilescu Bible (1924), Cyrillic script
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Атунч, ымпэратул Соломон а адунат ла ел, ла Иерусалим, пе бэтрыний луй Исраел ши пе тоате кэпетенииле семинциилор, пе кэпетенииле фамилиилор копиилор луй Исраел, ка сэ муте дин четатя луй Давид, адикэ Сионул, кивотул легэмынтулуй Домнулуй.
1Тодї скликав Соломон громадські мужі Ізрайлеві й всї голови в поколїннях, князї Ізраїлських родин, до себе в Ерусалим, щоб перенести скриню завіту Господнього з Давидового города, се є з Сиону.
2Тоць бэрбаций луй Исраел с-ау стрынс ла ымпэратул Соломон, ын луна Етаним, каре есте а шаптя лунэ, ын тимпул празникулуй.
2І позбірались до царя Соломона на сьвято усї Ізрайлитяни в місяцї Етанимі, — се семий місяць.
3Кынд ау венит тоць бэтрыний луй Исраел, преоций ау ридикат кивотул.
3І прибули всї громадські мужі Ізрайлеві, й взяли сьвященники скриню,
4Ау адус кивотул Домнулуй, кортул ынтылнирий ши тоате унелтеле сфинте каре ерау ын корт: преоций ши левиций ле-ау адус.
4І понесли скриню Господню й намет громадський, з усїм сьвятим знарядом, що був у наметї, й несли все сьвященники й левіти.
5Ымпэратул Соломон ши тоатэ адунаря луй Исраел кематэ ла ел ау стат ынаинтя кивотулуй. Ау жертфит ой ши бой, каре н-ау путут фи нич нумэраць, нич сокотиць дин причина мулцимий лор.
5Царь же Соломон і вся громада Ізраїльська, що при йому скупилась, ійшли перед скринею, тим часом як жертвовано воли й вівцї, стільки, що не зложити їм і лїку.
6Преоций ау дус кивотул легэмынтулуй Домнулуй ла локул луй, ын Локул Прясфынт ал касей, ын Сфынта Сфинтелор, суб арипиле херувимилор.
6І внесли сьвященники скриню завіту Господнього на її місце, у Сьвяте Сьвятих під крила херувимів;
7Кэч херувимий авяу арипиле ынтинсе песте локул кивотулуй ши акоперяу кивотул ши друӂий луй пе дясупра.
7Бо херувими простирали крила над місцем скринї й прикривали скриню й носила її зверху.
8Се дэдусе друӂилор о аша лунӂиме ынкыт капетеле лор се ведяу дин Локул Сфынт динаинтя Локулуй Прясфынт, дар ну се ведяу де афарэ. Ей ау фост аколо пынэ ын зиуа де азь.
8А носила були такі довгі, що їх кінцї можна було бачити з сьвятинї, тільки з надвору не було їх видко. І зостаються вони там по сей день.
9Ын кивот ну ерау декыт челе доуэ табле де пятрэ пе каре ле-а пус Мойсе ын ел ла Хореб, кынд а фэкут Домнул легэмынт ку копиий луй Исраел, ла еширя лор дин цара Еӂиптулуй.
9У скринї ж не було нїчого крім двох камяних таблиць, що зложив там Мойсей на Горебі, коли вчинив був Господь завіт із синами Ізрайлевими, як вийшли вони з Египту.
10Ын клипа кынд ау ешит преоций дин Локул Сфынт, норул а умплут Каса Домнулуй.
10Як же повиходили сьвященники із пресьвятої сьвятинї, сповнила хмара храмину Господню.
11Преоций н-ау путут сэ рэмынэ аколо сэ факэ служба дин причина норулуй, кэч слава Домнулуй умплусе Каса Домнулуй.
11І не могли сьвященники за хмарою стояти там і служити службу, бо храм Господень сповнився славою Господньою.
12Атунч, Соломон а зис: „Домнул а зис кэ вря сэ локуяскэ ын ынтунерик!
12Тодї промовив Соломон: Господь сказав, що пробувати ме в мрацї;
13Еу ам зидит о касэ каре ва фи локуинца Та, ун лок унде вей локуи пе вечие!”
13Оце ж я построїв дім тобі на пробуток, місце, де ти вовіки жити будеш.
14Ымпэратул шь-а ынторс фаца ши а бинекувынтат пе тоатэ адунаря луй Исраел. Тоатэ адунаря луй Исраел ера ын пичоаре.
14І повернув царь лице своє й привітав благословеннєм усю громаду Ізрайлеву, як уся громада Ізрайлева стояла.
15Ши ел а зис: „Бинекувынтат сэ фие Домнул Думнезеул луй Исраел, каре а ворбит ку гура Луй татэлуй меу Давид ши каре ымплинеште, прин путеря Луй, че спусесе кынд а зис:
15І промовив: Хвала Господеві, Богу Ізрайлевому, що глаголав устами своїми панотцеві мойму Давидові, й нинї справдив те рукою своєю! А глаголав тако:
16‘Дин зиуа кынд ам скос дин Еӂипт пе попорул Меу Исраел, н-ам алес ничо четате динтре тоате семинцииле луй Исраел ка сэ Ми се зидяскэ ын еа о касэ унде сэ локуяскэ Нумеле Меу, чи ам алес пе Давид сэ ымпэрэцяскэ песте попорул Меу Исраел!’
16З того часу, як вивів я мій нарід Ізраїля з Египту, не вибрав я города нї в одному з поколїнь Ізрайлевих, щоб менї дом збудовано, де перебувало б імя моє, а вибрав Давида, щоб він був над моїм народом Ізраїлем.
17Татэл меу Давид авя де гынд сэ зидяскэ о касэ Нумелуй Домнулуй Думнезеулуй луй Исраел.
17І було вже в мого паноця на думцї збудувати храм іменню Господа, Бога Ізрайлевого;
18Ши Домнул а зис татэлуй меу Давид: ‘Фииндкэ ай авут де гынд сэ зидешть о касэ Нумелуй Меу, бине ай фэкут кэ ай авут ачест гынд.
18Та Господь сказав панотцеві мойму Давидові: Що задумав єси збудувати храм іменню мойму, се добра в тебе думка,
19Нумай кэ ну ту вей зиди каса, чи фиул тэу, ешит дин трупул тэу, ва зиди каса Нумелуй Меу.’
19Тільки ж не тобі будувати менї храм, а твойму синові, що вийшов із чересел твоїх, той збудує храм іменню мойму.
20Домнул а ымплинит кувинтеле пе каре ле ростисе. Еу м-ам ридикат ын локул татэлуй меу Давид ши ам шезут пе скаунул де домние ал луй Исраел, кум вестисе Домнул, ши ам зидит каса Нумелуй Домнулуй Думнезеулуй луй Исраел.
20І справдив Господь слово своє, що виповів, бо я вступив на місце панотця мого Давида, й засїв на престолї Ізрайлевому, як обітував Господь, і збудував храм іменню Господа, Бога Ізрайлевого,
21Ам рындуит ун лок пентру кивот, унде есте легэмынтул Домнулуй, легэмынтул пе каре л-а фэкут Ел ку пэринций ноштри, кынд й-а скос дин цара Еӂиптулуй.”
21І приладив місце на скриню, що в нїй завіт Господень, зложений ним із батьками нашими, як вивів їх із Египту.
22Соломон с-а ашезат ынаинтя алтарулуй Домнулуй, ын фаца ынтреӂий адунэрь а луй Исраел. Шь-а ынтинс мыниле спре чер
22І приступив Соломон до жертівника Господнього поперед всієї громади Ізрайлевої, й зняв руки свої ʼд небу,
23ши а зис: „Доамне, Думнезеул луй Исраел! Ну есте Думнезеу ка Тине нич сус ын черурь, нич жос пе пэмынт. Ту ций легэмынтул ши ындураря фацэ де робий Тэй, каре умблэ ынаинтя Та дин тоатэ инима лор!
23І промовив: Господи, Боже Ізрайлїв! нема бога, що був би тобі рівня, нї на небі вгорі, нї на землї внизу. Ти хорониш заповіт і милость слугам твоїм, що ходять перед тобою з усього серця.
24Астфел, ай цинут кувынтул дат робулуй Тэу Давид, татэл меу, ши че ай спус ку гура Та ымплинешть ын зиуа ачаста ку путеря Та.
24Ти й кметеві твойму, панотцеві мойму Давидові, додержав того, що обітував йому; що устами твоїми глаголав єси, те сьогоднї рукою твоєю довершив єси.
25Акум, Доамне, Думнезеул луй Исраел, цине фэгэдуинца пе каре ай фэкут-о татэлуй меу, Давид, кынд ай зис: ‘Ну вей фи липсит ничодатэ ынаинтя Мя де ун урмаш каре сэ шадэ пе скаунул де домние ал луй Исраел, нумай фиий тэй сэ я сяма ла каля лор ши сэ умбле ынаинтя Мя кум ай умблат ту ынаинтя Мя.’
25Тепер же, ой Господи, Боже Ізрайлїв, додерж рабові твойму, мойму панотцеві Давидові, все що обітував єси йому словами: не переведеться у тебе передо мною седючий на престолї Ізрайлевому, аби тільки сини твої дбали на дорозї своїй про те, щоб ходити передо мною тим робом, яким ходив ти.
26О, Думнезеул луй Исраел, ымплиняскэ-се фэгэдуинца пе каре ай фэкут-о робулуй Тэу Давид, татэл меу!
26Справди ж, Боже Ізрайлїв, обітницю твою, що дав єси рабові твойму Давидові, отцеві мойму!
27Дар че! Ва локуи оаре ку адевэрат Думнезеу пе пэмынт? Ятэ кэ черуриле ши черуриле черурилор ну пот сэ Те куприндэ, ку кыт май пуцин каса ачаста пе каре Ць-ам зидит-о еу!
27Чи Богові ж бо справдї жити на землї? Небо й небо небес тебе не ʼбіймуть, атож би сей храм обняв, що збудовав я тобі?
28Тотушь, Доамне, Думнезеул меу, я аминте ла ругэчуня робулуй Тэу ши ла череря луй; аскултэ стригэтул ши ругэчуня пе каре Ць-о фаче астэзь робул Тэу.
28Та зглянься на молитву й благаннє слуги твого, Господи, мій Боже, й почуй взиваннє й мольбу, що раб твій оце тебе вмоляє.
29Окий Тэй сэ фие зи ши ноапте дескишь асупра касей ачестея, асупра локулуй деспре каре ай зис: ‘Аколо ва фи Нумеле Меу!’ Аскултэ ругэчуня пе каре Ць-о фаче робул Тэу ын локул ачеста.
29Нехай очі твої вночі й у день споглядають на храм сей, на се місце, що про його обітував єси: ймя моє буде там! Ой вислуховуй же молитви, якими раб твій на сьому місцї буде молитись!
30Биневоеште ши аскултэ череря робулуй Тэу ши а попорулуй Тэу Исраел, кынд се вор руга ын локул ачеста! Аскултэ-й дин локул локуинцей Тале, дин черурь, аскултэ-й ши яртэ-й!
30Вислуховуй мольбу слуги твого й народу твого Ізраїля, коли вони будуть молитись на сьому місцї. Вислуховуй в місцї пробутку твого, на небі, вислуховуй і милосердися!
31Дакэ ва пэкэтуи чинева ымпотрива апроапелуй сэу ши ва фи силит сэ факэ ун журэмынт ши ва вени сэ журе ынаинтя алтарулуй Тэу, ын каса ачаста,
31Коли хто провинить ближньому свойму й наложать на його божбу, щоб побожився, й прийде він, щоб поклястись, перед жертівника твого у сьому дому,
32аскултэ-л дин черурь, лукрязэ ши фэ дрептате робилор Тэй; осындеште пе чел виноват ши ынтоарче вина пуртэрий луй асупра капулуй луй; дэ дрептате челуй невиноват ши фэ-й дупэ невиновэция луй!
32Тодї вислухай з неба й вчини присуд над слугами твоїми: скарай винного, обернувши справу його на його ж голову, безвинного ж оправди, давши йому по його правдї.
33Кынд попорул Тэу Исраел ва фи бэтут де врэжмаш пентру кэ а пэкэтуит ымпотрива Та, дакэ се вор ынтоарче ла Тине ши вор да славэ Нумелуй Тэу, дакэ-Ць вор фаче ругэчунь ши черерь ын каса ачаста,
33Коли твій нарід Ізраїль буде звойований ворогом, за те що провинив, відтак же обернуться вони до тебе й узнають імя твоє, та благати муть тебе в сьому дому,
34аскултэ-й дин черурь, яртэ пэкатул попорулуй Тэу Исраел ши ынтоарче-й ын цара пе каре ай дат-о пэринцилор лор!
34Тодї ти почуй з неба й прости гріхи твого народу Ізраїля, й приведи їх назад у ту землю, що надїлив єси батькам їх.
35Кынд се ва ынкиде черул ши ну ва фи плоае дин причина пэкателор фэкуте де ей ымпотрива Та, дакэ се вор руга ын локул ачеста ши вор да славэ Нумелуй Тэу ши дакэ се вор абате де ла пэкателе лор пентру кэ-й вей педепси,
35Коли небо буде замкнене й не крапне дощем за те, що провинять тобі, й коли молитись муть вони на сьому місцї й взнають імя твоє й навернуться від провини своєї, бо ти впокорив їх, —
36аскултэ-й дин черурь, яртэ пэкатул робилор Тэй ши ал попорулуй Тэу Исраел, ынвацэ-й каля чя бунэ пе каре требуе сэ умбле ши сэ тримиць плоае пе пэмынтул пе каре л-ай дат де моштенире попорулуй Тэу!
36Тодї почуй на небі, й прости гріхи слуг твоїх й народу твого Ізраїля, вказавши їм добру путь, щоб нею простували, й пошли дощ на землю твою, що надїлив єси народові твойму в наслїдню державу.
37Кынд фоаметя, чума, руӂина, тэчунеле, лэкустеле де ун фел сау алтул вор фи ын царэ, кынд врэжмашул ва ымпресура пе попорул Тэу ын цара луй, ын четэциле луй, кынд вор фи урӂий сау боль де орьче фел,
37Коли постане голоднеча на землї, чи то помор, коли буде закажений воздух, засуха, ржа, або сарана, або черви, коли тїснити ме ворог у землї його, або буде яка нужда, чи хороба яка, —
38дакэ ун ом, дакэ тот попорул Тэу Исраел ва фаче ругэчунь ши черерь ши фиекаре ышь ва куноаште мустраря куӂетулуй луй ши ва ынтинде мыниле спре каса ачаста,
38Усяку молитву, взяке благаннє від якої людини з усього народу твого Ізраїля, коли вони почують горе в серцї свойму й простягнуть руки свої до сієї сьвятинї,
39аскултэ-л дин черурь, дин локул локуинцей Тале, ши яртэ-л; лукрязэ ши рэсплэтеште фиекэруя дупэ кэиле луй, Ту, каре куношть инима фиекэруя, кэч нумай Ту куношть инима тутурор копиилор оаменилор,
39Почуй у небі, в місцї пробутку твого, й помилуй; вчини й відплати кожному по заслузї його, так як ти взнаєш серце його, один бо ти знаєш серце всїх синів людських: —
40ка сэ се тямэ де Тине ын тот тимпул кыт вор трэи ын цара пе каре ай дат-о пэринцилор ноштри!
40Щоб вони страхалися тебе по всї днї, покіль жиють на землї, що надїлив єси нашим батькам.
41Кынд стрэинул, каре ну есте дин попорул Тэу Исраел, ва вени динтр-о царэ депэртатэ пентру Нумеле Тэу,
41Коли ж би чужениця, що не з твого народу Ізраїля, прийшов із далекого краю задля імення твого, —
42кэч се ва шти кэ Нумеле Тэу есте маре, мына Та есте таре ши брацул Тэу есте ынтинс, кынд ва вени сэ се роаӂе ын каса ачаста,
42Бо вони чути муть про велике імя твоє, про твою руку потужну й простягнуту правицю, — коли б він прийшов і молився перед сим храмом,
43аскултэ-л дин черурь, дин локул локуинцей Тале, ши дэ стрэинулуй ачелуя тот че-Ць ва чере, пентру ка тоате попоареле пэмынтулуй сэ куноаскэ Нумеле Тэу, сэ се тямэ де Тине, ка ши попорул Тэу Исраел, ши сэ штие кэ Нумеле Тэу есте кемат песте каса ачаста пе каре ам зидит-о еу!
43То почуй й його з неба, з місця, де престолуєш, і вчини все те, про що покликати ме до тебе чужениця, щоб усї народи на землї взнали ймя твоє, щоб і вони боялись тебе, як нарід твій Ізраїль, та щоб дознались, що ймям твоїм називається храм сей, що я збудував.
44Кынд попорул Тэу ва еши ла луптэ ымпотрива врэжмашулуй сэу, урмынд каля пе каре й-о вей порунчи Ту, дакэ вор фаче ругэчунь Домнулуй ку привириле ынтоарсе спре четатя пе каре ай алес-о Ту ши спре каса пе каре ам зидит-о еу Нумелуй Тэу,
44Коли вийде нарід твій на війну проти ворога свого тим шляхом, яким пошлеш його, й молити меться Господеві, обернувшись проти города, що вибрав єси, й проти храму, що я збудовав іменню твойму,
45аскултэ дин черурь ругэчуниле ши черериле лор ши фэ-ле дрептате!
45То почуй з неба молитву й благаннє їх і вдовольни їх.
46Кынд вор пэкэтуи ымпотрива Та – кэч ну есте ом каре сэ ну пэкэтуяскэ – ши Те вей мыния ымпотрива лор ши-й вей да ын мына врэжмашулуй, каре-й ва дуче робь ынтр-о царэ врэжмашэ, депэртатэ сау апропиятэ,
46Коли вони провинять тобі — бо нема чоловіка без провини, — а ти в гнїву подаси їх на поталу ворогові, а той займе їх у полонь і відведе у ворожу землю, чи далеко чи близько,
47дакэ се вор коборы ын ей ыншишь, ын цара унде вор фи робь, дакэ се вор ынтоарче ла Тине ши-Ць вор фаче черерь ын цара челор че-й вор дуче ын робие ши вор зиче: ‘Ам пэкэтуит, ам сэвыршит фэрэделеӂь, ам фэкут рэу’,
47І вони схаменуться в землї, куди зайнято їх у полонь, і навернуться і будуть молитись до тебе у землї їх нашийників і мовлятимуть: Ми провинили, ми безбожні, ми грішні,
48дакэ се вор ынтоарче ла Тине дин тоатэ инима лор ши дин тот суфлетул лор ын цара врэжмашилор лор каре й-ау луат робь, дакэ-Ць вор фаче ругэчунь ку привириле ынтоарсе спре цара лор, пе каре ай дат-о пэринцилор лор, спре четатя пе каре ай алес-о ши спре каса пе каре ам зидит-о еу Нумелуй Тэу,
48І коли обернуться до тебе з усього серця й з усієї душі в ворожій землї, куди зайнято їх, і молити муться до тебе, обернувшись до землї, що надїлив єси батькам їх, до городу, що вибрав єси й до того дому, що збудував я йменню твойму,
49аскултэ дин черурь, дин локул локуинцей Тале, ругэчуниле ши черериле лор ши фэ-ле дрептате;
49Тодї вислухай на небі, в місцї пробутку твого, їх молитву й благання і вчини, чого їм треба;
50яртэ попорулуй Тэу пэкателе луй ши тоате фэрэделеӂиле фэкуте ымпотрива Та; трезеште мила челор че-й вор цине робь, ка сэ се ындуре де ей,
50І помилуй твій нарід, у чому провинили вони тобі, й прости всї переступи їх проти тебе, й нехай змилосердяться до них ті, що позаймали їх у полонь, і пожалують їх;
51кэч сунт попорул Тэу ши моштениря Та ши Ту й-ай скос дин Еӂипт, дин мижлокул унуй куптор де фер!
51Бо вони твій нарід і твоє наслїддє, що вивів їх єси з Египту, з тієї залїзної печі.
52Окий Тэй сэ фие дескишь ла череря робулуй Тэу ши ла череря попорулуй Тэу Исраел, ка сэ-й аскулць ын тот че-Ць вор чере!
52Нехай (уші й) очі твої будуть отворені на благаннє слуги твого й на молитву народу твого Ізраїля, щоб вислуховувати їх завсїди, коли вони взивати муть до тебе;
53Кэч Ту й-ай алес дин тоате челелалте попоаре але пэмынтулуй, ка сэ фачь дин ей моштениря Та, кум ай спус прин робул Тэу Мойсе, кынд ай скос дин Еӂипт пе пэринций ноштри, Доамне Думнезеуле!”
53Бо ти вилучив їх у наслїддє собі з усїх народів на землї, як се сказав єси через слугу твого Мойсея, коли виводив єси батьків наших із Египту, Владико Господи!
54Кынд а испрэвит Соломон де спус Домнулуй тоатэ ругэчуня ачаста ши череря ачаста, с-а скулат динаинтя алтарулуй Домнулуй, унде ынӂенункясе, ку мыниле ынтинсе спре чер.
54Як докінчив Соломон всї цї молитви й благання до Господа, піднявся він із перед жертівника Господнього, де стояв навколїшках із простягнутими у небо руками.
55Ши, стынд ын пичоаре, а бинекувынтат ку глас таре тоатэ адунаря луй Исраел, зикынд:
55І ставши благословив усю громаду Ізраїля грімким голосом сими словами:
56„Бинекувынтат сэ фие Домнул, каре а дат одихнэ попорулуй Сэу Исраел, дупэ тоате фэгэдуинцеле Луй! Дин тоате бунеле кувинте пе каре ле ростисе прин робул Сэу Мойсе, ничунул н-а рэмас неымплинит.
56Благословен Господь, що надїлив нарід свій Ізраїля впокоєм, як обітував! Не зосталось марним нї одно слово з усїх величніх обітниць, що дав через раба свого Мойсея.
57Домнул Думнезеул ностру сэ фие ку ной кум а фост ку пэринций ноштри; сэ ну не пэрэсяскэ ши сэ ну не ласе,
57Нехай же буде з нами Бог наш, як він був із нашими батьками. Нехай не покидає нас і не відпихає нас.
58чи сэ не плече инимиле спре Ел, ка сэ умблэм ын тоате кэиле Луй ши сэ пэзим порунчиле Луй, леӂиле Луй ши рындуелиле Луй, пе каре ле-а порунчит пэринцилор ноштри!
58Нехай прихиляє до себе серце наше, щоб ми ходили путьми його й пильнували заповідей його, установ його й законів його, що заповідав він батькам нашим.
59Кувинтеле ачестя, купринсе ын черериле меле ынаинтя Домнулуй, сэ фие зи ши ноапте ынаинтя Домнулуй Думнезеулуй ностру ши сэ факэ ын тот тимпул дрептате робулуй Сэу ши попорулуй Сэу Исраел,
59І нехай будуть сї слова, що я промовив у молитві перед Господом, близькі Господеві, Богові нашому, в день і в ночі, щоб він подавав усе потрібне слузї свойму і народові свойму Ізраїлеві на всякий день,
60пентру ка тоате попоареле пэмынтулуй сэ поатэ куноаште кэ Домнул есте Думнезеу ши кэ ну есте алт Думнезеу афарэ де Ел!
60Щоб усї народи на землї зрозуміли, що Господь є Богом, і нїхто инший;
61Инима воастрэ сэ фие ын тотул а Домнулуй Думнезеулуй ностру, кум есте астэзь, ка сэ урмаць леӂиле Луй ши сэ пэзиць порунчиле Луй.”
61І нехай серце ваше буде неподїльно віддане Господу, Богу нашому, щоб ми ходили в установах його і держали заповідї його, як се оце й дїється.
62Ымпэратул ши тот Исраелул ымпреунэ ку ел ау адус жертфе ынаинтя Домнулуй.
62За сим царь і ввесь Ізраїль принесли жертву перед Господом.
63Соломон а ынжунгият доуэзечь ши доуэ де мий де бой ши о сутэ доуэзечь де мий де ой пентру жертфа де мулцумире пе каре а адус-о Домнулуй. Аша ау фэкут ымпэратул ши тоць копиий луй Исраел сфинциря Касей Домнулуй.
63І принїс Соломон на мирню жертву Господеві двайцять і дві тисячі волів а сто двайцять тисяч овець. Сим робом осьвятили храм Господень царь і всї Ізрайлитяне.
64Ын зиуа ачея, ымпэратул а сфинцит мижлокул курций каре есте ынаинтя Касей Домнулуй, кэч аколо а адус ардериле-де-тот, даруриле де мынкаре ши грэсимиле жертфелор де мулцумире, пентру кэ алтарул де арамэ каре есте ынаинтя Домнулуй ера пря мик ка сэ куприндэ ардериле-де-тот, даруриле де мынкаре ши грэсимиле жертфелор де мулцумире.
64Того ж дня осьвятив царь середню часть двора перед храмом Господнїм, приносячи там усепалення, й хлїбову жертву й товщ на жертву мирню; бо мідяний жертівник, що стояв перед Господом, був надто малий, щоб на йому помістити всепаленнє й хлїбову жертву й тук жертви мирньої.
65Соломон а прэзнуит атунч сэрбэтоаря ши тот Исраелул а прэзнуит ымпреунэ ку ел. О маре мулциме, венитэ де ла ымпрежуримиле Хаматулуй пынэ ла пырыул Еӂиптулуй, с-а стрынс ынаинтя Домнулуй Думнезеулуй ностру тимп де шапте зиле ши алте шапте зиле, адикэ пайспрезече зиле.
65І справив Соломон того часу сьвято й ввесь Ізраїль із ним, — збір величезний, що зійшовся від входу в Етам аж до ріки Египетської, перед Господом, Богом нашим, через сїм день і ще сїм день, то є через чотирнайцять день.
66Ын зиуа а опта, а дат друмул попорулуй. Ши ей ау бинекувынтат пе ымпэрат ши с-ау дус ын кортуриле лор весель ши ку инима мулцумитэ пентру тот бинеле пе каре-л фэкусе Домнул робулуй Сэу Давид ши попорулуй Сэу Исраел.
66На восьмий же день відпустив Соломон нарід. І благословили вони царя й розійшлись по домівках своїх, радїючи в серцї задля всього доброго, що виявив Господь слузї свойму Давидові й народові свойму Ізраїлеві.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.