1 Ымпэрацилор 18
Cornilescu Bible (1924), Cyrillic scriptTranslation
Cornilescu Bible (1924), Cyrillic script
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Ау трекут мулте зиле ши кувынтул Домнулуй а ворбит астфел луй Илие ын ал трейля ан: „Ду-те ши ынфэцишязэ-те ынаинтя луй Ахаб, ка сэ дау плоае пе фаца пэмынтулуй.”
1По довгому часї прийшло слово Господнє до Ілиї, таке: Йди, покажись Ахабові, а дам дощ на землю.
2Ши Илие с-а дус сэ се ынфэцишезе ынаинтя луй Ахаб. Ера маре фоамете ын Самария.
2І пійшов Ілия, щоб показатись Ахабові. Панувала ж велика голоднеча в Самариї.
3Ши Ахаб а тримис сэ кеме пе Обадия, май-мареле касей луй. Обадия се темя мулт де Домнул.
3І покликав Ахаб Абдію, начальника дворецького. Абдій ж був вельми богобоязливий.
4Де ачея, кынд а нимичит Изабела пе пророчий Домнулуй, Обадия а луат о сутэ де пророчь, й-а аскунс кыте чинчзечь ынтр-о пештерэ ши й-а хрэнит ку пыне ши ку апэ.
4І як Езабеля викореняла пророків Господнїх, то Абдій взяв сто пророків і ховав їх по півсотнї чоловіка по печерах та й обмисляв хлїбом і водою.
5Ахаб а зис луй Обадия: „Хайдем прин царэ, пе ла тоате извоареле де апэ ши пе ла тоате пыраеле; поате кэ вом гэси ярбэ ка сэ пэстрэм вяца каилор ши катырилор ши сэ н-авем невое сэ оморым вителе.”
5І сказав Ахаб Абдієві: Пійди по царству по всїх криничинах і по всїх байрачних бурчаках, а може знайдеш де траву, щоб рятувати конї й мули, та щоб не повиздихала вся скотина.
6Шь-ау ымпэрцит цара с-о кутреере. Ахаб а плекат сингур пе ун друм, ши Обадия а плекат сингур пе ун алт друм.
6І подїлили вони між себе землю, щоб її скрізь обійти. Ахаб пійшов в один бік, а Абдій двинув у другий бік.
7Пе кынд ера Обадия пе друм, ятэ кэ л-а ынтылнит Илие. Обадия, куноскынду-л, а кэзут ку фаца ла пэмынт ши а зис: „Ту ешть, домнул меу Илие?”
7Як же Абдій ійшов дорогою, зустрів його несподївано Ілия. Впізнавши його, припав Абдій лицем до землї й промовив: Чи справдї се ти, добродїю мій, Ілиє?
8Ел й-а рэспунс: „Еу сунт; ду-те ши спуне стэпынулуй тэу: ‘Ятэ кэ а венит Илие!’”
8Той відказує: Се я. Йди та скажи твойму панові: Ілия тут!
9Ши Обадия а зис: „Че пэкат ам сэвыршит еу ка сэ дай пе робул тэу ын мыниле луй Ахаб, ка сэ мэ омоаре?
9Він же каже: Чим провинив я тобі, що хочеш мене, раба твого, видати Ахабові, щоб убив мене?
10Виу есте Домнул кэ н-а рэмас попор сау ымпэрэцие унде сэ ну фи тримис стэпынул меу сэ те кауте ши, кынд се спуня кэ ну ешть аколо, пуня пе ымпэрэция ши попорул ачела сэ журе кэ ну те-ау гэсит.
10Так певно, як живе Господь, Бог твій, нема нї народу, нї царства, куди б не посилав мій пан, тебе шукати. Як же йому казали: нема тут його, він брав клятву з царства й люду, що тебе не зустріли.
11Ши акум зичь: ‘Ду-те ши спуне стэпынулуй тэу: «Ятэ кэ а венит Илие!»’
11А тепер ти кажеш: Ійди, скажи панові твойму: Ілия тутеньки!
12Ши апой, кынд вой плека де ла тине, Духул Домнулуй те ва дуче ну штиу унде. Дакэ м-аш дуче сэ дау де штире луй Ахаб ши ну те-ар гэси, мэ ва оморы. Ши тотушь робул тэу се теме де Домнул дин тинереця луй.
12Коли ж я пійду від тебе, то дух Господень занесе тебе, хто знає, куди; а як я пійду звістити Ахабові, а він тебе не знайде, так він убє мене; раб же твій з молодощів боявся Господа.
13Ну с-а спус оаре домнулуй меу че ам фэкут кынд а учис Изабела пе пророчий Домнулуй? Кум ам аскунс о сутэ де пророчь ай Домнулуй, кыте чинчзечь ынтр-о пештерэ, ши й-ам хрэнит ку пыне ши ку апэ?
13Хиба мойму добродїєві не переказано, що я вчинив, як Езабель вбивала пророки Господнї, як я сто чоловіка з пророків Господнїх скривав по півсотнї чоловіка в печерах і обмисляв їх хлїбом та водою?
14Ши акум ту зичь: ‘Ду-те ши спуне стэпынулуй тэу: «Ятэ кэ а венит Илие!»’ Ел мэ ва учиде.”
14А ти тепереньки кажеш: Ійди, скажи панові твойму: Ілия тут! він убє мене.
15Дар Илие а зис: „Виу есте Домнул оштирилор, ал кэруй служитор сунт, кэ астэзь мэ вой ынфэциша ынаинтя луй Ахаб.”
15Ілия ж рече: Так певно, як жив Господь Саваот, що я на службі в його стою: ще сьогоднї покажусь йому.
16Обадия, дукынду-се ынаинтя луй Ахаб, л-а ынштиинцат деспре лукрул ачеста. Ши Ахаб с-а дус ынаинтя луй Илие.
16І пійшов Абдій, зустрічати Ахаба, й сповістів його про се. І пійшов Ахаб зустріч Ілиєві.
17Абя л-а зэрит Ахаб пе Илие ши й-а зис: „Ту ешть ачела каре ненорочешть пе Исраел?”
17Побачивши ж Ахаб Ілию, промовив до його: То се ти, що трівожиш Ізраїля?
18Илие а рэспунс: „Ну еу ненороческ пе Исраел, чи ту ши каса татэлуй тэу, фииндкэ аць пэрэсит порунчиле Домнулуй ши в-аць дус дупэ бааль.
18Він же відказує: Не я трівожу Ізраїля, а ти й твоя родина, що знехтували заповідї Господнї й ходите слїдом за Баалами.
19Стрынӂе акум пе тот Исраелул ла мине, ла мунтеле Кармел, пе чей патру суте чинчзечь де пророчь ай луй Баал ши пе чей патру суте де пророчь ай Астартеей, каре мэнынкэ ла маса Изабелей.”
19Тепер же посилай та поскликай до мене всього Ізраїляа на Кармель-гору та й тих чотириста й пятьдесять пророків Баалових із чотирма стами пророків дубровних, що годуються зі столу Езабелиного.
20Ахаб а тримис соль ла тоць копиий луй Исраел ши а стрынс пе пророчь ла мунтеле Кармел.
20І послав Ахаб по всього Ізраїля та й поскликав пророки на Кармель-гору.
21Атунч, Илие с-а апропият де тот попорул ши а зис: „Пынэ кынд врець сэ шкьопэтаць де амындоуэ пичоареле? Дакэ Домнул есте Думнезеу, мерӂець дупэ Ел, яр дакэ есте Баал, мерӂець дупэ Баал!” Попорул ну й-а рэспунс нимик.
21І наближивсь Ілия до всього народу й промовив: Доки ще кульгати мете на оба боки? Коли Господь є Богом, так ходїте слїдом за ним; коли ж се Баал, так слїдом за ним ходїте. І не відказав йому люд нїчого.
22Ши Илие а зис попорулуй: „Еу сингур ам рэмас дин пророчий Домнулуй, пе кынд пророчь ай луй Баал сунт патру суте чинчзечь.
22І каже Ілия до люду: Я зіставсь один пророк Господень, а пророків Баалових чотириста й пятьдесять чоловіка.
23Сэ ни се дя дой жунчь. Ей сэ-шь алягэ ун жунк, пе каре сэ-л тае ын букэць ши сэ-л пунэ пе лемне фэрэ сэ пунэ фок. Ши еу вой прегэти челэлалт жунк ши-л вой пуне пе лемне фэрэ сэ пун фок.
23Дайте ж нам два бики, і нехай виберуть вони собі одного бика, і розітнуть його на шматки й покладуть на дрова, але не підпалюють, я ж оправлю другого телця й положу на дрова, однак не підпалю;
24Апой, вой сэ кемаць нумеле думнезеулуй востру, ши еу вой кема Нумеле Домнулуй. Думнезеул каре ва рэспунде прин фок, ачела сэ фие адевэратул Думнезеу.” Ши тот попорул а рэспунс ши а зис: „Бине!”
24Тодї взивайте ви ймя бога вашого, я ж призову ймя Господа, Бога мого. Которий Бог відповість поломєм, той буде Богом. І відказав увесь люд і промовив: Добре!
25Илие а зис пророчилор луй Баал: „Алеӂеци-вэ ун жунк дин чей дой, прегэтици-л вой ынтый, кэч сунтець май мулць, ши кемаць нумеле думнезеулуй востру, дар сэ ну пунець фок.”
25Промовив тодї Ілия до пророків Баалових: Вибірайте одного бика та й оправте як слїд, бо вас більше, й взивайте ймя бога вашого, огню ж не підкладайте.
26Ей ау луат жункул пе каре ли л-ау дат ши л-ау прегэтит. Ши ау кемат нумеле луй Баал де диминяцэ пынэ ла амязэ, зикынд: „Баале, аузи-не!” Дар ну с-а аузит нич глас, нич рэспунс. Ши сэряу ымпрежурул алтарулуй пе каре-л фэкусерэ.
26І взяли вони телця, що їм дано, й оправили, й кликали ймя Баалове з ранку та й до полудня, промовляючи: Баале, почуй нас! Та не було нї голосу, нї відповідї. І скакали вони круг жертівника, що построїли.
27Ла амязэ, Илие шь-а бэтут жок де ей ши а зис: „Стригаць таре, фииндкэ есте думнезеу; се гындеште ла чева сау аре трябэ сау есте ын кэлэторие сау поате кэ доарме ши се ва трези.”
27Як було ж о півднї, почав Ілия насьміватись із них і каже: Кличте голоснїщ, бо він бог; може він задумався, або чим занятий, або в дорозї, або може й спить, то прокинеться.
28Ей ау стригат таре ши, дупэ обичеюл лор, шь-ау фэкут тэетурь ку сэбииле ши ку сулицеле, пынэ че а курс сынӂе пе ей.
28І кликали вони ще голоснїйше, та робили своїм звичаєм нарізки ножиками та списиками, що аж кров текла по них.
29Кынд а трекут амяза, ау аюрат пынэ ын клипа кынд се адучя жертфа де сярэ. Дар ну с-а аузит нич глас, нич рэспунс, нич семн де луаре аминте.
29Минуло й полуднє, а вони все ще біснувались, (та й біснувались) аж до тієї години, коли час було приносити вечірню жертву; однакже не було нї голосу, нї відповідї, нї послуху.
30Илие а зис атунч ынтрегулуй попор: „Апропияци-вэ де мине!” Тот попорул с-а апропият де ел. Ши Илие а дрес алтарул Домнулуй, каре фусесе сфэрымат.
30І сказав Ілия до всього народу: Приступіте до мене! І приступив до його ввесь люд. І поставив він знов зруйнованого жертівника Господнього,
31А луат доуэспрезече петре, дупэ нумэрул семинциилор фиилор луй Иаков, кэруя Домнул ый зисесе: „Исраел ыць ва фи нумеле”,
31І взяв Ілия дванайцять каменів по лїчбі синів Якова, що Господь сказав був йому: Ізраїль буде ймя твоє!
32ши а зидит ку петреле ачестя ун алтар ын Нумеле Домнулуй. А фэкут ымпрежурул алтарулуй ун шанц, ын каре ынкэпяу доуэ мэсурь де сэмынцэ.
32І построїв із того каміння жертівника в імя Господнє, та й обвів жертівника округи ровом завбільшки зо дві борозди зерна;
33А ашезат апой лемнеле, а тэят жункул ын букэць ши л-а пус пе лемне. Апой а зис: „Умплець патру ведре ку апэ ши вэрсаци-ле пе ардеря-де-тот ши пе лемне.” Ши ау фэкут аша.
33І уложив дрова, розтяв бика та й положив на дрова;
34Апой а зис: „Май фачець лукрул ачеста о датэ.” Ши л-ау фэкут ынкэ о датэ. Апой а зис: „Май фачеци-л ши а трея оарэ.” Ши л-ау фэкут ши а трея оарэ.
34І повелїв: Наберіте чотири цебри води та й вилийте на всепаленнє й на дрова. (І зробили так.) І повелїв: Зробіте се вдруге. І зробили вдруге. Тодї повелїв: Зробіть і втретє. І зробили втретє.
35Апа курӂя ын журул алтарулуй ши ау умплут ку апэ ши шанцул.
35І текла вода навкруги жертівника, так що в каналї було повно води.
36Ын клипа кынд се адучя жертфа де сярэ, пророкул Илие с-а апропият ши а зис: „Доамне, Думнезеул луй Авраам, Исаак ши Исраел! Фэ сэ се штие астэзь кэ Ту ешть Думнезеу ын Исраел, кэ еу сунт служиторул Тэу ши кэ тоате ачесте лукрурь ле-ам фэкут дупэ порунка Та.
36А коли вже був час приносити вечірню жертву, приступив Ілия й промовив: Господи, Боже Авраамів, Ізааків і Ізрайлїв! Покажи сьогоднї, що ти один Бог ув Ізраїлї, а я слуга твій, й що я се все вчинив по твойму велїнню.
37Аскултэ-мэ, Доамне, аскултэ-мэ, пентру ка сэ куноаскэ попорул ачеста кэ Ту, Доамне, ешть адевэратул Думнезеу ши сэ ле ынторчь астфел инима спре бине!”
37Почуй мене, Господи, почуй мене, щоб сей люд зрозумів, що ти, Господи, справдешнїй Бог, і що ти навернеш серця їх.
38Атунч а кэзут фок де ла Домнул ши а мистуит ардеря-де-тот, лемнеле, петреле ши пэмынтул ши а супт ши апа каре ера ын шанц.
38І спав огонь Господень та й пожер всепаленнє, дрова, каміння й насипану землю, ба й воду вилизав, що була в рові.
39Кынд а вэзут тот попорул лукрул ачеста, ау кэзут ку фаца ла пэмынт ши ау зис: „Домнул есте адевэратул Думнезеу! Домнул есте адевэратул Думнезеу!”
39Як побачив се нарід, то й припав лицем до землї, та й промовив: Господь є Богом, Господь є Богом!
40„Пунець мына пе пророчий луй Баал”, ле-а зис Илие, „ничунул сэ ну скапе!” Ши ау пус мына пе ей. Илие й-а коборыт ла пырыул Кисон ши й-а ынжунгият аколо.
40Ілия ж повелїв їм: Хапайте пророки Баалові! не дайте нї одному з них утекти! І похапали їх, і повїв їх Ілия до потока Кисона та й повбивав там.
41Апой Илие а зис луй Ахаб: „Суе-те де мэнынкэ ши бя, кэч се ауде вует де плоае.”
41І сказав Ілия Ахабові: Йди, їж і пий, бо чути дощовий шелест.
42Ахаб с-а суит сэ мэнынче ши сэ бя. Дар Илие с-а суит пе вырфул Кармелулуй ши, плекынду-се ла пэмынт, с-а ашезат ку фаца ынтре ӂенункь
42І пійшов Ахаб їсти й пити, Ілия ж вийшов на верх Кармеля, припав до землї й похилив лице своє аж між колїна свої.
43ши а зис служиторулуй сэу: „Суе-те ши уйтэ-те ынспре маре.” Служиторул с-а суит, с-а уйтат ши а зис: „Ну есте нимик!” Илие а зис де шапте орь: „Ду-те ярэшь.”
43І сказав слузї свойму: Йди, подивись проти моря. Той пійшов, подививсь та й каже: Нема нїчого. Каже ж йди знов. І ходив той сїм разів.
44А шаптя оарэ, служиторул а зис: „Ятэ кэ се ридикэ ун мик нор дин маре, ка о палмэ де ом.” Илие а зис: „Суе-те ши спуне луй Ахаб: ‘Ынхамэ ши кобоарэ-те, ка сэ ну те опряскэ плоая.’”
44За семим же разом каже: Встає саме з моря хмарка, завбільшки на чоловічу долоню. І сказав: Їйди ж, скажи Ахабові: Запрягай та їдь, щоб не захопив тебе дощ.
45Песте кытева клипе, черул с-а ыннегрит де норь, а ынчепут вынтул ши а венит о плоае маре. Ахаб с-а суит ын кар ши а плекат ла Изреел.
45Тимчасом потемнїло небо від хмари й вітру та й линув страшенний ливень. Ахаб же сїв та й поїхав у Езреель.
46Ши мына Домнулуй а венит песте Илие, каре шь-а ынчинс мижлокул ши а алергат ынаинтя луй Ахаб пынэ ла интраря ын Изреел.
46На Ілию ж сталася рука Господня й він, оперезавши свої чересла, біг поперед Ахабом до Езрееля.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.