1 Reis 17
Bíblia Portuguesa Mundial (Brazilian Portuguese)
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Elias, o tesbita, que era um dos moradores de Gileade, disse a Acabe: “Tão certo como vive o SENHOR, o Deus de Israel, perante quem estou, não haverá orvalho nem chuva nestes anos, senão segundo a minha palavra.”
1І сказав Ілия Тесбій, із горожан Галаадських, до Ахаба: Так певно, як живе Господь, Бог Ізрайлїв, що я стою на службі в його, сього року не буде нї роси, нї дощу, хиба на моє слово.
2Então a palavra do SENHOR veio a ele, dizendo:
2І прийшло до його слово Господнє таке:
3“Vá embora daqui, vire para o leste e esconda-se junto ao ribeiro de Querite, que está diante do Jordão.
3Ізійди звідсї й поверни на схід сонця, та й сховайсь, коло потока Хората, що навпроти Йорданї:
4Você beberá do ribeiro. Eu ordenei aos corvos que o alimentem ali.”
4З сього потока пити меш, а крукам повелїв я обмислювати тебе їдою там.
5Então ele foi e fez segundo a palavra do SENHOR, pois foi e morou junto ao ribeiro de Querite, que está diante do Jordão.
5І вчинив він по наказу Господньому, пійшов та й пробував на бурчацї Хоратї, що навпроти Йорданї.
6Os corvos lhe traziam pão e carne pela manhã, e pão e carne à tarde; e ele bebia do ribeiro.
6І приносили йому круки хлїба й мясива уранцї й хлїба й мясива ввечері, а з бурчака він пив.
7Depois de algum tempo, o ribeiro secou, porque não havia chuva na terra.
7По якомуся ж часї висох потік, бо не було в землї дощу.
8A palavra do SENHOR veio a ele, dizendo:
8І прийшло до його слово Господнє таке:
9“Levante-se, vá para Sarepta, que pertence a Sidom, e fique lá. Eis que ordenei a uma viúva ali que o sustente.”
9Встань і йди в Сарепту Сидонську, та й пробувай там. Дав я там удові повелїннє кормити тебе.
10Então ele se levantou e foi para Sarepta; e quando chegou à porta da cidade, eis que uma viúva estava ali apanhando lenha. Ele a chamou e disse: “Por favor, traga-me um pouco de água numa vasilha, para que eu possa beber.”
10І рушив та й подавсь у Сарепту. І як прийшов до воріт города, аж ось вдовиця збірає собі тріски. І озветься до неї та й просить: Дай менї трохи води в глечик напитись.
11Enquanto ela estava indo buscar, ele a chamou e disse: “Por favor, traga-me também um pedaço de pão na sua mão.”
11Як пійшла ж вона по воду, кликнув він услїд їй та й просить: Принеси менї, будьласко, й хлїба шматок.
12Ela disse: “Tão certo como vive o SENHOR, o seu Deus, não tenho nada assado, mas apenas um punhado de farinha num pote e um pouco de azeite num jarro. Eis que estou apanhando dois pedaços de lenha, para que eu possa entrar e prepará-lo para mim e para o meu filho, para que o comamos e morramos.”
12Вона ж каже: Так певно, як Господь, Бог твій, живе, нема в мене нїчого печеного, тільки з пригорщ муки в глеку та трошки олїї в банцї. Оце назбіраю трохи трісок та, вернувшись додому, зготую чого собі та синові, а як ізїмо, тодї вже й помремо.
13Elias disse a ela: “Não tenha medo. Vá e faça como você disse; mas primeiro faça-me um pequeno bolo com isso, e traga-o para mim, e depois faça um pouco para você e para o seu filho.
13Ілия ж каже їй: Не журися, йди додому та й зроби, як казала єси; тільки наперід спечи менї коржика та й принеси сюди, собі ж і синові твойму зготуєш опісля:
14Pois assim diz o SENHOR, o Deus de Israel: 'O pote de farinha não se acabará, e o jarro de azeite não faltará, até o dia em que o SENHOR enviar chuva sobre a terra.'”
14Так бо глаголе Господь, Бог Ізрайлїв: Борошно в гладисцї не зменьшиться й олїї в питунцї не убуде до того дня, аж пішле Господь на землю дощ.
15Ela foi e fez segundo a palavra de Elias; e ela, ele e a sua casa comeram por muitos dias.
15І пійшла вона й зробила, як промовив їй Ілия, й їла вона, й він і дом її.
16O pote de farinha não se acabou e o jarro de azeite não faltou, segundo a palavra do SENHOR, que ele falou por meio de Elias.
16Муки в глецї не меншіло й олїї в банцї не убувало, по слову Господньому, що сказав через Ілию.
17Depois destas coisas, o filho da mulher, a dona da casa, ficou doente; e a sua doença foi tão grave que não lhe restou mais fôlego.
17Послї сього занедужав син удовин, що її була господа, а недуга його так була тяжка, що вже й дихати не міг.
18Ela disse a Elias: “O que eu tenho a ver com você, homem de Deus? Você veio a mim para trazer o meu pecado à memória e para matar o meu filho!”
18І каже вона Ілиї: Що менї чинити з тобою, чоловіче Божий? Прийшов єси до мене тільки про те, щоб нагадати мої провини, щоб за те вмер син мій.
19Ele lhe disse: “Dê-me o seu filho.” Ele o tirou do colo dela, e o carregou para cima, para o quarto onde ele estava hospedado, e o deitou em sua própria cama.
19Він же сказав їй: Дай менї сюди синка твого. І взяв його з її лона, понїс його в горішню сьвітличку, де жив, та й положив на постелї в себе.
20Ele clamou ao SENHOR e disse: “Ó SENHOR, meu Deus, o Senhor também trouxe o mal sobre a viúva com quem estou hospedado, matando o seu filho?”
20Тодї озвавсь до Господа й промовив: Господи, Боже мій! чи ти ж бо заподїєш таке зло вдовицї, де я гостюю, що вмре її синок?
21Ele se estendeu sobre o menino três vezes, e clamou ao SENHOR e disse: “Ó SENHOR, meu Deus, por favor, que a alma deste menino volte a entrar nele.”
21І нахилився тричі над хлопцем, й озвавсь до Господа й промовив: Господи, Боже мій! дай же бо так, щоб душа сього хлопчика вернулась у його.
22O SENHOR ouviu a voz de Elias; e a alma do menino voltou a entrar nele, e ele reviveu.
22І почув Господь поклик Ілиїин, і душа хлопцева вернулась у його, так що він ожив.
23Elias pegou o menino e o trouxe do quarto para baixo, para dentro da casa, e o entregou à sua mãe; e Elias disse: “Eis que o seu filho vive.”
23Ілия ж узяв хлопця, понїс його з верхньої сьвітлички в господу, та й передав матері, й промовив: Дивись, син твій ожив.
24A mulher disse a Elias: “Agora eu sei que você é um homem de Deus, e que a palavra do SENHOR na sua boca é a verdade.”
24І сказала женщина Ілиї: Тепер я знаю, що ти чоловік Божий, та що слово Господнє в устах твоїх — правда.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.