Jeremias 14
Bíblia Portuguesa Mundial (Brazilian Portuguese)
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Esta é a palavra do SENHOR que veio a Jeremias a respeito da seca:
1Слово Господнє, що надійшло до Еремії під час великої засухи:
2“Judá está de luto, e as suas portas definham. Eles se assentam no chão, de luto. O clamor de Jerusalém sobe.
2Плаче Юда, ворота його розпались, почорнїли на землї, а розпучливі клики роздаються в Ерусалимі.
3Seus nobres mandam seus servos às águas. Eles vão às cisternas, e não encontram água. Eles voltam com seus cântaros vazios. Ficam decepcionados e confundidos, e cobrem as suas cabeças.
3Можні посилають слугів своїх по воду; вони приходять до криниць, та й не знаходять води; вертаються з порожньою посудиною, туманїють, застиджені й покривають собі голову (в розпуцї).
4Por causa do solo que está rachado, porque não houve chuva na terra, os lavradores estão decepcionados. Eles cobrem as suas cabeças.
4Потріскалась од спеки земля, бо не було дощу; хлїбороби сумують і покривають собі голови.
5Sim, até a corça no campo dá à luz e abandona a sua cria, porque não há pasto.
5Ба й сугачка (ланя) роджає в полі, та й кидає своє маленьке, бо нема травицї.
6Os jumentos selvagens ficam nas colinas áridas. Eles ofegam por ar como os chacais. Seus olhos desfalecem, porque não há vegetação.
6Дикі осли стоять по горах, вдихаючи, мов шакалі, вітерець; потухли очі в їх, бо нема трави.
7Embora as nossas iniquidades testifiquem contra nós, aja por amor do seu nome, SENHOR; pois as nossas rebeliões são muitas. Nós pecamos contra o Senhor.
7Хоч наші лиходїйства сьвідкують проти нас, та ти, Господи, вчини з нами ласку задля імені твого, зрада бо наша велика, ми согрішили перед тобою.
8Ó Esperança de Israel, seu Salvador no tempo da angústia, por que o Senhor seria como um estrangeiro na terra, e como um viajante que se desvia apenas para passar a noite?
8Ой надїє Ізрайлева, ти, спасе його в нуждї! Чом ти — нїби чужинець у сїй землї, наче переходень, що зайшов, аби переночувати?
9Por que seria como um homem assustado, como um guerreiro que não pode salvar? Contudo, o Senhor está no meio de nós, e nós somos chamados pelo seu nome. Não nos abandone.”
9Чого се ти — мов перелякана людина, мов той воївник, що не здолїє помогти? Та ж ти проміж нами, Господи, й ми звемось імям твоїм; не покидай же нас?
10Assim diz o SENHOR a este povo: “Eles amaram vagar por aí. Não contiveram os seus pés. Portanto, o SENHOR não os aceita. Agora ele se lembrará da iniquidade deles, e os punirá por seus pecados.”
10Господь же так говорить сьому людові: За те, що вони люблять блукати, не впиняють ніг своїх, за те Господь не любить їх; за те він пригадує їм тепер провини їх і карає гріхи їх.
11O SENHOR me disse: “Não ore pelo bem deste povo.
11І сказав до мене Господь: Шкода молитись тобі за сей люд, щоб йому добре було.
12Quando eles jejuarem, não ouvirei o seu clamor; e quando oferecerem holocausto e oferta de cereais, não os aceitarei; mas eu os consumirei pela espada, pela fome e pela peste.”
12Як будуть вони постити, я не вважати му на їх мольби, та й як приносити муть усепалення й хлїбові жертви, я не прийму їх. Нї, мечем і голодом, і мором вигублю їх.
13Então eu disse: “Ah, Senhor DEUS! Eis que os profetas lhes dizem: 'Vocês não verão a espada, nem terão fome; mas eu lhes darei paz garantida neste lugar'.”
13І промовив я: Ой Господи Боже! пророки ж говорять їм: Не побачите меча, та й голоду не буде в вас, а повсячасний мир дам вам на сьому місцї.
14Então o SENHOR me disse: “Os profetas profetizam mentiras em meu nome. Eu não os enviei. Eu não lhes dei ordem. Eu não falei com eles. Eles profetizam para vocês uma visão mentirosa, adivinhação, uma coisa inútil e o engano do seu próprio coração.
14Господь же відказав менї: ті пророки лож пророкують в імя моє. Не посилав я їх і не повелївав їм, і не говорив до них; вони пророкують вам ложні видива, віщування та пусті мрії серця свого.
15Portanto, assim diz o SENHOR a respeito dos profetas que profetizam em meu nome, embora eu não os tenha enviado, e que dizem: 'Espada e fome não haverá nesta terra'. Esses profetas serão consumidos pela espada e pela fome.
15Тим то так говорить Господь про сї пророки; вони пророкують імям моїм, а я не посилав їх; вони провадять: Нї меч, нї голод не вдарить сієї землї; за те од меча й голоду погинуть сї пророки;
16O povo a quem eles profetizam será lançado nas ruas de Jerusalém por causa da fome e da espada. Não terão ninguém para sepultá-los — nem a eles, nem às suas esposas, nem aos seus filhos, nem às suas filhas, pois derramarei sobre eles a sua própria maldade.
16Та й люде, що їм пророкують вони, поляжуть по улицях Ерусалимських од голоднечі й меча, й нїкому буде ховати їх, — самі вони, жени їх, сини їх і дочки їх, і вилию на них ледарство їх.
17“Você dirá a eles esta palavra: “'Que os meus olhos derramem lágrimas de noite e de dia, e que elas não cessem; pois a virgem filha do meu povo foi despedaçada com um grande golpe, com uma ferida muito grave.
17Ти ж промов до них се слово: Нехай же проливають очі мої сльози день і ніч без упину, тяжким бо ударом побита буде дївиця, дочка люду мого, болючим ударом.
18Se eu saio ao campo, eis os mortos à espada! Se eu entro na cidade, eis os que estão doentes de fome! Pois tanto o profeta quanto o sacerdote vagam pela terra, e não têm conhecimento.'”
18Вийду в поле, аж се побиті мечем; увійду в місто, аж тут — умлїваючі від голоду; й пророки й сьвященники тиняються по країнї, що не знають її.
19O Senhor rejeitou totalmente a Judá? A sua alma detestou a Sião? Por que nos feriu, a ponto de não haver cura para nós? Esperávamos a paz, mas nenhum bem veio; e por um tempo de cura, e eis a consternação!
19Хиба ж ти відопхнув зовсїм Юду? Хиба ж гидує душа твоя Сионом? Чом же побив єси нас так, що нема нам лїку? Ждемо миру, та нема добра; ждемо одужання, — аж се трівога.
20Nós reconhecemos, SENHOR, a nossa maldade, e a iniquidade dos nossos pais; pois pecamos contra o Senhor.
20Признаємось, Господи, в нашій безбожностї, і в провині батьків наших, що ми согрішили перед тобою.
21Não nos despreze, por amor do seu nome. Não desonre o trono da sua glória. Lembre-se, e não quebre a sua aliança conosco.
21Не відпихай же нас задля імені твого; не зневажай престола величі твоєї; спогадай, не розривай завіту твого з нами!
22Há algum entre os ídolos vãos das nações que possa fazer chover? Ou podem os céus dar chuvas? Não é o Senhor, ó SENHOR nosso Deus? Portanto, nós esperaremos no Senhor; pois o Senhor fez todas estas coisas.
22Чи то ж є між марними богами поганськими такі, щоб дощ спускали? чи то ж небо само собою дає дощ? Хиба ж се не ти, Господи, Боже наш? На тебе ми вповаємо, бо ти все те твориш.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.