エレミヤ 14
Freedom Bible (フリーダム・バイブル)Translation
Freedom Bible (フリーダム・バイブル)
Kulish and Puluj Bible (1905)
1干ばつについてエレミヤに臨んだ主の言葉。
1Слово Господнє, що надійшло до Еремії під час великої засухи:
2「ユダは嘆き、 その門々は力を失う。 人々は黒い衣をまとい、地に座り込み、 エルサレムの叫びは上る。
2Плаче Юда, ворота його розпались, почорнїли на землї, а розпучливі клики роздаються в Ерусалимі.
3高貴な者たちは召使いたちを水の所へ遣わす。 彼らは水溜めへ行くが、 水を見つけられない。 空の器を持って帰り、 失望してうろたえ、 頭を覆う。
3Можні посилають слугів своїх по воду; вони приходять до криниць, та й не знаходять води; вертаються з порожньою посудиною, туманїють, застиджені й покривають собі голову (в розпуцї).
4地に雨が降らなかったため、 地面はひび割れた。 耕す者たちは失望し、 頭を覆う。
4Потріскалась од спеки земля, бо не було дощу; хлїбороби сумують і покривають собі голови.
5野の雌鹿さえ、子を産んでもその子を捨てる。 草がないからだ。
5Ба й сугачка (ланя) роджає в полі, та й кидає своє маленьке, бо нема травицї.
6野ろばは草木のない高台に立ち、 ジャッカルのようにあえいで風を吸う。 草がないため、 その目は衰える。
6Дикі осли стоять по горах, вдихаючи, мов шакалі, вітерець; потухли очі в їх, бо нема трави.
7私たちの咎が私たちを責めていても、 主よ、あなたの名のために御業を行ってください。 私たちの背きは多く、 私たちはあなたに罪を犯した。
7Хоч наші лиходїйства сьвідкують проти нас, та ти, Господи, вчини з нами ласку задля імені твого, зрада бо наша велика, ми согрішили перед тобою.
8イスラエルの望み、 苦難の時の救い主よ、 なぜ、この地にいる外国人のように、 一夜を過ごすために立ち寄る旅人のようでおられるのか。
8Ой надїє Ізрайлева, ти, спасе його в нуждї! Чом ти — нїби чужинець у сїй землї, наче переходень, що зайшов, аби переночувати?
9なぜ、うろたえた人のように、 救うことのできない勇士のようでおられるのか。 それでも、主よ、あなたは私たちのただ中におられ、 私たちはあなたの名で呼ばれている。 私たちを見捨てないでください。」
9Чого се ти — мов перелякана людина, мов той воївник, що не здолїє помогти? Та ж ти проміж нами, Господи, й ми звемось імям твоїм; не покидай же нас?
10主はこの民についてこう言われる。 「彼らはさまよい歩くことを愛し、 自分の足をとどめなかった。 それゆえ、主は彼らを受け入れない。 今、主は彼らの咎を覚え、 その罪を罰する。」
10Господь же так говорить сьому людові: За те, що вони люблять блукати, не впиняють ніг своїх, за те Господь не любить їх; за те він пригадує їм тепер провини їх і карає гріхи їх.
11主は私に言われた。「この民の益のために祈ってはならない。
11І сказав до мене Господь: Шкода молитись тобі за сей люд, щоб йому добре було.
12彼らが断食しても、わたしはその叫びを聞かない。彼らが全焼のささげ物と穀物のささげ物を献げても、わたしは彼らを受け入れない。かえって、剣と飢饉と疫病によって彼らを滅ぼし尽くす。」
12Як будуть вони постити, я не вважати му на їх мольби, та й як приносити муть усепалення й хлїбові жертви, я не прийму їх. Нї, мечем і голодом, і мором вигублю їх.
13そこで私は言った。「ああ、主なる神よ。見よ、預言者たちは彼らに、『あなたがたは剣を見ることも、飢饉に遭うこともない。わたしはこの場所で、あなたがたに確かな平和を与える』と言っています。」
13І промовив я: Ой Господи Боже! пророки ж говорять їм: Не побачите меча, та й голоду не буде в вас, а повсячасний мир дам вам на сьому місцї.
14すると主は私に言われた。「預言者たちはわたしの名によって偽りを預言している。わたしは彼らを遣わさず、命じもせず、彼らに語りもしなかった。彼らは偽りの幻、占い、空しいもの、自分たちの心の欺きを、あなたがたに預言している。
14Господь же відказав менї: ті пророки лож пророкують в імя моє. Не посилав я їх і не повелївав їм, і не говорив до них; вони пророкують вам ложні видива, віщування та пусті мрії серця свого.
15それゆえ、わたしの名によって預言しているが、わたしが遣わしていない預言者たちについて、主はこう言われる。彼らは『この地に剣も飢饉も起こらない』と言っている。その預言者たちは剣と飢饉によって滅ぼし尽くされる。
15Тим то так говорить Господь про сї пророки; вони пророкують імям моїм, а я не посилав їх; вони провадять: Нї меч, нї голод не вдарить сієї землї; за те од меча й голоду погинуть сї пророки;
16彼らが預言している相手の民は、飢饉と剣のためにエルサレムの通りに投げ出される。彼らも、その妻たちも、息子たちも、娘たちも、葬る者がいない。わたしが彼らの悪を彼らの上に注ぐからだ。」
16Та й люде, що їм пророкують вони, поляжуть по улицях Ерусалимських од голоднечі й меча, й нїкому буде ховати їх, — самі вони, жени їх, сини їх і дочки їх, і вилию на них ледарство їх.
17「あなたは彼らにこの言葉を語れ。 『私の目から昼も夜も涙を流させよ。 絶えることのないように。 娘なる私の民は大きく打ち砕かれ、 非常に深い傷を負ったからだ。
17Ти ж промов до них се слово: Нехай же проливають очі мої сльози день і ніч без упину, тяжким бо ударом побита буде дївиця, дочка люду мого, болючим ударом.
18私が野に出れば、 見よ、剣で殺された者たちがいる。 私が町に入れば、 見よ、飢饉で病む者たちがいる。 預言者も祭司もこの地を歩き回っているが、 何も知らない。』」
18Вийду в поле, аж се побиті мечем; увійду в місто, аж тут — умлїваючі від голоду; й пророки й сьвященники тиняються по країнї, що не знають її.
19あなたはユダを完全に退けられたのか。 シオンを心から忌み嫌われたのか。 なぜ私たちを打たれたのか。私たちには癒やしがない。 平安を待ち望んだが、良いことは訪れなかった。 癒やしの時を待ち望んだが、見よ、恐怖が来た。
19Хиба ж ти відопхнув зовсїм Юду? Хиба ж гидує душа твоя Сионом? Чом же побив єси нас так, що нема нам лїку? Ждемо миру, та нема добра; ждемо одужання, — аж се трівога.
20主よ、私たちは自分たちの悪と、 父祖たちの咎を認める。 私たちはあなたに罪を犯した。
20Признаємось, Господи, в нашій безбожностї, і в провині батьків наших, що ми согрішили перед тобою.
21あなたの名のために、私たちを忌み嫌わないでください。 あなたの栄光の御座を辱めないでください。 私たちを心に留め、私たちとの契約を破らないでください。
21Не відпихай же нас задля імені твого; не зневажай престола величі твоєї; спогадай, не розривай завіту твого з нами!
22諸国民の空しいものの中に、雨を降らせられるものがあろうか。 天が自ら夕立を与えられようか。 私たちの神、主よ、それをなさるのはあなたではないか。 それゆえ、私たちはあなたを待ち望む。 あなたがこれらすべてを造られた。
22Чи то ж є між марними богами поганськими такі, щоб дощ спускали? чи то ж небо само собою дає дощ? Хиба ж се не ти, Господи, Боже наш? На тебе ми вповаємо, бо ти все те твориш.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.