Йова 8
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Smith–Van Dyck Arabic Bible (فان دايك)
1І відповів Билдад Савхеаський та й сказав:
1فَأَجَابَ بِلْدَدُ ٱلشُّوحِيُّ وَقَالَ:
2Довго ще ти будеш говорити таке? — слова уст твоїх, мов розбурханий вітер!
2«إِلَى مَتَى تَقُولُ هَذَا، وَتَكُونُ أَقْوَالُ فِيكَ رِيحًا شَدِيدَةً؟
3Чи то ж Бог вивертає суд; і Вседержитель перевертає правду?
3هَلِ ٱللهُ يُعَوِّجُ ٱلْقَضَاءَ، أَوِ ٱلْقَدِيرُ يَعْكِسُ ٱلْحَقَّ؟
4Коли дїти твої перед ним согрішили, то він і подав їх у руки проступків їх.
4إِذْ أَخْطَأَ إِلَيْهِ بَنُوكَ، دَفَعَهُمْ إِلَى يَدِ مَعْصِيَتِهِمْ.
5Скоро же ти шукати станеш Бога та помолишся до Вседержителя,
5فَإِنْ بَكَّرْتَ أَنْتَ إِلَى ٱللهِ وَتَضَرَّعْتَ إِلَى ٱلْقَدِيرِ،
6І наколи чист єси й прав, то він зараз стане над тобою й втихомирить оселю правди твоєї.
6إِنْ كُنْتَ أَنْتَ زَكِيًّا مُسْتَقِيمًا، فَإِنَّهُ ٱلْآنَ يَتَنَبَّهُ لَكَ وَيُسْلِمُ مَسْكَنَ بِرِّكَ.
7І хоч би зпершу було в тебе мало, то опісля буде дуже багато.
7وَإِنْ تَكُنْ أُولَاكَ صَغِيرَةً فَآخِرَتُكَ تَكْثُرُ جِدًّا.
8Бо спитай тільки у давнїх родів і збагни постерігання батьків їх, —
8«اِسْأَلِ ٱلْقُرُونَ ٱلْأُولَى وَتَأَكَّدْ مَبَاحِثَ آبَائِهِمْ،
9Бо ми вчорашні собі й нїчого не знаєм, тим що наші днї тїнь на землї, —
9لِأَنَّنَا نَحْنُ مِنْ أَمْسٍ وَلَا نَعْلَمُ، لِأَنَّ أَيَّامَنَا عَلَى ٱلْأَرْضِ ظِلٌّ.
10А вони скажуть тобі й з серця свого випустять слова:
10فَهَلَّا يُعْلِمُونَكَ؟ يَقُولُونَ لَكَ، وَمِنْ قُلُوبِهِمْ يُخْرِجُونَ أَقْوَالًا قَائِلِينَ:
11Чи піднімаєсь в гору сїтник без мочарі? чи росте рогозина на безводдї?
11هَلْ يَنْمِي ٱلْبَرْدِيُّ فِي غَيْرِ ٱلْغَمَقَةِ، أَوْ تَنْبُتُ ٱلْحَلْفَاءُ بِلَا مَاءٍ؟
12Вона молоденька й не підтята, а всихає борше, як инша трава.
12وَهُوَ بَعْدُ فِي نَضَارَتِهِ لَمْ يُقْطَعْ، يَيْبَسُ قَبْلَ كُلِّ ٱلْعُشْبِ.
13Така сама доля всїх тих, що забувають Бога, й надїя лицемірнього погибне;
13هَكَذَا سُبُلُ كُلِّ ٱلنَّاسِينَ ٱللهَ، وَرَجَاءُ ٱلْفَاجِرِ يَخِيبُ،
14Впованнє його підрізане, а певність його — сїть павукова.
14فَيَنْقَطِعُ ٱعْتِمَادُهُ، وَمُتَّكَلُهُ بَيْتُ ٱلْعَنْكَبُوتِ!
15Він обіпреться на дім свій, та не устоїть; вхопиться його, й не вдержиться.
15يَسْتَنِدُ إِلَى بَيْتِهِ فَلَا يَثْبُتُ. يَتَمَسَّكُ بِهِ فَلَا يَقُومُ.
16Він зеленїє на сонцї, аж поза сад сягає галуззє його;
16هُوَ رَطْبٌ تُجَاهَ ٱلشَّمْسِ وَعَلَى جَنَّتِهِ تَنْبُتُ خَرَاعِيبُهُ.
17В каміннє вплїтаєсь коріннє його, між каміннє врізуєсь воно;
17وَأُصُولُهُ مُشْتَبِكَةٌ فِي ٱلرُّجْمَةِ، فَتَرَى مَحَلَّ ٱلْحِجَارَةِ.
18Та коли вирвуть його з місця його, то місце одцураєсь його, (скаже): не знаю тебе!
18إِنِ ٱقْتَلَعَهُ مِنْ مَكَانِهِ، يَجْحَدُهُ قَائِلًا: مَا رَأَيْتُكَ!
19От яка втїха на дорозї його! а з землї инші виростають.
19هَذَا هُوَ فَرَحُ طَرِيقِهِ، وَمِنَ ٱلتُّرَابِ يَنْبُتُ آخَرُ.
20Бачиш: Бог не одпихає безвинного, але й не піддержує руки лиходїїв.
20«هُوَذَا ٱللهُ لَا يَرْفُضُ ٱلْكَامِلَ، وَلَا يَأْخُذُ بِيَدِ فَاعِلِي ٱلشَّرِّ.
21Він сповнить ще сьміхом і твої уста й губи твої — радїсним викликом.
21عِنْدَمَا يَمْلَأُ فَاكَ ضَحِكًا، وَشَفَتَيْكَ هُتَافًا،
22Ненавидники твої вкриються соромом, і намет безбожників зникне.
22يَلْبَسُ مُبْغِضُوكَ خِزْيًا، أَمَّا خَيْمَةُ ٱلْأَشْرَارِ فَلَا تَكُونُ».
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.