Йова 4
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Smith–Van Dyck Arabic Bible (فان دايك)
1І відказав Елифаз із Теману й промовив:
1فَأجَابَ أَلِيفَازُ ٱلتَّيمَانِيُّ وَقَالَ:
2Як ми стребуємо заговорити до тебе, — чи не буде се тобі прикро? Да хто слово може зупинити?
2«إِنِ ٱمْتَحَنَ أَحَدٌ كَلِمَةً مَعَكَ، فَهَلْ تَسْتَاءُ؟ وَلَكِنْ مَنْ يَسْتَطِيعُ ٱلِٱمْتِنَاعَ عَنِ ٱلْكَلَامِ؟
3Отсе ти не одного навчав, і знемагаючі руки піддержував;
3هَا أَنْتَ قَدْ أَرْشَدْتَ كَثِيرِينَ، وَشَدَّدْتَ أَيَادِيَ مُرْتَخِيَةً.
4Хто спотикавсь, того підкріпляли слова твої, і хистким колїнам ти додавав сили.
4قَدْ أَقَامَ كَلَامُكَ ٱلْعَاثِرَ، وَثَبَّتَّ ٱلرُّكَبَ ٱلْمُرْتَعِشَةَ!
5Тепер же дійшло до тебе, а ти знемочнїв; дотикнуло тебе, та вже й упав духом.
5وَٱلْآنَ إِذْ جَاءَ عَلَيْكَ ضَجِرْتَ، إِذْ مَسَّكَ ٱرْتَعْتَ.
6Чи ж богобоязність твоя не повинна бути твоєю надїєю, а невинність доріг твоїх — упованнєм твоїм?
6أَلَيْسَتْ تَقْوَاكَ هِيَ مُعْتَمَدَكَ، وَرَجَاؤُكَ كَمَالَ طُرُقِكَ؟
7Згадай же сам, хто погибав безвинний, і праведних коли викоренювано?
7اُذْكُرْ: مَنْ هَلَكَ وَهُوَ بَرِيءٌ، وَأَيْنَ أُبِيدَ ٱلْمُسْتَقِيمُونَ؟
8Я сам бачив, що хто в безбожностї орав і сїяв лихо, той сам його й пожинав.
8كَمَا قَدْ رَأَيْتَ: أَنَّ ٱلْحَارِثِينَ إِثْمًا، وَٱلزَّارِعِينَ شَقَاوَةً يَحْصُدُونَهَا.
9Такі від подуву Божого погибають, а від духа гнїву його зникають.
9بِنَسَمَةِ ٱللهِ يَبِيدُونَ، وَبِرِيحِ أَنْفِهِ يَفْنَوْنَ.
10Рев лева й голос рикаючого вмовкає, і зуби в левчуків кришаться;
10زَمْجَرَةُ ٱلْأَسَدِ وَصَوْتُ ٱلزَّئِيرِ وَأَنْيَابُ ٱلْأَشْبَالِ تَكَسَّرَتْ.
11Могутний лев гине без добичі, й щенята левицї розбігаються.
11اَللَّيْثُ هَالِكٌ لِعَدَمِ ٱلْفَرِيسَةِ، وَأَشْبَالُ ٱللَّبْوَةِ تَبَدَّدَتْ.
12І надійшло до мене зтиха слово (Боже), й я почув його ледь-неледь ухом.
12«ثُمَّ إِلَيَّ تَسَلَّلَتْ كَلِمَةٌ، فَقَبِلَتْ أُذُنِي مِنْهَا رِكْزًا.
13Серед розгадування над ночними привидами, коли сон на людей находить,
13فِي ٱلْهَوَاجِسِ مِنْ رُؤَى ٱللَّيْلِ، عِنْدَ وُقُوعِ سُبَاتٍ عَلَى ٱلنَّاسِ،
14Я задрожав і затремтїв у страсї, і всї кістки в мене затрусились;
14أَصَابَنِي رُعْبٌ وَرِعْدَةٌ، فَرَجَفَتْ كُلَّ عِظَامِي.
15І перейшов дух понад мене, й волоссє стало в мене диба.
15فَمَرَّتْ رُوحٌ عَلَى وَجْهِي، ٱقْشَعَرَّ شَعْرُ جَسَدِي.
16І став хтось — не бачив я лиця його, — тільки тїнь перед очима в мене; тихий повів — і я чую голос:
16وَقَفَتْ وَلَكِنِّي لَمْ أَعْرِفْ مَنْظَرَهَا، شِبْهٌ قُدَّامَ عَيْنَيَّ. سَمِعْتُ صَوْتًا مُنْخَفِضًا:
17Чи ж чоловік праведнїйший від Бога? й людина чистійша за Творця свого?
17أَٱلْإِنْسَانُ أَبَرُّ مِنَ ٱللهِ؟ أَمِ ٱلرَّجُلُ أَطْهَرُ مِنْ خَالِقِهِ؟
18Та ж ось він і слугам своїм не йме віри, і в ангелів своїх знаходить хиби;
18هُوَذَا عَبِيدُهُ لَا يَأْتَمِنُهُمْ، وَإِلَى مَلَائِكَتِهِ يَنْسِبُ حَمَاقَةً،
19А скільки ж більш у тих, що живуть у глиняних хатинах, що основи їх у поросї, й вони борше, як міль, зникають.
19فَكَمْ بِٱلْحَرِيِّ سُكَّانُ بُيُوتٍ مِنْ طِينٍ، ٱلَّذِينَ أَسَاسُهُمْ فِي ٱلتُّرَابِ، وَيُسْحَقُونَ مِثْلَ ٱلْعُثِّ؟
20Між ранком і вечером вони розпадаються, й не доглянешь, як без слїду зникнуть.
20بَيْنَ ٱلصَّبَاحِ وَٱلْمَسَاءِ يُحَطَّمُونَ. بِدُونِ مُنْتَبِهٍ إِلَيْهِمْ إِلَى ٱلْأَبَدِ يَبِيدُونَ.
21А чи ж із ними, не пропадають і почестї їх? Вони вмерають, не дійшовши до мудростї.
21أَمَا ٱنْتُزِعَتْ مِنْهُمْ طُنُبُهُمْ؟ يَمُوتُونَ بِلَا حِكْمَةٍ.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.