Иеремия 2
Cornilescu Bible (1924), Cyrillic scriptTranslation
Cornilescu Bible (1924), Cyrillic script
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Кувынтул Домнулуй мь-а ворбит астфел:
1І надійшло слово Господнє до мене, говорючи:
2„Ду-те ши стригэ ла урекиле четэций Иерусалимулуй: ‘Аша ворбеште Домнул: «Мь-адук аминте ынкэ де драгостя пе каре о авяй кынд ерай тынэрэ, де юбиря та кынд ерай логодитэ, кынд Мэ урмай ын пустиу, ынтр-ун пэмынт несемэнат.
2Ійди, скажи голосно в уші дочцї Ерусалимській: Так говорить Господь: Я згадую про дружбу в молодощах твоїх, про любов твою, як ти ще була невістою, як пійшла єси за мною в пустиню, в землю незасїяну.
3Атунч, Исраел ера ынкинат Домнулуй, ера челе динтый роаде але Луй; тоць чей че мынкау дин еле се фэчяу виноваць ши веня ненорочиря песте ей», зиче Домнул.’”
3Посьвячен був Ізраїль Господеві, як первоплід його; хто нї схотїв пожерати його, набірався гріха, накликав халепу на себе, говорить Господь.
4Аскултаць Кувынтул Домнулуй, каса луй Иаков ши вой, тоате фамилииле касей луй Исраел!
4Слухайте ж слова Господнього, доме Яковів і всї родини дому Ізрайлевого!
5Аша ворбеште Домнул: „Че нелеӂюире ау гэсит пэринций воштри ын Мине, де с-ау депэртат де Мине ши ау мерс дупэ нимикурь ши ау ажунс ей ыншишь де нимик?
5Так говорить Господь: Яку кривду знайшли в менї батьки ваші, що відцурались мене й пійшли за марнотою та й зледащіли?
6Ей н-ау ынтребат: ‘Унде есте Домнул каре не-а скос дин цара Еӂиптулуй, каре не-а повэцуит прин пустиу, принтр-ун пэмынт ускат ши плин де гропь, принтр-ун пэмынт унде домнеск сечета ши умбра морций, принтр-ун пэмынт пе унде нимень ну трече ши унде ну локуеште ничун ом?’
6І не сказали собі: Де Господь, що вивів нас із землї Египецької, водив нас по пустинї, по землї пустій та бездорожній, по землї образу смертнього, по якій нїхто не ходив, анї жила в нїй людина?
7В-ам адус ынтр-о царэ ка о ливадэ де помь, ка сэ-й мынкаць роаделе ши бунэтэциле, дар вой аць венит, Мь-аць спуркат цара ши Мь-аць префэкут моштениря ынтр-о урычуне.
7І я вас увів у землю плодющу, щоб ви живились її вроджаєм і добром її; а ви ввійшли та й зʼогидили землю мою, й зробили гидотою наслїддє моє.
8Преоций н-ау ынтребат: ‘Унде есте Домнул?’ Пэзиторий Леӂий ну М-ау куноскут, пэсторий суфлетешть Мь-ау фост некрединчошь, пророчий ау пророчит прин Баал ши ау алергат дупэ чей че ну сунт де ничун ажутор.
8Сьвященники не питали: Де Господь? і законники не хотїли знати мене; пастирі одпали від мене, а пророки пророкували в імя Баала, і ходили слїдом за тими, що не здолїють помагати.
9Де ачея, Мэ вой май черта ку вой”, зиче Домнул, „ши Мэ вой черта ку копиий копиилор воштри.
9Тим то я буду правуватись із вами, говорить Господь, та ще й з дїтьми дїтей ваших судити мусь.
10Тречець ын остроавеле Китим ши привиць! Тримитець ла Кедар, уйтаци-вэ бине ши ведець дакэ с-а ынтымплат аколо аша чева:
10Бо пійдїте лиш на острови Хиттимські та придивітесь, пошлїть у Кедар і розпитайте пильно та упевнїтесь, чи таке бувало коли там?
11шь-а скимбат вреодатэ ун попор думнезеий, мэкар кэ ей ну сунт думнезей? Дар попорул Меу шь-а скимбат Слава ку чева каре ну есте де ничун ажутор!
11Чи перемінив коли котрий народ боги свої, хоч то не боги; мій же нарід проміняв славу свою на таке, що не здолїє помогти!
12Мираци-вэ де аша чева, черурь, ынфиораци-вэ де спаймэ ши гроазэ”, зиче Домнул.
12Здивуйтеся сьому, небеса, задрожіть і злякайтесь, говорить Господь.
13„Кэч попорул Меу а сэвыршит ун ындоит пэкат: М-ау пэрэсит пе Мине, Изворул апелор вий, ши шь-ау сэпат пуцурь, пуцурь крэпате, каре ну цин апэ.
13Двояке бо ледарство вчинив нарід мій: мене, криницю води живої, покинули, а повирубували собі дїраві колодязї, що не держать води.
14Есте Исраел ун роб кумпэрат сау фиу де роб нэскут ын касэ? Атунч пентру че а ажунс де прадэ?
14Чи то ж Ізраїль раб, або домівник у раба? Чом же се він зробився невольником?
15Ниште пуй де лей муӂеск ши стригэ ымпотрива луй ши-й пустиеск цара; четэциле ый сунт арсе ши фэрэ локуиторь.
15(отсе бо) Зарикали проти його леви, дали голос із себе, і зробили його землю пустинею; городи його пущено на пожар, обезлюджено.
16Кяр ши чей дин Ноф ши Тахпанес ыць вор здроби крештетул капулуй.
16Та й сини Мемфиса й Тафни пообгризали аж тїмя у тебе.
17Ну ць-ай фэкут ту сингур лукрул ачеста пентру кэ ай пэрэсит пе Домнул Думнезеул тэу, кынд те ындрепта пе каля чя бунэ?
17Чи не тим же наробив ти таке собі, що покинув Господа, Бога твого, тодї, як він був провідником твоїм?
18Ши акум, че кауць сэ те дучь ын Еӂипт сэ бей апа Нилулуй? Че кауць сэ те дучь ын Асирия сэ бей апа рыулуй?
18А й тепер — за чим тобі дорога в Египет, пити воду з Нилу? або за чим тобі дорога в Ассирию, пити воду з її ріки?
19Ту сингур те педепсешть ку рэутатя та ши ту сингур те ловешть ку некрединчошия та ши вей шти ши вей ведя че рэу ши амар есте сэ пэрэсешть пе Домнул Думнезеул тэу ши сэ н-ай ничо фрикэ де Мине”, зиче Домнул Думнезеул оштирилор.
19Безбожність твоя буде тобі карою, й зрада твоя — докором тобі, щоб ти спізнав і зрозумів, яке се лихо, і як гірка се річ, що ти покинув Господа, Бога твого, й що нема в тебе страху мого, говорить Господь, Бог Саваот.
20„Демулт ць-ай сфэрымат жугул, ць-ай рупт легэтуриле ши ай зис: ‘Ну май вряу сэ служеск ка ун роб!’ Кэч, пе орьче дял ыналт ши суб орьче копак верде, те-ай ынтинс ка о курвэ.
20Бо з давних давен ломив я ярмо твоє, розривав ужевки твої, й ти мовляв: не буду служити ідолам; а між тим блудував єси на кожному високому горбі й під кожним гілястим деревом.
21Те сэдисем ка о вие минунатэ ши де чел май бун сой. Кум те-ай скимбат ши те-ай префэкут ынтр-о коардэ де вицэ сэлбатикэ?!
21Я насадив тебе, як добірну виноградину, — як найчистїйше насїннє; як же се ти перемінилась у мене в дикий відросток чужої виноградини?
22Кяр дакэ те-ай спэла ку силитрэ, кяр дакэ ай да ку мултэ содэ, нелеӂюиря та тот ар рэмыне скрисэ ынаинтя Мя”, зиче Домнул Думнезеу.
22Тим то хоч би ти вимилась милом, і вживала багато соли, то безбожність твоя все явна менї, говорить Господь.
23„Кум поць сэ зичь: ‘Ну м-ам спуркат ши ну м-ам дус дупэ бааль’? Привеште-ць урма пашилор ын вале ши везь че ай фэкут, дромадерэ юте ла мерс ши каре баць друмуриле ши ле ынкручишезь,
23Як се ти можеш казати: Не поганила я себе, не бігала за Баалом? Подивись на твої слїди в долинї; споглянь, що коїла єси, легконога ти верблюдице, крутячись манівцями твоїми, —
24мэгэрицэ сэлбатикэ, депринсэ ку пустиул, каре гыфые ын априндеря патимий ей! Чине о ва ымпедика сэ-шь факэ пофта? Тоць чей че о каутэ н-ау невое сэ се остеняскэ: о гэсеск ын луна ей.
24Ослицю дику, що звикла пустопаш степувати, коли в гарячому бажаннї вітер в себе втягає, — хто здолїє впинити? Всї, що її шукають, не втомляться: в її погульньому місяцї вони знайдуть її.
25Ну те лэса ку пичоареле гоале, ну-ць уска гытлежул де сете! Дар ту зичь: ‘Деӂяба, ну! Кэч юбеск думнезеий стрэинь ши вряу сэ мерг дупэ ей.’
25Здержуй ноги твої, щоб не витоптували обуви, не давай горлу твому томитись спрагою. Ти ж кажеш: Не надїйсь, нї! бо я вподобала собі чужих (богів), так і бігати му слїдом за ними.
26Кум рэмыне улуит ун хоц кынд есте принс, аша де улуиць вор рэмыне чей дин каса луй Исраел, ей, ымпэраций лор, кэпетенииле лор, преоций лор ши пророчий лор.
26Як уловлений злодїй буває посоромлений, так осоромив себе дом Ізраїля вкупі з царями своїми, з князями своїми, сьвященниками й пророками своїми, —
27Ей зик лемнулуй: ‘Ту ешть татэл меу!’ ши петрей: ‘Ту мь-ай дат вяца!’ Кэч ей Ымь ынторк спателе ши ну се уйтэ ла Мине. Дар, кынд сунт ын ненорочире, зик: ‘Скоалэ-Те ши скапэ-не!’
27Ті, що мовляли до деревяного образу: Ти отець мій, а до каменя: Ти зродив мене! повернулись бо вони до мене плечима, а не лицем. Як же бідувати муть, тодї кликати муть: „Устань, рятуй нас!‟
28Унде сунт думнезеий тэй пе каре ци й-ай фэкут? Сэ се скоале ей, дакэ пот сэ те скапе ын время ненорочирий! Кэч кыте четэць ай, атыця думнезей ай, Иуда!
28Де ж твої боги, що понароблював собі? нехай вони повстають, коли зможуть помогти тобі в бідї твоїй, бо ж скілько в тебе городів, стілько й богів у тебе, Юдо.
29Пентру че вэ чертаць ку Мине? Тоць Мь-аць фост некрединчошь”, зиче Домнул.
29Чого ж вам перечитись зо мною? ви ж усї согрішили проти мене, — говорить Господь.
30„Деӂяба в-ам ловит копиий; н-ау луат сяма ла чертаре; сабия воастрэ а мынкат пе пророчий воштри ка ун леу нимичитор.
30Шкода було менї побивати синів ваших: кара не врозумила їх; меч ваш пожерав і пророків ваших, як лев вигублюючий.
31О, ням рэу де оамень, уйтаци-вэ бине ла Кувынтул Домнулуй, каре зиче: ‘Ам фост Еу ун пустиу пентру Исраел сау о царэ плинэ де ынтунерик безнэ?’ Пентру че зиче атунч попорул Меу: ‘Сунтем слобозь, ну воим сэ не ынтоарчем ла Тине’?
31Ой ти роде! послухайте лиш слова Господнього: Чи то ж я та був пустинею Ізрайлеві, або мрячною землею? Чого ж се мої люде говорять: маємо свою волю, не вернемо вже до тебе?!
32Ышь уйтэ фата подоабеле сау миряса брыул? Дар попорул Меу М-а уйтат де зиле фэрэ нумэр.
32Чи забуває ж коли дївчина свої прикраси, молода княгиня — наряди свої? а нарід мій забув мене — безлїч уже днїв тому.
33Че бине штий сэ-ць ынтокмешть кэиле кынд есте ворба сэ кауць че юбешть! Кяр ши ла нелеӂюире те депринзь.
33Як метко ти прямуєш стежками твоїми, шукаючи любови! Ти ж і до проступків скривляла дороги твої.
34Пынэ ши пе поалеле хайней тале се афлэ сынӂеле сэрманилор невиноваць, пе каре ну й-ай принс фэкынд ничо спарӂере.
34Ба й на полах ув одежі твоїй видко кров безвинних бідолах, що не заставала їх на розбишацтві.
35Ши, ку тоате ачестя, ту зичь: ‘Да, сунт невиноват! Сэ се ынтоаркэ акум мыния Луй де ла мине!’ Ятэ, Мэ вой черта ку тине, пентру кэ зичь: ‘Н-ам пэкэтуит!’
35А проте таки мовляєш: „невинна я, так певно ж і гнїв його одвернеться од мене‟. Оце ж я буду судитись із тобою за те, що кажеш: „Я не согрішила.‟
36Пентру че атыта грабэ ка сэ-ць скимбь друмул? Дин Еӂипт ыць ва вени рушиня, кум ць-а венит ши дин Асирия!
36Про що ж ти много блукаєш, змінюючи путь твою? Ти ж так само заведешся на Египтї, як помилилась на Ассириї;
37Тот де-аколо вей еши ку мыниле пе кап, кэч Домнул ляпэдэ пе ачея ын каре те ынкрезь ши ну вей избути ку ей.
37І звідти вийдеш, зложивши руки на голову, бо Господь відопхнув тих, що на їх уповала єси, й не пощастить тобі з ними.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.