Иеремия 12
Cornilescu Bible (1924), Cyrillic scriptTranslation
Cornilescu Bible (1924), Cyrillic script
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Ту ешть пря дрепт, Доамне, ка сэ мэ черт ку Тине; вряу тотушь сэ Те ынтреб асупра орындуирилор Тале. Пентру че пропэшеште каля челор рэй ши тоць мишеий трэеск ын паче?
1Праведним останеш ти, Господи, як би я хотїв судитись із тобою, а все таки буду я говорити до тебе про правосуд: чом се щаститься безбожним на їх дорозї, і добре дїєсь зрадливим?
2Й-ай сэдит, ау принс рэдэчинэ, креск, фак род. Че-й дрепт, ешть апроапе де гура лор, дар департе де инима лор!
2Ти понасаджував їх, і вони позакоренювались; ростуть і плодяться. Ти близько в них на устах, та далеко од серця їх.
3Тотушь Ту, Доамне, мэ куношть, мэ везь, ымь черчетезь инима ши везь кэ есте ку Тине. Я-й ка пе ниште ой каре требуе тэяте ши прегэтеште-й пентру зиуа мэчелулуй!
3Мене ж Господи, ти знаєш, бачиш наскрізь і вивідуєш серце моє, яке воно до тебе. Відлучи їх, як вівцї на заріз, і наготуй їх на день убивання.
4Пынэ кынд сэ се желяскэ цара ши сэ се усуче ярба де пе тоате кымпииле? Пер вителе ши пэсэриле дин причина рэутэций локуиторилор. Кэч ей зик: „Ел (Иеремия) н-аре сэ не вадэ сфыршитул!”
4Чи довго ще сумувати ме земля та сохнути ме зело на всїх полях? Через ледарство тих, що живуть на їй, зникає зьвірина й птаство; вони бо провадять: Він і не побачить, що з нами буде.
5„Дакэ, алергынд ку чей че аляргэ пе пичоаре, ей те обосеск, кум вей путя сэ те ей ла ынтречере ку ниште кай? Ши дакэ ну те крезь ла адэпост декыт ынтр-о царэ лиништитэ, че вей фаче пе малуриле ынгымфате але Йорданулуй?
5Коли ти втїкав перед пішими та й утомився, як же втїкати меш навзаводи з комонником? і коли тілько здавалось тобі, що ти безпечен в затишній країнї, то що чинити меш, як розбурхається Йордань?
6Кэч кяр фраций тэй ши каса татэлуй тэу те вынд, ей ыншишь стригэ ын гура маре дупэ тине. Ну-й креде кынд ыць вор спуне ворбе приетеноасе.
6Бо й браттє твоє й дом отця твого, — й вони зрадливі проти тебе, й вони кричать голосно вслїд за тобою. Не йми їм віри, хоч би й прихильно до тебе говорили.
7Мь-ам пэрэсит каса ши Мь-ам лэсат моштениря, ам дат пе юбита Мя ын мыниле врэжмашилор ей.
7Покинув я дом мій, відцуравсь од наслїддя мого; що менї було найлюбійше, подав на поталу ворогам моїм.
8Моштениря Мя а ажунс пентру Мине ка ун леу ын пэдуре, а муӂит ымпотрива Мя, ши де ачея о урэск.
8Наслїддє моє зробилось менї (ворогом), мов той лев у гаю, бо підняло голос свій проти мене; за те ж я й ненавидїв його.
9А ажунс оаре моштениря Мя пентру Мине о пасэре де прадэ пестрицэ, ын журул кэрея се стрынг пэсэриле де прадэ? Дучеци-вэ ши стрынӂець тоате фяреле кымпулуй ши адучеци-ле ка с-о мэнынче!
9Власність моя зробилась менї пестроперим птахом, що на його напали з усїх боків хижі птицї. Ой збігайся ж, усе полеве зьвіррє; ходїть, пожерайте його!
10Ун маре нумэр де пэсторь ымь пустиеск вия, ымь калкэ огорул ын пичоаре; огорул меу чел плэкут ыл префак ынтр-ун пустиу пэрэсит.
10Гурт пастухів показили виноградник мій, дїленицю мою витоптали ногами; любу дїленицю, мою зробили порожним степом, —
11Ыл пустиеск, ши ел стэ трист ши пустиит ынаинтя мя. Тоатэ цара есте пустиитэ, кэч нимень ну я сяма ла еа.
11Зробили її пусткою, й плаче вона в запустїнню передо мною; вся земля спустошена, а нема чоловіка, хто б приймав се до серця.
12Песте тоате ынэлцимиле пустиулуй вин пустииторь, кэч сабия Домнулуй мэнынкэ цара де ла ун капэт ла алтул, ши нимень ну-й лэсат ын паче.
12На всї гори в пустинї понабігали пустошники, бо меч Господень пожерає все від конця до конця землї: нема рятунку нїодній людинї.
13Ау семэнат грыу, ши сечерэ спинь, с-ау остенит фэрэ фолос. Сэ вэ фие рушине де че кулеӂець ын урма мынией апринсе а Домнулуй!”
13Сїяли вони пшеницю, а пожали тернину; потомились без пожитку; соромити метесь вашого вроджаю через палаючий гнїв Господень.
14„Аша ворбеште Домнул деспре тоць вечиний Мей чей рэй, каре се атинг де моштениря пе каре ам дат-о попорулуй Меу Исраел: ‘Ятэ, ый вой смулӂе дин цара лор ши вой смулӂе каса луй Иуда дин мижлокул лор.
14Так говорить Господь про всїх злющих сусїдів моїх, що нападають на пай, котрий я дав у державу моїм людям, Ізраїлеві: Ось, я повириваю їх із їх землї, а дом Юдин вирву зпосеред них.
15Дар, дупэ че-й вой смулӂе, вой авя ярэшь милэ де ей ши-й вой адуче ынапой пе фиекаре ын моштениря луй ши пе фиекаре ын цара луй.
15Опісля ж, повиривавши їх, змилосерджусь до них і поверну їх додому, кожного в його державу й кожного в його країну.
16Ши, дакэ вор ынвэца кэиле попорулуй Меу, дакэ вор жура пе Нумеле Меу зикынд: «Виу есте Домнул!» кум ау ынвэцат пе попорул Меу сэ журе пе Баал, атунч вор фи феричиць ын мижлокул попорулуй Меу.
16І коли вони навчаться ходити дорогами людей моїх, клястись моїм імям: „Так певно, як живе Господь‟, як се вони навчили моїх людей клястись Баалом, — то осядуться серед люду мого.
17Дар, дакэ ну вор аскулта нимик, вой нимичи ку десэвыршире пе ун астфел де попор, ыл вой нимичи ши ыл вой перде’”, зиче Домнул.
17Коли ж не слухати муть, то я викореню до щаду той народ, говорить Господь.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.