Иеремия 17
Cornilescu Bible (1924), Cyrillic scriptTranslation
Cornilescu Bible (1924), Cyrillic script
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Пэкатул луй Иуда есте скрис ку ун прибой де фер, ку ун вырф де диамант; есте сэпат пе табла инимий лор ши пе коарнеле алтарелор лор.
1Гріх Юдин виписаний залїзним різцем, алмазним зубцем, вирізаний на таблицї серця в них та на рогах у жертівниках їх.
2Кум се гындеск ла копиий лор, аша се гындеск ла алтареле лор ши ла идолий ши астартееле лор, лынгэ копачий верзь, пе дялуриле ыналте.
2Мов про свої сини, згадують вони про жертівники свої, і дуброви свої та зелені дерева по горбах високих.
3Еу дау ла прадэ мунтеле Меу ши огоареле луй, авуцииле тале, тоате вистиерииле ши ынэлцимиле тале, дин причина пэкателор тале, пе тот цинутул тэу!
3Ой оддам же я гору твою в полі, твоє майно, усї твої скарби на луп, і всї висоти твої — за гріхи в усїх межах твоїх!
4Дин вина та вей перде моштениря пе каре ць-о дэдусем; те вой фаче сэ служешть врэжмашулуй тэу ынтр-о царэ пе каре н-о куношть, кэч ай апринс фокул мынией Меле, каре ва арде тотдяуна.”
4І ти сама лишишся без наслїддя твого, що я надїлив тобі, й віддам тебе в неволю ворогам твоїм у землю, що її не знаєш, бо ви розпалили огонь гнїву мого; він горіти ме невгасимо.
5Аша ворбеште Домнул: „Блестемат сэ фие омул каре се ынкреде ын ом, каре се сприжинэ пе ун муритор ши ышь абате инима де ла Домнул!
5Так говорить Господь: Проклята людина, що вповає на людей, і робить тїло опорою своєю, а серце її цурається Господа.
6Кэч есте ка ун ненорочит ын пустиу ши ну веде венинд феричиря; локуеште ын локуриле арсе але пустиулуй, ынтр-ун пэмынт сэрат ши фэрэ локуиторь.
6Вона буде, як билина в степу, й не діжде собі добра; жити ме на сухих місцях у пустинї, на землї солоній, безлюдній.
7Бинекувынтат сэ фие омул каре се ынкреде ын Домнул ши а кэруй нэдежде есте Домнул!
7Благословен чоловік, що вповає на Господа, що його надїєю Господь.
8Кэч ел есте ка ун пом сэдит лынгэ апе, каре-шь ынтинде рэдэчиниле спре рыу; ну се теме де кэлдурэ, кынд вине, ши фрунзишул луй рэмыне верде; ын анул сечетей, ну се теме ши ну ынчетязэ сэ адукэ род.
8Він — мов те дерево, посаджене над водою, що простягає своє коріннє до потока: Не боїться воно жари, листє його зеленїє; байдужне воно й під сухолїттє; не перестає родити нїколи.
9Инима есте неспус де ыншелэтоаре ши дезнэдэждуит де ря. Чине поате с-о куноаскэ?
9Лукаве над усе в сьвітї серце людське й ледаче; хто його зміркує?
10Еу, Домнул, черчетез инима ши черк рэрункий, ка сэ рэсплэтеск фиекэруя дупэ пуртаря луй, дупэ родул фаптелор луй.
10Я, Господь, я тілько зазираю в серце, вивідую нутро, щоб відплачувати кожному по його ходах, по плодам учинків його.
11Ка о потырнике каре клочеште ниште оуэ пе каре ну ле-а оуат еа, аша есте чел че агонисеште богэций пе недрепт; требуе сэ ле пэрэсяскэ ын мижлокул зилелор сале, ши ла урмэ ну есте декыт ун небун.”
11Мов та куропатва, що висиджує яйця чужі, що їх не знесла, так і той, хто придбав достаток, та не на правій дорозї. У половинї віку свого втеряє його, і при концї свойму покажеться дурним.
12Скаун де домние плин де славэ, ынэлцат де ла ынчепут, лок ал Сфынтулуй ностру Локаш,
12О, місцем нашого осьвящення є престол слави, вознесений з давен давнезних!
13Доамне, нэдеждя луй Исраел! Тоць чей че Те пэрэсеск вор фи акопериць де рушине. „Чей че се абат де ла Мине вор фи скришь пе пэмынт, кэч пэрэсеск пе Домнул, изворул де апэ вие.”
13Ти один, Господи — надїя Ізрайлева; всї, що тебе покинули, посоромляться. Всї, що відступають од тебе, будуть на піску написані, за те, що покинули жилу води живої — Господа.
14Виндекэ-мэ Ту, Доамне, ши вой фи виндекат; мынтуеште-мэ Ту ши вой фи мынтуит, кэч Ту ешть слава мя!
14Оздоров же мене, Господи, так я й одужаю; спаси мене, а я спасен буду; ти бо хвала моя.
15Ятэ, ей ымь зик: „Унде есте Кувынтул Домнулуй? Сэ се ымплиняскэ дар!”
15Ось, вони менї говорять: Де воно, те слово Господнє? нехай станеться!
16Ши еу, ка сэ Те аскулт, н-ам врут сэ ну фиу пэстор, нич н-ам дорит зиуа ненорочирий, штий, ши че а ешит дин бузеле меле есте дескоперит ынаинтя Та.
16Я ж не квапився бути пастирем у тебе й не бажав лихої години, — ти се знаєш. Що мої уста вимовили, те лежить перед лицем твоїм.
17Де ачея, ну фи о причинэ де гроазэ пентру мине, кэч Ту ешть скэпаря мя ын зиуа ненорочирий!
17Ой не дай же менї жахатись тебе! ти втечище моє при лихій годинї.
18Пригониторий мей сэ фие акопериць де рушине, дар сэ ну фиу рушинат еу; сэ тремуре ей, дар сэ ну тремур еу! Аду песте ей зиуа ненорочирий, ловеште-й ку о ындоитэ урӂие!
18Нехай посоромляться гонителї мої, менї ж не дай постидатись; нехай вони задрожать, менї ж не дай лякатись; наведи на них лихолїттє й побий їх тяжким побоєм.
19Аша мь-а ворбит Домнул: „Ду-те ши стай ла поарта копиилор попорулуй, пе каре интрэ ши ес ымпэраций луй Иуда, ши ла тоате порциле Иерусалимулуй
19І сказав менї Господь так: Ійди й стань у воротах синів народу, що ними царі Юдейські входять і виходять, і у всїх воротах Ерусалимських,
20ши спуне-ле: ‘Аскултаць Кувынтул Домнулуй, ымпэраць ай луй Иуда, тот Иуда, ши тоць локуиторий Иерусалимулуй каре интраць пе ачесте порць!
20І промов до них: Слухайте слово Господнє, царі Юдейські, й ви, всї Юдеї, вкупі з усїма осадниками Ерусалимськими, що ввіходите сими ворітьми!
21Аша ворбеште Домнул: «Луаць сяма, ын суфлетеле воастре, сэ ну пуртаць ничо поварэ ын зиуа Сабатулуй ши сэ н-о адучець ынэунтру пе порциле Иерусалимулуй.
21Так говорить Господь: Стережіть ваші душі, не носїть субітнього дня нїяких тягарів, і не вносїте їх ворітьми Ерусалимськими,
22Сэ ну скоатець дин каселе воастре ничо поварэ ын зиуа Сабатулуй ши сэ ну фачець ничо лукраре, чи сфинциць зиуа Сабатулуй, кум ам порунчит пэринцилор воштри.»’”
22І не виносїте так само субітнього дня нїякого тягару з домівок ваших, і не робіть нїякого дїла, а сьвяткуйте день субітний, як се я заповідав отцям вашим,
23Дар ей н-ау аскултат ши н-ау луат аминте, чи шь-ау ынцепенит гытул, ка сэ н-аскулте ши сэ ну я ынвэцэтурэ.
23Хоч, правда, вони не слухали, й не прихиляли уха свого, а показали себе тугошийими, щоб не слухати й не приймати науки.
24„Дакэ Мэ вець аскулта ын адевэр”, зиче Домнул, „ши ну вець адуче ничо сарчинэ ынэунтру, пе порциле ачестей четэць, ын зиуа Сабатулуй, чи вець сфинци зиуа Сабатулуй ши ну вець фаче ничо лукраре ын зиуа ачаста,
24Коли ж ви послухаєте мене в сьому, говорить Господь, щоб субітнього дня не носити нїякого тягару воротами сього міста, та щоб сьвяткувати суботу, так щоб нїякого дїла того дня не робити,
25атунч пе порциле ачестей четэць вор интра ымпэраць ши воевозь каре вор шедя пе скаунул де домние ал луй Давид; ей вор вени ын каре ши кэларе пе кай, ей ши воевозий лор, оамений луй Иуда ши локуиторий Иерусалимулуй, ши четатя ачаста ва фи локуитэ ын вечь.
25Так ворітьми сього міста входити муть царі й князї, що сидять на Давидовому престолї, що їздити муть колесницями й кіньми, вони й князї їх, Юдеї й осадники Ерусалимські, й город сей буде люден повсячасно.
26Вор вени дин четэциле луй Иуда ши дин ымпрежуримиле Иерусалимулуй, дин цара луй Бениамин, дин вале, де пе мунте ши де ла мязэзи, ка сэ адукэ ардерь-де-тот ши жертфе, сэ адукэ дарурь де мынкаре ши тэмые ши сэ адукэ жертфе де мулцумире ын Каса Домнулуй.
26І приходити муть із городів Юдиних і з околиць Ерусалимських, і з землї Беняминової, і з поділля, і з гір, і з полудня, та й приносити муть усепалення й мирні жертви й жертви хлїбні й кадило у дом Господень.
27Дар, дакэ ну вець аскулта кынд вэ порунческ сэ сфинциць зиуа Сабатулуй, сэ ну дучець ничо поварэ ши сэ н-о адучець ынэунтру пе порциле Иерусалимулуй, ын зиуа Сабатулуй, атунч вой апринде ун фок ла порциле четэций, каре ва арде каселе челе марь але Иерусалимулуй ши ну се ва стинӂе.”
27Коли ж не послухаєте мене в тому, щоб держати субітній день сьвято й нїякого тягару не носити, входючи в ворота Ерусалимські, то я запалю огонь в воротях його, й пожере він палати в Ерусалимі й не погасне.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.