Иеремия 42
Cornilescu Bible (1924), Cyrillic scriptTranslation
Cornilescu Bible (1924), Cyrillic script
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Тоате кэпетенииле оштилор, Иоханан, фиул луй Кареах, Иезания, фиул луй Хосея, ши тот попорул, де ла чел май мик пынэ ла чел май маре, ау ынаинтат
1І приступила вся військова старшина з Йоананом Кареєнком і Езанїєю Гошаїєнком й усїм людом од малого до великого,
2ши ау зис пророкулуй Иеремия: „Фие бине примитэ ынаинтя та ругэминтя ноастрэ! Мижлочеште пентру ной ла Домнул Думнезеул тэу, пентру тоць чей че ау май рэмас, кэч ерам мулць, дар ам май рэмас нумай ун мик нумэр, кум бине везь ту ынсуць ку окий тэй.
2І сказали до пророка Еремії: Нехай упаде наша просьба перед лице твоє; помолись Господеві, твойму Богові, за ввесь останок сей, бо нас тілько трохи з множества зосталось, як се очі твої бачать, —
3Биневояскэ Домнул Думнезеул тэу сэ не арате друмул пе каре требуе сэ мерӂем ши сэ не спунэ че авем де фэкут!”
3Нехай нам Господь, Бог твій, укаже дорогу, якою йти нам, і навчить, що нам чинити.
4Пророкул Иеремия ле-а зис: „Ам аузит! Ятэ кэ мэ вой руга Домнулуй Думнезеулуй востру, дупэ череря воастрэ, ши вэ вой фаче куноскут, фэрэ сэ вэ аскунд чева, тот че вэ ва рэспунде Домнул!”
4І відказав їм пророк Еремія: Чую, помолюся Господеві, Богу вашому, як бажаєте, й зʼясую вам увесь відказ, який дасть вам Господь. Нї слова не втаю од вас.
5Атунч, ей ау зис луй Иеремия: „Домнул сэ фие ун мартор адевэрат ши крединчос ымпотрива ноастрэ дакэ ну вом фаче тот че-ць ва порунчи Домнул Думнезеул тэу сэ не спуй!
5І сказали вони до Еремії: Господь нехай буде сьвідком вірностї й правди між нами й тобою, що ми чинити мем усе те, з чим пошле тебе до нас Господь, Бог твій:
6Фие бине, фие рэу, ной вом аскулта де гласул Домнулуй Думнезеулуй ностру, ла каре те тримитем, ка сэ фим феричиць аскултынд де гласул Домнулуй Думнезеулуй ностру!”
6Чи легке, чи тяжке воно буде, ми послухаєм голосу Господа, Бога нашого, що до його ми тебе оце посилаємо, щоб нам добре було, як послухаємо голосу Господа, Бога нашого.
7Дупэ зече зиле, Кувынтул Домнулуй а ворбит луй Иеремия.
7Як уплило ж десять день, надійшло слово Господнє до Еремії.
8Ши Иеремия а кемат пе Иоханан, фиул луй Кареах, пе тоате кэпетенииле оштилор каре ерау ку ел ши пе тот попорул, де ла чел май мик пынэ ла чел май маре,
8Він покликав перед себе Йоанана Кареєнка з усією військовою старшиною й з усїм людом од найменшого до найстаршого,
9ши ле-а зис: „Аша ворбеште Домнул Думнезеул луй Исраел, ла каре м-аць тримис сэ-Й адук ынаинте ругэчуниле воастре:
9І сказав їм: Так говорить Господь, Бог Ізрайлїв, що до його ви посилали мене, щоб зложити перед ним молитву вашу:
10‘Дакэ вець рэмыне ын цара ачаста, вэ вой фаче сэ пропэшиць ын еа, ши ну вэ вой нимичи; вэ вой сэди, ши ну вэ вой смулӂе, кэч Ымь паре рэу де рэул пе каре ви л-ам фэкут!
10Коли зостанетесь у сїй землї, так я вас побудую, а не повалю, насаджу вас і не повириваю, жалую бо вас задля тих злиднїв, які допустив на вас.
11Ну вэ темець де ымпэратул Бабилонулуй, де каре вэ есте фрикэ; ну вэ темець де ел’, зиче Домнул, ‘кэч Еу сунт ку вой ка сэ вэ скап ши сэ вэ скот дин мына луй.
11Не бійтесь царя Вавилонського, що його тепер лякаєтесь, говорить Господь, я бо з вами, щоб вам помагати й вас із рук його рятувати.
12Ый вой инсуфла милэ де вой, ши се ва ындура де вой ши вэ ва лэса сэ локуиць ын цара воастрэ.
12Я буду милосердним до вас, і поверну вас у вашу землю.
13Дар, дакэ ну вець аскулта де гласул Домнулуй Думнезеулуй востру ши дакэ вець зиче: «Ну врем сэ рэмынем ын цара ачаста,
13Коли ж ви скажете: Не хочемо жити в сїй землї, та й не послухаєте заповідання Господа, Бога вашого, а скажете:
14ну, чи вом мерӂе ын цара Еӂиптулуй, унде ну вом ведя нич рэзбоюл, нич ну вом аузи гласул трымбицей, нич ну вом дуче липсэ де пыне, ши аколо вом локуи!»,
14Нї, пійдемо таки в землю Египецьку, там не будемо бачити війни й не чути гуку трубнього та й не будемо голодувати, й там ми хочемо жити, —
15атунч, аскултаць Кувынтул Домнулуй, рэмэшице але луй Иуда: «Аша ворбеште Домнул оштирилор, Думнезеул луй Исраел: ‹Дакэ вэ вець ындрепта фаца сэ мерӂець ын Еӂипт, дакэ вэ вець дуче сэ локуиць пентру о време аколо,
15Так чуйте слово Господнє, ви, останок Юди: Так говорить Господь Саваот, Бог Ізраїля: Коли ви справдї обернете лиця ваші, щоб ійти в Египет та й пійдете туди, щоб там пробувати,
16сабия де каре вэ темець вэ ва ажунӂе аколо, ын цара Еӂиптулуй, фоаметя де каре вэ есте фрикэ се ва липи де вой аколо, ын Еӂипт, ши вець мури аколо.
16То меч, що ви його лякаєтесь, наздогонить вас там у землї Египецькій, і голоднеча, що її лякаєтесь, пійде слїдом за вами в Египет, і там ви погинете.
17Тоць чей че ышь вор ындрепта фаца сэ мяргэ ын Еӂипт ка сэ локуяскэ пентру о време аколо вор мури де сабие, де фоамете сау де чумэ; ничунул ну ва рэмыне ши ну ва скэпа де ненорочириле пе каре ле вой адуче песте ей!›»’
17Та й усї, що наважились ійти в Египет, щоб там жити, поляжуть од меча, голоднечі й морової пошестї, і нїхто з них не зостанеться й не втече від того лиха, що пошлю на них.
18Кэч аша ворбеште Домнул оштирилор, Думнезеул луй Исраел: ‘Кум с-ау вэрсат мыния ши урӂия Мя песте локуиторий Иерусалимулуй, аша се ва вэрса урӂия Мя ши песте вой, дакэ вець мерӂе ын Еӂипт; вець фи о причинэ де афурисение, де гроазэ, де блестем ши де окарэ ши ну вець май ведя ничодатэ локул ачеста!’
18Так бо говорить Господь сил небесних, Бог Ізрайлїв: Так само, як вилився мій гнїв палкий на осадників Ерусалимських, так пролиється досада моя на вас, коли пійдете в Египет; і зробитесь ви прокляттєм і острахом, наругою й сьміховищем, і не бачити вам уже землї сієї.
19Рэмэшице але луй Иуда, Домнул вэ зиче: ‘Ну вэ дучець ын Еӂипт!’ Бэгаць бине де сямэ кэ вэ опреск лукрул ачеста астэзь.
19Так, — Господь заповів вам, ти, останку Юдин: Не ійдїть у Египет; затямте ж собі добре, що й я вас остерігав нинї;
20Кэч вэ ыншелаць сингурь дакэ м-аць тримис ла Домнул Думнезеул востру, зикынд: ‘Мижлочеште пентру ной ла Домнул Думнезеул ностру, фэ-не куноскут тот че ва спуне Домнул Думнезеул ностру ши вом фаче!’
20Ви бо прогрішились проти себе самих; ви посилали мене до Господа, Бога вашого, мовляючи: Помолися за нас Господеві, Богу нашому, й вияви нам усе, що скаже Господь, Бог наш, а ми те вчинимо.
21Еу в-ам спус астэзь, дар вой н-аскултаць гласул Домнулуй Думнезеулуй востру, нич тот че м-а ынсэрчинат Ел сэ вэ спун.
21Оце ж я вам виявив нинї, та ви не хочете послухати слова Господа, Бога нашого й того всього, з чим він послав мене до вас.
22Де ачея сэ штиць кэ вець мури де сабие, де фоамете сау де чумэ ын локул унде воиць сэ вэ дучець сэ локуиць!”
22То ж знайте, що поляжете від меча, голоднечі й морової пошестї в тому місцї, куди захотїли йти, щоб там пробувати.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.